Стратегічні пріоритети та цілі Стратегії розвитку системи вищої освіти України до 2031 року

На підставі Указу Президента України МОН започаткувало роботу з підготовки Cтратегії розвитку вищої освіти в Україні на 2021 – 2031 роки. На сьогодні діє 13 робочих груп. Їх скоординованість і бачення стратегічних пріоритетів є досить слабкою. Маючи в активі роздроблену концепцію “Український університет нового покоління” , UIF пропонує консолідоване бачення стратегічних пріоритетів для органів влади та стейкхолдерів вищої освіти.

Концепція передбачає диференціацію типів інститутів вищої освіти на університети та вищі професійні школи.

Університет

Самоврядна організація публічного права, що має окремий статус у законодавстві України відповідно до Великої хартії університетів. Інституція, що претендує на згаданий статус, має продемонструвати високий рівень науково-дослідницької та освітньої діяльності, трансферу знань і технологій, управління об’єктами інтелектуальної власності .

Базовими типами університетів нового покоління є:

• Дослідницький університет
• Підприємницький університет
• Педагогічний університет та ІВО, зосереджені на розробці методик навчання і передачі знань (т.з. teaching university)
• Liberal Arts університети

Вища професійна школа (ВПШ)

Є осередком галузевої експертизи. Її діяльність покликана забезпечити підготовку і перепідготовку висококваліфікованих кадрів для визначених секторів державного управління й економіки. До завдань ВПШ також можуть належати: проведення застосовних досліджень секторального спрямування, розробка і випробування відповідних технологій управління.

Базовими типами вищих професійних шкіл можуть бути:

• Безпекові
• Технологічні
• Управлінські
• Мистецькі
• Кросдисциплінарні

 Дуже важливо також диференціювати управлінські підходи до цих інституцій і не вимагати від професійних шкіл наукових досліджень чи інтелектуальних дискусій, а від університетів – підготовки спеціалістів для конкретних робочих місць чи професій. Пріоритети складені виходячи з того, що згадані типи інституцій вищої освіти розділені, університети отримали повну автономію і їх кількість скорочена.

Пріоритет І

Запуск системи сталого розвитку людського капіталу та підготовка майбутніх абітурієнтів починаючи з базової школи

Ключові чинники:

• Персоналізація системи освіти на рівні базової школи. Впровадження цифрових інструментів для відстеження сукупних результатів навчання (Education ID), що стає основою щодо пошуку й обрання відповідного ІВО для навчання, як і залучення інституцією вищої освіти тих абітурієнтів, аспірантів, молодих дослідників, котрі найбільше відповідають її профілю і місії.
• Створення старшої профільної школи, в якій учні отримують навички підприємництва і розв’язання винахідницьких проблем, виконання творчих проєктів.
• Зміна парадигми оцінювання результатів навчання з пріоритетом на навички розв’язання складних практичних задач та ситуацій, здатність мислити системно, критично і креативно.

Пріоритет ІІ

Трансформація управлінських підходів до вищої освіти і створення нової життєздатної моделі

Перетворення сфери вищої освіти із вертикально інтегрованої системи, утвореної закладами вищої освіти, на екосистему інновацій (орієнтуючись на модель «потрійної спіралі»), в якій провідні ролі відіграють саме інституції вищої освіти нової моделі.

Ціль 1

         Оновлення методологічних підходів до позиціювання вищої освіти в контексті розвитку конкурентоздатної економіки з високим рівнем доданої вартості

• Запровадження поняття і практики урядування вищої освіти;
• Надання зацікавленим сторонам можливість прозоро і публічно впливати на вироблення політик у сфері вищої освіти та процес урядування окремих університетів через інструмент корпоративного управління з утворенням відповідних колегіальних органів (Сенат, Стратегічна рада тощо);
• Розподіл сфери вищої освіти на університети та вищі професійні школи. Скасування статусу ЗВО. Запровадження статусу Інституції вищої освіти;
• Запровадження для університетів спеціального статусу соціально значущої інституції;
• Надання університетам повної інституційної автономії: організаційної, фінансової, кадрової, академічної;
• Диференціація типів університетів.

Ціль 2

          Нова модель фінансування, що відповідає повній автономії університетів

• Надання права університетам отримувати кошти з державного бюджету на банківський рахунок і гнучко розпоряджатися ними у рамках погодженої стратегії;
• Фінансування на основі блок-грантів терміном не менше 3-х років;
• Оплата праці науковців, викладачів і співробітників на основі персональних контрактів поза тарифною сіткою.
  
  Організація навчального процесу, викладання і взаємодії зі студентами за принципам доречності і клієнтоорієнтовності

• Перехід з моделі державного замовлення на модель ваучерів на навчання;
• Надання університетам право самостійно встановлювати вимоги до абітурієнтів і правила вступу;
• Розвиток методології та інфраструктури для активного навчання (active learning);
• Розширення діапазону можливості для студентів щодо програм на вибір;
• Створення організаційних можливостей для поєднання навчання і роботи (у т.ч. – у форматі дуальної освіти).

Пріоритет ІІІ

Перетворення університетів на спроможні інтелектуальні середовища, центри розробок і досліджень (R&D), складову екосистеми інновацій

Оновлені університети є осередками, в яких зосереджена наукова й освітня експертиза, що стає доступною як суспільству, так і бізнесу через відповідні інструменти трансферу технологій і знань. Пріоритет включає:

Ціль 1

Модернізацію матеріально-технічної бази ІВО, включно зі створенням сучасних аудиторій для активного навчання, наукових лабораторій, майстерень, творчих просторів, цифрових платформ, інтерфейсів і засобів комунікації, експериментальних цехів.

Ціль 2

Повернення в університети науки високого рівня

• Запровадження статусу Провідного науковця – аналогічного Principal Investigator – з правом ухвалення операційних рішень щодо бюджету;
• Модернізація лабораторій в університетах, які підтверджують статус дослідницьких;
• Синхронізація системи академічних ступенів і звань із тією, що прийнята в країнах з провідними академічними центрами.

Ціль 3

Розвиток академічного підприємництва та інтеграція університетів в екосистему інновацій

• Заохочення для університетів створювати у своїй структурі Центри інновацій;
• Створення можливостей для студентів і молодих дослідників користуватися приміщеннями, зокрема: конференц-залами, робочими місцями, офісами, лабораторним обладнанням, бібліотеками, онлайн-ресурсами, тощо за зрозумілими, прозорими і простими в адмініструванні процедурами;
• Вибудовування процесів управління на принципах гнучкого проєктування (Agile): ініціатива заохочується і винагороджується, в управлінській культурі є високий рівень толерантності до помилок.

Пріоритет ІV

Успішна інтеграція українських ІВО у європейський і світовий простори вищої освіти  та досліджень.

Ціль 1

Заохочення академічної мобільності студентів, аспірантів, дослідників та викладачів.

Ціль 2

Сумісність європейської та національної систем кваліфікацій.

Ціль 3

Розвиток системи трансферу технологій, налагодження системи управління об’єктами інтелектуальної власності тощо.

Ціль 4

Створення конкурентних переваг для залучення в Україну студентів і аспірантів із сусідніх країн, у тому числі – ЄС.

• Перегляд і модернізація освітніх програм;
• Проведення інформаційної кампанії щодо промоції навчання в Україні;
• Розвиток електронної платформи за принципом «єдиного вікна» для подачі іноземцями документів;
• Розвиток цифрових платформ університетів і дистанційних засобів навчання;
• Розвиток університетських кампусів як масштабних просторових об’єктів, що є втіленням високого рівня архітектурних рішень та дизайну міського/селищного середовища з використанням енергоефективних і дружніх до довкілля матеріалів та технологій. Кампуси мають бути складовою публічного простору міст, де, зокрема, відбувається доступ широких верств суспільства до актуальних наукових знань і передача культурного досвіду.

Індикатори

• Ставлення лідерів суспільної думки до інституцій вищої освіти в Україні як до інноваційних, динамічних, спроможних і доброчесних центрів інтелектуальної експертизи стає нормою, а не винятком.  Зросла довіра до ІВО (їм довіряє не менше 55% опитуваних респондентів, кількість тих, хто не довіряє – не перевищує 30%).
• До 2030 року кількість українських ІВО, що увійшли до переліку топ-1000 міжнародних рейтингів університетів (як-от QS, Times, Шанхайський) складає не менше 20. Із них – 5 у топ-250 згаданих рейтингів.
• Частка державного фінансування ІВО в Україні становить від 30 до 60% у сукупному бюджеті (для ІВО безпекового напрямку цей показник може становити 100%). При цьому кількість ІВО, що в один період часу отримують базове (інституційне) державне фінансування, не перевищує 100.
• Кількість ІВО, що використовують ті чи інші форми державно-приватного партнерства, склала не менше 150 (станом на кінець 2030 року).
• ІВО мають матеріально-технічну базу, що дозволяє виконувати дослідження і розробки на рівні світових стандартів. Зокрема, до 2030 року не менше, ніж у 70 класичних університетів і дослідницьких ІВО діють лабораторії, оснащені сучасним устаткуванням за світовими стандартами. Із них не менше, ніж у 20 ІВО функціонують ключові лабораторії (Clusters of Excellence), що дає змогу проводити унікальні дослідження найвищого рівня (включно з фундаментальними). Не менше, ніж у 100 класичних університетів, підприємницьких ІВО та вищих професійних шкіл є майстерні для прототипування продуктів і сервісів.
• Частка іноземних студентів у класичних університетах становить не менше 18%, а на окремих спеціальностях сягає 90%. Із них не менше чверті становлять студенти з країн ЄС.
• Університети дають успішний кар’єрний старт і основу для професійного зростання. Кількість випускників українських ІВО, які працюють на посадах (позиціях), що потребують вищої освіти, становить не менше 90% від загальної кількості тих, хто отримав диплом за відповідною програмою.
• Бізнес і муніципалітети мають продуктивну співпрацю з університетами, що відображається у позитивній динаміці зростання кількості укладених угод та сукупної вартості укладених контрактів спін-оф компанії. Середня вартість одного контракту на 2030 рік становить: для дослідницьких і класичних університетів $ 700 тис.,  для інших – $ 400 тис., при кількості укладених контрактів 10–25 на рік.
• Станом на кінець 2030 року на ринку присутні не менше 150 високотехнологічних  компаній, заснованих в українських ІВО, в яких останні мають свою частку. Діяльність цих компаній – безпосередньо або опосередковано через формування ланцюжка доданої вартості – створила не менше 15 000 робочих місць, із них не менше 5 компаній, чия капіталізація складає від $ 1 млрд.
• Університетські кампуси стали локаціями проведення щонайменше 10 помітних подій міжнародного масштабу (що, зокрема, передбачає участь у цих подіях ключових фахівців і лідерів думок та їх висвітлення у міжнародних медіа, зосереджених на темі вищої освіти, наприклад, University World News та ін.) і 20 знакових подій національного масштабу, що відбуваються на регулярній основі.
• Архітектурні рішення і ландшафтний дизайн відреставрованих (реконструйованих) та новостворених кампусів, які відзначені фаховими нагородами та преміями і потрапили до оглядів фахових ресурсів.
• ІВО стали осередками ціложиттєвого навчання і перекваліфікації. Не менше 25% населення віком 30+ років регулярно отримують освітньо-тренінгові послуги на базі ІВО різних типів і моделей.

Микола Скиба, експерт з питань освіти Українського інституту майбутнього