Типова освітня програма у школі: як виховати особистостей?

Сьогодні завершується громадське обговорення проєкту Типової освітньої програми для базової школи, запронованої МОН.

На жаль, на цей важливий етап було виділено лише два тижні, що є дуже мало з огляду на те, як програма впливає на формування учня, його здоров’я і досвід сприйняття навчання. Як зафіксовано у нормативних актах, кожен заклад освіти раздробляє та використовує в освітній діяльності освітню програму, розроблену або на основі Типової, або власну, але яка має забезпечувати результати, передбачені Держстандартом.

Припускаю, що лише окремі гімназії наважаться «гратися» з власними програмами, відмінними від типових. Отже, типова стане найпоширенішою. У такому разі програма закладу має визначати (в обсязі не меншому ніж встановлено Типовою освітньою програмою) загальний обсяг навчального навантаження. Простіше кажучи, скільки уроків на тиждень має бути у розкладі учнів на тому чи іншому рівні навчання і яка кількість годин (на рік і  тиждень) має бути профінансована з бюджету. За цим – ставки конкретних педагогів; бажання кожного з них отримати максимум, а директора – максимально усіх завантажити.

Нагадаю, що предметний шовінізм відірваність шкільних знань від життя була одним із основних мотивів НУШ. Попри це,  нова програма  мало чим відрізняється від теперішньої, якщо відкинути риторику преамбул і глянути відразу прагматику таблиць. Більш того, обов’язкове навантаження може навіть зрости. У тому числі, завдяки таки дисциплінам як етика, здоров’я, безпека та добробут, підприємництво і фінансова грамотність. Безумовно, розуміння таких речей як підтримувати продуктивні стосунки з іншими, берегти здоров’я і ставати фінансово успішними є надзвичайно важливим. Але якщо звести їх до окремих предметів, то вони стануть такими ж нудними, як і інші. Наприклад, навчати підприємництву варто через запуск соціальних шкільних підприємств, розробку продуктів, спілкування з бізнесменами (а це передбачає вихід за межі школи). Етика краще пізнається в командній роботі чи навичках ведення перемовин, для того, щоб бути у доброму самопочутті – останнє, що варто робити –  сидіти малорухомо, протягом 45 хвилин, у переповненому приміщенні.

Як це у підсумку позначається на результаті? Учні перевантажені як кількістю предметів, так і кількістю домашніх завдань. Не встигаючи зорієнтуватися для чого їм та чи інша інформація і що з нею зробити, вони воліють списати відповідь. Принаймні поки переймаються очікуванням батьків.

Наведені твердження спираються на вивчення досвіду успішних моделей освіти, таких країн як Естонія, Швейцарія, Фінляндія та інших, консультаціях із психологами та педагогами, а також результатах опитування батьків. Мета полягала у тому, щоб з’ясувати, який які відчуття, реакції і ставлення породжує в учнях 5-9 класів їх щоденний досвід навчання.  Дослідження було проведене у лютому 2019 року і його результати оприлюднено на сайті Нова Українська школа.

Один із блоків запитань стосувався негативних чинників навчання.

Найпоширенішими категоріями відповідей виявилися:

“невідповідність програми інтересам дитини” (23,9%);

“надмірне розумове навантаження, спричинене програмою” (19%);

“авторитарність вчителя” (15,3%);

“відсутність можливостей обговорення під час уроку” (11,8%).

Серед розгорнутих відповідей, що різним чином стосуються програм, за яким викладають у базовій школі, найчастіше вживаним словом для позначення проблем, що хвилюють батьків, виявилося “перевантаженість”. Її згадали приблизно 20% (283) респондентів.

Опитуваних особливо непокоїть, що типовий шкільний тиждень учня середньої школи включає більше 40 годин уроків і домашніх завдань, що, як було зазначено в ремарках, більше ніж робочий тиждень дорослих.

Батьки наголошували, що школярі переважно проводять у школі щодня по 8 годин, а потім додатково навантажені як домашніми завданнями, так і різноманітними секціями. Типовим прикладом описаного розкладу дня дитини може бути таке:

“У дітей по 7-8 уроків щодня, і всі різні, підготовка до кожного з них не може бути повноцінною, бо о 16:00 дитина приходить зі школі, їсть, 1-2 години робить домашнє завдання, і за цей час неможливо вивчити 7 предметів, далі − плавання, повертається додому о 21-22 години втомлений, вечеряє та знов сідає за ДЗ. Дитина дуже виснажується, тому я сама роблю йому вихідні посеред тижня”.

У пропозиціях відчувається багатоголосся позицій і пропонованих респондентами рішень. Тим не менш, виділяється закономірність: скорочення кількості обов’язкових для вивчення предметів та додавання предметів, пов’язаних з набуттям практичних навичок. Зокрема: уроки з надання парамедичної допомоги; уроки із базового програмування тощо; пропонувалося навіть сертифікувати проходження таких інтенсивних курсів, щоб випускникам шкіл було легше працевлаштуватися.

Що необхідно зробити на етапі доопрацювання Типової освітньої програми?

1. Зменшити кількість обов’язкового навантаження, натомість – збільшити кількість доступних активностей, які можуть зацікавити учнів і які вони мають змогу обирати. Це спонукатиме вчителів конкурувати за увагу. І комусь можливо дістанеться цього ресурсу менше, комусь – більше. Разом із відповідними годинами та коштами;
2. Збільшити варіативну складову і ввести консультаційні або ж «навігаційні» дні, коли учнів орієнтують у тому які є взагалі галузі знань і для чого вони потрібні;
3. Запровадити модель вільноговідвідування курсів (незалежно від присутності на занятті учні мають показати володіння відповідним матеріалом) та вивчати “поглиблено” ті курси, до яких учні мають хист;
4. Дати можливість реалізовувати практичні ініціативи і проєкти, через які вони зможуть розвивати навички підприємництва, вміння комунікувати і домовлятися з іншими, проявляти навички розв’язання проблем, а також – бачити в конкретних ситуаціях, як працюють закони фізики, хімії, біології, застосувати розрахунки та вміння писати тексти.

Як доводить на основі результатів тривалих досліджень Анжела Лі Дакворт, професорка психології з Університету Пенсельванії і авторка книжки «Сила характеру»,  ключовими  чинниками високих досягнень є deliberate practice (усвідомлені практики). Чим вони відрізняються від звичного школення із періодичними “контрольними зрізами”?

1. наявністю сильної цілі;
2. 100-відстоковою концентрацією;
3. негайним та інформативним зворотнім зв’язком;
4. рефлексією, «рафінуванням», повторюваністю.

Це взаємопов’язані чинники. Таким чином, учні отримують високий ступінь замученості і значимості того, чим вони займаються. Ще важливий момент: до зміцнення сили характеру (а з нею – і досягнень) більше підштовхує уявлення про внесок, який людина може зробити для своєї спільноти, ніж результат лише для себе..

Микола Скиба, експерт програми “Освіта” Українського інстититуту майбутнього