Росія детально: події та тренди в РФ за минулий тиждень (03.09-09.09)

Події та тренди в РФ за 03.09 – 09.09

Висновки 

1. Російська Федерація продовжує тактику підвищення ставок одразу за декількома напрямками. Мета — вихід на діалог, як мінімум, з ЄС та «заморожування конфлікту в Україні». За часом Кремль розраховує отримати бажане ближче до середини листопада. Однак, на відміну від попередніх років, шантаж РФ може виявитися недієвим. І в такому разі російські еліти розглядають питання переходу своєї країни до режиму «ізоляції».

2. На економічному форумі у Владивостоці президент Росії В.Путін зробив кілька заяв що продемонстрували відірваність оцінок і рішень російського керівництва від реальних економічних і геополітичних обставин, що складаються. Так, В.Путін піддав критиці рішення про обмеження верхніх закупівельних цін на газ. Він пригрозив відмовою від виконання контрактів на постачання газу, тобто відкрито анонсував газову блокаду Європи. Путін вчергове не зміг чітко сформулювати цілі війни проти України, проте головним надбанням назвав «зміцнення суверенітету» та процес поляризації як у світі, так і всередині країни. Заяви російського керівництва перестають сприймати навіть ті країни, які не входять до західної коаліції. Втрата реалістичності в оцінках ситуації та в ухваленні стратегічних рішень приводить не лише до воєних поразок російської армії, але і створює загрози всьому світу.

3. У великих російських банків не все гладко, на що вказує багато факторів. З ростом прострочених платежів може і зрости кількість банкротств. Найбільше від цього постраждає банківський сектор, адже часто процес банкротства проводять для реструктуризації боргів. 

Повільно, але системно незважаючи на браваду по телевізору, економіка Росії, російський бізнес і громадяни все гірше почуваються, зростає заборгованість, банкрутства. Але темпи ослаблення економіки все ще є недостатніми, а отже, санкції треба продовжувати посилювати.

4. Останні політичні комунікації РФ з керівництвом М’янми, КНДР та Ірану показують, що Москва відчадуйшно шукає спосіб сформувати партнерства, які дозволять нівелювати ефект західних санкцій у найближчі місяці. Але поки що, усі ці комунікації свідчать радше про те, що багато країн вибиватимуть з РФ поступки, але в обмін не можуть нічого гарантувати, а у деяких випадках не стануть ризикувати, щоб не наражатися на західні санкції. 

5. В Росії узаконили застосування доктрини «русского мира» в зовнішньополітичній діяльності. 5 вересня президент Володимир Путін підписав указ про затвердження «Концепції гуманітарної політики Російської Федерації за кордоном», яка визначає цілі, методи та основні напрямки такої діяльності. Вона дозволяє краще зрозуміти російську стратегію у цій сфері. Кремлівські постулати в ній наступні:

По-перше, культура – це інструмент, а то й зброя в руках держави, спрямована на посилення її міжнародних позицій. І Росія може і буде активно використовувати усі наявні у неї можливості – від популяризації російського балету до захисту прав російськомовних за кордоном – задля просування своїх інтересів.

А по-друге, планета поділена на світи «традиційних цінностей» та глобальних ліберальних «псевдоцінностей», між якими точиться непримиренна боротьба. І Росія висуває себе на роль лідера світу традиційних цінностей, оскільки і сама начебто збудована на них.

Таким чином, цей документ є найяскравішою відповіддю тим, хто вважає, що російська культура не належить російській державі, не є інструментом політики та не становить загрози Україні та решті світу. Російська культура, як визнано в документі, віддавна і до сьогодні слугує промоції російської державності. Без усвідомлення цього існує загроза ефективного використання Росією своєї м’якої сили і в подальшому.

---

Підвищення ставок від Путіна чи боротьба за заморожування

Минулого тижня Російська Федерація продовжила політику підвищення ставок у потенційному діалозі з ЄС та США щодо війни в Україні. Для Путіна вкрай важливо спробувати вийти на режим «заморозки» бойових дій чи будь-які інші договори, які сковують свободу маневру України. Кремль використовує відразу кілька ключових тем, за кожною з них намагаючись використати елементи шантажу.

Логіка тиску Кремля та тимчасові терміни

Детально логіку підвищення ставок з боку Путіна ми вже описували у попередніх випусках аналізу подій у РФ. Коротко система виглядає так. Російська Федерація порушує відразу кілька тем, чутливих для політиків до ЄС. Окремо кожна з «анонсованих» оточенням Путіна криз не здатна різко змінити позицію навіть європейських держав. Але теми використовуються умовними «адвокатами» РФ з-поміж політиків ЄС для просування тези про необхідність пошуку компромісів з Москвою. 

Серед ключових напрямків варто зазначити:

• Питання радіаційної безпеки та загрози розвалу системи нерозповсюдження ядерної зброї. У цьому випадку Москва, що грає на темі безпеки ЗАЕС, намагалася загрожувати зниженням порога застосування ядерної зброї та розміщенням такої у Білорусі.

• Тема енергетичної кризи в ЄС: нестача (або висока ціна) на вуглеводневу сировину, насамперед природного газу та, як наслідок, економічні та політичні проблеми у Європейському Союзі.

• Питання продовольчої безпеки, особливо у країнах Північної Африки та низки країн Азії. І, як наслідок, можлива дестабілізація цих регіонів із появою додаткових потоків біженців до ЄС.

• Анексія окупованих територій та виведення «конфлікту» (як його поки що називають на політичному рівні в Європі) на новий, вищий політичний рівень, де Кремль уже спробує говорити про «захист своїх територій».

Ідея оточення Путіна у спробі виходу на діалог про «заморожування» конфлікту ближче до середини листопада. У цей період збігаються кілька подій:

1. Проміжні вибори у США, результати яких можуть вплинути на контури американської політики у Східній Європі;

2. Саміт G-20, запланований на 15 листопада;

3. Сезонне збільшення споживання газу в ЄС, пов’язане з початком опалювального сезону та період укладання довгострокових контрактів на постачання газу на 2023 рік.

До цього періоду Росія намагатиметься підвищувати ставки і намагатиметься дати додаткову аргументацію на користь пошуків компромісів з Москвою для своїх європейських партнерів. У цьому разі йдеться як про безпосередньо російську активність, так і сппроби використати у своїх інтересах діяльність міжнародних організацій та внутрішні процеси у країнах.

Минулого тижня ключовими подіями у зазначеному напрямку були:

1. Доповідь МАГАТЕ про безпеку на Запорізькій АЕС. Ця організація має оцінювати питання безпеки функціонування об’єктів ядерної енергетики (і дотичних до них, наприклад, дослідницькі центри та лабораторії). Вона не має мандату оцінювати хід бойових дій, встановлювати бік, що створює загрозу у зонах конфлікту (банально не має таких спеціалістів).

Тому передбачуваними були пропозиції МАГАТЕ про створення «зони безпеки» навколо ЗАЕС без зазначення можливого формату її функціонування та того, хто має бути гарантом безпеки. Для РФ такий кейс може виявитися вигідним, оскільки це відкриває дорогу до умовних «мінських угод» на нижчому рівні. З дорожньою картою у форматі «спочатку припиняємо стріляти, потім відводимо (чи ні) війська та зберігаємо такий режим доки не зміниться зовнішня ситуація».

Підхід укладається у тактику Кремля «подрібнення проблем» та спроб вийти на домовленості з приватних питань, а не по суті. Типовий приклад — угода щодо зерна, яка не вирішує проблеми блокади чорноморських портів України (а лише створює можливість роботи з однієї товарної групи). Але РФ «демонструвала договороспроможність» та отримала послаблення санкційного тиску з боку США (виняток по зерну, с/г техніці та добривам до кінця 2022 року) та ЄС (послаблення санкцій щодо постачання компонентів для обслуговування цивільних літаків).

Таким чином, висловивши на початковому етапі «неприйнятність» підходу МАГАТЕ, російські політики вже найближчими тижнями можуть взяти тему в розробку, ба більше, що керівництво згаданої міжнародної організації буде й надалі активно просувати ідею «зони безпеки».

2. Зупинення «Північного потоку» та питання постачання газу на територію ЄС. «Газпром зупинив прокачування газу «Північним потоком». Російські політики та ЗМІ активно грають на темі, кажучи, що це є результатом «непродуманої» політики Європейського Союзу. В той же час минулого тижня явно виявилося кілька особливостей обговорення майбутніх поставок газу. Зокрема, в РФ не згадують (за тиждень у ключових медіа була лише одна згадка) південного напрямку транзиту — трубопроводів, що йдуть через територію Туреччини (працюють на повну потужність). Натомість з’явилися згадки про те, що нібито єдиною системою, через яку подається газ до Європи, є українська ГТС. Відповідно вже найближчими тижнями очікуються спроби завершити логічну конструкцію у вигляді «війна в Україні несе загрозу постачанням газу до Європи, а отже, як мінімум на зимовий період, варто припинити активні бойові дії». До того ж, ця ідея, найімовірніше, буде вперше озвучена не в Росії, а в одній з європейських держав.

3. Вуличні акції протесту у країнах ЄС. У Чехії, Німеччині, Нідерландах, Франції практично одночасно (у період 2-4 дні) пройшли вуличні акції, учасники яких критикували політику своїх урядів. Однією із ключових тем були питання цін на енергоносії. І, як наслідок, звучали тези щодо необхідності покращення відносин із Росією. Це перша така хвиля, яка формально є внутрішньою справою європейських держав, і за часом та характером вимог повністю збігається з інтересами Російської Федерації і служить фактором, що посилює «газовий шантаж».

4. Заяви Путіна про «зернову угоду». Нагадаємо, що президент РФ заявив про те, що його країну «обдурили» із зерновою угодою і українське продовольство замість країн, що «розвиваються», йде в країн Євросоюзу. Прямої загрози виходу з угоди поки не було, але до ближче до листопада 2022 року Росія, найімовірніше, вимагатиме її перегляду та/або укладання додаткових угод. Росія вкотре гратиме на темі дефіциту продовольства (і добрив), використовуючи тези про посуху 2022 року, дорогих енергоносіїв (і як наслідок – подорожчання азотних та фосфорних добрив), безпеки судноплавства.

Використовуючи згадані вище напрямки, а також питання можливого проведення «референдумів» або прямої анексії окупованих територій, РФ намагається підштовхнути країни ЄС до початку діалогу про «заморожування конфлікту» в Україні та початок діалогу. Розрахунок Кремля полягає у отриманні часу для відновлення, насамперед військового потенціалу, спроб розгойдати внутрішньополітичну ситуацію в Україні та зменшити рівень підтримки Києва з боку європейських партнерів.

Ізоляція як альтернатива

Незважаючи на комплексний, різнобічний підхід Росії до тиску на ЄС, розрахунок на домовленості про «заморожування» може не спрацювати:

• Якщо Євросоюз до листопада місяця забезпечить більші, ніж у 2021 році запаси газу в сховищах, газовий шантаж втрачає свою актуальність. Якщо ж спрацює концепція обмеження «стелі цін» на цей тип сировини, втрачають сенс і спроби РФ тиснути через питання подорожчання газу.

• На цьому етапі у США зберігається міжпартійний консенсус щодо підтримки України. На цьому тлі навіть частковий успіх російської політики на європейському напрямі не стане фактором, який змушує Україну йти на підписання будь-яких домовленостей щодо «перемир’я».

• Успіх України у контрнаступі у вересні та жовтні 2022 року може зняти з порядку денного питання «референдумів» і зробити саму ідею «заморозки» небезпечною для Путіна. Якщо РФ внаслідок осінньої кампанії втрачає Херсон і ще хоча б 1-2 значних населених пункти (масштабом з Мелітополь, Ізюм, Лисичанськ), то вихід на формат «перемир’я» сприйматиметься частиною еліт та населення РФ як «ураження». І в такому разі припинення бойових дій буде демонстрацією провалу політики керівництва країни за ключовим напрямом – відновлення впливу РФ у світі. Або, простіше кажучи, вдарить по імперських амбіціях громадян. Як наслідок, створюється загроза стабільності всередині Російської Федерації.

Путін усвідомлює можливість негативного сценарію та надсилає додатковий сигнал як своєму населенню, так і зовнішнім партнерам — готовність Росії до ізоляції. Це, на його думку, створює додаткові ризики глобальної безпеки і рано чи пізно може призвести до діалогу про місце РФ у світовій системі. Однак, на відміну від попередніх років, коли подібні натяки мали результат (2009, 15 роки), зараз РФ перебуває у дуже вразливому становищі, а ключовий її аргумент — сила армії — піддається сумніву внаслідок провальної спроби захоплення України.

---

Виступ Путіна на форумі у Владивостоці: відірваність від реалій та курс на ізоляцію

5-8 вересня у Владивостоці пройшов 7-ий Східний економічний форум. Метою проведення щорічних форумів є розвиток економічних відносин Російської Федерації із країнами Азійсько-Тихоокеанського регіону. Ці завдання стали ще більш актуальними після запровадження економічних санкцій проти РФ з боку західних країн. Проте, на відміну від попередніх форумів, цей виявився провальним по представництву учасників та по економічним наслідкам. Учасниками минулих форумів були лідери провідних країн регіону та топ-менеджери транснаціональних корпорацій. На форумах підписувались інвестиційні угоди з загальними бюджетами в трильйони рублів. 

Цього року на форум не прибули представники Японії, Сінгапуру, Південної Кореї, Тайваню та Таїланду. Ці країни підтримують санкційну політику. Також була відсутня Індонезія, яка через два місяці буде приймати саміт G20. У рамках саміту розглядалася вірогідність зустрічі президентів Росії та України. Проте зараз формується консолідована позиція ряду країн щодо того, що якщо на саміт прибуде президент Путін, то туди не приїде не лише В.Зеленський, але можуть відмовитися від участі і низка західних країн. Індонезія попадає у складну ситуацію, і її відмова від участі у російському форумі – сигнал зупинення переговорів щодо прильоту В.Путіна на Балі. Індія, Малайзія та Вєтнам надіслали відоозвернення. Китай надіслав посадовця не першого ешелону влади. Ці країни проводять обережну політику, щоб з одного боку отримати економічні преференції від торгівлі з ослабленою Росією, а з іншого – щоб не попасти під вторинні санкції з боку Заходу. У форумі взяли участь лідери Вірменії та Монголії, проте ринки цих країн не є настільки переспективними для Росії. Участь у форумі лідера військового уряду М’янми мабуть стала ілюстрацією нового геополітичного становища Росії. Півтора роки тому внаслідок перевороту владу захопила військова хунта, яку Захід критикує за репресії проти опозиції та утиски народу рохінджа. М’янма планує закупати російські нафтопродукти, але скоріше за все це буде зроблено в кредит. На сьогодні лише такі країни як М’янма чи Північна Корея готові відкрито співпрацювати з Російською Федерацією.

На економічному форумі президент Росії В.Путін зробив кілька заяв під час свого виступу. Його відповіді на питання ведучого вчергове продемонстрували відірваність оцінок і рішень російського керівництва від реальних економічних і геополітичних обставин, що складаються. Так, В.Путін піддав критиці рішення про обмеження верхніх закупівельних цін на газ. Він пригрозив відмовою від виконання контрактів на постачання газу, тобто відкрито анонсував газову блокаду Європи. Путін вчергове не зміг чітко сформулювати цілі війни проти України, проте головним надбанням назвав «зміцнення суверенітету» та процес поляризації як у світі, так і всередині країни. Тобто, Росія зі свого боку готується до переходу в ізоляцію, та проводить консолідацію своїх громадян. Незгодні з курсом влади громадяни будуть змушені або покинути Росію, або можуть попасти до вязниці за надуманими звинуваченнями. Підтвердженнями цього є відповіді В.Путіна на питання щодо долі журналіста І.Сафронова. 

Далекими від адекватності стали оцінки В.Путіним заяв та особистості Ж.Борреля. На думку російського президента, якби Ж.Боррель жив у Іспанії у 30-і роки минулого століття, то мав би бути на стороні путчистів. Це просто абсурд, бо Ж.Боррель всю свою політичну карєру перебував, навпаки, у складі соціалістичної партії і був одним із її лідерів у Іспанії. 

Коментарі В.Путіна щодо зернової угоди та щодо ситуації на Запорізькій АЕС показують, що ці дві проблеми були спеціально інспіровані російською стороною лише для досягнення тактичних угод з Україною і як попередня стадія для угоди про припинення вогню і визнання російського контролю над окупованими територіями. Твердження В.Путіна щодо того, що українське зерно постачалося не до країн Азії та Африки, було спростоване офіційними даними про країни призначення. Заява про те, що на території ЗАЕС знаходять осколки американського озброєння HIMARS, можуть взагалі свідчити про підготовку провокацій. В разі аварії на ЗАЕС російська пропаганда почне демонструвати привезені з інших місць уламки західного озброєння, і закликати до припинення поставок зброї для оборони України.

Заяви російського керівництва перестають сприймати навіть ті країни, які не входять до західної коаліції. Втрата реалістичності в оцінках ситуації та в ухваленні стратегічних рішень приводить не лише до воєних поразок російської армії, але і створює загрози всьому світу.

---

Росіяни провалюються в боргову яму

На 1 липня обсяг простроченої заборгованості за корпоративними та роздрібними кредитами, виданими російськими банками, досяг 3,78 трлн руб., з них:

• 2,7 трлн руб. – проблемна заборгованість за корпоративними кредитами в рублях (-1,4% до показника на 1 лютого)
• 1,08 трлн руб. – проблемна заборгованість за роздрібними кредитами

Про це свідчить статистика ЦБ РФ. 

Незважаючи на падіння обсягів проблемної корпоративної заборгованості, кількість таких позичальників навпаки зростає: на 1 липня 2022 р. 26 тис. юр. осіб та 38,9 тис. індивідуальних підприємців мали прострочену заборгованість за кредитами, з 1 лютого їх кількість зросла на 3,4% та 8,9% відповідно. Їхня кількість зростає швидше ніж у ковідному 2020 р., для порівняння з 1 квітня до 1 вересня 2020 р. кількість таких клієнтів серед компаній збільшилася на 1,3%, хоча серед ІП — на 8,8%.

Зі статистики випливає, що перший макроекономічний шок 2022 р. сильніше погіршив платоспроможність у сфері виробництва транспорту та обладнання (+29,5% приросту об’єму простроченої заборгованості), хімічній промисловості (+26,1%) та металургії (у цій галузі приріст не значний +2,3%, однак об’єм простроченої заборгованості найбільший – 41,1 млрд руб.).

Сфери, які найбільше скоротили прострочені платежі – видобуток нафти та газу (-11,6%), операції з нерухомістю (-9,7%) та повітряний транспорт (-8,7%). Поліпшення ситуації в  нафтогазовому секторі та будівельній галузі пов’язують зі зростанням цін та збільшенням попиту на їх продукцію, а в сфері повітряного транспорту – з високою часткою держави у секторі.

Щодо роздрібних кредитів, на 1 липня заборгованість росіян перед банками за кредитами у рублях та валюті досягала майже 25 трлн руб. (+4,9% порівняно з 01.02), 4,1% від цієї суми, або трохи більше 1 трлн руб., належить до проблемних боргів. Обсяг прострочених споживчих позичок за півроку з початку кризи зріс на 8,6%, іпотечних – на 5,6%, а автокредитів – на 2,1%.

У I кварталі 2022 р. кількість корпоративних банкрутств зросла на 6,4% порівняно з I кварталом 2021 р., до 2544 шт., випливає з повідомлень арбітражних керуючих у Федресурсі. Також відповідно до статистики Федресурсу, за перші шість місяців 2022 р російські суди визнали банкрутами 121,3 тис. громадян, у тому числі індивідуальних підприємців. Це на 37,8% більше, ніж за той же період минулого року. Найчастіше громадяни самі виступають заявниками на власне банкрутство (95,2% усіх процедур). 

Експерти вважають, більше половини всіх корпоративних банкрутств сконцентровано у трьох галузях: торгівлі, будівництві та операціях з нерухомістю, оскільки за даними Федресурса, ці галузі перебували в топі лідерів в попередні роки.

Також в Росії  очікується хвиля поглинань та банкрутств банків. Великі держбанки в РФ рятуватимуть маленькі. 

Однак із приватними банками не все так гладко, навіть якщо у них великий масштаб роботи. У Кремлі вирішили скористатися банківською кризою і добити олігархів (власники банків), що втекли з країни, або тих, хто публічно не підтримує кремлівський курс. Зазвичай, коли банк починає тонути, але має доступ до ринку, він намагається збільшити комісійні доходи. Поки що суперкомісіями прославилися банки Тінькофф та Росбанк. 

Причин для дефолту банків декілька: 

• хвиля дефолтів позичальників, чиї мертві кредити та непогашені облігації досі залишаються на банківських балансах
• скорочення внутрішнього попиту
• відключення від SWIFT. 

На те, що у великих російських банків не все гладко, вказує і термінове поглинання підсанкціонним ВТБ підсанкціонного банку “Відриття”.

З ростом прострочених платежів може і зрости кількість банкротств. Найбільше від цього постраждає банківський сектор, адже часто процес банкротства проводять для реструктуризації боргів.

Як бачимо, повільно, але системно незважаючи на браваду по телевізору, економіка Росії, російський бізнес і громадяни все гірше почуваються, зростає заборгованість, банкрутства. Але темпи ослаблення економіки все ще є недостатніми, а отже, санкції треба продовжувати посилювати.

---

Біла ворона або потуги Росії знайти партнерів

Останній тиждень показав, що Росія продовжує шукати можливості вступити у ситуативні партнерства, які допоможуть їй прорвати дипломатичну ізоляцію та обійти західні санкції. Візит до Москви голови військової хунти М’янми Мін Аун Хлайна можна вважати спробою РФ використати давні військово-політичні зв’язки, щоб перетворити М’янму на ще один логістичний хаб в Азії, через який можна обходити західні санкції та демонструвати глобальний вплив РФ, який у них нібито лишився. 

Так само цікавим видається інформація про нібито закупівлю озброєння у Північної Кореї. Хоча ці дані поки що не підтверджені, сам факт збереження співпраці між РФ та КНДР свідчить про спроби Росії створити видимість існування “антизахідної коаліції”. Насправді ж, такої коаліції не існує, а Північна Корея тримає зв’язок із Росією, оскільки це одна з небагатьох країн, яка з ними торгує, що дуже важливо для Пхеньяна. 

Ще одним можливим ситуативним партнером у Росії бачать Іран, із яким найближчим часом очікують підписати велику міждержавну угоду. Хоча офіційний Тегеран дійсно не розриватиме зв’язки з Росією, навряд чи міждержавна угода міститиме бодай якісь якісно нові виміри двосторонньої співпраці. Іран більше зацікавлений у підписанні “ядерної угоди” з США та зняття західних санкцій зі своєї нафти. 

---

У Росії узаконили застосування доктрини «русского мира» у зовнішньополітичній діяльності

5 вересня президент Володимир Путін підписав указ про затвердження «Концепції гуманітарної політики Російської Федерації за кордоном», яка визначає цілі, методи та основні напрямки такої діяльності.

Концепція визнає, що «Російська культура у всі історичні епохи була символом Росії» (п.5) і що «історичний досвід, багатюща культурна спадщина та духовний потенціал Росії дозволили їй зайняти особливе місце у світовому культурному просторі та створили можливості для успішного просування за кордоном традиційних російських духовно-моральних цінностей» (п.6). Головними небезпеками визначені: а) глобалізація, яка «ставить під загрозу культурну самобутність країн і народів», та б) намагання «поширити і нав’язати спотворене трактування справжніх цілей Росії… дискредитувати «русский мир», його традиції та ідеали, замінюючи їх псевдоцінностями» (п.9).

Першим серед національних інтересів Росії вказаний «захист традиційних російських духовно-моральних цінностей» (п.13.1), серед завдань окремо відзначені «захист, збереження та просування традицій та ідеалів, властивих «русскому миру» (п.14.2) та «посилення ролі, значення та конкурентоспроможності російської мови в сучасному світі» (п. 14.4). Нарешті, проголошується, що Росія «надає підтримку співвітчизникам, які проживають за кордоном, у здійсненні їхніх прав, забезпеченні захисту їхніх інтересів та збереженні загальноросійської культурної ідентичності» (п.62), завдяки чому вона «зміцнює на міжнародній арені свій образ демократичної держави, що прагне формування багатополярного світу, збереження його культурно-цивілізаційного різноманіття» (п.64).

Поява цього документу є непересічною подією в гуманітарній політиці Росії – він або вперше вводить у юридичну площину, або закріплює там кілька доктринальних тверджень, які раніше існували лише у суспільному форматі.

1) Це найвищий за статусом офіційний документ за підписом президента РФ, в якому йдеться про Русскій мір як про явище, а не про установу «Фонд «Русский мир» (10 указів у 2007-2022 рр.). 

2) В цій концепції чітко сформульовані ознаки «цивілізаційної окремішності» Росії: «Унікальне географічне положення Росії зумовило синтез європейських та азіатських засад у культурі її багатонаціонального народу. Важливим елементом формування ціннісних основ життя російського суспільства, її культурної своєрідності і національного менталітету став общинний характер розвитку, що виразився в тому числі в прагненні як кожної людини, так і всього суспільства до соціальної справедливості та реалізації довгострокових цілей» (п.7), а також «Російському менталітету властиві взаємодопомога, колективізм, віра у добро і справедливість. Поруч із відданістю традиційним духовно-моральним цінностям, у суспільстві протягом тисячолітньої історії нашої країни формувалася повага до чужої культури, віри, звичаїв» (п.19).

3) Концепція відверто постулює «поворот на Схід» – в ній згадані наступні країни для «гуманітарного співробітництва»: Китай, Індія, Японія, В’єтнам, Лаос, Монголія, Алжир, Єгипет, Ізраїль, Ліван, Лівія, Об’єднані Арабські Емірати, Саудівська Аравія, Сирія, Іран, Афганістан, Палестина, Аргентина, Бразилія та Чилі. При цьому жодного разу не згадані будь-які західноєвропейські держави чи США.

4) В тексті називаються т.зв. «Донецька» та «Луганська народна республіка», але немає жодної згадки про Україну (хоча є про Молдову та Грузію) – що теж є вкрай показовим.

5) Також Кремль оголошує, що докладатиме зусиль для відбілювання свого іміджу, та претендуватиме на особливе місце в світі: «формування уявлення про Росію як про державу, яка дбайливо зберігає свою багату історію та культурну спадщину, традиційні духовно-моральні цінності та в якій динамічно розвивається соціально-культурне життя в умовах свободи літературної, художньої та інших видів творчості, плюралізму думок, відсутності цензурних обмежень» (п.15.1); «Російська держава за кордоном дедалі більше сприймається як охоронець та захисник традиційних духовно-моральних цінностей, духовної спадщини світової цивілізації» (п.19); «Росія віддана принципам рівності, справедливості, невтручання у внутрішні справи інших держав, готова до взаємовигідного співробітництва без попередніх умов, визнає національну та культурну ідентичність, традиційні духовно-моральні цінності найбільшими досягненнями людства і бачить їх основою для подальшого благополучного розвитку людської цивілізації» (п.21).

Отже, «Концепція гуманітарної політики Російської Федерації за кордоном» дозволяє краще зрозуміти російську стратегію у цій сфері. Кремлівські постулати в ній наступні:

По-перше, культура – це інструмент, а то й зброя в руках держави, спрямована на посилення її міжнародних позицій. І Росія може і буде активно використовувати усі наявні у неї можливості – від популяризації російського балету до захисту прав російськомовних за кордоном – задля просування своїх інтересів.

А по-друге, планета поділена на світи «традиційних цінностей» та глобальних ліберальних «псевдоцінностей», між якими точиться непримиренна боротьба. І Росія висуває себе на роль лідера світу традиційних цінностей, оскільки і сама начебто збудована на них.

Таким чином, цей документ є найяскравішою відповіддю тим, хто вважає, що російська культура не належить російській державі, не є інструментом політики та не становить загрози Україні та решті світу. Російська культура, як визнано в документі, віддавна і до сьогодні слугує промоції російської державності. Без усвідомлення цього існує загроза ефективного використання Росією своєї м’якої сили і в подальшому.