Зауваження і пропозиції до проєкту Концепції професійної орієнтації, винесеної для громадського обговорення робочої групи з профорієнтації Українського інституту майбутнього
Документ своєчасно порушує проблему ролі закладів освіти у підготовці молодих людей до вступу самостійне життя і зокрема – активні економічні відносини як представника певного фаху/професії. Розробниками задано доволі широку рамку, що дозволяє зберігати гнучкість та інклюзивність для різних ситуацій і аудиторій. Проте окремі передумови, все ж потребують уточнення. І ще більш прискіпливої уваги і точності формулювань вимагають висновки і рекомендації.
Почнемо з уточнення понять . Передусім, титульного – профорієнтації. Дослідники теми сходяться на тому, що професійна орієнтація як окремий процес виникла ще у середині 19 ст. і оформилася на початку 20 ст. Це період індустріалізації, коли необхідно було рекрутувати величезні маси робітників на новопосталі підприємства.
Це вимагала чіткого поділу праці спеціалізації і професійної ідентичності. Через останню можна було впливати на дисципліну і світогляд. Фахівчиня з технологічної підготовки Надія Остапчук, зауважує, що в Радянській Росії проблеми праці, трудової підготовки, а в подальшому і професійної орієнтації були найважливішими темами марксиської ідеології.
Нагадаємо також, що тих, хто довго працював на одному місті особливо поважали і всіляко заохочували. Тих же, хто часто змінював місце роботи зневажливо називали «літунами».
Сьогодні ми живемо в час, де ринок праці формується саме «літунами». А от розраховувати раз і назавжди обрати сферу діяльності небезпечно, адже ваша ніша може бути заміщена іншою, компанія може закритися – через зміну технологій і глобальну і багато інших причин.
Експерти, які аналізують суспільно-економічні трансформації, спричинені технологіями виділяють такі ключові тенденції, що впливатимуть на ринок праці і навчання впродовж наступного десятиліття:
- Змінюються бізнес-моделі і принципи їх побудови
- Людина змінюватиме професію від 5 до 10 разів протягом життя
- Навчання відбуватиметься впродовж всього кар’єрного шляху і поєднуватиметься із роботою
- Міждисциплінарність стає необмінною умовою для управлінських рішень та інкубування інновацій
Відповідно такі позиції як «програміст генів», «психолог для штучного інтелекту», «архітектор віртуальної реальності» стають буденністю. Фактично йдеться не стільки про вибір певної професії, скільки – про вибір життєвої ролі, яка, не виключено буде охоплювати відразу кілька професійних сфер.
У чому відмінність? У першому випадку йдеться про сталу сферу зайнятості, з набором кваліфікаційних умов, у другому – про гнучку модель взаємодії із динамічним середовищем соціально-економічних відносин. Саме у прийнятній рольовій ніші людина зможе сповна використати свій потенціал, почуватиметься впевнено і бути продуктивною. У таких обставинах теперішніх школярів вряд чи має сенс готувати до професії, яка може зникнути за 5 років, або істотно змінити свій функціонал. Проте необхідно допомогти сформувати адаптивність як комплекс навичок і рис характеру та забезпечити інструментами навігації у швидкозмінному світі. Припускаю, що і називати це потрібно відповідним поняттям. Або як мінімум, додати у преамбулу Концепції визначення ключових понять, де розтлумачити, що ми сьогодні маємо на увазі під професійною орієнтацією або навігацією.
Щодо формулювання проблеми, яку має розв’язувати Концепція. Автори документу обґрунтовують актуальність профорієнтаційних зусиль тим, що на сьогодні 31 % усіх безробітних в Україні — це молодь у віці до 35 років. Практично кожен другий з них (50 %, відповідно даних Державного центру зайнятості) мають вищу освіту, 33 % — закінчили професійно-технічний навчальний заклад. Далі наголошується, що «останніми роками формується тенденція до збільшення кількості молоді, яка перебуває в статусі безробітних понад рік, деякі з них змушені перебувати в стані тривалого безробіття з самого початку трудової діяльності». Втім, офіційна статистика не враховує таких форм тимчасової або змішаної зайнятості як фріланс, крауд-працю, , гіг-зайнятість, та інші способи працевлаштування без офіційного оформлення.
Іншим джерелом актуальності теми є очікування і запит батьків. Відповідно до опитування розробників Концепції 94 % респондентів із категорії «батьки» зазначили, що «хотіли б мати більше профорієнтаційної інформації щодо вибору майбутньої професії, освітньої траєкторії, розвитку кар’єри для своїх дітей». Це дуже істотний і чутливий запит, але для дій у відповідь він потребує «розшифровки». Для прикладу результати 7-ї хвилі світового дослідження цінностей свідчить, що в Україні частка тих, хто вважає, що в дітях потрібно виховувати незалежність зменшилася з 43% до 35%. Це може свідчити, що батькам потрібна інформація, аби більше впливати на траєкторію своїх дітей, або прагнути допомогти навіть ціною свободи вибору дитини. Але питання чи варто йти з таким запитом?
Нарешті переходимо до потреб тих, хто має бути безпосереднім бенефіціаром заходів, передбачених концепцією. Автори наголошують, що «Сьогодні діти прагнуть самостійно та свідомо робити вибір та розуміти його наслідки». Відтак, школа покликана «створити цілісні умови для повної реалізації цього прагнення». Звісно, діти, особливо – підлітки, протестують проти контролю з боку дорослих (особливо – батьків) та їх намагання усе вирішувати за дітей. Проте буде перебільшенням стверджувати, що вони саме прагнуть робити вибір. Тут слід брати до уваги психологічні особливості віку, тенденцію до затримання у стані інфантилізму, спричиненого гіпер-опікою.
Фахівці з вікової психології наголошують, що основними потребами підлітків є потреби у повазі та безумовному прийнятті без осуду та оцінок, потреба в чітких (але не жорстких правилах), можливість розвитку і навчання через життєву практику. Для старшого підліткового віку (13 – 16 років) набуває значення «я-проєкт». Йдеться про формулювання відповідей на запитання: що я можу, на що здатен, що у мене виходить краще, де і як мені проявити свої амбіції. Це саме та точка зростання в контакті з якою може будуватися орієнтація/навігація.
Професійна орієнтація в школі буде базуватися на ключових компетентностях НУШ – переконані автор концепції. Тобто: інноваційності як відкритості до нових ідей, вміння ініціювати зміни у близькому середовищі (клас, школа, громада); розвивати уміння навчання впродовж життя; громадянській та соціальній компетентності, пов’язаними з ідеями демократії, справедливості, прав людини, усвідомленням рівних прав і можливостей, що передбачають співпрацю з іншими для досягнення спільної мети, активність в житті класу і школи, уміння діяти в конфліктних ситуаціях; на підприємливості та фінансовій грамотності, вміння організовувати свою діяльність для досягнення цілей.
Як резюме наголошується, що професійна орієнтація — це не набір різноманітних заходів, а логічна та узгоджена програма з відповідністю між цілями, змістом і очікуваними результатами навчання, орієнтована на формування компетентностей для успішної самореалізації у суспільстві.
У такому формулюванні концептуальні засади у наведеному вище формулюванні максимально відповідають викликам, пов’язаним зі становленням особистості та економічними процесами, в яких відбувається дорослішання сьогоднішніх школярів.
Разом з тим, викликають запитання методи, обрані авторами концепції для розв’язання означених проблем.
Зокрема пропонується запровадити ОКРЕМИЙ ПРОФОРІЄНТАЦІЙНИЙ КУРС.
Останній має бути курсом за вибором у 8 та 10 класах і призначається «для знайомства із можливими траєкторіями професійного і кар’єрного розвитку та розвитку компетентності навчання впродовж життя». Курс має проводиться «радниками із професійної орієнтації або підготовленими педагогами». І одне, й інше викликає застереження.
Профорієнтаційний курс без зміни моделі освіти може звестися до ще однієї формальності. Скажімо обов’язковий предмет «основи здоров’я» не поліпшив стан здоров’я школярів. Він приймається ними як «ще один урок». Крім того виникає колізія між цілями профорієнтації/навігації і типовими освітніми програми Проєктом типової програми наразі передбачено вкрай лімітована і недостатня кількість додаткових години для вивчення предметів освітніх галузей, курсів за вибором, які проведення індивідуальних консультацій та групових занять (до 3-х годин у 7-му класі і 0,5 – 1 год в 5-6 та 8-9 класах.
Типова програма задає, загальний обсяг навчального навантаження та орієнтовну тривалість і можливі взаємозв’язки освітніх галузей, предметів, дисциплін. До типової освітньої програми додано типові навчальні плани, що пропонують підхід до організації освітнього процесу. Типові освітні плани навіть, розроблені на основі нового Державного стандарту початкової школи зводяться в основному до класно-урочної системи. Остання є далеко не оптимальним форматом як для розвитку компетентностей, так і професійної орієнтації.
Що суттєво – саме в логіці класно-урочної системи працює пропонований курс. В такому варіанті дії з профорієнтації досить легко обійти, зважаючи на брак ресурсів, чи фахівців. або часу. Прикладом є курс за вибором «громадянська освіта», який досить часто ігнорується, або викладається як стандартний урок з мінімумом практики.
Та й історичний досвід підказує, чим завершуютья подібні ініціативи. До речі, подібний курс, який називався «Основи виробництва. Вибір професії», був введений у СРСР у 1984 році після постанови ЦК КПРС «Основні напрями реформи загальноосвітньої і професійної школи».
Щодо професійних радників. По перше – відкритим залишається питання навчання радників інструментам роботи з індивідуальними картами та професійним визначенням. По друге – чітке визначення профілю навичок людини, що має виконувати зазначені функції.
Альтернативою окремому курсу з профорієнтації та позиції радника із професійної орієнтації є такий алгоритм дій:
1) зміна моделі шкільної освіти із фокусом на активні методи навчання та підходи, засновані на розв’язання практичних проблем (problem based learning)
2) Запровадження позиції кар’єрний коуч із відповідними змінами до законодавства
3) Ширше використання практики індивідуальних освітніх траєкторій із персональними освітніми профайлами як основою для майбутніх резюме і портфоліо
Втім як базовий “безпечний” варіант курс з профорієнтації теж може бути частиною Концепції, формування плану дій і відповідних програм за умови врахування психологічних особливостей сучасних школярів.
При формуванні засад програм з професійної орієнтації/навігації слід також врахувати, що підлітковий і молодший юнацькій вік – психологічно і фізіологічно дуже складний період, коли молоду людину нерідко розривають суперечливі емоції кидає з крайнощі у крайність.
Молодь живе в умовах надзвичайного інформаційного тиску і змагання за увагу. З огляду на те, що частина мозку, пре фронтальна кора, яка відповідає за ціле покладання і контроль імпульсів дозріває лише до 21 – 23 рокам старшокласник нерідко «технологічно» не може уявити наслідки своїх дій сьогодні у тривалій перспективі
Основна проблема, яку школяр вирішує у цьому віці – це далеко не навчання і майбутня професія, а питання приналежності і прийняття.
Учень і так відчуває тиск з боку батьків чи соціального оточення, що підштовхує його зайняти певну нішу (зокрема – функціональну), визначитися. І не виключено, що школа замість посилення цього тиску має дати молодій людині розуміння точок психологічних опертя; допомогти протистояти впливам і робити усвідомлений і цілеспрямований вибір.
Тож повторимося, варто вести мову не стільки за професійну орієнтацію, скільки за навігацію масиві інформації, можливостях застосування свої знань, здібностей і навичок: про взаємозв’язок між професією та місцем у певній спільноті чи групі (соціальною роллю)
Найкраще цього навчають учасницькі методи як-от ситуаційні і стратегічні ігри, практики усвідомленості, тьюторський і коучинговий супровід.
Складові процесу навігації
Ціннісна основа
Що є психологічним опертям для людини, у що вона вірить, вважає цінним і важливим для себе.
Сторітелінг
Як вона пояснює собі та іншим те, що для неї важливо і цінно; чим для неї є успіх і як вона визначає мету життя; як вона збирається досягнути мети; хто є її друзями/партнерами, опонентами, супротивниками на цьому шляху. Роль – це передусім історія, яку розповідає про себе людина.
Практики вибору
Розвиток практичних навичок ухвалення рішень і здійснення вибору і прийняття відповідальності за нього. Окреслення цілей і конкретизація завдань.
Персональна траєкторія розвитку
Мапа за якою відстежується просування до цілі, фіксуються результати навчання, здійснюється рефлексія, накопичуються інсайти і досвід.
Наставництво (тьюторінг, коучінг)
Регулярний зв’язок із наставникам, рігулярний фідбек є чинником, що дозволяє вчасно відкоригувати траєкторію. Для реалізації тьюторського супроводу потрібне певне освітнє середовище: метапредметне, відкрите, таке, що надихає і залучає.
Пропозиції
Відредагувати текст Концепції із врахуванням висловлених вище зауважень
Доповнити текст концепції такими формулюваннями:
- У процесі реалізації відповідних програм рекомендується дотримуватися принципу субсидіарності.
- Програми з професійної орієнтації/ навігації розглядаються і рекомендуються до затвердження (а в разі нагальної необхідності – і доопрацьовуються) спеціально створеними колегіальним утворенням ключових стейкхолдерів освіти при органах місцевого самоврядування та обласних і районних адміністраціях. Робоча назва – “ Координаційних рад з людського капіталу”. Базовий склад має включати представників територіальних громад, роботодавців, батьківських та освітніх НГО, а також фахових коучів і фасилітаторів
- Доповнити нормативно-правову базу (включно із законами України “Про освіту” і “Про повну загальну середню освіту “ поняттями “Тьютор”, “Кар’єрний коуч”, “ментор” із відповідним описом завдань і функціоналу,
- Рекомендувати укладання рамкових соціальних угод між засновниками закладів освіти і фаховими об’єднаннями тьюторів і коучів з метою забезпечення учнів якісним супроводом із професійного дорадництва
- Навчальні програми закладу освіти та програми з фахової орієнтації мають бути між собою узгоджені у спрямуванні до набуття учнями наскрізних умінь і компетентностей, передбачених НУШ
- Відповідний розділ про окремий профорієнтаційний курс доповнити ремаркою: “структура курсу (модулю) має будуватися, виходячи із запитів і побажань учнів та їх батьків у рамках педагогіки партнерства і мати практичне спрямування
Склад робочої групи
Микола Скиба, експерт з освіти і навичок 21 ст. Українського інституту майбутнього (координатор групи)
Владислава Бандурко, засновниця ліцею «Едукатор»
Лілія Луць, фахівчиня з цілісного підходу до розвитку особистості, сертифікований коуч (Erickson coaching international), член ICF, бізнес-тренер
Наталія Орлова, ГО «Асоціація проєктних менеджерів України, представниця Міжнародної асоціації фасилітаторів
Алевтина Седоченко, тренер-фасилітатор, сертифікований фахівець MBTI® Step I і Step II з досвідом роботи з підлітками.
Вам також буде цікаво:
Розбійники вимагають гаманець чи життя, бурштин забирає все
Курська операція. Чи має вона стосунок до транзиту російського газу?
Звіт соціологічного дослідження “СПРИЙНЯТТЯ РОСІЯНАМИ ВІЙНИ В УКРАЇНІ” (Червень 2024)
Локалізація, протекціонізм і міфи неолібералів
Кадровий голод і якість вищої освіти в Україні
Презентація дослідження “Реформи ринку електроенергії в Україні” в науковому центрі ім. В. Вілсона