Новий Верховний Суд: хто буде виправдовувати очікування українців?

Рівно 265 днів минуло від дати оголошення конкурсу до найвищого суду держави до оприлюднення рейтингового списку потенційних переможців. Перший відкритий конкурс характеризувався високим рівнем уваги до нього не лише громадян України, але й іноземців. Всіх цікавило питання: чи здатна Україна врахувати всі слушні поради експертів, міжнародний досвід і провести якісний та чесний добір до Верховного Суду?

І хоча верховне змагання ще триває (останнє слово за Вищою радою правосуддя), маємо змогу підвести його перші підсумки.

Унікальні новації. Для сприяння Вищій кваліфікаційній комісії суддів України у встановленні відповідності кандидатів критеріям професійної етики та доброчесності було створено Громадську раду доброчесності. Це своєрідний «суспільний фільтр» відбору, пройти через який мусили всі без виключення конкурсанти. Вся інформація та висновки публікувались на сайті Ради та підлягали обовязковому заслуховуванню під час проведення співбесід.

Репутація – понад усе. Під час проходження етапів добору кандидати відстоювали найцінніше для юристів – власну репутацію. Робилось це в різний спосіб. Хтось сповідався на своїй сторінці в мережі Фейсбук, хтось добивався заслуховування на засіданні Ради доброчесності, дехто обирав більш реактивний шлях судового оскарження. Все для досягнення єдиного результату – потрапляння в топ-список 120-ти переможців. Траплялось і так, що ВККСУ не погоджувалась з висновком Громадської ради доброчесності, або ж Рада сама скасовувала висновок.

До речі, ті, хто цікавився конкурсом, міг слідкувати за його перебігом в прямому ефірі. І судячи з кількості переглядів, перше судове реаліті – «За склом» було напрочуд популярним. Аудиторія умовно розділила кандидатів на три групи: улюбленці, одіозні претенденти та ті, про кого раніше ніхто не чув. Ймовірно, що саме співвідношення в рейтингу переможців представників двох перших категорій матиме визначальний вплив на сприйняття суспільством персонального складу нового Верховного Суду.

Без політики. Проте найголовніший, на мою думку, здобуток судової реформи полягає в тому, що представники законодавчої та виконавчої влади, політики усунуті від процесу добору суддів. Непрямим доказом цього може вважатись факт вибуття на початкових етапах конкурсу одразу двох впливових народних обранців – Леоніда Ємця та Руслана Сидоровича.

Як відомо, навіть в країнах розвинутої демократії процес призначення суддів має свою вагому складову, яка полягає в перемовинах між різними політичними силами або посадовими особами. По суті кандидатура того чи іншого судді найвищого суду є компромісом між владою та опозицією. В Україні, запит на суд, якому можна було б беззаперечно довіряти, був настільки серйозним, що владі довелось іти на компроміс не з опозицією, а з власним народом, а отже – відмовитись від важелів впливу на судову систему. Проте не варто зовсім списувати політиків з рахунку. Якраз зараз, після оприлюднення списку рекомендованих, є надвисокою спокуса попіаритись на темі судової реформи, а відтак кожен зі 120-ти кандидатів може отримати незавидний статус «мішені популістів». Однак це ще не все. З сьогоднішнього дня кандидатам-переможцям варто звикати до прискіпливої уваги журналістів, громадських діячів та й власне правоохоронців.

Кращі з кращих. Вперше до найвищого суду країни потраплять не лише судді, але й адвокати та науковці, які пройшовши всі випробування показали найвищий результат. Першість в кримінальній касаційній юстиції здобув суддя Лев Кишакевич, в господарській – науковець професор Віталій Уркевич, в адміністративній юстиції суддя Лариса Мороз, в цивільній – адвокат та науковець Дмитро Гудима. Ймовірно найбільше нарікань у представників громадськості вже традиційно викличе список потенційних суддів до Касаційного адміністративного суду. В них фігурує певна кількість діючих суддів адміністративних судів, проти проходження яких виступали члени Громадської ради доброчесності. Тому слова «зрада» та «ганьба» вже традиційно будуть вельми вживаними в найближчі декілька тижнів.

Серед всього загалу переможців присутні судді вищих спеціалізованих судів, а це означає, що на перших порах саме на основі їх досвіду інші колеги будуть вчитись працювати з касаційними скаргами. Приємно вражає велика кількість науковців або суддів/адвокатів, які також мають науковий ступінь, що гарантує високу якість судових рішень найвищого суду. Хоча є очевидним, що науковцям буде найскладніше призвичаїтись до командної роботи в колегіях, адже до цього, кожен з них в силу професійної діяльності був «заточений» на наукову дискусію. В будь-якому випадку, плюралізм думок має принести лише користь спільній справі – формуванню єдиної зваженої правової позиції Верховного Суду.

Сюрпризи. Найбільшим сюрпризом для суспільства була заява Голови Верховного Суду України Ярослава Романюка про припинення участі у конкурсі. Примітно, що її було оприлюднено лише після оголошення рейтингу 30-ти переможців до Касаційного цивільного суду, в якому пан Ярослав займав 25-е почесне місце. Обґрунтування заяви – бажання піти у відставку, викликало жвавий інтерес та безліч версій у представників правничої спільноти. Втім це не змінює результату – до тридцятки цивілістів долучився 31-ий по списку кандидат, це Сергій Мартєв, суддя з Полтави з понад двадцятирічним суддівським стажем роботи.

Замість висновку. Конкурс до Верховного Суду проходив досить напружено. Його безпрецедентна відкритість часто межувала з необхідністю захисту прав кандидатів на таємницю особистого життя та персональних даних. Однак зважаючи на відсутність скарг з цього приводу, всі розуміли, що беруть участь у експерименті загальнонаціонального масштабу. І на моє переконання, українцям є чим пишатись. Ми отримали реальний шанс на оздоровлення системи правосуддя. Звісно, що про компетентність та доброчесність переможців можна буде судити лише після того, як Верховний Суд запрацює, однак вже зараз є очевидним: в списки найкращих потрапили авторитетні високопрофесійні юристи. Відтепер вся увага зміщується в бік діяльності Вищої ради правосуддя, яка має продемонструвати якісно новий рівень добірної майстерності.