Швидкими слідами формули Штайнмаєра

Президент Володимир Зеленський повідомив, що Україна погодила так звану “формулу Штайнмаєра” щодо виборів на окупованому Донбасі.

Найважче в цій ситуації те, що незважаючи на критичне нерозуміння поняття “формули Штайнмаєра”, команда Зе не підготувала нормальної комунікації до її підписання. Пристайко плутав всіх як міг. Спробую швидко пояснити що і чому сталось.

1. Трагедії не сталось. Але ситуація взяла курс в поганому напрямку.

Якщо сформулювати коротко: в 2014 році – ми капітулювали ( і це було обєктивно), після цього ми почали думати, що від капітуляції можна спетляти, а і з підписанням “формули Штайнмаєра” – ми просто підтвердили свою капітуляцію в 2014 році.

2. Що сталось насправді?

В рамках нашої капітуляції, в народі мінські домовленості, ми прийняли дикий закон про ОРДЛО, де фактично визнали ці території автономними. Далі ми робили все, щоб виграти час і не запускати ці домовленості, благо “сєпари” нам в цьому активно допомагали. І от в якийсь момент ми справді почали думати, що ніякої капітуляції не було. Але наші “партнери” за цей час поміняли свою думку, і вирішили, що треба Росію повернути за стіл, а нас закатати в Мінськ. І з цим, фактично, Зе і стикнувся.

Сьогодні французький дипломат задіяний в підготовці нормандської зустріч прямо сказав, що підписання формули єдина умова всіх, щоб ця зустріч відбулась. Звісно, краще щоб вона не відбувалась, але можливо Президент має поважні причини сподіватись на якісь позитивні рішення, як у випадку з обмінном полоненими.

3. Чому немає трагедії?

“Формула Штайнмаєра” розвязує тільки один пункт – 12. До цього треба виконати ще 11 пунктів і сподіватись, що там все пройде гладко – дуже наївно. Весь цей процес може ще мільйон раз посипатись в будь-якій точці. Там ще треба відвести зброю, припинити вогонь, амністувати “сєпарів”, відновити звязки … і найціквіше – провести Конституційну реформу.

4. Чому все таки це рішення є негативним?

Тому, що найбільш вигідна стратегія – ухвилятись. Коли ти слабкий, а ми слабкі – найкраще не входити в пряме зіткнення. Петляти і вигравати час – найкраща стратегія, хоча треба визнати що за 4 роки петляння наші можливості для цього серйозно зменшились, про що нам і нагадали наші “партнери”. Але підписанням формули ми ніби заявили, що готові виконати Мінськ. Хоча насправді нам треба було досягнути ситуації, при якій всі захочуть вийти на нові домовленості.

Тому, звісно, петляти і вигравати час ми ще можемо на будь-якому із 11 пунктів, що передують формулі. Але сигнал подали ми поганий.

Ну і звісно ситуацію почнуть качати всередині, бо провалена комунікація завжди має наслідком багато обурених людей.

UPD зовсім всі забули, що саме формула, а не Цемах стали причиною звільнення полонених. Тактична перемога – стратегічна поразка.

Віктор Андрусів, виконавчий директор UIF