​Мистецтво у середній школі: більше ніж малювання

Міністерство освіти і науки України розпочало процес із розвантаження і осучаснення програм середньої школи. Це частина плану з переходу теперішньої системи освіти до концепції Нової української школи. У січні 2017 р. були оприлюднені проекти оновлених програм для 10-11 класів, які викликали значний резонанс у суспільстві, особливо стосовно того чи слід залишати фізику і хімію в обов’язковій складовій чи все ж віднести до варіативної, але зробити ці предмети максимально практичними. Наразі триває робота над змістом навчальних програм 5-9 класів. Партнером МОН виступає соціальна платформа Ed Era.

Мета ініціативи:

·започаткувати справжнє публічне обговорення навчальних програм;

·перевірити програми на наявність помилок, повторів, невідповідностей та неузгодженостей;

·розвантажити програми від зайвої другорядної інформації, зробити їх більш зрозумілими для авторів підручників, вчителів, всіх освітян та широкого загалу;

·знайти педагогів, освітян, експертів та активістів, які розуміють, що таке компетентнісний підхід, і як його запроваджувати в повсякденній шкільній діяльності.

Мені випала нагоди долучитисяся до робочої групи, зосередженої на викладанні мистецьких предметів. Фахова дискусія ще триває, але вже тепер вважаю за необхідне поділитися кількома тезами:

1.Щодо концепції і змісту

Передусім необхідно переглянути зміст поняття «мистецтво». На сьогодні цей предмет сприймається лише в категоріях естетичного. Причому це еклектична суміш естетики класицизму (з відгоміном соцреалізму на уроках малювання) , романтизму і фольклору. І це призводить до того, що молоді люди просто не готові сприймати весь спектр сучасної культури. І тим більше – бути її співтворцями.

Отже пропонується таке тлумачення суті предмету: «Мистецтво – один із провідних способів самовираження людини через творчу експресію. Мистецькі феномени апелюють до уяви і емпатії, поєднуючи технічну складність і емоційну виразність».

Контент уроків варто зробити максимально різноманітним до традиційних музики і малювання додавши перформенс, елементи сучасного танцю, дизайн. Основне враження, які учні мають винести з років мистецтва: культура і мистецтво є зустріччю з розмаїттям, вміння заради собі з кількома альтернативами і оперувати множинністю сценаріїв. Впевнено давати собі раду з такою категорією як складність.

2. Щодо методології

При плануванні навчальних програм «Мистецтво», як, втім, і при викладання розділити обов’язкове від рекомендованого. Визначити що педагоги можуть «вимагати» від дітей, а чого «очікувати». Тобто йдеться про диференціацію директивного та варіативного (заохочувального) аспекту навчання. Перший має бути мінімізованим, другий – розширений і представлений у можливих варіантах і сценаріях. Опис директивних аспектів має бути супроводжений пропозиціями інструментів, що передбачає мотивування учня та його емоційну і когнітивну підготовку до засвоєння матеріалу.

В контексті навчального предмету «мистецтво» обов’язковими пропонується зробити такі елементи:

1.Спроможність емоційно відгукуватися на твір мистецтва та розпізнавати його

2.Вміння вдумливо сприймати твори мистецтва

3.Вміння критично і аргументовано висловлювати своє ставлення до творів мистецтва

4.Вміння творчо використовувати культурний досвід для самовираження особистісного розвитку та продуктивної суспільної комунікації.

Усі згадані чотири компоненти можуть бути і критерієм оцінювання.

Викладачі мають бути передусім спеціалістами із розуміння і розкриття талантів, а вже потім музикантами, художниками, хореографами, тощо.

Мистецтво – це шанс для учнів вийти за межі школи. У прямому і переносному значенні. Відвідати музей, фотостудію, майстерні художників і закулісся театру. Освіжити своє сприйняття звичних речей, відкрити для себе джерела креативності і винахідливості.