» Новини » Російські школи як можливі ланки ВПК

Російські школи як можливі ланки ВПК

Довгий час російська школа була захищеною від актуальної політики, однак в останні роки упав і цей бастіон. Про перетворення російських шкіл на осередки державної пропаганди написано чимало, проте цим справа не обмежується. В останні роки учні в буквальному сенсі змушені працювати на війну – від виготовлення окопних свічок до навчання на операторів БПЛА. Остання ініціатива у цій сфері – дозволити школярам найматися на небезпечні роботи. Однак в кінцевому підсумку це не врятує російську економіку від браку робочих рук та навряд чи посилить державну пропаганду.

Валити ліс на канікулах

На початку червня поточного року в Держдумі Росії запропонували дозволити школярам найматися на небезпечні роботи під час літніх канікул. «Ми навіть на одній із нарад обговорювали, щоб цю планку знизити – наприклад, до 16 років. Якщо школяр готовий та його батько підписує, що він теж не проти, чому мають бути ці обмеження? <…> Понад 90% школярів заявили, що хочуть працювати у літні канікули», – заявила заступниця комітету з аграрної політики Юлія Оглобліна.

До небезпечних відносяться роботи на висоті, в замкнутих просторах і на заражених територіях, з отрутами та електричним струмом, а також валка лісу.

Загальний огляд ситуації

В міру того, як ресурсоорієнтована економіка Росії стагнує, Кремль все більше уваги звертає на громадян та їхні доходи. Фразу «люди – друга нафта» вимовив 2009 року тодішній віце-прем’єр Сергій Іванов – після суттєвого обвалу цін на «першу» нафту внаслідок попередньої кризи. Повномасштабне вторгнення в Україну 2022 року та запроваджені після цього західні санкції знову актуалізували в Росії цю економічну стратегію.

Останні два роки російська економіка відчуває реальний брак робочої сили. У 2023 році не вистачало майже 5 млн працівників, і «трудовий дефіцит» з плином часу лише посилюватиметься. Перший заступник міністра промисловості та торгівлі РФ Василь Осьмаков назвав нестачу робітників «ключовою проблемою» економіки Росії. На проблему звернув увагу у квітні того ж року президент Росії Володимир Путін, який сказав, що країні «за багатьма напрямами просто не вистачає робочих рук». За даними Центробанку Росії, дефіцит робочої сили з того часу тільки зріс у всіх галузях економіки – його відчувають близько 70 відсотків підприємств.

Традиційними відповідями на цей виклик були запрошення російськомовних спеціалістів із сусідніх країн та некваліфікованих працівників із Центральної Азії. Не вдаючись у деталі, слід відзначити, що початок повномасштабного вторгнення в Україну суттєво обмежив використання першого шляху, а другий несе в собі чималі ризики для внутрішньополітичної обстановки в Росії.

Ще одним варіантом розв’язання проблеми дефіциту робочих рук є примусова та добровільно-примусова праця, яка була надзвичайно поширена в СРСР, а віднедавна активно впроваджується в Росії. Ще з 2017 року до примусової праці на державних підприємствах почали залучати засуджених, з 2020 року така можливість передбачена і для комерційних фірм.

Минулого року Путін доручив зняти обмеження на працю неповнолітніх, дозволивши їм працювати з 14 років, щоб впоратися з нестачею робочих рук в економіці. Дефіцит кадрів загострився через війну в Україні, мобілізацію, масовий від’їзд росіян з країни, а також збільшення кількості співробітників військових заводів. З червня 2023 року для працевлаштування неповнолітніх достатньо згоди лише одного з батьків.

Це дало незначний ефект. Якщо у 2014 році офіційно було працевлаштовано 417 тисяч підлітків 15-19 років, то у 2022 році – лише 307 тисяч, тобто на 35% менше. Однак 2023 року стався сплеск – за три квартали влаштувалися на роботу 522 тисячі. Втім, молодь становить лише 0,7% від загальної чисельності робочої сили, а отже, навряд чи допоможе подолати проблему дефіциту кадрів. Всього в Росії у 2020 році нараховувалося трохи менше 8 млн підлітків 14-17 років включно.

За даними розвідки Великої Британії від травня 2024 року, «через брак робочої сили група російських парламентаріїв розглядає можливі поправки до трудового кодексу Росії. Якщо вони будуть ухвалені, це означатиме, що надлишкову робочу силу можна буде перемістити під наглядом держави на місце роботи, де не вистачає робочої сили. Переміщення буде тимчасовим, і працівників буде переведено лише за їхньою згодою. Однак такі дії, хоч і не примусові, є потенційним кроком до мобілізації робочої сили».

Добровільно-примусова праця дітей та підлітків в школах

«Суспільно-корисна» праця була нормою для радянських закладів освіти: школярам пропонувалися «табори праці й відпочинку», студентів відправляли на сільгоспроботи («на картоплю»). Така практика збереглася, зокрема, в Білорусі.

Відповідно до чинного донедавна російського закону «Про освіту», школярів було заборонено залучати «до праці, не передбаченої освітньою програмою». Однак після початку повномасштабного вторгнення в Україну ця норма фактично перестала бути обов’язковою.

В листопаді 2022 року спікер Держдуми В’ячеслав Володін запропонував депутатам оперативно розробити законопроект, який регулює питання трудового виховання в школах. Він наголосив на необхідності прищепити школярам працьовитість. «Зрозуміло, що хтось знову почне волати, що дитину відправляють до школи, щоб вона отримувала знання. Але дитина має вирости справжнім громадянином. Отже, у неї має бути сформоване ставлення до праці».

З осені 2022 року учнів щонайменше 160 шкіл і технікумів почали у добровільно-примусовому порядку залучати до пошиття одягу та плетіння маскувальних сіток для російської армії. Учням і батькам пояснювали, що це є частиною федеральної програми навчання або впроваджене наказом Міністерства освіти. Незгідних залякували можливістю відрахування.

Весь навчальний рік студенти Сиктивкарського технікуму шили ноші та толстовки для мобілізованих. Заняття були обов’язковими, але від учнів вимагали говорити про акцію як про власну ініціативу, зауважили в «Альянсе учителей». Учні-зварювальники з Ростовської та Кіровської областей робили для військових буржуйки. В Красноярську трудові загони при голові міста за кілька місяців пошили 300 комплектів одягу для «учасників СВО» та 50 маскувальних сітей. До участі в роботі восьмикласників запрошували прямо на уроках. Сітки плели також школярі в Ростові-на-Дону та Єйську. У 2024 році в університеті імені Баумана в Москві студентам запропонували плести маскувальні сітки за залік з фізкультури.

Особливою ініціативністю у 2023 році відзначився Татарстан. У двох школах учні були залучені до виготовлення милиць для «учасників СВО», причому одна з них – для дітей з обмеженими можливостями. Ще в одній – друкували на 3D-принтері хвостові стабілізатори для мін, а також виготовляли турнікети. Неповнолітні студенти коледжу «Алабуга Политех» збирали з іранських комплектуючих дрони «Шахед». У процесі були задіяні кілька сотень із приблизно 1000 учнів, передовсім – підлітки від 15 до 17 років, які вступили до коледжу після дев’ятого класу школи. За збирання дронів студенти отримували 30-40 тисяч рублів на місяць, причому нерідко їм доводилося працювати без перерв на відпочинок та їжу. Крім того, учням заборонили розголошувати інформацію про виробництво – це зазначено у договорі про навчання. За порушення студента могли зобов’язати виплатити коледжу штраф 1,5-2 млн рублів. У коледжі, крім камер спостереження, були встановлені й системи прослуховування. У всіх, хто зайнятий виробництвом дронів, служба безпеки «Алабуги» відбирала телефони перед початком роботи та переглядала листування.

У квітні 2024 року в Єлабузі український безпілотник поцілив у гуртожиток «Алабуги», внаслідок чого постраждали 14 людей – громадяни Росії, Киргизстану, Шрі-Ланки, Зімбабве, Руанди, Конго, Кенії, Нігерії та Південного Судану, серед яких було двоє неповнолітніх.

Збирають дрони студенти на Чукотці та у Примор’ї – про це відкрито кажуть глави регіонів. Вріо губернатора Чукотки Владислав Кузнєцов у своєму телеграм-каналі повідомляє про збирання першої сотні дронів «для відправки в зону спеціальної воєнної операції».

Паралельно відбувався процес законодавчого оформлення такого роду трудових відносин. У березні 2023 року в Законодавчих зборах Ростовської області запропонували дозволити школам залучати учнів до виробництва окопних свічок та маскувальних сітей («до суспільно-значущої добровольчої діяльності») без згоди батьків: «[Діти] важчого за ганчірку для дошки не піднімають до 11-го класу. А потім їм доводиться за три роки витягувати свого друга з поля бою».

28 червня того ж року Дума проголосувала у першому читанні законопроект, який стосується обов’язковості участі учнів в суспільно-корисній праці. Володін зазначив, що і вчителі, і батьки просили депутатів, щоб трудове виховання знову стало невід’ємною частиною шкільної програми. «Якщо батьки хочуть, щоб їхня дитина виросла справжнім громадянином, у неї має бути сформоване позитивне ставлення до праці. Тільки через працю можна виховати ставлення до багатьох питань, які потім їй доведеться вирішувати».

За словами голови комітету з просвіти Ольги Казакової, в освітніх організацій з’явиться нова компетенція – сприяння волонтерській діяльності. «Це участь школярів в екологічних акціях, заходах, пов’язаних із збереженням пам’ятників. Наприклад, шефство над Вічним вогнем, догляд за місцями пам’яті наших героїв».

Депутат Сергій Колунов натомість пояснив, що законопроект покликаний вирішити проблему з дефіцитом кадрів у робітничих спеціальностях, який лише в будівництві та ЖКГ зараз становить 260 тис. осіб, та підвищити їхній престиж серед школярів.

4 серпня 2023 року зміни до закону «Про освіту» набули чинності. Відтепер для примусового залучення школярів до праці не потрібні ані їхня згода, ані дозвіл батьків.

Формально нетрудовою діяльністю, але по суті – залученням до обслуговування російського вторгнення в Україну, є окремі види волонтерської діяльності школярів. Так, наприклад, організація «МыВместе» залучає учнів до підтримки російських військовослужбовців, воюючих в Україні (листи, посилки), та членів їхніх родин (допомога по господарству). «Боевое братство» проводить як пропагандистські заходи (автопробіги, квести, вистави), так і плете маскувальні сітки для ОМОНа. Рух «Вяжем-Нашим» отримав грант у розмірі 2,9 млн рублів за проект «Допомога студентів учасникам СВО» (для волонтерів з чотирьох московських вишів). Офіційно в Росії зареєстровано 120 тисяч волонтерських організацій, але яка частина з них залучає добровольців до підтримки війни – невідомо. Окрім пропаганди, суттєвим мотиватором для учнів є додаткові бали за волонтерство при вступі до вишів. 

Дотичними до цієї теми є зміни в програмі предмету «Основи безпеки та захист Батьківщини», який під цією назвою викладатиметься з 1 вересня 2024 року. Ще влітку минулого року було оголошено, що школярі працюватимуть із безпілотниками та стрілятимуть бойовими патронами. На закупівлю автоматів Калашникова, пістолетів Макарова, патронів, бронежилетів та іншого навчального інвентарю для кабінетів початкової військової підготовки школи минулого року витратили 240 млн рублів (на устаткування для кабінетів хімії – 64 млн, біології – 21 млн, фізики – 11 млн).

У квітні 2024 року віце-прем’єр Андрій Бєлоусов заявив, що з 1 вересня в рамках федерального проекту «Стимулювання попиту на вітчизняні БАС» у 523 школах відкриються спеціалізовані гуртки, а у 30 коледжах – центри практичної підготовки для навчання управлінню безпілотниками. Навчальні заклади, які візьмуть участь у проекті, обіцяють оснастити дронами та кадровим складом для організації навчання. У проекті візьмуть участь 30 регіонів. Загалом за цією програмою буде закуплено понад 17 тисяч навчальних безпілотників. У школах та коледжах будуть відкриті спецкласи, польотні зони, ремонтні станції та зони 3D-друку. Однак на тлі загальної кількості шкіл (40 тисяч), ці 1,25% шкіл з гуртками можуть розглядатися винятково в якості експерименту.

Нарешті, найважливішим у перспективі напрямом залучення учнів до роботи на оборонку може стати предмет «Труд (технологія)», який з 1 вересня 2024 року знову є обов’язковим в усіх російських школах. Учні вивчатимуть модулі «Виробництво та технології», «Технології обробки матеріалів та харчових продуктів», «Комп’ютерна графіка. Креслення», «Робототехніка» та «3D-моделювання, прототипування, макетування». На «труд» виділять дві години на тиждень у 5–7-х класах та одну – у 8–9-х. Експерт РАНХиГС Наталія Тарасова прокоментувала «Известиям» необхідність запровадження нового предмету: «У Росії надзвичайно гостро стоїть питання підготовки інженерів, технологів, а без розвиненого просторового, конструкторського, творчого мислення уявити цих фахівців неможливо. Відбулося відчуження цілого покоління випускників шкіл від креслення як мови техніки. Це шлях до технічної відсталості країни». А предмет «труд», вважає вона, треба повертати з акцентом на «трудове виховання у школі».

Висновки та прогнози

Дозвіл на працевлаштування неповнолітніх, запровадження добровільно-примусової роботи для учнів і студентів та повернення обов’язкового «труду» до шкіл є логічним продовженням двох трендів:

А) загальної ідеологізації освіти та перетворення шкіл і вишів на осередки провладної пропаганди (детально – у доповіді УІМ «Фабрики зомбі: яким вийде зі школи нове покоління росіян?»;

Б) боротьби із браком робочої сили в країні.

Відповідно, ухвалення нових законів (про працю з 14-літнього віку, про працю в школі та про предмет «труд») спрямоване на досягнення двох цілей: по-перше, легалізувати добровільну та добровільно-примусову роботу старших школярів на потреби держави тут і зараз (передовсім – у сфері оборони), а також сформувати з них робітничий резерв на майбутнє, а по-друге, отримати новий інструмент для просування державницької ідеології через залучення учнів до проведення ідеологізованих заходів.

Абсолютно закономірно, що більшість відомих випадків використання дитячої та підліткової праці стосується саме мілітарної сфери. Виготовлення окопних свічок, мундирів та дронів є одночасно і роботою на потреби ВПК, і ультрапатріотичним заходом. Залучаючи до такої праці (а також стимулюючи волонтерство) школярів і студентів, влада намагається вбити одразу двох зайців одним пострілом.

Однак при цьому сам факт ухвалення закону про шкільну працю, не кажучи вже про дозвіл на небезпечні роботи, однозначно свідчить про наростаючі негаразди як в російській економіці, так і у сфері патріотичного виховання. Сучасні країни з нормально функціонуючою економікою не вдаються до використання дитячої праці, особливо – на лісоповалах чи в оборонній сфері.

З наявних даних важко зробити висновок щодо ефективності цих заходів. Якщо виготовлення свічок та частин дронів буде введене як обов’язковий елемент уроків праці у 9-му класі, тоді держава отримає до 1,5 млн некваліфікованих робітників для виконання цих завдань. Однак на сьогодні масове залучення школярів і студентів до більш складної роботи, як-то збирання БПЛА, виглядає малоймовірним.

Можливо, добровільно-примусова робота ще матиме якийсь короткотривалий позитивний економічний ефект (незначне збільшення числа пошитих бушлатів, виготовлених свічок та сітей). Однак з урахуванням загальної кількості молоді, навіть збільшення частки зайнятих серед них удвічі (з 0,7% до 1,5%, що саме по собі вкрай сумнівно) майже не позначиться на ринку праці РФ.

А у подальшій перспективі це призведе до ще більшого розколу між умовно ліберальнішим молодшим поколінням, особливо у містах (у віковій групі росіян 55+ війну підтримує більше половини, а серед 18–24-річних цей показник становить лише чверть), та правлячим режимом.