Росія детально: події та тренди в РФ за минулий тиждень (16.05-20.05)

Події та тренди в РФ за 16.05-20.05

Висновки

 1. У російських регіонах з найбільшим рівнем визнаних втрат істотно нижча середня зарплата, а безробіття істотно вище за середньоросійські показники. Вмирати в Україну відправляють мешканців найменш розвинених територій, що знаходяться на «периферії» РФ. Ми маємо звичний для імперій алгоритм відправлення вмирати за імперські цінності мешканців імперських околиць.

2. На сьогодні заяви про план приєднання ЗАЕС до енергосистеми РФ є видаванням бажаного з дійсне, спрямоване, перш за все, на внутрішню аудиторію з меседжем про «досягнення» від окупації територій. Крім цього такі заяви можуть бути спрямованими на стурбованість Європи з приводу надійності роботи української енергосистеми в синхронному режимі з енергомережою континентальної Європи.

3. Частота згадувань Путіна, який знає, що робить, говорить про розгубленість еліт, які починають втрачати одну з найважливіших речей в житті: прогнозованість майбутнього. Відновлений СРСР це добре, але як все це виглядатиме, особливо з огляду на економічні санкції й закриття половини світу для цих еліт не зрозуміло.

4. Після смерті В.Жириновського рейтинг партії ЛДПР буде поступово падати, хоча на найближчих виборах вона ще може отримати певний результат. Епатажні заяви В.Жириновського щодо ультиматумів Заходу та територіальних претензій до України тепер стали офіційною позицією Кремля, тому ніша ура-патріотичної партії тепер зайнята владою. Але існує певна вірогідність використання бренду ЛДПР для консолідації «партії яструбів» у російській політиці.

5. Саміт ОДКБ показав, що усі країни-учасниці не мають бажання надавати допомогу РФ у війні в Україні, а воліють уникати цієї теми, і займатися тими питаннями регіональної безпеки, які їх цікавлять більше, і в яких Росія має обмежений вплив. Попри це, країни-учасниці ОДКБ розуміють проблеми, пов’язані з ситуацією в Україні, і воліють не відмовлятися від зв’язків з Росією для балансування у міжнародній політиці, оскільки для них монополізація впливу Заходом — не краща за домінування Росії або Китаю.

6. Зміни на правовому полі рф є свідченнями політики “експансії”. Серед головних напрямків такої політики: 1.Максимальне спрощення можливості потрапляння негромадян рф під охоплення “русского мира”; 2. Створення умов для максимально безконтрольного озброєння та ведення агресивної війни; 3. Максимальне виведення з-під відповідальності злочинців з рф. Усі прийняті закони у рф можуть бути використані при притягненні до відповідальності як високопосадовців рф, так і безпосередніх виконавців злочинів спеціально створеним міжнародним воєнним трибуналом, судами іноземних держав в порядку реалізації принципу універсальної юрисдикції та судами України.

7. Учнівська молодь – найслабша ланка у системі кремлівської пропаганди, молоді та освічені росіяни найменше довіряють Путіну та найслабше підтримують війну в Україні. Саме тому ухвалення законопроекту про створення загальноросійського руху дітей та молоді «Большая перемена» та поява політруків у школах – справа вирішена. Єдине, з приводу чого існує невизначеність – примусовість участі у новому рухові. Натомість реально добровільна участь, стимульована освітніми чи політичними пільгами, дозволить краще зцементувати майбутній путінський електорат.

---

 1. Втрати РФ: помирати відправляють бідних

Минулого тижня в огляді ми надали інформацію про визнані російські втрати в Україні відповідно до чисельності населення суб’єктів федерації. Тобто кількість визнаних (місцевою владою) втрат на 100 тисяч населення. Як основу аналізу брали дані підрахунку російської служби ВВС і дані Росстату про чисельність населення суб’єктам федерації за станом на кінець 2021 року.

У цьому випуску огляду розширили поле для аналізу, оцінивши рівень доходів населення в суб’єктах федерації з найбільшою і найменшою часткою втрат.

Висновки, з одного боку, підтверджуються раніше висловлені припущення про те, що воювати в Україну їдуть насамперед із регіонів, які відстають у розвитку навіть від середньоросійського рівня. А також, враховуючи рівень доходів населення, це пояснює схильність російських солдатів до мародерства — крадіжка в українців сприймається «природним» способом покращити своє матеріальне становище та отримати у користування товари, які для них були недоступними.

Методологія та базові дані

У основі підрахунку лежать дані ВВС (останнє оновлення 13.05.2022 року), дані Федеральної служби статистики РФ за чисельністю населення та середнім рівнем заробітної плати в суб’єктах Федерації.

На основі даного набору виводимо кількість визнаних втрат на 100 тисяч населення за кожним суб’єктом Федерації. Так само, в окремій колонці даємо дані про середню заробітну плату в обраному регіоні та її співвідношенні із середньоросійським рівнем.

В результаті вийшла таблиця, в яку включили ТОП-10 регіонів за кількістю втрат (визнаних у РФ, зокрема місцевою владою) на 100 тисяч населення та рівні доходів населення (за 2021 рік). А також рівень офіційно визнаного безробіття по регіонах Росії станом на 2021 рік (усереднені показники).

Місце	Регіон	Кількість втрат	На 100 тис. населення	Средня заробітна плата (російських рублів)	Средня З.П. у % до загальноросійського рівня	Рівень безробіття (Росстат, 2021)
1	Республіка Бурятія	105	106,9	41724	81,68%	10,4%
2	Республіка Тива	33	99	43924	85,99%	20,4%
3	Республіка Північна Осетія — Аланія	60	87	30508	59,72%	14,6%
4	Костромська область	39	62,9	32085	62,81	5,2%
5	Єврейська автономна область	9	58,8	35527	69,55%	6,1%
6	Севастополь*	30	54	46689	91,4%	4,4%
7	Псковська область	32	52	31486	61,64%	6
8	Забайкальський край	54	51,7	36186	70,84%	9,7%
9	Республіка Марій Ел	32	47,7	47172	92,34%	6,2%
10	Республіка Дагестан	146	46	30109	58,94%	16,4%
Регіони з найменшою часткою визнаних втрат
80	Ярославськая область	5	0,4	76623	150%	6,7%
81	Московськая область	26	0,3	83133	162,74%	3,8
82	Камчатський край	1	0,3	57087	111,75%	3,5
83	Санкт-Петербург	12	0,22	66383	129,95%	2,5
84	Ямало-Ненецький автономний округ	1	0,18	100506	196,75%	2,4
85	Москва	3	0,023	91677	179,47%	3
86	Ненецкий автономний округ	0	0	110759	216,82%	7,9%

* Севастополь дається в таблиці із застереженням, що це територія України, яка окупована РФ і на якій проводиться рекрутинг у силові структури.

Аналіз

Навіть швидке порівняння таблиці дозволяє зробити такі висновки:

1. В Україні відносно мало воює вихідців із центральної (європейської частини) РФ. У своїй більшості війська укомплектовані вихідцями з національних автономій та віддалених регіонів.
2. Всі регіони з найбільшою часткою втрат мають середню заробітну плату нижче за загальноросійський рівень. Причому здебільшого в них мають зафіксовані низькі доходи навіть якщо в аналізі не враховувати суб’єкти федерації, де діють «північні надбавки».
3. Усі регіони з найбільшою часткою втрат мають рівень безробіття, що перевищує середньоросійський (у середньому по РФ безробіття 5,2%). Виняток – окупований Севастополь.
4. Регіони з найменшою часткою втрат мають рівень доходів, що перевищує середньоросійський та мінімальні (за російськими мірками) рівні безробіття. Виняток – Ненецький АТ та Ярославська область (за часткою безробітних).

Росія – велика за розмірами країна з різним рівнем економічного розвитку по регіонах. Тому середні цифри по країні мало відображають реальний стан справ у тому чи іншому регіоні. Зокрема, є коефіцієнти, які підвищують оплату праці жителям північних і важкодоступних областей. Таких суб’єктів федерації відносно небагато, але своїми показниками вони завищують загальноросійський рівень середніх заробітних плат. Загалом по РФ «нормальними» вважатимуться доходи лише на рівні від 80 до 90% у порівнянні із загальноросійськими — це реальний показник не враховуючи впливу «північних надбавок».

І якщо подивитися на таблицю із втратами, то лише 3 регіони мають перевищення даних показників – Тива, Бурятія та Севастополь. Але у перших двох катастрофічні показники із зайнятістю. Тобто жителі можуть заробляти, але переважно на державній службі (чиновники) чи силових структурах. Рівень зарплат управлінців і військових відбито у середньому доході даних суб’єктів Федерації. Решта населення має проблеми з роботою і, як наслідок, із доходами. Севастополь є винятком через свою специфіку — база ЧФ РФ є «градотворчою» і відповідно показники міста зумовлені високою часткою військовослужбовців із їхніми рівнями зарплат.

Інші регіони відстають від середньоросійських показників як за рівнями доходу, так і за рівнем зайнятості. Простіше кажучи, у місцевих жителів немає ні роботи, ні доходів. І служба в армії, поїздка «на війну» (як у випадку з Тивою та Бурятією) бачиться їм можливістю влаштувати своє життя, покращити матеріальне становище.

Друга особливість – віддаленість від центру, приналежність до внутрішньоросійської «периферії» за національною чи економічною ознакою. І тут маємо звичний для імперій алгоритм відправлення помирати за імперські цінності жителів імперських околиць.

І навпаки, регіони з меншою часткою втрат є або ресурсними (видобуток корисних копалин) або місцем концентрації бізнесу. Звичайно, з рівнем доходу, значно перевищує загальноросійський. При цьому йдеться не лише про зазначені сім: з 20 суб’єктів федерації з найменшою часткою втрат:

• лише 1 (Калузька область) має рівень середньої зарплати менше 60% загальноросійського.
• лише три – Смоленська й Томська області, республіка Адигея в діапазоні від 60 до 70%
• І в 10 регіонах заробітна плата перевищує загальноросійський рівень.

Таким чином, маємо простий факт — помирати в Україну відправляють мешканців найменш розвинених територій. Йдеться не лише про доходи, а про наявність роботи, інфраструктури, доступність благ цивілізації. Тому те, що українцям здається диким у поведінці окупантів, найчастіше є цілком нормальним та повсякденним для їхньої малої батьківщини.

Прогноз

Істотна різниця частки підтверджених втрат у населенні регіонів (наприклад, жителів Москви поховали у 450 разів менше, ніж мешканців Бурятії) може виглядати як можлива база для соціального невдоволення, протестів у регіонах.

Проте, в трьох регіонах — Бурятії, Тиві та Північній Осетії частка втрат наблизилася або перевершила показник 1% від населення. При цьому всі вони вважаються «національними околицями» і військова служба для їх мешканців є можливістю досягти статусу «повноцінного росіянина». Альтернативних варіантів зробити кар’єру (з огляду на рівень безробіття) немає. За таких умов, високі втрати цьому рівні можуть сприйматися як «природна плата за успіх».

Небезпечним для Кремля буде досягнення рівня визнаних (!) втрат 1-2% від населення європейської частини РФ. За такого розвитку ситуації сумнівними будуть будь-які заяви про перемогу – занадто велика ціна для «спецоперації».

У той самий час підхід до аналізу втрат у регіонах, зіставлення даних із рівнем зайнятості, доходів, створює умови для успішних інформаційних операцій.

З іншого боку, українська сторона має свої дані (зокрема щодо ідентифікованих убитих окупантів). Цілеспрямований збір таких по регіонах ризику (європейська частина РФ, низькі доходи і висока безробіття) може стати базою для проведення операцій впливу на настрої громадян Росії.

---

 

 

2. РФ блефує, що може направити електроенергію з ЗАЕС в Крим

 

18 травня віце-прем’єр РФ Марат Хуснуллін заявив, що окупанти мають намір підключити Запорізьку АЕС до енергосистеми РФ, використовувати електроенергію та, можливо, навіть продавати її Україні. Це не перша заява подібного штибу. У березні окупанти цікавились можливістю підключення ЗАЕС для живлення анексованого Кримського півострова. А технічні спеціалісти країни-окупанта і справді відвідують окремі об’єкти Об’єднаної енергосистеми України на окупованих територіях та намагаються зрозуміти можливості підключення до РФ.

Встановлена потужність Запорізької АЕС 6 ГВт – найбільша у Європі та майже половина потужності усіє атомної енергетики України. Будучи частиною Дніпровської енергосистеми ЗАЕС – важливе джерело постачання електроенергії у промислово розвинутому регіоні Україні. Втрата такого об’єкту енергосистемою країни може зумовити суттєві проблеми в Об’єднаній енергетичній системі країни.

Проте, аналіз ситуації дає можливість зробити висновок, що заява Хуснулліна – наразі лише піар крок, спрямований, перш за все, на внутрішню аудиторію та шапкозакидання, і частково – на Західну аудиторії з метою напруження ситуації стосовно інтеграції України в енергетичний простір Європи. Проте, технічно реалізація такої задачі видається надскладною, якщо і взагалі реальною в умовах воєнних дій.

Для приєднання ЗАЕС до РФ неможливо використати існуючу інфраструктуру: наприклад, високовольтна лінія ЗАЕС-Південнодонбаська знижена внаслідок воєнних дій, аналогічно як і деякі підстанції. Будівництво нової інфраструктури для виведення ЗАЕС із енергосистеми України – високовольтні лінії та підстанції, навіть за найшвидшою процедурою вимагатиме 1-2 роки та понад сотню мільйонів доларів. При цьому, ця інфраструктура може бути зруйнована військовим ударом, особливо зважаючи на степовий ландшафт.

Безпосереднє приєднання енергосистеми України та РФ після того, як українська ОЕС була синхронізована із європейською у березні 2022 року – технічно неможливе, навіть виходячи із міркувань безпеки роботи енергосистем РФ та РБ. Водночас спроби відділення лише частини (наприклад в межах окупованих територій) від усієї об’єднаної енергосистеми для подальшого її приєднання до енергосистем РФ та РБ вимагає кількох місяців тестувань та моделювань на предмет оцінки стійкості енергосистеми, значного обсягу інженерних та технічних робіт. А ця стійкість  в кінцевому рахунку може бути порушеною військовими засобами.

Інакше кажучи, на сьогодні заяви про план приєднання ЗАЕС до енергосистеми РФ на сьогодні є видаванням бажаного з дійсне, спрямоване перш за все на внутрішню аудиторії з меседжем про «досягнення» від окупації територій. Крім цього такі заяви можуть бути спрямованими на стурбованість Європи з приводу надійності  роботи української енергосистеми в синхронному режимі з енергомережою континентальної Європи.

 

---

 

3. СРСР-2 – головна ідея-фікс влади, для якої вставання з колін має логічно завершитися саме відтворенням Союзу

Цього тижня за одну добу з 17 на 18 травня в РФ було зроблено три, ніби не пов’язані між собою заяви:

Депутат Держдуми від Криму Михайло Шеремет заявив, що пропонує повернути червоний прапор СРСР, який у РФ називають прапором Перемоги, новим державним прапором Росії;

В Держдумі заявили, що розглядають можливість скасування виборів губернаторів восени, щоб не було критики «спецоперації»;

Прес-секретар Путіна Пєсков заявив, що Путін знає куди веде країну (ця фраза в різних інтерпретаціях зараз регулярно повторюється на всіх шоу росТБ).

Всі ці заяви означають наступне:

• В РФ готуються до максимального закручування гайок і під шумок можуть бути знищені залишки демократії.
• В РФ продовжують мислити в категорії відновлення СРСР-2. Поки якогось чіткого, чи точніше реалістичного, плану нема – є бажання і є якісь спорадичні рухи. Але СРСР-2 – головна ідея-фікс влади, для якої вставання з колін має логічно завершитися саме відтворенням Союзу.
• Єдиним цементуючим фактором для еліт залишається Путін.

Проте для нас важливішими є не самі висновки, а їхні психологічні аспекти:

Частота згадувань Путіна, який знає, що робить, говорить про розгубленість еліт, які починають втрачати одну з найважливіших речей в житті: прогнозованість майбутнього. Відновлений СРСР це добре, але як все це виглядатиме, особливо з огляду на економічні санкції й закриття половини світу для цих еліт не зрозуміло.

Закручування гайок і можливе аналювання залишків демократії все одно мають передбачати якийсь стержень на який нанизувалася вся вертикаль влади з її системами противаг. Еліти зараз б‘ють себе в груди і кричать про укрофашистів в першу чергу тому, що чекають зміни правил гри. Модель де існували чекісти, чотири партії і т.д. при відсутності залишків демократії має трансформуватися (бо піраміда рухне). І поки ніхто не розуміє як відбуватиметься ця трансформація Тому в елітах і починаються ці крики, що Путін наше все. Коли ти не знаєш , що робити: хвали царя. Насправді війна вже показала, що без зміни управлінської структури, Росія – це колос на глиняних ногах. І зараз перед РФ стоїть виклик: змінити систему і «загубити» частину еліт чи зробити вигляд, що нічого не відбувається.

Путін – це ядерна зброя в російському піарі. Вище нього нічого немає. Насправді, той хто запустив і активно підтримує цей наратив або ідіот або зрадник. Річ у тім, що ця історія або зробить Путіна ще більшим божеством ніж він є зараз, або, з великою долею імовірності, перетворить його на старіючого диктатора, якого грає свита.

---

4. Ніша «ура-патріотичної» партії ЛДПР тепер зайнята владою

6 квітня 2022 помер засновник і багаторічний лідер Ліберально-Демократичної партії Росії В.Жириновський. 18 травня керівником фракції ЛДПР в Держдумі було призначено Л.Слуцького. 27 травня відбудеться позачерговий з’їзд партії, на якому буде обрано нового лідера партії.

Організаційна структура ЛДПР складає:

Фракція із 22 депутатів у Державній Думі РФ;

6 членів Ради Федерації;

Близько 300 депутатів парламентів суб’єктів РФ;

Більше 3 тисяч депутатів місцевих рад.

Як парламентська партія, ЛДПР має квоти в колегіальних органах влади та спрощену процедуру реєстрації кандидатів на виборах.

Протягом всієї своєї історії ЛДПР відігравала роль «конструктивної опозиції» до влади, в принципових питаннях завжди підтримуючи Кремль. Лідер партії, харизматичний популістичний політик В.Жириновський, дозволяв партії протягом 30 років отримувати достатньо голосів виборців для проходження у парламент та для політичного представництва у багатьох російських регіонах.

Прогноз

Вірогідно, Л.Слуцький буде обраний на пост лідера партії. Найбільш реальним конкурентом йому був губернатор Хабаровського краю М.Дегтярьов, в цьому регіоні ЛДПР є правлячою партію, до її складу входить більшість депутатів місцевого законодавчого зібрання. Кілька альтернативних кандидатур на з’їзді будуть відігравати скоріше роль статистів.

Леонід Слуцький – керівник міжнародного комітету Держдуми. Входить до делегації з переговорів з Україною та вже оголосив, що продовжуватиме перебувати в цій делегації. Має стабільні контакти з Кремлем і є абсолютно зрозумілим партнером для них.

Допомагати керувати партією Л.Слуцькому будуть керівник Центрального апарату партії О.Діденко та голова Вищої Ради партії Я.Нілов. Раніше всі керівні посади одноосібно обіймав лідер партії.

Після смерті В.Жириновського рейтинг партії буде поступово падати, хоча на найближчих виборах вона ще може отримати певний результат. Загалом, в РФ почалися дебати про скасування виборів 11 вересня 2022 року. Навіть місцеві виборчі кампанії можуть стати каталізатором політичної дискусії, в якій виникне питання провалу війни в Україні. Враховуючи загальний тренд на згортання навіть імітаційної демократії в РФ, потреба в демонстрації багатопартійного плюралізму та прозорих виборах може зникнути, в такому разі зникне необхідність у існуванні технічних і сателітних проектів. Епатажні заяви В.Жириновського щодо ультиматумів Заходу та територіальних претензій до України тепер стали офіційною позицією Кремля, тому ніша ура-патріотичної партії тепер зайнята владою.

З іншого боку, є певна вірогідність використання бренду ЛДПР для консолідації «партії яструбів» у російській політиці. Так, якщо за результатами війни РФ буде змушена відступати та погоджуватися на невигідні умови, частина політиків та публічних діячів може висловлювати своє невдоволення. В такому разі технологічно зможуть використати і партію ЛДПР, яка стане виразником позиції персон типу Р.Кадирова чи В.Соловйова. Проте, політичні рейтинги та електоральні бали все одно залишаться під контролем Кремля і не приведуть до створення реальної опозиції.

---

5. Ювілений саміт ОДКБ продемонстрував небажання та неготовність держав-учасниць відверто підтримувати позицію Москви щодо війни в Україні

 

Московська зустріч лідерів країн-учасниць ОДКБ, присвячена 30-річчю організації, була очевидною спробою російського керівництва засвідчити свої регіональні амбіції та створити картинку, яка б свідчила про підтримку їхньої позиції з боку країн-членів.

Результати зустрічі були скромні і здебільшого зводилися до політичного піару. Навіть медіа-висвітлення події було доволі обмежене і не виходило за межі сухої констатації факту зустрічі, цитування виступів лідерів держав та особливо президента РФ. Підсумковий документ, який ухвалили учасники, доволі поверхневий і політично слабкий, не містить жодних пунктів, які б показували еволюцію організації або наміри країн працювати саме на цій платформі.

Більше того, контрастними вийшли заяви лідерів держав-учасниць ОДКБ. Фактично, вони вчергове продемонстрували небажання та неготовність відверто підтримувати позицію Москви щодо війни в Україні, і більше привертали увагу до тих питань регіональної співпраці, які їх хвилюють більше, аніж Україна, або говорили дуже абстрактно і намагалися уникати питання України як такої:

 

Президент Білорусі О. Лукашенко визнав, що ОДКБ не є єдиною та солідарною організацією, вчергове розповів про “західну загрозу”, а також зробив декілька традиційних заяв про Союзну державу Білорусі та РФ, яка досі не функціонує повноцінно, попри тиск Москви на офіційний Мінськ. Попри повторення основних тез Росії про Україну та Захід, Лукашенко не зробив жодних обіцянок або заяв, які б свідчили про готовність білоруської влади змінювати свою позицію або робити більше для підтримки РФ у війні в Україні;

Президент Вірменії Н. Пашинян повторив критику президента Білорусі щодо відсутності повної солідарності в ОДКБ, а також наголосив на тому, що ситуація у Нагірному Карабаху погіршується, поскаржився на те, що ОДКБ не відповіла не запит Єревана на допомогу під час минулорічних зіткнень на кордоні з Азербайджаном, і що країни ОДКБ продавали зброю Азербайджану, яка була використана під час війни проти Вірменії;

Президент Таджикистану Е. Рахмон наголошував на загостренні ситуації в Афганістані. Зокрема, за його словами, ОДКБ має бути готовою до ескалації ситуації на кордонах країн Центральної Азії з Афганістаном;

Президент Казахстану К-Ж. Токаєв також вирішив фокусуватися на ситуації в Афганістані, яка на його думку є загрозою безпеці Центральної Азії. Також він піднімав тему подальшого розвитку миротворчих сил ОДКБ, а також закликав інтегрувати їх у міжнародні операції з підтримки миру, які проводить ООН;

Президент Киргизстану С. Жапаров зробив декілька заяв про свято 9 травня, похвалив розвиток ОДКБ, поскаржився на спроби зовнішніх сил втручатися у внутрішні справи країн-членів і також торкнувся питання загрози з боку Афганістану. Він закликав зробити цю тему пріоритетною для країн ОДКБ, зокрема пропрацювати питання гуманітарної допомоги афганцям та безпеки південних рубежів Центральної Азії. Більше того, лідер Киргизстану розкритикував санкції, і заявив, що ситуація, через яку санкції були запроваджені, погіршують ситуацію у самому Киргизстані.

Аналіз саміту ОДКБ дозволяє зробити наступні висновки:

• Роль ОДКБ у регіональній та міжнародній системах безпеки є обмеженою і скромною, про що добре знають її учасники;
• ОДКБ буде послаблена в результаті війни в Україні та міжнародних потрясінь, пов’язаних із нею, оскільки організація не є достатньо єдиною і потужною, а відтак програватиме конкурентам, наприклад проектам двосторонньої співпраці або таким регіональним організаціям, як Шанхайська організація співпраці (ШОС) на чолі з Китаєм та Індією;
• Саміт ОДКБ показав, що усі країни-учасниці не мають бажання надавати допомогу РФ у війні в Україні, а воліють уникати цієї теми, і займатися тими питаннями регіональної безпеки, які їх цікавлять більше, і в яких Росія має обмежений вплив;
• Попри це, країни-учасниці ОДКБ розуміють проблеми, пов’язані з ситуацією в Україні, і воліють не відмовлятися від зв’язків з Росією для балансування у міжнародній політиці, оскільки для них монополізація впливу Заходом — не краща за домінування Росії або Китаю.

---

6. Правова “ширма” агресії рф проти України

 

Слова Клаузевіца щодо того, що війна є продовженням політики іншими засобами, якщо й були актуальними, то тільки для свого часу, який давно минув. Сучасна цивілізація відкидає війну як прийнятне явище.

Тим не менш, і в наші часи практично кожний нецивілізований, авторитарний режим, рано чи пізно, приходить до висновку, що існуючий правопорядок встановлює для нього занадто вузькі межі.

У рф, де територіями російських інтересів фактично оголосили всі землі, де проживає така міфічна вигадана в рф категорія як “русскоязычные”, тепер вже заявляють про свої зазіхання “аж до Ла-Маншу”. Тож вони у цьому питанні теж не були оригінальними.

Свідченням такої політики рф є зміни на правовому полі, де можна виділити декілька напрямків “експансії”:

1.Максимальне спрощення можливості потрапляння негромадян рф під охоплення “русского мира”.

2. Створення умов для максимально безконтрольного озброєння та ведення агресивної війни.

3. Максимальне виведення з-під відповідальності злочинців з рф.

 

Максимальне спрощення можливості потрапляння негромадян рф під охоплення “русского мира”

 

Вводиться де-факто примус до набуття громадянства рф для громадян України, Білорусі, Молдови, Казахстану

Сьогодні на стадії прийняття в російській Держдумі знаходиться законопроект, внесений особисто президентом рф за 2 місяці до повномасштабного вторгнення в Україну, який суттєво спрощує набуття російського громадянства так званим «соотечественникам».

Він скасовує співбесіду на володіння російською мовою для таких категорій як громадяни або нащадки громадян, які постійно проживали на території СРСР або Російській імперії (!), особи, що мають близьких родичів в рф, осіб-учасників державної програми з надання допомоги для добровільного переселення в рф «соотечественников, проживающих за рубежом».

Президент рф отримує повноваження визначати категорії осіб для спрощеного набуття громадянства рф з будь-якою метою, включно з «гуманітарною», зокрема таке повноваження стосується громадян України, Білорусі, Молдови та Казахстану.

Крім ого, на сьогодні непрямим примусом до прийняття громадянства рф є прихована дискримінація через фактичний недопуск негромадян рф до легального російського ринку прац.

Фактично, скасування необхідності з’являтися в органи міграції для проведення співбесіди означає не стільки нехтування рівнем знання кандидата російської мови як необов’язковість з’ясування реальної волі особи на набуття громадянства.

Це разом із загально відомим беззаконням у владі рф створює підстави для ледь не примусового набуття громадянства рф для громадян України, Білорусі, Молдови та Казахстану.

Вочевидь,  це свідчить про імперські наміри щодо громадян та територій вказаних держав.

Зміни до Конституції рф 2020 фактично легалізують експансію рф всюди, де проживають російськомовні

Якщо «Стратегія державної національної політики» 2012-2025 року нагородила руський етнос таким поняттям як «системостворююче ядро», то зміни до Конституції рф 2020 зафіксували заяву президента рф від 2018 року про «руський народ як державостворюючий народ», напряму оголосивши про намір відродити «суверенну державність» росії та про надання руським статусу «державостворюючого народу», а російській мові статусу «мови державостворюючого народу».

 Це означає не тільки дискримінаційний підхід до всіх інших народів рф, а введення колоніального пріоритету в ранг державної політики:  для рф російська держава там, де є руські і де є носії російської мови.

Зміни до Конституції рф 2020 легалізують експансію рф щодо територій не лише колишнього Радянського Союзу, а й Російської імперії

 

Конституція рф декларує тепер прямо називає себе «спадкоємицею Радянського Союзу», «забезпечує захист історичної правди».

Це означає:  рф є носієм історичної правди, російська держава там, де є щось, створене Радянським Союзом чи Російською імперією.

 Отже, рф відверто оголошує претензії не лише на Україну, а й на Фінляндію, Литву, Польщу та інші країни, що мають у своєму складі території, що колись знаходилися у складі Російської імперії. 

 Знову ж, колоніальна політика введена в ранг державної політики.

Реалізацію саме цих декларацій оголосив президент рф під час оголошення так званої «спецоперації», тобто повномасштабного вторгнення в Україну, розповсюджуючи свої претензії на такий «спадок Російської імперії» як суднобудівництво в Україні і спадок СРСР як газотранспортна, система машинобудування, приладобудування, електронна промисловість, авіабудівництво, ракетобудування тощо.

 

Зміни до Конституції рф 2020 обмежують дію міжнародного права в рф

 

Конституція рф дозволяє не виконувати рішення міжнародних органів, якщо Конституційний суд рф визнає їх такими, що протирічать Конституції рф.

Нагадаємо, що ще в 2015 році рф стала єдиною державою в Європі, яка офіційно дозволила своїм органам влади не виконувати рішення ЄСПЛ.

З 16 вересня 2022 року російські громадяни втратять можливість звертатися до ЄСПЛ внаслідок виходу рф зі складу Ради Європи.

 

Створення умов для максимально безконтрольного озброєння та ведення агресивної війни

Порушення основоположної угоди між НАТО та рф

 

Незаконною анексією Криму та окупацією окремих районів Луганської та Донецької областей України Росія порушила Основоположну угоду НАТО-рф, яка зобов’язувала сторони поважати суверенітет та територіальну цілісність кожної європейської держави в межах її міжнародно визнаних кордонів, обмежувати військову присутність обох сторін у Східній Європі.

Порушення умов міжнародних договорів щодо обмеження озброєння

Своїми діями, а саме розробкою балістичних ракет лінійки Іскандер, росія не просто грубо порушувала Договір про ракети середньої та малої дальності, вона де-факто вийшла з цього договору. Підтвердженням фактично одностороннього виходу рф з цього договору є той факт, що «Концепція зовнішньої політики» рф 2016 року не містить цей договір в переліку обов’язкових для рф міжнародних договорів щодо контролю над озброєнням.

Оголошення частиною державної політики тактики шантажу ядерною зброєю

 

В якості державної політики рф оголосила тактику, яка загальновідома як «ескалація заради деескалації», що передбачає застосування погроз використати ядерну зброю як засіб примусу виконувати умови, висунуті з боку рф. У «Основах державної політики Російської Федерації у сфері військово-морської діяльності на період до 2030 року» від 2017 року дієвим стримуючим чинником називається «демонстрація готовності та рішучості застосувати силу з використанням нестратегічної ядерної зброї».

Вихід рф з Договору про відкрите небо

 

Росія де-факто вийшла з Договору про відкрите небо, обмеживши польоти іншим сторонам договору над Чечнею та Калінінградом.

Офіційно ж припинила участь в цьому договорі, що був укладений задля сприяння транспарентності військової діяльності, в кінці грудня 2021 року, тобто напередодні повномасштабного вторгнення в Україну. Вихід рф з Договору про відкрите не дозволяє іншим країнам здійснювати спостережні польоти над територією рф, отже, не дозволяє моніторити переміщення воєнних сил рф в напрямку кордону і на кордоні з Україною.

Таким чином, на підтримку реалізації своєї експансивної імперської політики, рф де-факто або офіційно вийшла з ряду міжнародних угод, які стали перешкодами для реалізації політики рф щодо розширення свого життєвого простору, яка де-факто є політикою ведення агресивних воєн, а розв’язання агресивної війни вважається одним з найтяжчих злочинів.

Максимальне виведення з-під відповідальності  злочинців з рф

Вихід рф із угоди про Римський статут Міжнародного кримінального суду

 

16 жовтня 2016 року, на наступний день після заяви МКС про те, що анексія Крима 26 лютого 2014 року є міжнародним збройним конфліктом, і після прийняття ООН резолюції, яка визнала Крим територією України і назвала РФ країною агресором, президент рф підписав розпорядження про вихід рф з угоди про Римський статут МКС.

 Таким чином, громадяни рф були виведені з-під юрисдикції Міжнародного кримінального суду за вчинення таких міжнародних злочинів як агресія,  воєнні злочини, злочини проти людяності, геноцид.

 

Вихід рф із Женевської конвенції щодо захисту цивільного населення під час міжнародних збройних конфліктів

 

Через місяць після опублікування 14 жовтня 2019 року докладу Генсеку ООН про ситуацію у Криму, в якому рф офіційно названа порушником прав людини і прямо обвинувачується в порушенні Четвертої Женевської конвенції, а саме, у діях із зміни демографічного складу Крима та переселення на окупований півострів росіян у кількості, що перевищує 5% населення Криму, рф виходить із Женевської конвенції щодо захисту цивільного населення під час міжнародних збройних конфліктів.

 Таким чином, це означає вихід рф з-під юрисдикції спеціальної комісії ООН в якості судового органу і неможливість судити рф і накладати санкції на рф за порушення прав цивільних осіб під час війни.

Спрощення процедури усиновлення дітей-іноземців

Одразу після початку відкритої агресії рф проти України в квітні 2022 року була анонсована підготовка Держдумою рф законопроекту, який передбачає значне спрощення процедури усиновлення громадянами рф дітей іноземців.

За інформацією Уаповноваженої з прав дитини з України за часи агресії рф було вивезено в рф десятки тисяч дітей-сиріт, які можуть бути усиновлені за цим законом. Прийняття цього законопроекту може бути як способом приховування свідків найтяжчих злочинів (в тому числі, вбивство батьків дітей), так і діянь, які мають ознаки одного з найтяжчих злочинів – геноцида, а саме насильницької передачі українських дітей в рф.

Висновок: все вищесказане має значення не лише для фіксації скоєння агресором найтяжчих злочинів, а й як підтвердження певної цілеспрямованої державної політики рф, відповідно до якої агресор на території України вчиняє найтяжчі злочини, які мають ознаки геноциду, воєнних злочинів, злочинів проти людства та агресії.

Це все може бути використано при притягненні до відповідальності як високопосадовців рф, так і безпосередніх виконавців злочинів спеціально створеним міжнародним воєнним трибуналом, судами іноземних держав в порядку реалізації принципу універсальної юрисдикції та судами України.

---

7. В Росії відроджується піонерія для посилення кремлівської пропаганди серед молодих та освічених росіян

19 травня, у день століття радянської піонерської організації, в Росії були анонсовані кроки з її фактичного відродження. До Держдуми був внесений законопроект про створення загальноросійського руху дітей та молоді «Большая перемена», а в усіх школах упродовж року мають з’явитися радники директорів з політичного виховання.

Учнівська молодь – найслабша ланка у системі кремлівської пропаганди, молоді та освічені росіяни найменше довіряють Путіну та найслабше підтримують війну в Україні. Саме з метою зосередження зусиль на їхній агітації й створюється «піонерія 2.0».

Події:

1. Представники всіх фракцій Державної Думи, а також сенатори Ради Федерації внесли законопроект про створення загальноросійського руху дітей та молоді «Большая перемена».
2. У всіх школах Росії з 2023 року з’являться радники директорів з виховної роботи – про це повідомив перший заступник керівника Адміністрації президента РФ Сергій Кирієнко.
3. У Новосибірській області чиновникам розіслали методички з шикування дітей у «патріотичні» літери.

Аналіз і висновки

 

Як і варто було очікувати, в Росії прискорюються обидва процеси, зафіксовані у попередній час: рух у минуле до умовного «СРСР 2.0» та посилення пропагандистської обробки населення. На цьому тижні у фокус уваги держави потрапили російські школярі.

Відповідно до законопроекту про «Большую перемену», метою руху стане «сприяння проведенню державної політики в інтересах дітей та молоді», а також «формування їхнього світогляду на основі традиційних російських духовних і моральних цінностей». Мінімальний вік для вступу – 6 років. Очікується, що проект охопить 18 млн дітей (зараз у Російському рухові школярів та Юнармії – лише 3 млн). Для керування процесом будуть залучені так звані «наставники» з числа дорослих із «активною громадянською позицією» (не «іноагенти»). Вважається, що наглядову раду «Большой перемены» може очолити Володимир Путін, а правління організації – заступник керівника Росмолоді Дамір Фаттахов.

 «Ухвалення законопроекту дозволить вибудувати єдину політику виховання дітей та молоді в освітніх організаціях, об’єднаннях, рухах, спільнотах і клубах, консолідувати та посилити підтримку, яка надається дітям та молоді, підвищити їхню громадську залученість, вибудувати безперервну траєкторію їхнього розвитку на основі цінностей російського суспільства». Фактично йдеться про відтворення піонерського руху з заміною ленінізму на ідеологію «русского мира».

Довший час школа в Росії була законодавчо захищена від політичної пропаганди. Перелам наступив у 2014 році із серією «позакласних уроків» для виправдання анексії Криму. Пізніше подібні заняття стали регулярними, а новий поштовх отримали після повномасштабного вторгнення в Україну у 2022 році. Однак хоча вчителі традиційно вважалися лояльною владі стратою (зокрема, залучалися до фальсифікацій на виборах), в останні місяці почастішали випадки їхнього ідеологічного спротиву.

Так, за даними ВЦИОМ, половина вчителів висловили думку, що краще, щоб вихованням сучасних російських школярів займалися кілька організацій, і лише третина вважають, що краще, щоб така організація була одна. Батьки віддають перевагу різноманіттю організацій перед уніфікацією у пропорції 72:22. Однак якщо «піонерія 2.0» була б створена, її прихильно зустріли б 73% вчителів та 81% батьків. Цифри були опубліковані акурат 19 травня, що демонструє завчасну підготовку Кремля до змін у цій сфері.

Крім того, саме серед молоді зафіксований найнижчий рівень підтримки путінської політики в цілому та війни з Україною зокрема. За квітневим опитуванням «Левада-центр» на 15% більше молоді ніж пенсіонерів схильні вважати «спецоперацію» неуспішною. У віковій групі 18-24 років «тривога, страх і жах» (37%) перевищують «гордість за Росію» (33%). Варто також зауважити, що саме молодь є головною аудиторію інтернет-медіа, лояльність яких до влади значно нижча.

Тож можна припустити, що Кремль ухвалив рішення посилити ідеологічну обробку учнів (а також вчителів), а обов’язки з пропаганди у школі перекласти на плечі спеціально навчених людей, для чого і створити «піонерію 2.0».

Щоб новий рух не пішов на самоплив, у школах буде запроваджений інститут «радників з виховання» – аналог «політруків» на підприємствах, анонсованих двома тижнями раніше. Вперше ініціатива з залучення радників для патріотичного виховання була запущена навесні 2021 року у низці регіонів, зокрема Челябінську. З 1 вересня 2022 року «радники директора з виховання та взаємодії з дитячими громадськими об’єднаннями» з’являться у 35 суб’єктах Росії, а з наступного року – у всіх.

Як може виглядати державно-шкільна співпраця, видно з ситуації в Новосибірську. Держустанова облуряду «Центр громадянського, патріотичного виховання та громадських проектів» розіслала документ, в якому рекомендується шикувати школярів та студентів у вигляді літери Z. Також там радять запустити в Інтернеті челендж: взятися за руки у вигляді літери V, зробити фото та розмістити його у своїх соцмережах з хештегом #силаVправде.

Прогноз

Ухвалення законопроекту та поява політруків у школах – справа вирішена. Єдине, з приводу чого існує невизначеність – примусовість участі у новому рухові. Парадоксально, але якщо дітей заводитимуть до нього силоміць, це збільшить кількісні показники, але зменшить якість роботи – тобто вплив пропаганди. Натомість реально добровільна участь, стимульована освітніми чи політичними пільгами, дозволить краще зцементувати майбутній путінський електорат.