В Україні почалося блокування російських інтернет-ресурсів і соціальних мереж зокрема. Кабмін та СБУ закликають провайдерів почати реалізацію рішення РНБО, яке було запроваджене указом Президента. Це вже смішно – просити виконати указ керівника держави.
Основна теза влади – така політика є обґрунтованою, бо ФСБ, ГРУ та інші спеслужби РФ отримують інформацію в тому числі і з соціальних мереж. Ті ж ресурси використовуються як спосіб чи інструмент для здійснення інформаційних атак. Власники «ВКонтакте» та «Одноклассников» підтверджують, що вже декілька років співпрацюють с управлінням «К» МУС РФ та ФСБ та щороку надають дані на декілька тисяч своїх користувачів.
Насправді, наявність в українського чиновника чи військовослужбовця акаунту, наприклад, «ВКонтакте» – пряма загроза національній безпеці як з точки зору отримання конфіденційної інформації, так і з точки зору впливу на прийняття рішень.
Проте блокування – найбільш невдалий механізм серед тих, які можна було обрати. Та виправити ситуацію можна простим рішенням: забороною для громадян України, які працюють на державній службі (чи просто в бюджетній організації), мати акаунт в російських соціальних мережах.
У чому різниця? Сьогодні навіть міністр може продовжувати тримати обліковий запис в «Одноклассниках» чи «ВКонтакте» за допомогою одного з десятків алгоритмів обходу блокування. І йому за це нічого не буде – відповідальності ніякої. Знову маємо загрозу втрати інформації, загрозу впливу агресора на прийняття рішень.
Якщо навіть блокування немає, проте є заборона на користування певним категоріям українців, ситуація докорінно змінюється. Бо за акаунт у російських соцмережах можна отримати догану, «неповну службову відповідальність» та інші передбачені трудовим кодексом, контрактом засоби покарання. А це вже є дієвим та змушує громадянина обирати.
Такий підхід дає ще один, не так видимий на перший погляд, результат – можливість закінчити процес очищення влади. Бо чиновник – любитель «руського міра», який залишив активним свій обліковий запис у російських соцмережах, може бути звільнений на підставі звичайного порушення трудової дисципліни.
Тепер про масштаби. Працівників бюджетної сфери в Україні більше ніж 4 млн.: від депутатів – до працівників комунальних підприємств. Це, зокрема, політики, правоохоронці, військові, учителі, лікарі та інші категорії населення, які насамперед треба вивести з-під впливу російської пропаганди.
Такий засіб не вимагав би процедури «закликів до провайдерів виконати указ Президента» та не мав би загрози звинувачень у порушенні прав людини (бо це обмеження пов’язане з особливими умовами праці). Схожа система (навіть щодо «Фейсбук» та певних категорій держслужбовців) працює в деяких державах ЕС та в США.
На жаль, в Україні поки що обрали найбільш неефективний та проблемний з точки зору реалізації варіант дій. Проте, зробити корективи ніколи не пізно.
Вам також буде цікаво:
Антон Геращенко: Сподіваюсь, вжиті заходи дадуть можливість зупинити поширення коронавірусу
Після анексії Криму Росія прирекла себе на статус “дикуна з палицею”
Кіберзлочинність, «зайві люди» і нова місія освіти у цифровому світі
Новий міграційний закон у Німеччині: наслідки для України
Коротко про “Троянських коней Кремля”
Територіальна оборона: результати соціології