“Локшина на вухах смертельно небезпечна” – співзасновник UIF Романенко звернувся до четвертої влади після скандалу із Савченко

Співзасновник аналітичного центру Український інститут майбутнього, директор політичних програм Юрій Романенко звернувся до експертного середовища та представників засобів масової інформації із закликом до критичного сприйняття і перевірки інформації заради майбутнього України.

uifuture.org публікує повний текст та відеозвернення до суспільства, записані після інциденту із Надією Савченко.

Читайте також Прогноз 2018: виклики і можливості

Дорогі журналісти й експерти, розумієте, в чому ваша місія?

Справа Савченко має вас неприємно здивувати і напоумити (само собою, хто здатен). Ваша (наша) місія полягає в тому, щоб бути сторожовими псами суспільства. Це означає, що, користуючись розвиненими когнітивними здібностями, потрібно попереджати суспільство про небезпеку.

Попереджати суспільство про небезпеку – це не одягати футболочки про корупцію, не ставити передбачувані питання на прес-конференції про Сейшели і не поширювати хештеги з приводу і без нього. Зрозумійте, стадом бігти дуже просто. А ось бігти проти стада ….

Попередження суспільства про небезпеку починається з того, що ви думаєте далі і глибше, ніж президент, міністри і депутати. Далі і глибше, ніж бізнесмени та силовики. Зрештою, вже точно далі і глибше, ніж обиватель. Якщо ваші реакції на події і процеси такі самі прості, як у звичайних людей, то ви не можете бути корисними суспільству в цій позиції. Вам потрібно йти з професії або зізнатися, що ви у ній тільки через гроші.

Але якщо ви хочете бути сторожовими псами у цій нещасній країні, якщо ви реально хочете допомогти цьому суспільству, що роздирається конфліктами, ідіотизмом,жадібністю, то ви завжди повинні думати про причину й наслідок. Ставити собі питання, чи так це насправді, як мені (нам усім) здається? Кому вигідно? Хто платить? Чи правильно я розумію його, її, їхні мотиви? У чому вони полягають? Яких збитків завдає мені (нам, їм) їхня дія чи бездіяльність? Що можна вдіяти, щоб не допустити найгіршого або, навпаки, поліпшити ситуацію?…

І ось коли ви будете ставити собі ці запитання вранці, вдень і ввечері, ви раптом зрозумієте, що іноді краще промовчати. Або що прямий шлях – не найкоротший, а, навпаки, найдовший. Що просто хороша людина – найчастіше, нікудишній правитель. А нікудишній правитель, як правило, є такою самою жертвою обставин, як ті жертви, що зробили його правителем. І ось тоді у вас не буде емоційних злетів, розчарувань і фрустрацій. Ви зможете бути корисними суспільству не тільки як захоплений уболівальник на трибуні, а й як професіонал, який врятує десятки тисяч (а може й, мільйони) людей до того, як трибуна впаде, просто вчасно закричавши про небезпеку в той момент, коли весь стадіон, затамувавши подих, спостерігатиме за безглуздою біганиною полем…