Для торгівлі нафтою Росія використовує компанії-одноденки та аварійний флот з металобрухту

Андріан Прокіп, експерт UIF, керівник програми “Енергетика”

Після російського вторгнення обсяги перевалки нафти тіньовим флотом, за даними Vortexa, зросли більш ніж удвічі, і це зростання було забезпечене саме додатковою перевалкою російської нафти.

Саме цей експорт за допомогою тіньового флоту суттєвою мірою дозволив обходити західні санкції та зберегти доходи від експорту нафти, які були і залишаються основною статтею російського експорту. І саме ці доходи допомагають фінансувати війну проти України.

Тіньовий флот дозволив агресору створити систему паралельного судноплавства із сотнями танкерів непрозорої власності. Це можуть бути або російські кораблі, або судна у власності компаній з інших країн. Частину цього флоту складають танкери, які є старшими за 15-20 років і несуть загрозу для довкілля, адже через технічний стан можуть ставатися розливи нафти. Дійшло до того, що у 2023 році компанії просто перестали здавати старі танкери на металобрухт – їх купували для поповнення тіньового флоту. Росіяни, афілійовані ними компанії чи партнери просто викуповували ці танкери, коли їх вже було відправляли на металобрухт. Лише відносно невелика частина нинішнього російського тіньового флоту була сформована шляхом переведення суден з інших регіонів тіньової нафтової торгівлі (наприклад, з Ірану, Венесуели)

У 2023 році на зміну великим трейдинговим компаніям і торговим домам, які дотримуються міжнародних санкцій, почали приходити невеликі невідомі торгові фірми без досвіду в цьому бізнесі. Ці невеликі компанії експортують більшу частину російської нафти в Азію, а потім швидко закривають бізнес. Тобто використовується схема компаній-одноденок, що було так популярне у 90-х роках, зокрема і в російській економіці.

В деяких випадках судна переписуються на підставні компанії в інших країнах, змінюють назви та прапори, під якими ходять, переливають нафту із судна на судно, та навіть вимикають передавачі АІС (система, що служить для ідентифікації суден, їх габаритів, курсу та інших даних з використанням радіохвиль). Танкери вдаються до маніпуляцій з координатами місцезнаходження. Це суттєво ускладнює можливості контролю руху суден, а відтак встановлення причетних до транспортування підсанкційної нафти, і не лише російської.

Судна тіньового флоту також використовують фальшиві номери ІМО (International Maritime Organization – Міжнародна морська організація). Це ускладнює відстежування танкерів, оскільки органи контролю не завжди здійснюють контроль номерів, адже ця проблема відносно нова, а відтак існують нормативні прогалини у багатьох країнах, що дозволяє застосовувати відповідну лазівку із шахрайством щодо номерів.

Походження багатьох танкерів, які перевозять російську нафту, невідоме. Суть стратегії полягає в тому, що до того, як судна досягають пункту призначення, вантаж переходить з рук в руки, що ускладнює його відстеження. Однак, навіть якщо порушення санкцій компаніями або танкерами виявляється, компанії зникають, а танкери переписуються на нові, що дозволяє продовжувати комерційні операції “новому” власнику.

Для протидії постачанню нафти тіньовим флотом чинних санкційних механізмів не достатньо. Це боротьба не лише із російським сірим експортом, це питання протидії усім терористичним режимам, які несуть загрозу багатьом країнам, і можливо, взагалі сучасному світовому порядку. Тому механізми санкцій потребують розширення й удосконалення.

Джерело інформації: Фокус