Доповідь: Український університет нового покоління

Український університет. Час нового покоління!

Підготовка Концепції нової моделі університетської освіти була анонсована в Українському інституті майбутньому ще восени 2019 тому як третій етап проєкту «Майбутнє університету».  За пів року кілька разів змінювалася назва, склад робочої групи і звісно настрої, які впливали на подальші наміри. І так, суттєво змінилася ситуація

Підсумком першого етапу згаданого проєкту стало видання доповіді “Еволюція університетів. На порозі невідомого майбутнього”. Таки чином ми здійснили огляд базових елементів університету як явища, закономірностей його еволюції в різних соціальних та економічних контекстах. І нарешті – вибудували своєрідну «сітку координат» через яку, що дозволило точніше визначити місце українських університетів на світовій мапі, а головне – їх перспективи. З останнім виявилося найскладніше.

І експертні тексти, і підсумки презентацій та зустрічей все виразніше окреслювали колосальний розрив між тим, чим є університет у світовому контексті і чим по факту є заклади освіти в Україні, більшість яких має на фасаді слово «університет». Нагадаю, що йдеться як про відтворення людського капіталу, так і про спроможність породжувати інтелектуальні феномени, з яких розгортаються нові ланцюжки доданої вартості  відповідно економіка приростає новими активами, а суспільство – досконалішу оптику для відстеження і розуміння змін.

Тобто, мова не про відмінність на рівні цифр обсягів бюджету і валюти, в яких ті обчислюються. йдеться про порядкові і якісні величини: на рівні якості мислення і сенсів, що вкладаються в організацію,  управлінських моделей і культури . Метафорично кажучи розрив між моделями роботи університетів світового класу і рештою (беремо не лише українську систему освіти) приблизно такий як між системою комунікації, побудованої на дротовому радіо-зв`язку та системою, що включає як радіо, та і швидкісний інтернет.

Але обставини весни 2020 року знову змушують поставити питання руба. Реакція на пандемію і спричинений нею карантин стає вирішальною лінією вододілу між спроможними і не спроможними університетами. На глобальній мапі означилося сотні академічних центрів, які стають центрами експертизи у царині вірусології, імунітету. Разом з тим виявилося і десятки тисяч закладів в усьому світі, які навіть не змогли організувати належного рівня дистанційної освіти. Останні просто приречені, якщо не на зникнення з арени, то на маргіналізацію майже напевне.

Але найскладніше було з пошуком лідерів, які готові на кардинальну трансформацію, а не лише покрокові покращення того, що має суттєві системні обмеження і вже вичерпаний «термін придатності».

Серія презентацій, десятки круглих столів, сотні неформальних робочих зустрічей. З одного боку це отверезило щодо перспектив швидкості, а головне – сміливості перетворень, але з іншого – виявило тих, кому вони по справжньому потрібні і для кого хочеться працювати.

Провідні університети зіграли суттєву роль у допомозі медикам у боротьбі з наступом вірусу. Скажімо у Кембріджі паралельно зі створенням вакцини група науковців та інженерів конструювала нові моделі апаратів штучної вентиляції легенів. Над розробкою апаратів, захисних костюмів для медиків працювало кілька університів Нью-Йорка А клініка Сеульського університету стала шпиталем, де врятували життя сотень людей, у яких виявилися ускладнення спричинених covid-19. Звісно, ці університети перед кризою мали солідне фінансування і класну матеріально-технічну базу. Але з іншого боку вони отримали все згадане у жорсткій конкуренції і правому полі, яке сприяло і залученню інвестицій, і вибору найдоречніших механізмів урядування і запрошення кращих спеціалістів, які ухвалювали майстерні управлінські рішення. І це саме те, чого були позбавлені університети в Україні.

Пандемія та світова економічна криза не лише загроза, але й можливість для лідерів змін та інноваторів із університетського і академічного середовища, громадських організацій, системі управління вищою освітою. Концепція «Український університет нового покоління» значною мірою завдячує саме їм. В жодному разі не розглядаємо  цей текст як категоричне твердження основу для розгортання спільної інтелектуальної роботи. Власне вона вже почалася у низці робочих зустрічей з Національний офісом програми Erasmus, Міністерством освіти і науки України, представниками профільного комітету Верховної Ради України. Час виходити на той рівень динаміки роботи і консолідації зусиль, що відповідатиме викликам часу!

Микола Скиба, експерт програми “Освіта” UIF

ЗАВАНТАЖИТИ КОНЦЕПЦІЮ У PDF 

Тисніть на зображення “Читати доповідь”, ознаймлюйтесь та залишайте свої відгуки у коментарях ↓