​Законопроект про затримку підтримку інновацій

Наприкінці минулого року до Верховної ради України Кабінетом Міністрів України було внесено законопроект «Про підтримку та розвиток інноваційної діяльності». Наразі документ розглядається профільним комітетом з питань освіти і науки. Український інститут майбутнього долучився до аналізу цього документу.

Перше емоційне враження: текст законопроекту є наче ілюстрацією до контроверсійної тези першого віце-прем’єра України про можливість відродження «індустріальної величі» держави, яку блогери вже не менш емоційно встигли перелицювати в «індустріальну неміч». Логіка законопроекту випливає з підходу «згори – донизу». Відповідно пропонується вертикально інтегрований механізм державної підтримки інновацій, що передбачає бюджетне фінансування проектів, унесених до відповідного Реєстру (відображений у розділі V «Інноваційні проекти»). Подібна модель справді «відлита» за індустріальними шаблонами. От лише не враховано, що це «движок» в умовах сучасної високотехнологічної економіки з розвинутими горизонтальними зв’язками.

Крім того, підхід «згори – донизу» в більшості випадків не працює в нашій країні через низький рівень довіри до влади та низьку інституційну спроможність органів виконавчої влади.

Механізм підтримки та заохочення інноваційних розробок на ранніх стадіях відсутній.

Виникають питання щодо джерел наповнення Фонду підтримки інновацій.

Окремі вимоги щодо порядку подання проектів до Реєстру є цілковитим анахронізмом, зокрема таке: «копія інноваційного проекту, що прошита, пронумерована, засвідчена підписом уповноваженої особи суб’єкта господарювання».

Критикувати легко, якою є позитивна програма?

У нинішній соціально-економічній ситуації, що склалася в Україні, політику розвитку інновацій доречно здійснювати переважно у спосіб «зсередини – вгору і вниз». Прерогативу формування правил гри та порядок денний слід передати тим фаховим спільнотам, асоціаціям та іншим суб’єктам, які вже проявили найбільшу спроможність та володіють вагомим соціальним капіталом. До переліку основних інструментів цієї моделі належать: фасилітація, розвиток горизонтальних зв’язків та мережевої співпраці.

Органам влади й політикам має бути відведена сервісна роль, що полягатиме в створенні максимальних можливостей, забезпеченні надійного арбітражу в дотриманні правил гри, вироблених безпосередніми акторами процесу, лобіюванні інтересів українських розробників на глобальних ринках. Логіка організації зусиль має полягати у знятті регуляторних бар’єрів замість створення нових або заміні одних нормативів на інші.

Індикативний показник: чи допомагає це відповідальним та ініціативним громадянам робити інновації?

Практичні рекомендації:

• Провести серію консультацій із суб’єктами інноваційної діяльності з метою розуміння ключових викликів, із якими вони стикаються, та спільно виробити політичний порядок денний.
• Взяти до уваги принципи, на яких побудоване інноваційне підприємництво, зокрема, принцип Lean Development (ощадливе виробництво) та Agile (гнучкість).
• Критерії кваліфікування інноваційного проекту та порядок проведення науково-технічної експертизи інноваційного проекту визначити в ході консультацій із актуальними суб’єктами інноваційної діяльності й міжнародними експертами та включити їх до тексту законопроекту, не перекладаючи визначення цих критеріїв на Кабінет Міністрів України чи інший орган влади.
• Залучити офіс ефективного регулювання BRDO до аналізу законодавства й регуляторного поля на предмет виявленням проблемних моментів.

Як ви яхту назвете…

Що ж до розробки нового тексту проекту закону про підтримку інновацій, то він має передусім розпочатися із тезаурусу.

Дотримуючись логіки відходу від лінійної вертикально-інтегрованої моделі, означеної як «національна інноваційна система», варто перейти до моделі, яку можна описати як складну самоорганізовану й самоврядну систему або «екосистему».

Відповідно, пропонується запровадити поняття «Екосистема інновацій України» (замість нинішнього – «Національна інноваційна система». Пропонується така редакція: «Екосистема інновацій – мережа суб’єктів інноваційної діяльності, цільові аудиторії споживачів інноваційної продукції та інші зацікавлені сторони».

Змістовному перегляду також підлягають визначення понять «інновація» та «стартап».

Пропонується розглянути таку редакцію:

Інновації – ідеї, винаходи, креативні рішення, перетворені у товар або послугу, яка створює додану вартість, за яку замовник та/або кінцеві споживачі готові платити.

Стартап – тимчасова форма організації, створена для розробки та впровадження інноваційної масштабованої та прибуткової бізнес-моделі. При цьому – діє не довше двох календарних років з моменту його державної реєстрації як суб’єкта господарювання в порядку, встановленому законодавством.