Україна може стати впливовим глобальним гравцем у титановій галузі

Україна володіє 20% світових ресурсів титану і це 1/5 частина того, що є у світі. Технологія виробництва металевого титану складна, дорога та енергоємна, тому лише 7 країн світу налагодили його виробництво в промислових масштабах. Тож це — суттєва точка зростання і суб’єктивізації української економіки.  Про це заявив Анатолій Амелін, керівник економічних програм Українського інституту майбутнього під час презентації стратегії титанової галузі України до 2030 року, що відбулась у середу, 4 листопада у IQ Business Center.

«Чому виникла ідея розробки стратегії титанової галузі? Ви, напевно, чули, що зараз триває активний процес створення стратегії у країні. Було анонсовано Президентом, що у країні з’явиться національна та економічна стратегія. Зараз розробляється національна економічна стратегія у Кабінеті Міністрів України.

Україна має величезний нереалізований потенціал. Є такий жарт: «Україна – це країна постійно зростаючого потенціалу» і найголовніше, що час реалізовувати цей потенціал вже прийшов.

Титановий сектор – це достатньо важливий сектор для майбутнього. Якщо ми говоримо про тренди, то у наступні 10 років населення планети зросте на 1 мільярд, будуть змінюватись кліматичні умови та технології, а технології тягнуть за собою зміну процесів виробництва. Титан тут грає не останню роль. Титан – це конструкційний матеріал майбутнього, він застосовується майже всюди і може собою замінити цілу групу металів, які сьогодні використовуються у побуті», – зазначив Анатолій Амелін.

За його словами, титан застосовується переважно у тих галузях, які мають потенціал для розвитку в Україні.

«Застосовується метал титану у таких галузях:

42% – аерокосмічна галузь. Україна одна з небагатьох країн, які мають відношення до аерокосмічної галузі, має і технології і виробництво;

38% – промисловість. Ми були промисловою країною, щонайменше на 1991 рік. Сьогодні, на жаль, ми скоротили суттєво роль промисловості у економіці.

11% – оборона, 6 % – споживчі товари та лише 3% – медицина», – розповів він.

Анатолій Амелін зазначив, що Україна входить до сімки країн, які мають титанові родовища, але, судячи з показників виробництва титанової продукції, не реалізовує свій потенціал.

«Україна володіє 20% світових ресурсів титану, це 1/5 частина того, що є у світі. Технологія виробництва металевого титану складна, дорога та енергоємна, тому лише 7 країн світу налагодили його виробництво в промислових масштабах. Тож це – суттєва точка зростання і суб’єктивізації української економіки.

У 2019 році виробництво діоксиду титану склало 6 тис. тон. Україна випускає 42 тис. тон – це всього лише 0,7%.  Виробництво титанової губки у світі склало 210 тис. тон, в Україні – 6 тис. тон, а це – 3% світового виробництва», – розповів він.

За словами Амеліна, сьогодні Україна не має стратегії розвитку економіки та зокрема титанового сектору, саме тому у нас стагнує сектор економіки, який є дуже перспективним у майбуньому.

«Мінерально-сировинний потенціал України складає 900 млн тон. Це ільменіт і рутил. Україна має 20% світових ресурсів і 12% світових запасів сировини (це різні підходи до оцінки). Випуск титанової продукції в Україні складає 350 – 400 млн дол. у рік, а 13-15 років тому об’єм виробництва складав, вдумайтеся, від 500 до 630  млн дол., тобто сектор стагнує.

При цьому, станом на сьогодні у нас немає стратегії розвитку економіки, немає стратегії розвитку промисловості як одного з секторів економіки, і відповідно немає стратегії розвитку титанового сектору, який, як ми бачимо, має достатньо великий потенціал і попит у майбутньому.

З 2011 до 2012 року виробництво пігменту впало на 73%. Заможна країна, але стагнує не тільки економіка, а і сектор, який здавалося б, є кроком у майбутнє» – пояснив він.

Анатолій Амелін впевнений, що вирішення будь-якої проблеми починається з усвідомлення її наявності.

Саме тому, він презентував 3 сценарії розвитку титанової індустрії в Україні у перспективі наступних 10 років, залежно від державної політики стосовно галузі і здійснення швидких і глибоких змін у традиційному технічному устрої.

Перший сценарій – «Стагнація і екологічна загроза»;
Другий сценарій – «Державне стимулювання»;
Третій сценарій – «Технологічний прорив».

Спікер акцентував увагу саме на третьому сценарії, який дозволить збільшити виробництво титанової губки у 17 разів, до 50 млрд дол.

«Вдумайтеся, минулого року ВВП України склало 153 млрд дол., а на 2030 рік експорт може бути 50 млрд дол. тільки готової продукції з титану, якщо в Україні буде технологічний прорив.

За нашими оцінками, загалом до сектору буде залучено більше 7 млрд дол. інвестицій. За 10 років буде створено майже 100 млрд дол. додаткового ВВП. Додатковий експорт складе 94 млрд дол. Розвиток тільки титанової промисловості дозволить збалансувати сальдо торгового балансу, що буде стабілізувати нашу валюту. Кількість робочих місць за 3 сценарієм складе 16 тис., а середньомісячна заробітня плата у титановій галузі буде сягати 1,800 – 2000 дол. Додаткові надходження до бюджету складуть майже 18 млрд дол.

За умови технологічного прориву та державної підтримки, випуск титанової продукції дасть 51, 7 млрд дол. Тобто, у цьому випадку ми можемо бути дуже впливовим глобальним гравцем та мати сильну економіку, яка змінить структуру української промисловості», – підсумував Анатолій Амелін.

Читайте доповідь «Стратегія титанової галузі України 2030» тут.