Чи спроможна ситуація в росії вплинути на позицію москви щодо переговорів?

У січні 2025 року, згідно з опублікованими даними Мінфіну Росії, щомісячні видатки бюджету Росії зросли на 74% в порівнянні з попереднім роком і досягли 4,4 трильйона рублів ($ 45,8 млрд), що призвело до дефіциту бюджету в розмірі 1,7 трильйона рублів [1].

За офіційною версією, такий масштабний бюджетний дефіцит викликаний укладанням нових контрактів та авансовим фінансуванням видатків. Проте, виникають закономірні питання: “Чому така практика не застосовувалася попередні роки? Що сталося?Наприклад, дефіцит бюджету Росії у січні 2024 року становив 124 млрд рублів [2], тобто у 15 разів менше, ніж у першому місяці 2025 року.

Що змінилося?

Деякі російські експерти обережно кажуть, що масштабне випереджаюче фінансування є підготовкою до можливих фінансових ризиків, які очікують на Росію найближчим часом. Проте, не можна виключати, що москва раптово вирішила прискорити освоєння коштів для підтримки економіки та виконання держзамовлень.

Природно, що в першу чергу йдеться про військову економіку, підприємства оборонно-промислового комплексу (ОПК). Адже в інших виробничих галузях весь минулий рік у Росії спостерігалося серйозне зниження обсягів виробництва. Наприклад, за підсумками 2024 року обсяг випущеної сільськогосподарської техніки скоротився на 12,5% і становив лише 237,1 млрд рублів ^[3].

Натомість витрати росії на армію в 2024 році склали 13,1 трильйона рублів (близько $462 млрд) і перевищили аналогічні сумарні витрати країн ЄС, включаючи Великобританію, що вийшла з союзу, які минулого року склали $457 млрд ^[4].

Враховуючи, що за деякими даними, військовий бюджет росії в 2025 році буде відрізнятися від запланованого (13,5 трильйонів рублів [5]) і зросте до 15,6 трильйона рублів ^[6], збільшення фінансування ОПК виглядає логічно та обґрунтовано. Однак, на тлі діалогу, що активізувався, по лінії Вашингтон-москва в рамках підготовки можливого переговорного процесу, є підстави поглянути на цю ситуацію по-іншому.

Не можна виключати, що причиною небувалих авансових вливань у підприємства ОПК є бажання москви освоїти якнайбільше коштів у короткий проміжок часу та створити необхідну кількість запасів військової продукції до початку переговорів. Адже потім набагато складніше пояснити росіянам необхідність продовження роботи військових заводів у три зміни. Та й міжнародна громадськість, як і можливі гаранти безпеки, можуть насторожитися і сприйняти це як свідчення підготовки Росії до продовження конфлікту. На тлі загальної європейської стурбованості про агресивні устремління кремля, який на їхню думку, не задовольниться лише однією Україною, це може викликати непотрібний Москві негатив і перешкодити переговорному процесу.

Публічно і путін, та інші представники російської влади висувають для початку переговорного процесу умови, які є неприйнятними ні для України, ні для Європи. Багатьма це сприймається як відсутність бажання у російської верхівки розпочинати переговори в умовах, коли на фронті триває настання ВС росії , коли допомога Заходу Україні значно знизилася.

Однак, незважаючи на явно демонстроване кремлем та особисто путіним небажання розпочинати переговори у найближчому майбутньому, багато чинників свідчать, що насправді росія також втомилася від війни в Україні. Втомилася і фінансово, і морально.

Втома моральна

Росіяни підтримують путіна, в основному, тому, що в їхній свідомості бойові дії в Україні не сприймаються як війна – ситуація надто відрізнялася від того, що у радянського покоління асоціюється з цим поняттям через призму Великої вітчизняної війни.

Проте, останнім часом Київ розпочав реалізацію стратегії “перенесення військових дій” на територію Росії . Практично щоденні масовані атаки військових і стратегічних об’єктів у глибині Росії стали створювати серйозні проблеми Москви .

Тільки з початку року українські ракети та безпілотники атакували понад 20 великих промислових та інфраструктурних об’єктів, завдавши їм значних збитків. Найбільш масштабним атакам зазнають заводи з переробки нафти та склади палива – у грудні , січні та лютому по найбільших НПЗ та нафтосховищах у європейській частині Росії завдано як мінімум 15 ударів. Загалом атаки БПЛА стають все активнішими: у січні лише три «хвилі» складалися в цілому з більш ніж 400 апаратів. З початку року БПЛА атакували не менше шести російських нафтозаводів, у тому числі ” Танеко ” в Татарстані (11 січня), Саратовський НПЗ “Роснефти” (11 січня), Рязанський НПЗ (двічі – 24 і 26 січня), завод “Сибур-Кстово” в Нижегородській області (29 січня), Астраханський ДПЗ «Газпрому» (3 лютого) [7].

За деякими оцінками, українські удари по нафтопереробних заводах у Росії викликали зниження переробних потужностей, як мінімум, на 10% [8]. При цьому завод у Рязані, що постачає в тому числі московський регіон, НПЗ у Волгограді та Астраханський завод «Газпрому», які є найбільшими постачальниками для Південного федерального округу, зупинили випуск палива, а на їх ремонт підуть тижні, якщо не місяці [9].

І в цих умовах на перший план виходять кілька економічних проблем (ці удари поки що, на жаль, не можуть викликати більш серйозне скорочення нафтопереробки), скільки психологічні. Якщо російська влада своєю пропагандою змогла досить швидко і ефективно “приглушити” ситуацію в Курській області (для більшості росіян – це “десь там далеко”), то останнім часом навіть Z-блогери в багатьох регіонах росії змушені відзначати, що ППО все гірше справляється з атаками українських БПЛА, а прості росіяни все частіше. Яка насправді не така райдужна, як її малює пропаганда.

При цьому, окрім безпосереднього впливу БПЛА на різні об’єкти, останнім часом почали спостерігатися проблеми, пов’язані зі спробами росіян захиститись від цих атак. Трагедія з азербайджанським літаком, збитим під Грозним, може повторитися й іншими повітряними суднами, причому російськими. Наприкінці січня два російські літаки, що прямували до Москви над Каспієм («Аерофлоту» зі Стамбула і «Перемоги» – з Дубая) здійснили вимушені посадки в Астрахані [10]. Офіційна влада мовчить, але найбільш ймовірно, що причиною цього став вплив засобів РЕБ на роботу бортових систем літаків. Як повідомляють деякі російські ТГ-канали, після цих випадків льотний склад “Аерофлоту” звернувся до влади з вимогою забезпечити необхідну безпеку повітряного руху.

У сукупності це означає, що загрози мирним громадянам у росіїзростають (недаремно Європейський Союз випустив директиву, що забороняє рейси будь-яких авіакомпаній, що прямують з країни Європи, «у повітряному просторі росії на захід від 60-го меридіана східної довготи» на будь-яких ешелонах). Усі знають, що тепер аеропорти в найбільших російських містах переривають роботу через повітряну тривогу практично щотижня.

І чим більше така думка випробовуватиметься на міцність, тим складніше буде російській владі добиватися підтримки населенням “спеціальної військової операції”…

Тим більше, що у росіян дедалі частіше стали не витримувати нерви. За даними ВЦВГД, індекс потреби росіян у психологічній допомозі за підсумками 2024 року досяг 30 пунктів зі 100 можливих. Цей показник виявився в 1,3 рази вищим, ніж у 2022 році, коли росія розпочала війну з Україною (23 пункти). Також він став найвищим з 2009 року, коли було зафіксовано рекорд у 32 пункти. Згідно з даними ВЦВГД, з 2009 до 2022 року індекс демонстрував стійке зниження, проте після початку повномасштабного вторгнення і на тлі пандемії коронавірусу показники змінилися. Експерти пояснюють порівняно низький рівень запиту на психологічну допомогу у 2022 році ефектом стресу, когнітивним завмиранням та прагненням людей самостійно справлятися з ситуацією – у 2022-му 68% респондентів заявляли, що вирішують свої проблеми без звернення до фахівців [11].

Втома фінансово-економічна

На думку кремля, проблем у російській економіці не існує від слова “зовсім”. На початку лютого на зустрічі з путіним мішустін звітував про економічні успіхи: він розповів, що номінальний розмір ВВП Росії досяг «історичного максимуму» (200 трильйонів рублів), темпи економічного зростання виявилися вищими за світові, а інфляція – лише «трохи підростає». А на думку віце-прем’єра російського уряду новака, російська економіка знаходиться у фазі «керованого охолодження … у пошуках балансу між завданням стримування інфляції та забезпечення економічного зростання» ^[12].

Підтримувати ілюзію відсутності проблем допомагають окремі аспекти міжнародної економіки. З одного боку, Індія та Туреччина скоротили закупівлю російського вугілля майже на 40%. Ці країни є найбільшими імпортерами російського вугілля після Китаю, який також зменшив імпорт вугілля з Росії на 7% у кількісному вираженні або на 25% у грошовому ^[13]. З іншого боку, незважаючи на введені адміністрацією Джо Байдена жорсткі санкції проти російського енергетичного сектора, зростання цін на газ і зміцнення долара США після перемоги Трампа сприяли зростанню доходів Росії від продажу нафти і газу в січні на 17% у річному вираженні. З третьої сторони, за даними Міжнародного енергетичного агентства, російські експортери отримали в січні дохід від продажу нафти та нафтопродуктів у 15,8 млрд доларів, що на 900 млн більше у порівнянні з груднем ^[14]. Це свідчить про те, що введені на початку січня найсерйозніші санкції проти російської нафтовки поки що не мали серйозного впливу на надходження до російського бюджету.

Однак, загалом, кому проблем у російській економіці наростає так стрімко, що його вже неможливо сховати. У доповіді ^[15], опублікованій 23 січня, Центр макроекономічного аналізу та короткострокового прогнозування (ЦМАКП) стверджує, що, незважаючи на високі показники загального зростання, російська економіка, не пов’язана з обороною, перебуває у стані стагнації із середини 2023 року. Підняття Центробанком Росії ключової процентної ставки до 21% (нібито в рамках боротьби з інфляцією) сприяло припиненню зростання таких ключових економічних показників, як інвестиції та споживання домогосподарств.

На думку авторів доповіді, ця ситуація є цілком прийнятною для економіки воєнного часу. Небезпека полягає в обсязі кредитів, які були влиті в оборонну промисловість для фінансування її надзвичайного зростання, причому більша їх частина була взята за плаваючими ставками.

Згідно з тим самим звітом, кредитна криза почалася у листопаді-грудні. Повний масштаб проблеми залишається прихованим, вважає ЦМАКП, оскільки банки вважають за краще непомітно реструктурувати безнадійні борги, а не повідомляти про них, тим самим знижуючи ризик невиконання вимог до коефіцієнта капіталу.

Колишній американський банкір Крейг Кеннеді, який працював раніше в російському енергетичному секторі, а зараз у Гарвардському університеті, вважає, що ситуація ще гірша. За його розрахунками, заснованими на даних російського ЦП, з 2022 року корпоративний борг зріс на 36,6 трильйона рублів (446 мільярдів доларів США), або на понад 70%. Значна частина цього боргу – результат пільгових кредитів, які держава доручила російським банкам видавати оборонним підрядникам ^[16].

Ця інформація цілком корелюється з рекордним дефіцитом бюджету, що виявився на початку року. Однак, у російській економіці спостерігаються й інші фактори, які можуть свідчити про значні проблеми.

Як випливає зі статистики ЦБ росії , станом на листопад 2024 року на клієнтських рахунках фізичних та юридичних осіб у російських банках знаходилося $159 млрд – мінімальний обсяг валюти з 2008 року. За оцінкою експертів, у грудні з клієнтських рахунків вибігло ще $4,9 млрд, а за четвертий квартал – $15,9 млрд. З початку війни валютні рахунки спорожніли на 40%, або $104 млрд, що стало рекордним відтоком за всю історію доступної статистики Центробанку. З рахунків фізосіб вибігло $ 52 млрд після того, як сотні тисяч громадян залишили росію і евакуювали свої заощадження. Бізнес вивів або конвертував $44 млрд, що становить близько третини запасів валюти перед вторгненням в Україну ^[17]. Основними причинами зниження валютних обсягів називають руйнування фінансових схем взаємодії з іноземними партнерами на тлі посилення західних санкцій.

На цьому фоні уряд росії влаштував масштабний розпродаж золота з Фонду національного добробуту (ФНБ), щоб наповнити федеральний бюджет, де кожен третій карбованець йде на армію та війну. За останні два роки обсяги золота на балансі ФНБ скоротилися майже на 70%, випливає з даних Мінфіну: якщо на 1 січня 2023 року це було 554,9 тонни, то на 1 січня 2025 року – лише 187,7 тонни. За 2023 рік «золотий запас» ФНБ схуд на 196 тонн, або 35%, а за підсумками минулого року – скоротився ще вдвічі, або на 171 тонну. Золото із фонду для покриття дефіциту бюджету-2024 Мінфін продавав майже щомісяця: 26 тонн у червні, близько 5 тонн у липні, стільки ж у серпні, 0,7 тонни у вересні, 9 тонн у жовтні, 4 тонни у листопаді. У грудні, на тлі піку видатків, які перевищили 7 трильйонів рублів на місяць, запаси золота у ФНБ скоротилися разом на 92 тонни. При цьому лише 58,9 тонни, за даними Мінфіну ^[18], було використано для покриття дефіциту бюджету (він перевищив 4 трильйони рублів). Ще близько 30 тонн уряд, ймовірно, продав для реалізації «певних проектів», зазначають ЗМІ ^[19].

Які саме проекти здобули фінансування за рахунок золота ФНБ, Мінфін не уточнює. Золото поряд із китайськими юанями входить до ліквідної частини ФНБ – тобто ще не витрачених коштів. Хоча загальний обсяг фонду на початок року становив $116,8 млрд, у ліквідній частині фонду залишалося лише $37,4 млрд [20]. Перед початком війни у ФНБ, який спочатку створювався для «співфінансування» пенсій громадян, а потім перетворився на джерело латання бюджетних дірок, було $113,5 млрд ліквідних активів. Таким чином, за три роки бойових дій уряд витратив дві третини грошей фонду, або $76 млрд, спрямувавши 6,5 трлн рублів на покриття дефіциту бюджету та вливши сотні мільярдів рублів у держкорпорації, яким знадобилися порятунок від санкцій та кошти на мегапроекти кремля [21].

Крім того, згідно з розрахунками РБК, заснованими на статистиці банку росії , наприкінці 2024 запаси фізичного золота в російських банках різко скоротилися і опустилися нижче 40 тонн. Станом на 1 січня 2025 року на рахунках, що відображають залишки дорогоцінних металів та каміння, знаходилося 325,4 млрд руб. Якщо перерахувати цю суму за цінами на афіноване золото на дату, то у розпорядженні кредитних організацій було 38,1 т золота. Цей показник практично вдвічі менший за осінній максимум 2023 року, який став найвищим за три попередні роки. Обсяг золота на 1 січня 2025 року досяг локального мінімуму, небаченого з липня 2022 року. За даними ЦП, за весь 2024 рік у грошовому вираженні залишки на рахунках обліку дорогоцінних металів скоротилися на 23,6%. Якщо говорити про перерахунок у фізичне золото, то спад виявився ще помітнішим – 46,4%, або більше 33 т. Таке суттєве зниження запасів не відзначалося з 2020 року, коли на тлі пандемії та економічної кризи обсяг золота в банках РФ зменшився на 34,5 т ^[22].

У банківській сфері росії спостерігаються й інші проблеми. Після відходу з російського ринку одного з найбільших банків США Goldman Sachs ^[23], який працював там 16 років, про свої плани залишити рф 28 січня заявив і найбільший банк Нідерландів ING. Угода з продажу філії має бути завершена до третього кварталу 2025 року ^[24].

російським сільгоспвиробникам удвічі підняли ставки за пільговими кредитами. Міра торкнулася діючих інвестиційних позик. Спочатку зазначені в договорі 5% річних зросли до 50% від ключової ставки Центробанку, яка дорівнює 21%, та становили 10,5%. Ощадбанк повідомив аграріїв про зміну умов з 2025 року, уточнивши, що вони спричинені рішенням Мінсільгоспу. В асоціації «Народний фермер» розповіли, що рефінансування галузі йде по всій країні, тому що у бюджеті не вистачає коштів на її підтримку ^[25].

У січні Туреччина остаточно відмовилася розблокувати роботу російських карток платіжної системи «Мир». Близько року тому Туреччина перестала приймати карти «Мир» через побоювання вторинних санкцій США. росія вела переговори про відновлення їхньої роботи, але Туреччина остаточно відмовилася від цієї пропозиції ^[26]. Більше того, з минулої осені майже всі турецькі банки відмовилися обслуговувати угоди, пов’язані з росією та Білоруссю, а також будь-які операції в російських рублях . На цьому фоні також спостерігається зниження обсягів зовнішньої торгівлі москви та Анкари. Як заявив російський посол у Туреччині Олексій Єрхов, через західні санкції у 2024 році обсяги зовнішньоторговельних операцій знизилися на 6,8%, що у грошовому вираженні склало майже чотири мільярди доларів США ^[27].

Проблеми у розрахунках у зовнішній торгівлі наростають у багатьох напрямах, попри всю винахідливість російського бізнесу. У січні імпортери не змогли оплатити постачання товарів на суму до $5,4 млрд, випливає із попередньої оцінки платіжного балансу та коментаря Центробанку до неї ^[28]. На стільки за місяць зросли зовнішні зобов’язання, і це сталося «в основному внаслідок зміни заборгованості за незавершеними зовнішньоторговельними розрахунками». Причому проблеми з оплатою могли торкнутися приблизно п’ятої частини імпорту.

Розрахунки із зовнішньоторговельних угод перетворилися на серйозний головний біль російського бізнесу. Багато тисяч опитаних Центробанком підприємств назвали серед головних проблем кадрову, а також «складності в розрахунках за поставки за міжнародними контрактами». Наприкінці минулого року, після введення санкцій проти більш ніж 50 російських банків на чолі з Газпромбанком (вони набули чинності 19 грудня) налагоджені схеми зруйнувалися, ланцюжки платежів у багатьох випадках подовжилися і терміни розрахунків зросли ще більше, визнають імпортери ^[29].

На цьому фоні цікава ситуація з валютою БРІКС, яка за задумом путіна повинна була замінити долар США у зовнішньоторговельних розрахунках між членами БРІКС, які є основними партнерами росії . З одного боку, восени минулого року після саміту БРІКС у Казані росію не підтримали ключові учасники організації. З іншого боку, Трамп публічно пригрозив запровадити 100% мита на товари з БРІКС у разі реалізації ідеї з валютою. В результаті москва була змушена заявити про відсутність таких планів на даний момент [30].

Втома соціально-економічна

Іншою серйозною проблемою в росії є інфляція, яка, як випливає з результатів досліджень «Левада-Центру», хвилює росіян навіть більше, ніж війна. Згідно з проведеним опитуванням, саме інфляцію вважають головною проблемою суспільства 63% росіян, а війну в Україні – лише 35% ^[31].

І дійсно, за даними розстату, за 2022-2024 роки. Ціни зросли на 31,7%. Лише минулого року інфляція склала 9,52% ^[32]. Особливо швидко дорожчали продукти (на 11%) – це з’їдає значну частину зростання доходів росіян. Згідно з іншим недавнім опитуванням «Левада-центру» ^[33], майже у 2/3 російських сімей (63%) як мінімум половина доходів йде на харчування. Подібні результати і в інших соціологів. Регулярні опитування фонду «Громадська думка», на які орієнтується Центробанк, стабільно показують ^[34], що у 6-9% людей «грошей не вистачає навіть на харчування», а ще приблизно 20% «на харчування грошей вистачає, але не вистачає на купівлю одягу та взуття».

При цьому річне зростання цін на медикаменти, житло, транспорт і продукти харчування значно перевищило офіційний рівень інфляції (9,52%). Згідно з новим звітом росстату, вартість медикаментів за рік збільшилася на 11,1%; вартість оренди житла зросла на 21% (тепер росіяни віддають на житло майже всю зарплату: «РБК Нерухомість» вважав, що у листопаді 2024 року середній москвич витрачав на оренду 73,4% зарплати, хоча ще 2023-го витрачав близько 60%); Фінансові послуги зросли на 33,8%. Середнє зростання цін склало 9,9%, але деякі категорії сильно випереджають його: хліб +10%; м’ясо та птиця +11,4%; овочі +16,4%; вершкове масло +17,2%; яйця +29,4% [35].

Проблеми спостерігаються й інших галузях. Через дефіцит матеріалів почали переносити виробничі потужності до Китаю російські книжкові видавництва. До 2025 року дефіцит у цій сфері досяг 30% потреб видавництв – особливо не вистачає матеріалів для створення обкладинок. У росії також спостерігається нестача високоефективного промислового обладнання для складного друку. Існуюче обладнання зношене і не може бути замінене через санкції ^[36].

За даними росстату , в росії продовжується зростання простроченої заборгованості із зарплат. Станом на 1 січня 2025 року компанії накопичили перед співробітниками 507,9 млн. рублів зарплатних боргів – на 153,9 млн. рублів, або на 43,5% більше, ніж роком раніше. Близько чверті суми (понад 110 млн рублів) припало на старий борг, який накопичився в 2022-23 рр. і раніше, а основна частка (394,7 млн рублів) на зарплати, які бізнес не зміг заплатити торік ^[37].

На цьому фоні російська влада на початку поточного року прискорила темпи вилучення приватних активів. Минулого року, за даними ЗМІ, у росії було націоналізовано як мінімум 67 компаній із загальною виручкою понад 807,6 млрд рублів та вартістю активів понад 544,7 млрд рублів. З початку 2025 року державі через суд передано провідний зернотрейдер “Рідні поля” (контролював близько 14% зернового експорту), один з найбільших аеропортів у Москві “Домодєдово” та 16 складів Raven Russia ^[38]. І якщо раніше апетити кремля поширювалися здебільшого на компанії з іноземним капіталом, то тепер під приводом стратегічної стабільності та безпеки влада все частіше звертає увагу на активи, що належать російським власникам, мотивуючи це наявністю у власників паспортів із громадянством інших держав.

Сукупність фінансово-економічних та соціальних проблем викликає прояв та інших негативних тенденцій. За три роки війни природне зменшення російського населення досягло 1,6 млн осіб. А остання п’ятирічка стала найгіршою в історії путінського правління за останні 15 років. Народжуваність перевищує смертність лише в Москві, на Північному Кавказі та ще шести регіонах Росії . Тобто з 85 регіонів, які росії вважає своїми, включаючи Крим і Севастополь, населення вимирає у 72-х [39].

Тільки в 2024 році природне зменшення населення Росії склало щонайменше 545 тис. осіб (такі цифри містяться в підсумковій доповіді Росстату за 2024 рік, дані за січень-листопад). Населення зменшується у переважній більшості регіонів, зокрема окупованих. В абсолютних числах найшвидше вимирає московська область – за підсумками 11 місяців 2024 року спад її населення становив 23065 осіб. А природне зменшення населення в анексованих Криму та Севастополі склало 13 тис. осіб [40].

Антирекордсменом серед регіонів, що межують з місцями бойових дій, є Ростовська область (–22 тис. жителів). Ненабагато відстає Краснодарський край (-20 тис ). Замикає трійку лідерів зі спаду серед прикордоння Воронезька область (–16 тис ). У всіх без винятку прикордонних регіонах природне зменшення населення в 2024 році збільшилося ^[41].

На цьому тлі не дивується інформація про різке зниження до історичного мінімуму кількості вчених у росії через скорочення фінансування з бюджету та масового від’їзду талановитих учених за кордон. Через війну з Україною росію залишили не менше 2,5 тисяч учених, у тому числі понад 800 відомих за кордоном, з публікаціями у провідних світових наукових журналах. Найбільший відтік (23% всіх учених, що виїхали) припав на московські університети: ВШЕ, МДУ, Сколково, МФТІ ^[42].

Станом на початок 2025 року в росії залишилося 338,9 тисяч дослідників. Такі дані наводить Інститут статистичних досліджень та економіки знань НДУ ВШЕ. Порівняно з довоєнним 2021-м роком кількість науковців у наукових організаціях та вишах скоротилася ще на 1,8 тисячі, порівняно з 2020-м — на 7,6 тисячі, а якщо порівнювати з 2015 роком — на 40,5 тисячі, або 11%. До нового історичного мінімуму опустилася також кількість дослідників на 10 тисяч зайнятих в економіці: зараз це 92 особи проти 98 у 2020 році, 103 – у 2010 році та 160 – у 1995 році. Слідом скорочується кількість створених у росії винаходів : у 2010–2023 рр. кількість патентних заявок у країні обвалилася на 38% – з 42,5 тисячі на рік до 26,7 тисячі ^[43].

Кадрові проблеми в деяких галузях настільки великі, що сама влада змушена визнавати їх, не пропонуючи водночас дієвих заходів щодо покращення ситуації. Спікер російської держдуми володін признався, що в школах росії спостерігається гострий дефіцит молодих вчителів і дуже велика кількість педагогів пенсійного віку (старше 65 років), яким держава не може знайти заміну. При цьому володін послався на слова президента росії путіна, який говорив про це на останньому засіданні Ради з науки і освіти. Зокрема, він навів дані опитування федеральної служби охорони, згідно з якими у 2024 році 33,2% опитаних росіян поскаржилися на брак викладачів математики, хоча 2018-го таких було 4,9%. Також 24,1% росіян заявили, що у школах не вистачає вчителів фізики. 2018-го на це скаржилися 16,5% ^[44].

Хронічні фінансово-економічні проблеми призводять до загострення ситуації у багатьох сферах життя українського суспільства. Насамперед це відбивається на соціальних питаннях, які ніколи не були пріоритетними для російської влади. Керівництво Саратовської області росії заявило про брак коштів на закупівлю антибіотиків для пільговиків. Пацієнти з цукровим діабетом, онкологією та серцево-судинними захворюваннями ризикують залишитись без пільгових ліків у найближчі півроку. На закупівлю препаратів для них не вистачає 3 млрд рублів, повідомив голова регіонального міністерства охорони здоров’я на нараді в облдумі. Кошти на лікарське забезпечення пільговиків виділяє держава. У 2025 році на ці цілі передбачено 3,4 млрд рублів, причому 2,3 млрд – з регіонального бюджету . Однак цих грошей вистачить лише на кілька місяців: діабетики будуть забезпечені ліками до травня, пацієнти з онкологією – до липня, а “сердечники” – до серпня. Серед основної причини такого стану справ чиновник назвав скорочення фінансування. Так, на закупівлю ліків для діабетиків потрібно 1,9 млрд рублів, проте виділено лише 669 млн. Крім того, на ситуацію впливає подорожчання препаратів та їх наявність у постачальників. Ціни підвищилися, а асортимент скоротився через санкції, запроваджені після російського вторгнення в Україну ^[45].

До чого готується російська влада?

Незважаючи на повторювані як мантри слова російської верхівки про бажання продовжувати війну в Україні до “переможного кінця”, за інформацією з джерел, близьких до кремля, влада росії вже починає готуватися до завершення військових дій в Україні.

У зв’язку з цим основний акцент буде зроблено на інформаційній політиці всередині країни і реінтеграції росіян, що повернулися з фронту. Приблизно третина російського суспільства, як і раніше, підтримує продовження військових дій. Проте опитування показують, що абсолютна більшість громадян все ж таки схиляється до необхідності завершення війни в Україні. Саме цей настрій планують зміцнювати засобами пропаганди, вказуючи на «велику Перемогу» та формуючи громадську згоду навколо підсумків воєнних дій.

В інформаційній сфері основний акцент планується зробити на федеральні телеканали. Вважається, що саме телебачення здатне сформувати стійку думку більшості, достатньої закінчення конфлікту. Серед потенційних груп незадоволених називають про розсерджених патріотів і прибічників максимального розширення військових дій, яких багато хто характеризує як «реконструкторів СРСР». Їхню частку в суспільстві оцінюють у 20–30%. Однак, завдяки крокам, що робляться владою, найяскравіші представники несистемних наративів вже «виведені за дужки» – у тому числі тих, хто перебував у публічному полі з критичними висловлюваннями.

Крім того, передбачається також посилити модерацію соціальних мереж та вжити додаткових заходів щодо боротьби з «п’ятою колоною». Одним з можливих кроків є блокування VPN-сервісів, щоб обмежити обхід діючих заборон і фільтрів.

У внутрішній політиці основна увага зараз приділяється питанням адаптації та зайнятості учасників бойових дій в Україні. Губернаторам планується доручити активну роботу з працевлаштування цих «ветеранів» у регіонах. Також обговорюється включення окремих представників із числа колишніх військовослужбовців до органів влади та депутатського корпусу. Однак більшість експертів вважають, що йдеться максимум про сотні вакансій у кожному суб’єкті, що не здатне охопити всіх демобілізованих. Але цього ніхто й не прагне. Для російської влади головне – створити гарну картинку та масово піднести її своєму населенню.

Багато військовослужбовців продовжать службу за контрактом. Керівництво росії не має наміру різко скорочувати чисельність збройних сил, а запропонована система оплати праці, ймовірно, сприятиме тому, що частина учасників війни в Україні залишиться в армії або перейде до ПВК для роботи на африканському напрямку.

Окремий аспект – неминуче зростання криміналу, пов’язане з психічними розладами та наявністю бойового досвіду у ряду “ветеранів”, особливо у тих, хто раніше мав судимість. У зв’язку з цим у найближчі місяці силові відомства отримають додаткові вказівки щодо профілактики правопорушень. МВС посилюватимуть, у тому числі за рахунок “ветеранів СВО”, а росгвардія отримає додаткові повноваження.

За наявною інформацією, остаточне повернення «учасників СВО» до громадянського життя може тривати кілька років. Конкретних часових рамок поки що не називають, але влада прагне розтягнути процес, щоб знизити навантаження на систему соціальної підтримки та працевлаштування.

Про те, що російська влада всерйоз перейнялася проблемою швидкого повернення з фронту великої кількості демобілізованих військовослужбовців свідчить і заява повноважного представника президента росії в Уральському федеральному окрузі Жоги. Чиновник заявив про необхідність розробки довгострокових програм підтримки учасників вторгнення в Україну, які «у найближчій перспективі» масово повертатимуться з фронту. “Поточна кількість ветеранів – це не більше ніж тренування перед близькою перспективою, коли десятки тисяч учасників СВО повернуться додому”, – зазначив Жога на засіданні ради голів законодавчих органів округу ^[46].

Іншою проблемою, яка все ширше постає перед російською владою у цій сфері, стає кількість інвалідів, яких “подарувала” росії війна в Україні. Станом на кінець 2024 року, за оцінкою Міжнародного інституту стратегічних досліджень (IISS), 376 тисяч росіян отримали на фронті важкі поранення та стали інвалідами [47].

Загальні втрати російської армії з початку війни, за розрахунками IISS, становлять 783 тисячі осіб. З них 172 тисячі загинули, а 611 тисяч отримали поранення. Серед поранених 235 тисяч кваліфіковані як виліковні, решта стали каліками. Серед тяжко поранених кожен другий зіткнувся з ампутацією кінцівок, розповідав The New York Times знайомий зі статистикою високопоставлений російський чиновник ^[48]. Таким чином, виходячи з розрахунків IISS, кількість інвалідів-ампутантів серед тих, хто повернувся з фронту, може перевищувати 180 тисяч. Подібні цифри наприкінці 2023 року озвучила Мінпраця росії: за словами заступника голови відомства вовченка, більше половини встановлених медико-соціальною експертизою випадків інвалідності серед учасників війни пов’язані з ампутацією кінцівок ^[49].

За даними розстату , в 2023 році (пізніша статистика поки не розкрита) кількість інвалідів у росії збільшилася на 108 тисяч осіб – рекордно з 2005 року. Майже на стільки ж зросла кількість одержувачів пенсій з інвалідності в системі Соціального фонду, що стало найвищим приростом з кінця 1990-х, коли до статистики масово потрапляли ветерани чеченських воєн. Число інвалідів, яким потрібні технічні засоби реабілітації, на кінець 2023 досягло рекорду за 11 років доступної статистики – 468 тисяч осіб. З початку війни їх побільшало на 42% [50].

Незважаючи на те, що уряд закладав до бюджету витрати на фінансування протезів для 60-70 тисяч інвалідів-ампутантів щорічно (удвічі більше, ніж до початку війни, коли така потреба оцінювалася у 27 тисяч протезів на рік), виділених грошей не вистачає, а військові, що повернулися з фронту, місяцями чекають на протези [51].

Що далі?

Війна, що триває три роки, в Україні спровокувала загострення хронічних проблем, які вже давно простежувалися в російському суспільстві. І найголовніше питання, що виникає сьогодні: “Коли настане межа, після якої зламається російська система?”

На жаль, відповідь на це питання у розрізі російсько-українського конфлікту, швидше, є песимістичною, ніж оптимістичною.

Російській владі, як на федеральному, так і на регіональному рівнях, завжди було начхати на проблеми простих росіян. А росіяни, у свою чергу, не здатні, і в своїй масі навіть не бажають, робити щось для зміни ситуації, що склалася.

Їх не подвигнуть до цього ні мільйони загиблих чоловіків, братів та синів. Жодна економічна криза, що супроводжується скаженою інфляцією, неминуча після різкого припинення фінансових вливань в оборонно-промисловий комплекс, який єдиний останніми роками “витягує” російську економіку. Ні сотні тисяч інвалідів, які щодня нагадуватимуть російському суспільству про дорогу ціну, сплачену за безрозсудні авантюри путіну та його сподвижників.

Необхідно визнати, що на сьогоднішній день ні путін, ні російська бюрократична та олігархічна верхівка, ні громадянське суспільство росії не хочуть припинення війни.

Враховуючи позицію Трампа, який розглядає тему припинення російсько-українського конфлікту як звичайний бізнес, США домовлятимуться насамперед із москвою, переконаний, що Київ, залежний від західної допомоги, де левову частку займала саме американська, буде змушений підкоритися всім умовам, що висуваються з Вашингтона. І ці умови поки що виглядають не вигідними для України.

Європа, відверто шокована агресивним початком правління Трампа і роздирається власними проблемами та протиріччями, навряд чи зможе відіграти якусь істотну роль у переговорному процесі, якщо він, як це зараз і відбувається, здійснюватиметься “під дудку” Трампа та його команди. І навряд чи варто в цьому питанні тішитись “рішучими” заявами європейських політиків про “незламну підтримку” Києва.

Україна входить у період, коли їй належить зробити дуже складний вибір між продовженням військового протистояння з росією з усім супутнім набором “жахів війни” (загибель і каліцтва українських громадян, руйнація економіки тощо) і, фактично, визнанням поразки та величезними супутніми втратами іншого плану (втрата 30% території, передача США концесій на видобуток рідкісноземельних мінералів, загроза повторення російської агресії у майбутньому та ін).

Вибір дуже складний. І його має робити не президент України та не Верховна Рада. Його має зробити український народ.

Автор статті: Володимир Шолох

[1] https://biz.nv.ua/economics/deficit-byudzheta-rf-uvelichilsya-v-14-raz-50488979.html

[2] https://www.interfax.ru/business/1007333

^[3] https://www.finmarket.ru/news/6335446

^[4] https://novayagazeta.eu/articles/2025/02/12/voennye-raskhody– biudzhet-stran –i- velikobritanii – news

[5] https://minfin.com.ua/2024/12/02/140844285/

^[6] https://www.dw.com/ru/issledovanie-voennye-rashody-rf-vyse-cem-u-vseh-stran-evropy/a-71589971

[7] https://charter97.org/ua/news/2025/2/2/628361/

[8] https://war.telegraf.com.ua/war-in-ukraine/2025-01-30/5896019-pyat-vidsotkiv-za-odin-udar-ukrainski-dronovi-sanktsii-nishchat-rosiyskiy-naftoprom

[9] https://korrespondent.net/world/4750434-npz-v-riazany-ostanovyl-othruzku-posle-ataky-dronov-smy

[10] https://newizv.ru/news/2025-01-30/vosmoy-intsident-s-nachala-goda-samolet-pobedy-podal-signal-bedstviya-v-polete-435729