Дилема ПнВК

Дилема полягає у тому, що дійсно бюджет в перший і в другий рік зазнає серйозних втрат. І ніхто не хоче брати на себе таку відповідальність, навіть люди, які гарантовано розуміють позитивний ефект цього рішення на економіку. З іншого боку, саме ця позиція – “лиш би бюджет виконати” – є ключовою проблемою відсутності реформ.

І в цьому ключове питання: якщо кожна влада бачить своєю ціллю “бюджет виконати” – то в чому відмінність між ними? В чому різниця між урядом Азарова і Гройсмана, коли обоє всього лише намагались бюджет виконати?

Потрібно розуміти дуже важливу річ, що “виконати бюджет” і забезпечити “економічний ріст” – далеко не одне й теж. На державній службі більшість відомств взагалі уявлення не мають звідки береться бюджет. Їх ніколи це не цікавить. Це чистий совок, де більшість відомств бачать ціллю максимально витратити виділені кошти, і ніколи не прив’язують це до економічної активності населення.

Простий приклад – проекти ДФРР. Там дуже рідко трапляються проекти спрямовані на економічний розвиток громади – більшість це ті ж самі проекти, що робить місто: садки, школи, лікарні, ліхтарі. Ніякого ефекту на залучення інвестицій, розвитку бізнесу і сплату нових податків  немає. Єдиний прямий ефект в кращому випадку – це рейтинг голови.

Тому насправді підхід: відстояти бюджет будь-якою ціною і не приймати ПнВК – це збереження совка. Тому що через 3 роки ПнВК вже дасть відчутний результат, але якщо його не приймати, то і через 3 роки влада буде з усіх сил просто намагатись виконати бюджет. А правда у тому, що вже років десять бюджет виконують виключно боргами. І ця історія неминуче закінчиться трагічно.

Віктор Андрусів, виконавчий директор Українського інституту майбутнього