Що являє собою нова Енергетична стратегія України

У серпні Кабінет Міністрів України схвалив Енергетичну стратегію України на період до 2035 року.

Ухвалення Енергостратегії, безумовно, дуже важливий крок для українців на шляху до енергетичної безпеки та незалежності, а також до інституційної незалежності держави.

Але чи відповідає ухвалений документ обов’язковим атрибутам галузевої стратегії? Чи дійсно можна його вважати стратегічним планом країни з досягнення енергетичної незалежності, стабільності та безпеки?

Для того, щоб мати практичну значущість, Енергетична стратегія повинна відповідати на питання, якою є потреба України в енергетичних ресурсах до 2035 року, містити набір дій та інструментів, які чітко та зрозуміло відповідають на питання:

• Як забезпечити енергобезпеку в країні?
• Як вийти на повне самозабезпечення енергоресурсами та досягти енергетичної незалежності України упродовж окреслених термінів?
• Як Україні реалізувати свій колосальний енергетичний потенціал, вийти на зовнішні ринки та стати великим гравцем у регіоні?

Крім того, будь-яка галузева Стратегія повинна містити сценарний макроекономічний аналіз, оцінку потреби в інвестиціях для виконання поставлених цілей і завдань, джерела інвестицій, відповідальних за реалізацію та систему контролю.

Пропустимо текст прийнятої Енергостратегії крізь фільтр мінімальних вимог до такого документа.

1. Цілі. Для того, щоб відповісти на питання “як”, потрібно розуміти, куди ми рухаємося і чого прагнемо досягти.

У цій Стратегії мета досягнення повної енергетичної незалежності апріорі не стоїть. Йдеться лише про мінімізацію імпорту. Тобто, діючи у межах цього документа, Україна до 2035 року продовжить імпортувати енергоресурси,скорочуючи лише їхній обсяг.

Такий підход до Стратегії пояснює відсутність чітких цілей щодо виходу України на зовнішні ринки, експортної експансії (за винятком загальних фраз: “створення можливостей для експорту електричної енергії до країн ЄС на ринкових засадах”, “з подальшою можливістю започаткування експорту природного газу” тощо).

Одна з головних цілей представленої Стратегії — зниження енергомісткості економіки України до 2035 року майже в 2 рази. Безумовно, це критично важливо.

Однак такий підхід є однобічним. Доцільно не тільки знижувати енергомісткість, а й забезпечувати внутрішні потреби власними джерелами енергії. Розвивати власний видобуток і перероблення. Адже це цілі галузі та сегменти, в яких створюються робочі місця, доходи населення, додана вартість.

1. Сценарний макроекономічний аналіз. У документі відсутній.

Базою будь-якої галузевої стратегії є макроекономічний прогноз і сценарний аналіз розвитку економіки в довгостроковій перспективі.

Без розуміння, якими темпами буде зростати економіка за різних сценаріїв розвитку, які сектори будуть локомотивами зростання та як буде змінюватися енергомісткість самих галузей, неможливо оцінити потребу країни в енергетичних ресурсах.

Без розуміння, який попит на енергоресурси буде в країні за 5-10-15 років, неможливо ефективно підійти до скорочення енергоспоживання та зниження енергомісткості економіки — основної задачі затвердженої Стратегії.

У прогнозі енергоспоживання мають братись до уваги потенційні зміни в самих секторах-споживачах. Наприклад, тенденція до використання автомобілів із електродвигунами або активний перехід населення на електроопалення, зміна технологій у промисловості.

Без цього аналізу неможливо оцінити, якою мірою будуть потрібні в середньо- і довгостроковій перспективах енергетичні ресурси: вугілля, нафта, газ і електроенергія. Розвиток яких сегментів має бути пріоритетним?

3. Оцінка ресурсної бази.

У документі відсутня оцінка запасів енергоресурсів: газу, нафти, вугілля, уранових руд; потенціалу відновлюваних джерел енергії. Немає даних про газо-, нафтопереробні й електрогенеруючі потужності, їхній прогноз до 2035 року.

Без такої оцінки в принципі неможливо відповісти на головне питання: чи може Україна стати енергонезалежною? Ресурсна база — це фундамент, на якому мають будуватися всі подальші розрахунки, оцінки, розроблятися кроки й інструменти.

4. Прогнозні паливно-енергетичні баланси в динаміці до 2035 р відсутні. Це наслідок відсутності в стратегії п. 2-3.

Стратегія повинна містити такі обов’язкові елементи, як:

§Загальний баланс енергоресурсів (виробництво / видобуток, імпорт, експорт, споживання)

§Баланс електроенергії (виробництво, імпорт, експорт, споживання)

§Баланс вугілля (видобуток, імпорт, експорт, споживання)

§Баланс нафти (видобуток, імпорт, експорт, споживання)

§Баланс природного газу (видобуток, імпорт, експорт, споживання)

5. Дії, спрямовані на досягнення цілей в Стратегії, представлені загальними абстрактними формулюваннями. Не вказано конкретні кроки, терміни виконання, етапи й те, хто повинен вжити ці заходи; інструменти та механізми реалізації; очікуваний ефект від запропонованих заходів.

Немає оцінки потреби в інвестиційних ресурсах, їхніх джерелах. У документі йдеться про збільшення видобутку природного газу до 30-35 мільярдів кубометрів на рік у довгостроковій перспективі. За оцінками Українського інституту майбутнього, для досягнення цих показників до сектора необхідно залучити $ 3,0-3,5 мільярдів за 4-5 років (зважаючи на застосування методів інтенсифікації та розконсервації свердловин Укргазвидобування). Джерелом інвестицій можуть стати власні кошти компаній за умови зниження ставок ренти до 12% для компаній усіх форм власності.

В інших секторах (нафта, вугілля, електроенергетика) аналогічним чином мають бути задані цільові орієнтири щодо обсягів видобутку/виробництва до 2035 року, представлена оцінка необхідних інвестицій для досягнення цілей, вказані потенційні джерела фінансування.

Приклад *:

Кроки	Інструменти	Оцінка ефекту	Система контролю	Відповідальний орган
1. Податкова реформа (зниження ставок ренти до 12% до досягнення повної енергетичної незалежності)	Внесення змін до Податкового кодексу	1. Залучення інвестицій у розмірі $ 3,2-5,0 мільярдів протягом 5 років за кошти від вивільненого внутрішнього ресурсу компаній. 2. Зростання обсягів видобутку природного газу до 30-35 мільярдів М³ на рік до кінця 2022 року.	Депутатський контроль	Мінфін, ВР

Таким чином, вважаємо, що ухвалена Кабміном Енергетична стратегія України не відповідає вимогам і критеріям галузевої стратегії загалом. А головне, не дає відповідь на питання: як Україні максимально використати свій енергетичний потенціал, як вийти до повного самозабезпечення енергоресурсами, гарантувати енергетичну безпеку та незалежність? Документ не має практичної значущості та цінності.

Постає резонне питання — чи потрібна взагалі Україні така Енергетична стратегія?

* Доповідь “25 років незалежності України. Економічні підсумки”