​Шість кроків до енергетичної незалежності України

Енергетична безпека – це фундамент, на якому будується майбутнє української економіки, і від якого буде залежати якість і рівень життя українців, тобто нас з Вами, вже через 3-5-10 років.

Ні для кого не секрет, що Україна – енергетично залежна країна. Ми імпортуємо все: газ, нафту, нафтопродукти, ядерне паливо і навіть вугілля. За останні 6 років імпорт енергоресурсів перевищив $100 млрд., в т.ч. імпорт газу, нафти і нафтопродуктів – $90 млрд. Цифра дорівнює обсягу річного ВВП України, в 3,5 рази перевищує річний Бюджет країни.

Україна не тільки залежна від імпортних енергоресурсів, але й від конкретних країн-постачальників.

Відсутність диверсифікації постачальників змушує купувати паливо на умовах, що диктуються продавцем, за ціною дуже часто вище ринкової. В кінцевому підсумку це знижує конкурентоспроможність української продукції, ми втрачаємо зовнішні ринки.

І це при тому, що Україна має колосальний енергетичний потенціал.

Чи не парадокс? У нас є ресурси, але ми продовжуємо їх імпортувати, забезпечуючи прибуток закордонним постачальникам, гарантуючи робочі місця і додану вартість іншим країнам.

За 25 років незалежності ми втратили нафтопереробку. Хоча при своєчасній модернізації випуск палива на шести українських переробних заводах міг би в 4 рази перевищити поточну потребу, а Україна могла б бути великим експортером бензину і дизпалива.

Відповідальність за таке необачливе ставлення до власних ресурсів, за втрачені гроші на імпорті, недоотримані інвестиції в економіку лежить на перших особах держави.

І саме від них залежить, чи продовжать українці і далі переплачувати за імпортне паливо, спонсоруючи іноземних виробників, або ми, нарешті, почнемо розвивати власний видобуток і переробку.

Рішення будь-якої проблеми починається з усвідомлення її наявності.

Досягти енергетичної незалежності неможливо, якщо не мати детально опрацьованого плану. Це все одно, що намагатися будувати будинок без проекту.

Таким планом є Енергетична стратегія України.

База будь-якої галузевої стратегії – макроекономічний прогноз і сценарний аналіз розвитку економіки в довгостроковій перспективі. Без даного аналізу в принципі неможливо оцінити потребу країни в енергетичних ресурсах. Як наслідок, неможливо якісно і ефективно підійти до скорочення енергоспоживання, зниження енергоємності економіки, стимулювання енергонезалежності.

Як можна говорити про Енергетичну стратегію України, не маючи уявлення про вектор економічного розвитку країни на 15-20-30 років?

Енергетична стратегія України повинна точно відповідати на питання:

 Яких цільових показників необхідно досягти за 5-10-15-20 років в кожному з підсегментів (вугілля, газ, нафта, електроенергетика).

 Як Україні вийти на самозабезпечення енергоресурсами протягом 5-10 років.

 Які кроки потрібно зробити для цього, в які терміни і етапи.

 Який інвестиційний ресурс необхідний для досягнення енергонезалежності, що стане джерелом інвестицій.

 Які інститути влади відповідальні за реалізацію Стратегії, хто і як контролюватиме виконання ключових KPI.

Скільки коштує енергетична незалежність України?

Згідно з оцінками Українського Інституту Майбутнього, Україна може вийти на повне самозабезпечення газом, нафтою і нафтопродуктами вже до 2022 р. Сукупний обсяг необхідних інвестицій у видобуток і переробку становить $20 млрд., в т. ч .:

 в газовидобуток – $3,5 млрд.

 в нафтовидобуток – $14 млрд.

 в нафтопереробку – $2,0-2,5 млрд.

По суті, суми еквівалентні витратам на імпорт цих ресурсів протягом 2-3 років.

Щорічно Україна імпортує ядерне паливо на суму понад $500 млн., в той час, як інвестиції в будівництво заводу для його виготовлення оцінюються в $300-400 млн. З урахуванням ресурсної бази (Україна займає 1-е місце за запасами уранових руд в Європі) створення власного виробництва – це не тільки можливість відмови від імпорту, а й перспективи виходу на зовнішні ринки.

Таким чином, сума в $20-20,5 млрд. дозволить Україні за 5 років відмовитися від імпорту газу, нафти, бензинів, Дт, ядерного палива, на які припадає 80-90% імпорту всіх енергоресурсів.

Залишається ще вугілля, яке ми вивели за рамки даного дослідження в зв’язку з невизначеною ситуацією на тимчасово непідконтрольних Україні територіях.

Завдання уряду – створити всі умови для появи інвестресурсу в українських компаній і залучення іноземного капіталу і технологій в галузь.

Як залучити інвестиції в галузь?

Український Інститут Майбутнього окреслив шість кроків, які уряд повинен зробити протягом 1-2 років і які підведуть Україну до енергетичної самодостатності до 2022 р.

Першочергові кроки уряду для досягнення Україною енергетичної незалежності.

Українці зможуть відчути ефект від запропонованих заходів вже через 3-5 років у вигляді зміцнення курсу гривні, зниження інфляції, стабільних цін на паливо, зростання доходів і купівельної спроможності.

Ефект для економіки – $50 млрд. додаткового ВВП за 5 років.

Розвиток енергетичного сектора стане потужним мультиплікатором, здатним в найкоротший час запустити економіку країни і прискорити її зростання.

За 5 років додатково буде створено до $50 млрд. ВВП, що становить більше половини поточного номінального ВВП, забезпечить додатковий приріст доларового ВВП на 5-8% в рік.

Інвестиції у видобуток і виробництво вплинуть на зарплати працівників, призведуть до зростання виробництва і доходів у суміжних галузях, додаткових доходів Бюджету.

Економічний ефект, який ми отримаємо від розвитку нафтогазової галузі України, стане базою для розвитку альтернативної енергетики в довгостроковій перспективі.

Але є ще питання енергетичної безпеки.

Потенційна загроза для енергетичної безпеки України – це баланс електроенергії.

Знос генеруючих потужностей критичний. Потенціал АЕС, які виробляють 50% усієї електроенергії, обмежений. Більшість з них відпрацювало свій проектний ресурс. До 2036 р. від 13 ГВт генерації в розпорядженні «Енергоатому» виявиться всього лише 3, до 2035 р. загальне виробництво електроенергії в країні може скоротитися майже в 2 рази.

Для того, щоб уникнути дефіциту електроенергії, потрібно, по-перше, активно і повсюдно впроваджувати програми з підвищення енергоефективності. Сьогодні в Україні показник один з найнижчих в Європі.

По-друге, вирішувати проблему атомної енергетики, в т.ч. будувати нові енергоблоки. Так, це досить дороге задоволення. 1,5 ГВт потужності коштує близько $5 млрд. Потреба інвестицій в атомну енергетику в перспективі 10-15 років складе $20-25 млрд.

Цифри значні, але ціна питання – забезпечення українців електроенергією. Якщо нічого не робити сьогодні, через 15-20 років Україна, країна, яка займає 3-є місце в Європі по встановленій потужності АЕС, буде залежати від імпорту електроенергії. Втрати для економіки тільки на імпорті складуть $4-5 млрд. на рік.

Безумовно, ми розглянули можливість заміни традиційної атомної енергетики альтернативними джерелами.

По-перше, їх потенціал в Україні обмежений – максимум 25-29 ГВт. З урахуванням низького коефіцієнта використання встановленої потужності (15-20%), виробництво електроенергії СЕС, ВЕС і електростанціями на біопаливі навіть при найбільш оптимістичному сценарії може покрити всього до 20% потреби України в електроенергії. АЕС сьогодні покривають більше 50%.

По-друге, це вимагає часу і значних інвестицій, ресурс для яких поки що відсутній. За оцінками Українського Інституту Майбутнього, – це $70 млрд. в перспективі 10-20 років.

Сектор	Інвестиції (10-12 років)	Генерація ел/ен
АЕС	$20-25 млрд.	50 % потреби в ел/ен
Зелена енергетика (ВЕС, СЕС, біомаси)	$70 млрд.	20% потреби в ел/ен

Джерело: оцінки Institute for the Future

Економіка така, що електроенергія з альтернативних джерел в рази перевищить вартість атомної генерації та ляже на плечі споживачів. Давайте будемо реалістами. Розвиток альтернативної енергетики – наша стратегічна мета, тактика ж – бути незалежними вже сьогодні, а це безальтернативно тільки традиційна енергетика.

Енергетична незалежність України – цілком досяжна мета.

Оцінки Українського Інституту Майбутнього показують, що при інвестиціях в $20 млрд. за 5 років ми можемо повністю відмовитися від імпорту газу, нафти, нафтопродуктів і ядерного палива. Ще $20-25 млрд. буде потрібно протягом 10-15 років для оновлення атомної генерації – по суті, забезпечення енергетичної безпеки України.

Тобто мова йде про $5,5-6,0 млрд. інвестицій на рік, які стануть додатковим драйвером зростання економіки і робочих місць. Тільки на імпорт енергоресурсів ми щорічно витрачаємо більше – $7-10 млрд.

Звідки прийдуть інвестиції

Джерелами інвестицій можуть бути:

1. Внутрішні ресурси ($4-5 мільярди): власні кошти компаній, кредитні кошти.

2. Зовнішні інвестиції ($20-25 мільярди): США, Китай, Великобританія, Польща, Франція.

3. Держава ($10-15 мільярдів): кошти ПАТ “Укргазвидобування”, державно-приватне партнерство, договори про суспільну діяльність, зовнішні та внутрішні займи.

Йдеться про мільярди дол. інвестицій. Внутрішній ресурс українських компаній сьогодні обмежений. Тому ставку потрібно робити на іноземні компанії: зокрема, американські, китайські, європейські. Саме вони можуть дати 80% необхідних інвестицій, в т. ч. в рамках державно-приватного партнерства.

Робота з інвесторами – головне.

Якщо ми хочемо залучити інвесторів, потрібно робити реальні кроки назустріч до них. Розповідати про перспективні проекти, показувати готові ТЕО, бути переконливими, послідовними і передбачуваними в нашому діалозі.

Саме таке завдання повинно стояти перед профільними міністерствами, Кабміном, МЕРТ. У свою чергу депутати Верховної Ради повинні контролювати виконання цього завдання, як пріоритетного в державній політиці.

Енергетичний сектор України – це бастіон економічної безпеки.

Важливо пам’ятати, що досягнення енергетичної незалежності та безпеки – це потужний стимул розвитку економіки України та зростання добробуту громадян.