10 Липня 2019
Олександр Чебаненко, експерт програми реформування правоохоронної та судової систем UIF назвав основні кроки з боку держави для проведення реальної деолігархації ЗМІ.
Інформація – це влада. Тому великі гроші і ЗМІ завжди йшли пліч-о-пліч. В таких країнах, як, наприклад, Велика Британія та США, ця зв’язка особливо показова. В США майже 1,5 тисячі газет, 6 тисяч журналів, 10 тисяч радіостанцій та 3 тисячі телевізійних каналів належать всього п’яти міжнародним корпораціям – гігантам. В Великій Британії відбір більшості кандидатур майбутніх прем’єр-міністрів, вступ в Першу світову війну та у війну в Іраці напряму пов’язують з фігурами двох медіабаронів – власників абсолютної більшості засобів медіа (Норткліфа та Мердока відповідно).
Аналогічна ситуація, звичайно, в значно менших масштабах, існує і в Україні. Тільки в нас вона значно погіршена неринковими стосунками між ЗМІ та їх власниками.
Підконтрольність ЗМІ тому чи іншому грошовому мішку протирічить базовим принципам їх існування – незалежності та об’єктивності.
В ідеалі – позбутися цього в максимально можливому ступеню. Це – надважке завдання, враховуючи, що ринок ЗМІ в Україні фактично відсутній, а більшість з медіа існують лише завдяки вливанням фінансово-промислових груп в обмін на обслуговування їх інтересів.
Спроби встановлення хоча б відносної незалежності ЗМІ в країнах, що орієнтуються (чи які про це заявляють) на ідеали демократії, проводяться постійно. І Україна – не виняток.
І ось, спочатку команда нового президента, а потім вже і представники однієї з політичних сил заявили про бажання розробити законопроекти про деолігархацію ЗМІ. Головна, спільна для них, озвучена теза – власник не повинен мати можливості впливати на редакційну політику ЗМІ.
Можна запропонувати розглянути основні можливі кроки з боку держави для проведення реальної деолігархації ЗМІ.
– забезпечення прозорості структури власності, включаючи розкриття кінцевих бенефіціарів;
– обмеження монополізації та перехресного володіння (заборона одному власнику чи групі зв’язаних осіб водночас володіти корпоративною часткою більше ніж певний розмір (наприклад, 20%) в ЗМІ у більш як одному секторі національних ЗМІ);
– забезпечення прозорості структури управління та фінансування;
– обов’язковість наявності колективних органів управління в ЗМІ, представництво журналістів та редакторів в них на рівні не менше ніж, наприклад, 75%.
– реформування чинного законодавства щодо доступу до інформації;
– обов’язковість публічної звітності ЗМІ про структуру власності, управління та фінансування – щорічно та напередодні виборів.
3. Трудові:
– обов’язковість підписання в ЗМІ колективних трудових угод (з обов’язковим умовами про заборону керівництву ЗМІ на необґрунтовані звільнення журналістів та редакторів, погіршення оплати праці та соціального забезпечення тощо).
– введення на законодавчому рівні обмеження щодо розміру відшкодування з боку ЗМІ – для запобігання їх ліквідації на замовлення;
– фінансова підтримка (при наявності) з боку держави – виключно на підставі однакових та твердих і об’єктивних критеріїв.
І наостаннє – необхідно якомога швидше прийняття повноцінного законодавства щодо лобіювання – для забезпечення більшої прозорості та професійності стосунків, в тому числі, в цій галузі.
Олександр Чебаненко, експерт програми реформування правоохоронної та судової систем UIF
Немає категорій у цього запису.
Разом ми можемо змінювати майбутнє! Ваша підтримка дозволяє нам продовжувати наші дослідження та надавати об'єктивний аналіз ключових суспільних питань. Приєднуйтесь до нас сьогодні, щоб спільно будувати майбутнє наших поколінь.
Підтримати