Усвідомлюючи зростаючу важливість людського капіталу у сучасному світі та його величезний потенціал для економічного розвитку України Інститут майбутнього вважає необхідністю актуалізацію цього питання у суспільному дискурсі. Екстенсивний підхід радянського влади до людського розвитку частково спостерігається і в сучасній Україні, де переважає ставлення держави до людини як до сталого виробничого ресурсу. Розвиток людини як особистості, розширення її можливостей та потреб перетворення її на повноцінного економічного агента, на жаль, не є пріоритетом влади. А відсутність чіткого усвідомлення суті поняття «людський капітал», розмитість термінології, брак кількісно-якісних оцінок та застаріле сприйняття впливу людського капіталу на економіку, призводять до відсутності його у риториці влади та політиків чи урядових пріоритетах.

По своїй суті людський капітал держави – це сукупність знань, навичок та досвіду людей, їх економічна цінність, перспективність та відповідність як нинішнім потребам суспільства, так і майбутнім. Ефективний розвиток людського капіталу – це своєрідна гра на випередження, за якої людина набуває знання і навички, які не просто відповідають сучасним потребам суспільства та економіки, але й випереджають їх. Лише за такої умови можливий як інтелектуальний чи технічних прогрес у суспільстві, так і збереження конкурентоздатності країни у світі. На жаль, навіть за наявних доволі високих показниках доступності освіти в Україні, культу вищої освіти у суспільстві, розгалуженої мережі наукових установ тощо, наявні освітні та професійні навички українців далеко не завжди відповідають навіть існуючим потребам економіки, а зважаючи на стрімку мінливість сучасного світу, важко розраховувати на те, що їхній наявний людський капітал випереджатиме вимоги часу. Втім насправді це «випередження» в сумі із розширенням людських амбіцій та потреб має надзвичайно потужний вплив на економічне зростання країни.

Людський капітал формує 70% національного багатства розвинутих країн і тільки 30% національного багатства України. Ще гірше те, що поки розвинуті країни свій людський капітал примножують, Україна його втрачає: демографічні та міграційні втрати, невідповідність освіти та кваліфікації працівників вимогам часу, низькі продуктивність праці та інноваційність економіки ведуть нас до катастрофи. За найоптимістичнішими прогнозами вже через 10 років кількість працездатного населення в Україні зменшиться на 5,5%, а українська економіка фізично не зможе зростати швидше за 2,5% на рік. Наднизька продуктивність праці в Україні продовжить знижуватися, хоча вже зараз один український працівник за рік виробляє стільки ж продукції, скільки німець за 17 днів. Визначення основних причин існуючих проблем та створення дієвої стратегії відновлення людського капіталу – головна умова вже не економічного зростання, а виживання України.

Людський капітал формує 70% національного багатства розвинутих країн і тільки 30% національного багатства України Один український працівник за рік виробляє стільки ж продукції, скільки німець за 17 днів Через 10 років: ·       народжуваність в Україні може впасти до 250 тисяч на рік ·       кількість працездатного населення в Україні зменшиться на 5,5% ·       українська економіка фізично не зможе зростати швидше за 2,5% на рік Knowledge Economy Index України – 4,33, це група країн із раннім розвитком економіки знань Human Capital Index України – 0,63, як у Албанії, Чорногорії, Брунею чи Коста-Ріки Народжена у 2020 році українська дитина до повноліття набуде лише 63% продуктивності у порівнянні з еталоном, тоді як дитина, народжена цього ж року у еталонному Сінгапурі до повноліття набуде 88% продуктивності А 15-річний українець за знаннями з математики, природничих наук і мови на рік відстає від 15-річного поляка Рівень безробіття молоді в Україні перевищує 18% і є одним із чинників трудової міграції Витрати на наукові розробки в Україні становлять 0,43% ВВП, середній показник для ЄС-28 – 2,12% ВВП У Глобальному інноваційному рейтингу Україна посідає 45 місце зі 129 країн світу, та 30 місце з 39 країн Європи European Innovation Scoreboard відносить Україну до групи «повільних інноваторів», щоб перейти до групи «помірних інноваторів» Україні потрібно покращити сукупний індекс з 36 до 50

Людський капітал – це сукупність нематеріальних активів, які можна класифікувати як економічну цінність досвіду та навичок працівника. Це такі активи, як освіта, навчання, інтелект, навички, здоров’я та інші речі, які цінують роботодавці (лояльність, креативність, відповідальність) [1].

Концепція людського капіталу визнає, що не вся праця рівна і держава чи роботодавці можуть поліпшити якість цього капіталу, інвестуючи в людей, їх освіту, досвід та здібності. Ці якості працівників мають економічну цінність як для роботодавців, так і для економіки в цілому.

Людський капітал важливий, оскільки його розвиток сприяє підвищенню продуктивності праці, а отже, і рентабельності, і конкурентоздатності. Отже, чим більше інвестовано у розвиток людського капіталу, тим більш продуктивною та вигідною є людська праця, доходи людини, її потреби як споживача, її роль як економічного агента. Насправді розвиток людського капіталу – це здоровий шлях підвищення економічного зростання усієї країни.

Людський капітал – це все, від чого залежить продуктивність та якість людської праці, її внесок у соціально-економічний розвиток. Ці й інтелект, і здоров’я, і знання, і навички, і якість життя людини.

Національне багатство – сукупність створених і накопичених у країні працею всього суспільства матеріальних благ, рівня освіти, виробничого досвіду, майстерності та кваліфікацій населення, які мають ринкову цінність і можуть обмінюватися на гроші або інші блага.

Продуктивність праці – кумулятивний ефект впливу на економічне зростання виробництва, економічної політики, інвестицій в освіту і науку, що вимірюється як обсяг ВВП на годину відпрацьованого часу. За даними Світового банку зараз український працівник в середньому за рік виробляє продукції стільки ж, скільки німецький за 17 днів.

Людський капітал та економічний розвиток. Зв’язок та вплив

Людський капітал і економічне зростання тісно взаємопов’язані. Людський капітал впливає на економічне зростання і може сприяти розвитку економіки за рахунок розширення знань і навичок її людей. Навички мають економічну цінність, оскільки кваліфікована робоча сила може підвищити продуктивність. Концепція людського капіталу – це усвідомлення того, що не у всіх однаковий набір навичок або знань, але їх якість можна поліпшити завдяки інвестиціям в освіту та продуктивність людей.

Людський капітал вже став провідним фактором виробництва і займає зараз близько 70% в структурі національного багатства розвинутих країн. Хоча ще в середині XX століття на нього припадало лише 48% національного багатства.

Такий суттєвий ріст частки людського капіталу у національному багатстві пояснюється насамперед формуванням економіки знань, яка є частиною постіндустріального розвитку, точніше, «вищою стадією розвитку постіндустріального суспільства».

Найважливіша властивість економіки знань в тому, що вона надає значний мультиплікативний ефект на розвиток всіх інших галузей. Це багато в чому пояснює збільшення відриву розвинених країн від всіх інших. [2]

Поглянемо на результати глобального дослідження економіки знань, проведеного Европейським банком реконструкції та розвитку у 2019 р. [3].

Навіть неозброєним оком видно, що найактивніше економіка знань розвивається та поширюється у розвинутих країнах. Якщо подивитися на співвідношення економіки знань та ВВП, зв’язок стає ще більше очевидним. Як бачимо, з індексом Knowledge Economy Index у 4,33 Україна потрапляє до групи країн із раннім розвитком економіки знань. І за рівнем ВВП порівнювана із країнами цієї ж групи.

Отже, якщо економічний ріст – це накопичення запасів виробничих факторів та науково-технічного прогресу, що дозволяють підвищити ефективність використання наявних виробничих ресурсів. Тоді головним його джерелом в сучасних умовах вважається технологічний прогрес. Основна дискусія точиться навколо питань, які ж джерела самого науково-технічного прогресу?

Зазвичай технологічні зміни відбуваються завдяки накопиченню знань та впровадженню технологій за рахунок фінансових ресурсів з різних джерел. А існують підстави вважати, що в основі власне економічного прогресу лежать значною мірою економічні рішення. Підприємці шукають нові способи отримання прибутку і існує один шлях досягнення цього – виробництво нових ідей. Як прагнення отримати більший прибуток призводить до виробництва нових знань та інновацій, так і застосування нових знань та реалізація інновацій, сприяють виробництву чергових нових знань, включених у процес економічного зростання. Простіше кажучи мова йде про само відновлювану систему, коли економічний ріст, викликаний ростом економіки знань, стимулює ріст інвестицій та подальший розвиток і підтримку економіки.

Саме тому, сучасні економісти відзначають, що в постіндустріальному суспільстві значимість фінансового капіталу витісняється значимістю людського капіталу. Повернемося до вже згаданої структури національного багатства, яке в загальному вигляді представляють як сукупність трьох складових: людського капіталу, виробничого і природного капіталів.

Навіть у своїй групі країн ми за внеском людського капіталу у національне багатство відстаємо від середнього показника на 7%, якщо ж порівнювати нас із країнами з високими доходами, то відставання складе – 26%. Очевидно, що нашій економіці необхідна реструктуризація і переорієнтація на наукоємні галузі, нові технології, науку і освіту, виробництво високотехнологічних продуктів зі значною доданою вартістю, аби наблизитись принаймні до середніх показників у нашій групі.

На глобальному рівні багатство людського капіталу в на душу населення тісно корелює з ВВП на душу населення. Оскільки споживання в багатьох країнах зазвичай становить 80% ВВП, це призводить до майже ідеальна кореляція між оцінками багатства та ВВП. Але той факт, що багатство людського капіталу та ВВП співвідносяться, не означає, однак, що всі країни проводять однакові або подібні політики для збільшення людського капіталу. Аналогічно різними є проблеми розвитку в країнах з низьким рівнем доходу, де переважає сільське господарство, та країнах із середнім рівнем доходу, зі значним виробничим капіталом. Також різними є політики знову, наприклад, країн, багатих на природні ресурси.

Попри це, той факт, що людський капітал становить найбільшу частку багатства країн з високим рівнем економічного розвитку, незалежно від інших їх особливостей, говорить про те, що інвестування в людський капітал є розумною стратегією розвитку для решти країн.

Оцінка людського капіталу України та світу

Для оцінки розвитку людського капіталу використовують низку індексів, найвідоміший з яких – Human Capital Index, що регулярно обраховується Всесвітнім банком [4].

Human Capital Index 2020
Country	HCI	Country	HCI	Country	HCI
Antigua and Barbuda	0,60	Albania	0,63	Egypt, Arab Rep.	0,49
Australia	0,77	Argentina	0,60	El Salvador	0,55
Austria	0,75	Armenia	0,58	Eswatini	0,37
Bahrain	0,65	Azerbaijan	0,58	Ghana	0,45
Belgium	0,76	Belarus	0,70	Honduras	0,48
Brunei Darussalam	0,63	Bosnia and Herzegovina	0,58	India	0,49
Canada	0,80	Botswana	0,41	Kenya	0,55
Chile	0,65	Brazil	0,55	Kiribati	0,49
Croatia	0,71	Bulgaria	0,61	Kyrgyz Republic	0,60
Cyprus	0,76	China	0,65	Lao PDR	0,46
Czech Republic	0,75	Colombia	0,60	Lesotho	0,40
Denmark	0,76	Costa Rica	0,63	Mauritania	0,38
Estonia	0,78	Dominica	0,54	Micronesia, Fed. Sts.	0,51
Finland	0,80	Dominican Republic	0,50	Moldova	0,58
France	0,76	Ecuador	0,59	Mongolia	0,61
Germany	0,75	Fiji	0,51	Morocco	0,50
Greece	0,69	Gabon	0,46	Myanmar	0,48
Hong Kong SAR, China	0,81	Georgia	0,57	Nepal	0,50
Hungary	0,68	Grenada	0,57	Nicaragua	0,51
Iceland	0,75	Guatemala	0,46	Nigeria	0,36
Ireland	0,79	Guyana	0,50	Pakistan	0,41
Israel	0,73	Indonesia	0,54	Papua New Guinea	0,43
Italy	0,73	Iran, Islamic Rep.	0,59	Philippines	0,52
Japan	0,80	Iraq	0,41	Senegal	0,42
Korea, Rep.	0,80	Jamaica	0,53	Solomon Islands	0,42
Kuwait	0,56	Jordan	0,55	Sri Lanka	0,60
Latvia	0,71	Kazakhstan	0,63	Tanzania	0,39
Lithuania	0,71	Kosovo	0,57	Timor-Leste	0,45
Luxembourg	0,69	Lebanon	0,52	Tunisia	0,52
Macao SAR, China	0,80	Malaysia	0,61	Ukraine	0,63
Malta	0,71	Marshall Islands, Rep.	0,42	Uzbekistan	0,62
Mauritius	0,62	Mexico	0,61	Vanuatu	0,45
Nauru	0,51	Montenegro	0,63	Vietnam	0,69
Netherlands	0,79	Namibia	0,45	West Bank and Gaza	0,58
New Zealand	0,78	North Macedonia	0,56	Zambia	0,40
Norway	0,77	Paraguay	0,53	Zimbabwe	0,47
Oman	0,61	Peru	0,61	Afghanistan	0,40
Palau	0,59	Russian Federation	0,68	Burkina Faso	0,38
Panama	0,50	Samoa	0,55	Burundi	0,39
Poland	0,75	Serbia	0,68	Central African Republic	0,29
Portugal	0,77	South Africa	0,43	Chad	0,30
Qatar	0,64	St. Lucia	0,60	Congo, Dem. Rep.	0,37
Romania	0,58	St. Vincent and the Grenadines	0,53	Ethiopia	0,38
Saudi Arabia	0,58	Thailand	0,61	Gambia, The	0,42
Seychelles	0,63	Tonga	0,53	Guinea	0,37
Singapore	0,88	Turkey	0,65	Haiti	0,45
Slovak Republic	0,66	Tuvalu	0,45	Liberia	0,32
Slovenia	0,77	Algeria	0,53	Madagascar	0,39
Spain	0,73	Angola	0,36	Malawi	0,41
St. Kitts and Nevis	0,59	Bangladesh	0,46	Mali	0,32
Sweden	0,80	Benin	0,40	Mozambique	0,36
Switzerland	0,76	Bhutan	0,48	Niger	0,32
Trinidad and Tobago	0,60	Cambodia	0,49	Rwanda	0,38
United Arab Emirates	0,67	Cameroon	0,40	Sierra Leone	0,36
United Kingdom	0,78	Comoros	0,40	South Sudan	0,31
United States	0,70	Congo, Rep.	0,42	Sudan	0,38
Uruguay	0,60	Côte d’Ivoire	0,38	Tajikistan	0,50
High income Group / Upper middle income Group / Lower middle income Group / Low income Group   World Bank. 2020. The Human Capital Index 2020

Індекс людського капіталу (HCI) вимірює людський капітал, на який може розраховувати дитина, від народження до 18-річчя, враховуючи ризики країни у системах охорони здоров’я та освіти. Людський капітал – це насамперед якісна цінність, яку складно визначити кількісно. Це, в свою чергу, ускладнює поєднання різних його компонентів в єдиний показник. Загалом HCI використовує глобальні оцінки економічної віддачі від освіти та охорони здоров’я для створення інтегрованого індексу, який фіксує очікувану продуктивність народженої дитини як майбутнього працівника. Еталоном індексу для всіх країн є 1.

HCI України та вибраних країн
	Україна	Польща	Словаччина	Іспанія	Туреччина	Сінгапур
HCI 2020	0,64	0,76	0,67	0,73	0,66	0,88
HCI 2010	0,63	0,71	0,67	0,71	0,62	0,84
Складові HCI 2020
Ймовірність досягнення 5-річного віку	0,99	1	0,99	1	0,99	1
Роки продуктивного шкільного навчання	9,9	11,4	9,8	10,5	9,2	12,8
Гармонізовані результати тестів	478	530	485	507	478	575
Рівень виживання дорослих	0,81	0,89	0,9	0,95	0,91	0,95
World Bank. 2020. The Human Capital Index 2020

Аналіз складових людського капіталу показує, що рушіями для збільшення індексу є не стільки кількість, скільки якість як охорони здоров’я, так і системи освіти, але головне – динаміка, тобто систематичне покращення цих показників.

Доповідь про стан людського капіталу у світі, яка регулярно готується Всесвітнім економічним форумом використовується так званий Глобальний індекс людського капіталу [5], він оцінює 130 країн відносно того, наскільки вони розвивають свій людський капітал за шкалою від 0 (найгірший) до 100 (найкращий) у п’яти вікових групах за наступними чотирма напрямами:

• потенціал – рівень освіти молоді та старших поколінь
• реалізація – реалізація набутих навичок та їх накопичення дорослим населенням
• розвиток – розвиток освіти, підвищення кваліфікації та перекваліфікації
• ноу-хау – рівень використання нових навичок у роботі.

Глобальний індекс людського капіталу
	Україна	Польща	Словаччина	Іспанія	Туреччина	Сінгапур
Загальний індекс	71,27	69,6	67,1	65,6	60,3	73,28
потенціал	81,7	76,6	70,3	69,6	63,7	76,45
реалізація	72,6	65,8	66,4	58,5	56,6	70,05
розвиток	71,4	72,7	71,6	73	68,5	73,6
ноу-хау	59,2	63,2	60,3	61,1	52,3	72,5
World Economic Forum, 2017

Ми бачимо, що високий загальний показник України досягнуто виключно за рахунок високого потенціалу та відносно низького безробіття, натомість за критерієм впровадження новітніх розробок Україна суттєво відстає від усіх порівнюваних країн, крім Туреччини. Також на нашу оцінку у цьому рейтингу насамперед вплинули високий рівень грамотності населення, охоплення освітою та мінімальний гендерний розрив на ринку праці.

Тобто особливо пишатися нема чим, бо той же таки Всесвітній економічний форум щороку складає рейтинг країн на рівнем глобальної конкурентоспроможності, серед яких враховані і охорона здоров’я, і рівень освіти, і ефективність на ринку праці. У цьому рейтингу Україна посідає 85-е місце зі 138 країн [6]. І її показники суттєво нижчі за досягнення багатьох країн.

Індекс людського розвитку ООН порівнює країни за трьома визначальними людськими потребами: тривалістю життя, отриманими знаннями та доступом до ресурсів, які впливають на якість життя [7]. І попри те, що у цьому рейтингу Україна все ще знаходиться в групі країн із високим рівнем розвитку, її індекс з 2015 року практично не змінюється, на відміну від порівнюваних країн, Україна зупинилася у людському розвитку, відповідно надалі її показники ставатимуть гіршими, а конкурентоздатність у порівнянні із іншими країнами – знижуватиметься.

Відповідно до Цілей сталого розвитку ООН саме розвиток людини має бути кінцевою метою будь-якої державної політики, натомість економічне зростання є лише засобом для досягнення цієї мети. Саме людський капітал, як чинник сталого розвитку, є головною умовою продовження технологічного прогресу, і запорукою перетворення природного капіталу у виробничий капітал. Тобто людський капітал є тим стратегічним ресурсом який і забезпечує сталий розвиток як економіки, так і суспільства в цілому. Той факт, що в Україні розвиток людського капіталу практично зупинився, говорить про те, що наша країна втрачає потенціал для майбутнього сталого розвитку.

Людський капітал України та прогноз його розвитку

Відповідно до методології Всесвітнього банку, оцінка людського капіталу має відображати продуктивність наступного покоління працівників у порівнянні із еталоном повної освіти та 100% здоров’я людей. Відповідно до оцінок ВБ народжена у 2020 році українська дитина до повноліття набуде лише 63% продуктивності у порівнянні з еталоном. Це хороший але не кращий показник як для країн нашого регіону так і загалом для країн, що розвиваються. Для розуміння, дитина, народжена цього ж року у еталонному Сінгапурі до повноліття набуде 88% продуктивності, тобто буде мати кращі показники здоров’я, освіти, знань та навичок.

HCI компоненти. Україна та Сінгапур
	Сінгапур	Україна
Ймовірність досягнення 5-річного віку (зі ста новонароджених)	100	99
Роки продуктивного шкільного навчання	12,8	9,9
Гармонізовані результати тестів (максимальний бал – 600)	575	478
Рівень виживання дорослих (відсоток 15-річних, які досягнуть 60-річного віку)	95%	81%

Показники людського розвитку в Україні на 2020 рік

Охорона здоров’я. Витрати України на охорону здоров’я впритул наблизилися до середнього показника у нашому регіоні (4,9% від ВВП), а з наступного 2022 року мають його перевищити. Втім, універсальний індекс охорони здоров’я (UHC), що вимірює рівень охоплення населення основними медичними послугами в Україні становить 68 балів зі 100 можливих [8]. Для порівняння середнє значення цього індексу для країн нашого регіону – 75. І низка проблем із якістю здоров’я очевидна, і не усі вони залежать виключно від рівня видатків на охорону здоров’я. Насамперед кидається в очі разюча відмінність між середньою тривалістю життя жінок та чоловіків в Україні, суттєво вищий рівень смертності серед чоловіків від неінфекційних захворювань та рівень самогубств серед чоловіків. Очевидною причиною такої відмінності у здоров’ї чоловіків та жінок – спосіб життя, який ведуть українські чоловіки: зловживання тютюном та алкоголем, неправильне харчування, байдужість до власного здоров’я і як наслідок пізня діагностика серцево-судинних, онкологічних, гастроентерологічних хвороб. Значній частині цих втрат могла б запобігти рання діагностика цих хвороб, якій на жаль приділяється дуже мало уваги на рівні держави. Більше 25% дорослих українців страждають ожирінням, 27% – курять, 20% – зловживають алкоголем, 32% дорослих українців страждають на гіпертонію, 6% на діабет [9].

Більша кількість самогубств серед чоловіків – це загальносвітовий тренд, але якщо в середньому у свічі чоловіки вкорочують собі віку у два рази частіше, ніж жінки, то в Україні більш ніж у сім разів. Що ще гірше, самогубства найпоширеніша причина смерті, після автомобільних аварій, серед молодих людей 15 – 30 років, а більше половини самогубств скоюються у віці до 45 років. Суттєво вплинути на цю статистику могла б ухвалена на державному рівні програма із запобігання самогубствам, наприклад, такі програми діють у Австралії, США, Ізраїлі (загалом у 38 країнах світу), яка передбачає комплексну психологічну допомогу людям, виявлення психічних розладів на ранніх стадіях, інформаційну підтримку таких людей та обмеження засобів для скоєння самогубств. Досі суттєвою проблемою для здоров’я українців лишається епідемія туберкульозу, хоча в останні роки зберігається тенденція до зниження захворюваності на нові випадки та рецидиви цієї хвороби, для того, щоб говорити про суттєві зміни, требі знизити рівень захворюваності на туберкульоз з нинішніх 80 до принаймні 50 випадків на 100 тисяч населення. Найбільшою загрозою є той факт, що за даними ВООЗ, близько 23% випадків захворювання в Україні не виявляються, адже саме такі невиявлені випадки хвороби становлять найбільшу небезпеку для суспільства.

Показники людського розвитку в Україні. Здоров’я
Тривалість життя при народженні (роки)	72,1
Рівень смертності, пов’язаний з неінфекційними захворюваннями, серед жінок (осіб на 100 тис. населення)	514
Рівень смертності, пов’язаний з неінфекційними захворюваннями, серед чоловіків (осіб на 100 тис. населення)	923
Поширеність ВІЛ, (% серед осіб віком 15-49)	1
Захворюваність на туберкульоз (на 100 тис. осіб)	80
Відсутність імунізації проти АКДС (% однорічних дітей)	8
Відсутність імунізації проти кору (% однорічних дітей)	7
Очікувана тривалість життя при народженні, жінки (роки)	77
Очікувана тривалість життя при народженні, чоловіки (роки)	67
Рівень смертності, немовлят (на 1000 живонароджених)	7,5
Рівень смертності дітей до 5 років (на 1000 живонароджених)	8,7
Рівень вбивств (на 100 тис. населення)	6,2
Рівень самогубств серед жінок (на 100 тис.)	4,7
Рівень самогубств серед чоловіків (на 100 тис.)	34,5
Поточні витрати на охорону здоров’я (% ВВП)	4,2

Освіта. Україна витрачає 6,6% свого ВВП  на освіту. Це вище, ніж в середньому у її регіоні (4,6%) та серед країн з її групи доходів (4,5%). Відсоток охоплення як середньою, так і вищою освітою в Україні також дуже високий. Але чимало питань до якості цієї освіти. Міжнародне дослідження якості освіти PISA [10] визначає , якою мірою 15-річні учні різних країн набули ключових знань і вмінь для повноцінної участі в житті суспільства. Україна приєдналася до дослідження у 2018-му році і отримала доволі посередні результати, які не дуже корелюють ані з освітніми видатками держави, ані з рівнем охоплення освітою її населення. Результати PISA піднімають чимало питань і про фахову підготовку вчителів, і про якість освітніх програм, і про значний розрив між середніми результатами учнів по країні й результатами елітних спеціалізованих закладів освіти. Результати українських учнів нижчі за середні у всіх трьох галузях: різниця успішності учнів в Україні порівняно із середніми значеннями по країнах ОЕСР із читання становить 23 бали, математики — 39, а з природничих дисциплін – 22. Ця різниця близька до еквівалента одного року навчання, тобто 15-річний українець на рік відстає від 15-річного поляка. На відміну від більшості референтних країн, в Україні найбільш проблемною є математика.

Тільки 74% українських 15-річних підлітків досягли базового рівня сформованості читацької грамотності, 64% — математичної та 73,6% — природничо-наукової. Частка українських учнів, які у дослідженні досягли середніх результатів і вище на 10% менша, ніж у середньому по країнах ОЕСР за усіма предметами.

Причини низької результативності:

• суттєва різниця між успішністю учнів, які навчаються в закладах освіти, що розташовані в різних типах місцевості: У великих містах середній бал з читання становить 499,4, у невеликих містах і селах — 463,7 та 456,9 відповідно. Середній бал із математики в учнів у великих містах — 494,1, а в сільській місцевості — 408,1. Різниця еквівалентна майже 3 рокам навчання. Очевидно впливають на успішність не лише саме розташування закладів освіти, а й показники соціально-економічного статусу учнів, які зазвичай нижчі у невеликих населених пунктах.
• суттєва різниця між успішність учнів різних типів закладів освіти. Подібна ситуація спостерігається й щодо різних типів закладів освіти: вищі результати мають учні, які навчаються в ліцеях, гімназіях і спеціалізованих школах. Різниця результатів еквівалентна 1,5 – 2 рокам навчання.
• учні із високим соціально-економічним статусом мають у два-три рази більше шансів досягти високих показників у навчанні, ніж їхні однолітки із низьким соціально-економічним статусом.

Показники людського розвитку в Україні. Освіта
Відсоток охоплення початковою освітою	99
Відсоток охоплення середньою освітою	96
Відсоток охоплення вищою освітою	83
Відсоток початкових шкіл, які мають доступ до інтернету	58
Відсоток середніх шкіл, які мають доступ до інтернету	95
Бали у міжнародній програмі оцінювання знань (PISA) з математики	453
Бали у міжнародній програмі оцінювання знань (PISA) з читання	466
Бали у міжнародній програмі оцінювання знань (PISA) з природничих наук	469
Частка випускниць наукових, технологічних, інженерно-математичних програм у ВНЗ(%)	28,8
Частка випускників наукових, технологічних, інженерно-математичних програм у ВНЗ(%)	71,2
Поточні видатки на освіту (% у ВВП)	6,6

Ринок праці. Очевидними проблемами для ринку праці України є старіння населення та безробіття серед молоді. Вплинути на старіння населення швидко дуже важко, навіть програми із залучення трудових мігрантів передбачають десятирічний період адаптації мігрантів до життя в новому для них суспільстві. Більш актуальною для України мала б бути стратегія подолання безробіття серед молоді. При високому показнику кваліфікованої робочої сили та помірному рівню загального безробіття, рівень безробіття молоді в Україні перевищує 18%. Це негативно впливає на становлення високопродуктивної робочої сили, викликає певне розчарування у перспективах та стимулює до трудової міграції чи продовження навчання за кордоном. На сьогодні більше трьох мільйонів українців навчаються або працюють у Польщі, а польські ВНЗ радо приймають наших студентів на навчання. Причина молодіжного безробіття частково лежить у відірваності української освіти від реальних потреб нашої економіки.

На відміну від розвинених країн, в Україні найвищий показник безробіття серед людей із вищою освітою, яка наразі не є запорукою стабільних та високих доходів, фактично вища освіта в Україні не є визначальним фактором посилення людського капіталу. Це частково пояснює і доволі високий відсоток молоді України, яка взагалі не навчається, і не працює.

Показники людського розвитку в Україні. Ринок праці
Безробіття (% робочої сили)	8,9
Безробіття серед молоді (% осіб 15-24 років)	18,8
Молодь, яка не навчається і не працює (% осіб 15-24 років)	17,5
Зайнятість жінок (% осіб від 15 років)	46,7
Зайнятість чоловіків (% осіб від 15 років)	63,1
Відсоток зайнятого населення (% від 15 років)	49,3
Кваліфікована робоча сила (% до робочої сили)	80

Нерівність. Значення коефіцієнта нерівності в Україні покращується, на початку 2000-х воно сягало 28,1, тобто зараз при значенні у 26,1 доходи у українському суспільстві розподіляються більш рівномірно. Це рівень таких країн як Норвегія чи Данія. Коефіцієнт Пальма в Україні, тобто відношення середніх доходів 10% найбагатшого населення до середніх доходів 40%, також свідчить про дуже помірний рівень нерівності. Але ми маємо зважати на те, що близько 40% української економіки перебуває у тіні, а найбагатші люди, через вимоги публічного декларування, схильні приховувати свій реальний рівень доходів, тим самим “покращуючи” коефіцієнт нерівності доходів для України.

За даними Елли Лібанової, директора Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України ім. М.В. Птухи, доходи 10% найбагатших і 10% найбідніших українців з врахуванням тіньових доходів відрізняються у 40 разів. А невідповідність коефіцієнтів реальному становищу у суспільстві зумовлена низькою якістю вітчизняних статистичних даних про доходи найбагатших та найбідніших верств населення, на яких власне і ґрунтуються оцінки міжнародних інституцій.

Тим паче, що якщо оцінювати не лише фінансову нерівність, а загалом рівень життя, то результати України будуть не такими взірцевими. Наприклад, у Всесвітньому рейтингу щастя, який враховує такі показники, як ВВП на душу населення, рівень соціальної підтримки, очікувану тривалість життя, свободу громадян і рівень корупції, Україна займає 123-е місце з 155 [11].

Ба більше, пандемія коронавірусу несе нові загрози для суспільства, оскільки насамперед від неї та наслідків локдаунів страждають найменш захищені верстви населення. Нерівність не впливає на економічний розвиток прямо, оскільки країнами із найбільшими рівнями нерівності є такі потужні економіки як США (коефіцієнт – 45) та Китай (47). Але високий рівень нерівності у демократичних суспільствах призводить до розколів різних соціальних груп, суттєво ускладнюючи політичне керівництво країною, ефективну реалізацію загальнодержавних стратегій та контроль процесів. На додачу до цього високий рівень нерівності неминуче призводить до тотальної недовіри до влади та негативного сприйняття її рішень, чи впроваджуваних реформ.

Показники людського розвитку в Україні. Нерівність
Коефіцієнт нерівності доходів	26,1
Частка доходу у 40% найбідніших	24
Частка доходу у 10% найбагатших	22
ВДН на душу населення	13 216
Частка праці у ВВП (%)	42,8
Поточні соціальні видатки, без врахування пенсій (% у ВВП)	14,8%

Кількісні показники людського капіталу в Україні

	2010	2011	2012	2013	2014	2015	2016	2017	2018	2019	2020
Народжуваність, тис. осіб	497,6	502,5	520,7	503,6	465,8	411,7	397,0	363,97	335,8	308,8	293,4
Природний приріст (скорочення) населення, тис. осіб	-200,5	-161,9	-142,4	-158,7	-166,4	-183,0	-186,5	-210,1	-251,7	-272,2	-323,3
Середній вік населення, років	40,2	40,3	40,4	40,5	40,6	40,7	40,9	41,1	41,3	41,6	41,8
жінки	42,7	42,7	42,8	42,9	43	43,1	43,3	43,5	43,8	44	44,3
чоловіки	37,4	37,5	37,6	37,7	37,8	37,9	38,1	38,3	38,5	38,7	39
Працездатне населення (15-64 роки), тис. осіб	–	32136	31993	31846	31606	29634	29327	29011	28719	28468	28199

Як бачимо, за останні десять років більшість показників людського капіталу суттєво погіршувалися: народжуваність, природній приріст населення та кількість працездатного населення скорочувалися, середня тривалість життя несуттєво зростала, але для жінок цей показник все одно суттєво вищий, ніж для чоловіків.

Статево вікова структура населення України підтверджує нерівномірний статевий розподіл людей старше 65 років, кількість жінок пенсійного віку майже вдвічі більша за кількість чоловіків. Але скорочення чисельності чоловіків починається ще у періоди працездатного (25-64 років) віку. Якщо у віці 15-24 років кількість молодих чоловіків навіть більша, ніж жінок цього ж віку, то за період працездатності кількість чоловіків скорочується більше ніж на мільйон.

Прогноз розвитку людського капіталу до 2030 року

Прогноз розвитку людського капіталу України до 2030 року
	2020	2030 Прогноз НАНУ			2030 Прогноз ООН
		constant	low	high	constant	low	high
Народжуваність, за рік	293457	331300	313800	430170	336800	249000	435800
Природний приріст (скорочення) населення, за рік	-323378	-374100	-373958	-109600	-344200	-388000	-202400
Очікувана тривалість життя від народження, роки
жінки	76,9	78	74,9	81,2	77,9	77,2	78,5
чоловіки	68,3	70,2	65,5	74,4	68,3	67,5	69,1
Працездатне населення (15-64 роки), тис. осіб	28199	26700,7	26452,1	27899,3	26941	27047	27048

Існує кілька прогнозів кількісного розвитку людського капіталу, зокрема Комплексний демографічний прогноз України на період до 2050 р. [12], підготовлений Інститутом демографії та Демографічний прогноз ООН [13].

Прогноз Інституту демографії включає показники при збереженні демографічних параметрів 2011 року (наразі навіть він для України є оптимістичним), при покращенні рівня народжуваності та тривалості життя, включно зі зростанням міграції та при зниженні усіх показників, включених до обрахунків. Навіть за оптимістичним сценарієм, який зараз видається практично фантастичним, ми бачимо скорочення працездатного населення в Україні. Тобто на ринку праці України в 2030-му році у будь-якому випадку спостерігатиметься дефіцит робочої сили, а навантаження на працездатне населення буде на 10% вищим, ніж у 2020-му.

Прогноз ООН менш оптимістичний, відповідно до нього до 2030 рокі народжуваність в Україні може впасти до 250 тисяч на рік, смертність при цьому суттєво зростатиме (до 388 тис. у 2030-му році) тривалість життя як жінок, так і чоловіків у найближчі десять років фактично не зміниться. Показово, що і за прогнозом ООН, і за очікуваннями українських соціологів за негативного сценарію середня тривалість життя чоловіків в Україні взагалі не зростатиме, а скорочуватиметься до 65-67 років, що є надзвичайно низьким показником для країн із нашим рівнем доходів.

У випадку, якщо демографічна ситуація в Україні залишиться на поточному рівні, за наступні десять років кількість працездатного населення зменшиться на 4,5 – 5,5%, а якщо вона погіршуватиметься, то втрати складуть близько 6%. За прогнозом МВФ така втрата працездатного населення не дозволить українському ВВП зростати швидше 2,5% на рік. При цьому природнє скорочення населення навіть за 30% зростання народжуваності при оптимістичному сценарії все одно складатиме більше 100 тисяч українців на рік.

Якісні показники людського капіталу

Частково питання якості людського капіталу ми вже підняли, коли описували проблеми якості середньої освіти в Україні та чинники, що спричиняють ріст молодіжного безробіття. Тепер варто зупинитися на розвитку вищої освіти та науки в Україні [14].

Відповідно до даних Держстату лише 14% науково-технічних розробок та досліджень проводяться сектором вищої освіти, 43% – державними установами і також 43% – приватним сектором. Загальна кількість розробок за останні 5 років скоротилася на 5%, здебільшого за рахунок зменшення досліджень у держсекторі. Найбільша кількість розробок це технічні

Відсоток витрат на наукові розробки в Україні становить 0,43% ВВП, для порівняння частка обсягу цих витрат у ВВП країн ЄС-28 у середньому становила 2,12 %. За рахунок коштів держави в Україні фінансується 38% розробок, решта – за кошти підприємців, внутрішніх та іноземних інвесторів.

Кількість працівників, задіяних у наукових та технічних розробках за останні десять років зменшилася зі 182,5 до 79 тисяч осіб, або на 56%. Більше 64% з цих працівників – доктори та кандидати наук, решта – техніки та допоміжний персонал. При цьому лише 5,7% докторів та кандидатів наук працювали у приватному секторі, 60,7% з них працюють у держсекторі, 33,6% – у вищих навчальних закладах.

Тобто загалом Україна має достатню кількість науковців і дослідників різного віку, які працюють як у державному, так і у приватному секторі та суттєвий попит на інновації з боку бізнесу та інвесторів. Втім у Глобальному інноваційному індексі (дослідження інноваційного клімату країн, що оцінює елементи національних економік стосовно інноваційних процесів) Україна посіла 45 місце зі 129 країн, та 30 місце з 39 країн Європи. У групі європейських країн Україна має значення показників нижчі за середні за всіма сімома складовими індексу: інституції, людський капітал, результати творчої діяльності, знання та технологічні результати, інфраструктура, розвиток внутрішнього ринку, розвиток бізнесу. Найгірші показники Україна демонструє за складовими: інституції (93), інфраструктура (94) та розвиток внутрішнього ринку (99).

У світовій економіці стратегічним чинником економічного зростання та підвищення конкурентоспроможності країн є інноваційний розвиток, який має спиратися на потужну технологічну, наукову та інвестиційну базу. Європейське інноваційне табло (European Innovation Scoreboard) є важливим інструментом оцінювання та рейтингування науково-технологічного та інноваційного розвитку країн Європи та відображає зведений індекс інновації для кожної країни. У цьому рейтингу Україна належить до групи «повільних інноваторів» маючи сукупний індекс на рівні 36, при середньоєвропейському показнику у 109 балів [15].

Для того, щоб перейти до групи країн «помірних інноваторів» Україні потрібно покращити свій результат до 50, а щоб опинитися серед «активних інноваторів» – досягти індексу вище 95.

Індикатори, за якими наші показники у сукупному індексі близькі до нуля або взагалі від’ємні наступні:

• Зайнятість у швидкозростаючих інноваційних підприємствах;
• Навчання впродовж усього життя;
• Підприємницькі можливості;
• Державно-приватне фінансування досліджень;
• Поширення високотехнологічних виробництв;
• Поширення наукоємних послуг;
• Загальна підприємницька активність;
• Середньорічний приріст населення;
• Верховенство права.

Отже, з огляду на аналіз кількісних та якісних показників людського капіталу, визначено наступні складові, покращення яких дозволить підвищити якість українського людського капіталу, позитивно вплинувши на економічне зростання в Україні. А саме:

Охорона здоров’я	– профілактика та рання діагностика онкологічних, серцево-судинних хвороб, хвороб органів дихання, діабету та туберкульозу; – покращення здоров’я та збільшення тривалості життя чоловіків;
Освіта	– покращення якості освіти, зокрема, шляхом зміни методології з предметно-орієнтованої моделі на практико-орієнтовану, з використанням проектного навчання – підвищення мотивації учнів до опанування природничих і математичної  галузей знань, зокрема шляхом належного оснащення відповідних кабінетів у закладах освіти; – зменшення нерівності у якості освіти у великих та малих населених пунктах та різних типах освітніх закладів; – сприяння появі в Україні спроможних університетів, зокрема шляхом трансформації закладів вищої освіти у інституції, наділені повною автономією (включно з фінансовою і кадровою)
Наука та інновації	– зміна моделі урядування у сфері науки та інновацій з приведенням її у відповідність до сучасних економічних реалій; – збільшення видатків на розвиток науки та інновацій; – створення сприятливого бізнес-середовища для розвитку технологічного бізнесу; – сприяння смарт-спеціалізації регіонів та розвитку інноваційних кластерів, у т.ч. – розвиток спільних державно-приватних проектів у сфері науки та технологій; – розвиток спільних з іншими державами наукоємних проєктів;
Ринок праці	– подолання проблеми безробіття молоді; – впровадження дуальних форм освіти; – розширення освітніх можливостей для людей середнього та старшого віку;

Висновки та рекомендації

Охорона здоров’я. Профілактика та рання діагностика онкологічних, серцево-судинних хвороб, діабету та туберкульозу, хвороб органів дихання зможуть вплинути на зниження загального рівня смертності населення України. Національна служба здоров’я в межах Програми медичних гарантій передбачає окремі пакети послуг, направлені саме на ранню діагностику онкологічних хвороб, хвороб органів дихання та туберкульозу. При цьому значно менше уваги приділяється профілактиці діабету чи серцево-судинних захворювань, причинами яких здебільшого є нераціональне харчування та спосіб життя.

Наразі в Україні не виконується належним чином жодна програми з формування здорового способу життя, а масштабними програмами прийнято вважали розподіл мікро-грантів між освітніми закладами, які ті потім спрямовують на соціальні флеш-моби, акції, організацію змагань тощо. Насправді такі заходи навіть частково не можуть вирішити цю проблему, оскільки її комплексність вимагатиме лише скоординованих дій.

Профілактика неінфекційних захворювань у 2,7 рази менш затратна, ніж лікування хворих. При цьому здоровий спосіб життя населення у 5 разів ефективніший, ніж лікувально-діагностична діяльність галузі охорони здоров’я, пов’язана із збереженням та зміцненням здоров’я населення. Пріоритетом для держави має бути формування міжсектрального підходу в проведенні профілактичних заходів для усунення негативного впливу способу життя на здоров’я, створення умов для збереження та зміцнення здоров’я, формування відповідального ставлення кожної людини до себе. На нашу думку необхідними є:

• Державна програма популяризації здорового способу життя населення (МОЗ; Мінсім’ямолодь);
• Відновлення та розбудова спортивної інфраструктури (Мінрегіон);
• Перегляд освітніх програм уроку фізкультури у школах (МОН);
• Проведення мотиваційних спортивних заходів серед непрофесійних спортсменів (Мінсім’ямолодь).

Освіта. Очевидні прогалини у якості математичної та природничо-наукової освіти знижують конкурентоздатність українців на глобальному ринку праці, в перспективі обмежуючи інноваційний розвиток держави, оптимізацію виробництв, створення стартапів, проведення прикладних досліджень тощо. Вирішувати це питання також необхідно комплексно, зокрема пропонуємо:

• переглянути та відкоригувати навчальні програми з математичних та природничих наук, додати до них популяризаторські компоненти та нові формати подачі: відео, експерименти (МОН);
• забезпечити безперешкодний доступ усіх шкіл до мережі Інтернет (Мінрегіон);
• забезпечити школи лабораторними класами та необхідним обладнанням, витратними матеріалами, реактивами тощо (МОН, Мінфін);
• започаткувати загальноукраїнські мотивуючі заходи, які популяризуватимуть науку серед молоді: конкурси, олімпіади, наукові ярмарки, позашкільні гуртки, міські стартап-інкубатори із математики, фізики, хімії, інформатики, природознавства (МОН)
• поширення формату дуальної освіти у вищих навчальних закладах (МОН).

Додатково слід звернути увагу на проблему нерівності у якості освіти у великих та малих населених пунктах. Очевидно, що корінь проблеми полягає не лише у матеріально-технічному оснащенні шкіл у невеликих містах, але й в обмеженому доступі до якісних освітніх кадрів. Варто започаткувати стимулюючі програми для обдарованих молодих вчителів, які б спонукали їх до роботи у невеликих містах та селах (надання житла, підвищена заробітна плата, організація доїзду вчителів до опорних шкіл тощо).

Наука та інновації. Насамперед потрібно забезпечити зростання вітчизняної науки на засадах академічної доброчесності, а до кваліфікаційних вимог здобувачів наукових ступенів обов’язково додати знання англійської мови на рівні В2 та наявність публікацій у світових наукових журналах.

Збільшення державних видатків на розвиток науки та інновацій має супроводжуватися:

• зміщенням пріоритету у бік прикладних, а не теоретичних наукових розробок (МОН);
• розвиток економічних кластерів та їхньої співпраці із науковцями (Мінрегіон; МОН);
• реалізацією спільних наукових проєктів з іншими країнами (МОН; МЗС);
• сприяння співпраці наукових установ із вищими навчальними закладами (МОН);
• створення технологічних парків, стартап-інкубаторів, вільних економічних зон (Мінекономіки; МОН; Мінрегіон; Мінфін);
• розвитком спільних державно-приватних проектів у сфері науки та технологій (МОН; Мінекономіки);
• посилення та вдосконалення державної системи захисту авторського права та законодавчої бази, що захищає інтелектуальну власність (Мінекономіки).

Ринок праці. Вагомою причиною трудової міграції є проблема працевлаштування молоді. Її подолання дозволить зберегти виробничі кадри та знизить відтік робочих рук та мізків з країни. Проекти, які допомогли б вирішити цю проблему:

• впровадження програм дуальної освіти у вишах, які б забезпечували випускників навичками, безпосередньо необхідними потенційним роботодавцям (МОН);
• підвищення вимог навчальних закладів до проходження виробничої практики в ході навчання (МОН; ВНЗ);
• створення системи пільг, яка заохочувала б роботодавців до прийнятття на роботу молоді (Мінфін);
• розвиток професійно-технічних навчальних закладів та їх навчальних програм відповідно до потреб найближчих підприємств регіону (Мінрегіон);
• досягнення, за участі місцевої влади, домовленостей між реальним сектором та навчальними закладами щодо гарантованого працевлаштування найкращих випускників;
• популяризація серед молоді сервісів Державної служби зайнятості.

Також доцільно впроваджувати мотиваційні інструменти, аби забезпечити успішність співпраці навчальних закладів із реальним сектором. Зокрема:

• виплату заробітної плати здобувачам за фактично відпрацьований час на підприємстві (періоди навчання на робочому місці);
• призначення роботодавцями мотивуючих стипендій кращим студентам за успішне теоретичне навчання та активну участь у проходженні виробничої практики на підприємствах;
• сплату роботодавцем вартості навчання здобувача на контрактній основі в закладі освіти.

Окремо варто звернути увагу на вкрай низьку соціальну мобільність працівників старших поколінь, які часто втративши роботу не можуть знову працевлаштуватися через брак або застарілість їхніх навичок, невідповідність їхньої спеціальності сучасним вимогам ринку. Певні послуги із зміни спеціальності або підвищення кваліфікації працівників пропонує Державна служба зайнятості, але спектр її послуг варто розширити, а саму можливість їх використання активніше поширювати серед населення.

***

Між людським капіталом та економічним зростанням існує міцний зв’язок і розвиток людського капіталу, безумовно, може допомогти стимулювати економіку. Люди із кращими навичками, вищим рівнем освіти, затребувані на ринку праці та здатні на високу соціальну мобільність, не лише забезпечують кращу продуктивність праці в економіці і створюють більше продукції із високою доданою вартістю, вони ще й отримують більші доходи, відповідно витрачаючи також більше, що додатково стимулює зростання внутрішнього ринку та стимулює економіку. Розвиток людського капіталу – це правильний та ефективний шлях економічного відновлення та збереження сталого зростання України. Зрештою, люди – це основний капітал держави.

Список джерел:

1. https://www.investopedia.com/terms/h/humancapital.asp
2. А.А.Гезевіч, Людський капітал та його головна складова – сфера «економіки знань», як основний джерело соціально-економічного зростання, Журнал «Економічні стратегії«, №3 / 2017
3. Introducing the EBRD Knowledge Economy Index, European Bank for Reconstruction and Development, 2019
4. https://www.worldbank.org/en/publication/human-capital
5. https://www.weforum.org/reports/the-global-human-capital-report-2017
6. http://www3.weforum.org/docs/WEF_TheGlobalCompetitivenessReport2019.pdf
7. http://hdr.undp.org/en/content/latest-human-development-index-ranking
8. https://www.who.int/data/gho/data/indicators/indicator-details/GHO/uhc-index-of-service-coverage
9. https://apps.who.int/iris/bitstream/handle/10665/336643/WHO-EURO-2020-1468-41218-56061-ukr.pdf
10. https://testportal.gov.ua/wp-content/uploads/2019/12/PISA_2018_Report_UKR.pdf
11. https://countryeconomy.com/demography/world-happiness-index/ukraine
12. https://idss.org.ua/monografii/Prognoz%20Ukrain.pdf
13. https://population.un.org/wpp/
14. https://mon.gov.ua/storage/app/media/nauka/informatsiyno-analitychni/2020/08/13/nadnaukaza2019-stisnuto.pdf
15. https://ec.europa.eu/growth/industry/policy/innovation/scoreboards_en
16. https://razumkov.org.ua/uploads/article/2018_LUD_KAPITAL.pdf
17. http://hdr.undp.org/sites/default/files/Country-Profiles/UKR.pdf
18. https://www.econa.org.ua/index.php/econa/article/view/785/572
19. http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=3738

---

ЗАВАНТАЖИТИ У PDF