Пресреліз за результатами опитування щодо оцінки міграційних процесів та настроїв

Український інститут майбутнього спільно з “Нью Імідж Маркетинг Груп” презентували результати онлайн-опитування щодо оцінки міграційних процесів та настроїв українців. Респонденти дали відповіді на питання щодо їхньої мотивації повертася додому чи залишатися закордоном, оцінили вірогідність повернення своїх друзів та родичів тощо. Опитування було проведене у період з 20 березня до 23 березня 2023 року.

Ключові результати дослідження

• 49% респондентів відмічає, що після початку повномасштабного вторгнення закордон виїхала третина населення, 37% – менше чверті населення, 14% – половина та більше населення країни.
• 37% респондентів відмітили, що мають найближчих родичів, які виїхали з країни після 24 лютого 2022 року; щодо друзів/знайомих – 80% учасників опитування зазначили, що мають серед друзів/знайомих, з якими спілкуються особисто, тих, хто виїхав з країни після початку повномасштабного вторгнення.
• Основні причини виїзду найближчих родичів та друзів/знайомих з країни після 24 лютого 2022 року: в цілому відсутність почуття безпеки в Україні (58%), турбота про дітей, їхнє майбутнє (58%), підвищений рівень небезпеки (постійні обстріли, загроза окупації) (57%).
• 46% респондентів зазначили, що кожен з тих, хто виїхав з країни після початку повномасштабного вторгнення, має вирішувати самостійно за себе щодо повернення до України, 21% респондентів відмітили, що українці, які виїхали закордон, мають повертатися відразу після закінчення війни (до процесу відновлення країни), 16,5% – мають повертатися, якщо немає загрози окупації, 10,5% – мають повертатися після закінчення війни та після відновлення/відбудови країни.
• 46% опитаних відмітили, що, на їхню думку, до країни повернеться половина та більше з тих українців, які виїхали після початку повномасштабної війни, 27% – від чверті до половини, 14% – менше чверті, 13% – більше 90% з тих, хто виїхав.
• 36% учасників дослідження відмітили, що їхні рідні однозначно повернуться до країни (вони це твердо вирішили), 32% – що рідні можливо повернуться, якщо в Україні буде безпечно та буде робота, 14% – що їхні родичі навряд чи повернуться, адже вони вже починають облаштовуватися на новому місці, лише 5% – що рідні точно не повернуться, 3% – що за наявністю можливості і самі поїдуть до рідних закордон, 10% – не змогли надати відповідь на дане питання, адже їхні рідні ще не визначилися.
• 29% респондентів відмітили, що їхні друзі/знайомі однозначно повернуться до країни (вони про це постійно говорять), 44% – що друзі/знайомі можливо повернуться, якщо в Україні буде безпечно та буде робота, 15% – що їхні друзі/знайомі навряд чи повернуться, адже вони вже починають облаштовуватися на новому місці, лише 2% – що друзі/знайомі точно не повернуться, 10% – не змогли надати відповідь на дане питання.
• Рейтинг причин, які пливають на рішення людини повернутися до України: родинні зв’язки (60%), звичний спосіб життя та звичне оточення (46%), безпека (42%), наявність роботи (36%), патріотизм (32%), невдачі у спробах облаштуватися закордоном (27%), турбота про дітей (діти мають жити та навчатися в Україні)(16%). 
• Рейтинг причин, які впливають на рішення людини не повертатися до України: життєві перспективи закордоном (55%), безпека (50%), наявність роботи (48%), турбота про дітей (діти мають здобути нормальну освіту та почати нове життя) (33%), комфорт (28%), відсутність боротьби з корупцією, відсутність люстрації проросійських сил в Україні (27%), родинні зв’язки закордоном (5%).
• 21% респондентів відмітили, що мають серед своїх друзів/знайомих/колег чоловіків, які виїхали закордон після початку повномасштабної війни, але в цілому не мали на це законних причин/підстав.
• 47% опитаних вважають, що український біженець закордоном має самостійно вирішувати, чи допомагати йому якимось чином Україні, 28% – має допомагати Україні, переказуючи частину заробітної плати на потреби ЗСУ/волонтерам, 12% – має допомагати родичам/знайомим, які залишилися в Україні, 9% – має допомагати, беручи участь у мітингах, демонстраціях, пікетах, 3,9% – не має допомагати, адже сам/сама потребує допомоги, лише 0,1% – однозначно не має допомагати.
• 18,2% респондентів зазначили, що протягом останніх 3х місяців не допомагали грошима ЗСУ/волонтерам. Респонденти, які підтримували фінансово ЗСУ/волонтерів, частіше називали наступні суми середньомісячного донату/пожертви, спираючись на останні 3 місяці: 51-100 грн. (16,4%), до 50 грн. та 101-200 грн. (по 11%), 201-300 грн. (10%), 501-1000 грн. (9,2%), 401-500 грн. (8,8%).