Сім кроків до подолання кризи підручників

Якість підручників – одна з найрезонасніших тем, пов’язаних із освітою. Щороку виловлюють десятки помилок, ляпів і відвертих фейків. Окремі з них викликають усмішку, наприклад, «фото-жаба» з Кіану Рівзом, який за допомогою фотошопу опинився на відомій світлині «Обід на хмарочосі», знятій у 1932 році у Нью-Йорку, або про воду як «найпоширеніший мінерал на Землі». До речі, для обговорення хиб у підручниках з історії створили окрему спільноту “Підручник з історії як помилка“. А ось рекомендації про те, як харчовою содою лікувати онкозахворювання породило хвилю обурення, адже подібні «поради» можуть бути небезпечними для здоров’я і поширюють серед учасників освітнього процесу псевдонаукове мислення.

Зважаючи на те, що суспільний запит на якісну освіту (включно з контентом) зростає, а на забезпечення учасників освітнього процесу підручниками і посібниками щороку з державного бюджету спрямовується сотні мільйонів гривень, ситуація, безумовно, потребує врегулювання.

Міністерство освіти і науки України і справді відреагувало офіційною заявою, але його реакція виглядає ситуативною, несистемною і такою, що може привести до ще більших зловживань. Зокрема, в частині заповітного грифу «рекомендовано МОН» проведення експертизи, вартості тощо.

З метою наблизитися до системного підходу експерти напрямку «Освіта» Українського інституту майбутнього наполягають на семи ключових кроках:

1. Перегляд методології організації навчальної діяльності і приведення у відповідність із викликами часу;
2. Перенесення фокусу уваги з підручників і посібників як носіїв інформації і знань на комплекс освітнього контенту, який радше виконує функцію орієнтації у сукупності інформації певної галузі знань;
3. Цифрова трансформація процесу підготовки освітнього контенту. Основною має стати електронна версія одиниць освітнього контенту;
4. Створення публічної платформи (маркетплейс) для накопичення зразків освітнього контенту і забезпечення до нього доступу учасників освітнього процесу;
5. Запровадження комплексу заходів для заохочення вітчизняних виробників цифрових засобів навчання та освітнього контенту і поліпшення доступу до Інтернету;
6. Формування мережі незалежних експертних центрів;
7. Підвищення кваліфікації і академічної спроможності педагогів (зокрема – цифрової грамотності).

Згадані кроки потребуватимуть проведення додаткових досліджень, експертних обговорень та внесення змін до законодавства та нормативно-правової бази.

 

1. Методологія організації навчальної діяльності має бути переглянута і приведена у відповідність із викликами часу.

Основна теза: Для розвитку компетентностей, задекларованих у Концепції “Нова українська школа” важливі активні методи навчання, зокрема мінідослідницькі проєкти, в яких учні матимуть змогу працювати з науковим обладнанням, висувати і перевіряти власні гіпотези.

Аргументи. Концепція “Нової Української школи” передбачає розвиток компетентностей. Останні є динамічною комбінацією знань, навичок і ставлень. Серед ключових компетентностей:

Ініціативність і підприємливість;

Інформаційно-цифрова компетентність;

Уміння вчитися впродовж життя.

Останнє передбачає «Здатність до пошуку та засвоєння нових знань, набуття нових вмінь і навичок, організації навчального процесу (власного і колективного), зокрема через ефективне керування ресурсами та інформаційними потоками, вміння визначати навчальні цілі та способи їх досягнення, вибудовувати свою освітньо-професійну траєкторію, оцінювати власні результати навчання, навчатися впродовж життя».  У випадку, коли учні опановують програму переважно за підручником, отримуючи завдання на пасивний виклад інформації,  вони не розвивають і частини компентностей і наскрізних умінь, які так необхідні для успішної реалізації себе у швидкозмінному світі.

Відповідно, учнів необхідно навчати ставити власні освітні цілі, формулювати гіпотези  і обрати належні інструменти для їх перевірки. Навчання має бути орієнтоване, з одного боку, на формування цілісної картини світу, а з іншого – на розв’язання практичних проблем методом проєктної діяльності.  Завдання, яке отримує учень/учениця у школі мають містити опрацювання хоча б кількох різних джерел. В таких моделях посібник допомагає учню організувати пізнавальну активність, орієнтуватися у певній галузі знань  і мати напохваті інструменти для перевірки зібраної інформації.

 

2. Цифрова трансформація процесу підготовки освітнього контенту. Основною має стати електронна версія одиниць освітнього контенту

Основна теза: Підручник має стати інструментом, що допомагає учню знаходити і перевіряти потрібну інформацію, а не залишатися основним (а нерідко – єдиним) джерелом знань з певного предмету.

Аргументи. Модель освіти , в якій підручник є основним джерелом знань сформувалася у середині 19 ст., коли наука і технології  розвивалися повільно  у відокремлених осередках. Інформація поширювалася у кращому випадку  зі швидкістю потяга, а основним медіумом інформації були друковані газети і журнали. Тепер ми живемо у в епоху  цифрової трансформації, що характеризується стрімким розвитком науки, технологій та зростанням обсягів даних. В таких умовах жодне видання, продукт чи навіть інституція не може претендувати на статус найточнішого джерела знань. Натомість гостро постає потреба в інструментах, що покликані допомогти  із пошуком і систематизацією даних, обсяг яких стрімко зростає, а також процесом організації навчання.

Підручник-навігатор має передусім розкривати суть методу тієї чи іншої галузі знань, задавати критерії відбору і перевірки фактів та надавати перелік  джерел, які пройшли попередню верифікацію. За суттю це має бути комплекс засобів для навчання з онлайн-підтримкою, методичним комплексом для вчителя та учня.  В такому контексті особливого значення набуває підтримка і заохочення популяризація науки. У середовищі дослідників, які навчилися доступною мовою пояснювати загалу складні наукові феномени вже згенеровано дуже якісний контент. І він має стати доступнішим для учнів і педагогів. Зокрема, через навігаційні функції сучасного підручника.

 

3. Основною має стати електронна версія підручника і посібника (за суттю – навігатора та інтерфейса для роботи з сукупністю освітнього контенту).

Основна теза: В електронну версію легше внести зміни у разі необхідності. За умови наявності  девайсів  для навчання  учні матимуть доступ до посібників не лише час формалізованого виконання завдань, але і у будь-якому місці чи ситуації, пов’язаних із персональною навчальною ціллю.

Аргументи. Попри консерватизм та інерцію освітня сфера стрімко цифровізується. З одного боку, до цього підштовхує експонентний розвиток технологій. Учасникам освітнього процесу, починаючи з початкової школи слід допомогти їх опанувати і використовувати для досягнення власних цілей (на противагу практиці, коли девайси і алгоритми соцмереж практично керують психікою дітей).

З іншого боку, навчальні засоби і контент  мають  гідно  конкурувати з розважальним контентом і створювати ситуацію, коли емоційний досвід пізнання яскравіший і приємніший за досвід  пасивного споживання.

 

4. Необхідно створити публічну платформу (маркетплейс) для накопичення зразків освітнього контенту.

Основна теза: вже сформована когорта педагогів, які креативно підходять до своєї роботи, розробляючи інноваційні методики і якісні дидактичні матеріали. Останні можуть стати у пригоді широкому колу освітян. А ті вчителі-новатори, чиї розробки отримають кількість користувачів з позитивними відгуками – кошти.

Аргументи. За Законом України «Про повну загальну освіту» педагоги у школах отримали більше академічної свободи щодо організації навчальних активностей. Педагогічні колективи тепер можуть обирати які програми використовувати і розробляти власні. У тому числі – відмінні від типових. Це означає, що підручник, розроблений під типову програму,  виявляється зайвим, або й чинником звуження потенціалу педагогічної свободи.

Електронний ресурс уможливить агрегацію контенту, поширення кращих практик викладання, розширить  учасникам освітнього процесу доступ до якісного освітнього контенту і мотивуватиме педагогів до розвитку фахової майстерності.

 

5. Запровадження комплексу заходів для заохочення вітчизняних виробників цифрових засобів навчання та освітнього контенту і поліпшення доступу до Інтернету.

Основна теза: варто стимулювати розробку і виробництво в Україні електронних засобів навчання.

Аргумент. Світ неухильно рухається у бік цифрової економіки та кіберзалученості. Зволікання із опануванням цифрової грамотності, починаючи зі школи, може привести до суттєвого розвиву у навичках  конкурентоздатності випускників українських шкіл. Зволікання із запуском вітчизняного виробництва девайсів і формування внутрішнього ринку освітніх технологій може призвести до експортозалежності і економічних втрат.

Зважаючи на недостатнє наповнення державного бюджету, для виділення з нього відповідних асигнувань, слід, по-перше, залучати кредити і гранти із міжнародних структур, по-друге, поступово перерозподіляти бюджет з друку паперових носіїв на електронні. В подальшому необхідно закладати кошти на закупівлю таких засобів для шкіл і родин. А також сприяти залученню інвестицій і доступних кредитів на згадані потреби як першочергові. За умови розвитку ринку буде досягнуто мультиплікаційного ефекту на нього.

 

6. Формування мережі незалежних експертних центрів

З метою уникнення  зловживань під час відбору підручників та дидактичних матеріалів  у короткій перспективі необхідно передати функцію експертизи від МОН і афілійованих структур до незалежних сертифікованих експертів. Замовляти і сплачувати  експертизу, як і за теперішніх умов, мають самі видавництва. Разом з тим, експерти нестимуть адміністративну відповідальність за недоброчесні висновки.

 

7. Організація комплексу заходів з підвищення кваліфікації і академічної спроможності педагогів (зокрема – цифрової грамотності).

Основна теза: педагог, який опанував на базовому рівні цифрові інструменти навчання і спроможний їх використовувати для формування власного контенту і організації навчального процесу – це норма для доби цифрової економіки.

Аргументи. Цифрові засоби роботи з інформацією стають сьогодні таким же цивілізаційним мінімумом як свого часу книжка і вміння читати та писати. Педагоги, які впевнено використовують техніку, стають більш переконливими для інших учасників освітнього процесу. Опанування цифровими засобами навчання дуже важливе і з огляду на пандемію і ризики повторення подібних ситуацій в подальшому. За наявності відповідних засобів навчання, доступу до інтернету і вміння віддалено взаємодіяти, а також з новою методологією в основі якої – методи практичної орієнтованості, формується можливість адаптивної відповіді на непередбачувані ситуації. І не лише зі збереженням якості освіти, але і з виведенням процесу навчання на якісно новий рівень.

Микола Скиба, експерт програми “Освіта” Українського інституту майбутнього