За останні 10 місяців (з листопада 2017 – по вересень 2018) в Україні було зафіксовано 14 нападів на різних антикорупційних активістів. 5 з них – у період з 31 липня по 5 вересня. Половина списку – невдалі замахи чи просто погрози із подальшим застосуванням сили. Інша половина – замахи, на жаль, вдалі.

Червоною ниткою усі ці інциденти (крім абсолютно неадекватних дій з боку правоохоронних служб) єднають 2 риси:

– усі жертви – активісти, які так чи інакше борються проти корупційних схем і докучають “могутнім світу цього”

– методи впливу. Вони завжди, у всіх випадках одні й ті ж:

• Підкуп
• Погрози
• Фізичний вплив (насильство) на активістів і/або їх родичів
• Спроба прямого усунення

Завжди саме у такому порядку.

Ось деякі з останніх інцидентів:

❖ 31 серпня у Бердянську скоєно вбивство 2-ма пострілами у спину учасника бойових дій з позивним “Сармат” і активного борця з корупцією Віталія Олешка, який неодноразово виступав із публічною критикою проти роботи місцевої влади.

❖ 31 серпня – напад на іншого не менш активного борця з корупцією у Херсоні, Катерину Гандзюк, яку облили кислотою. Вона потрапила до шпиталя з 35-ма відсотками опіків тіла.

Відзначившись “особливим професіоналізмом”, поліція першу добу не проводила взагалі жодних дій (збір розлитої рідини на місці злочину, відеозаписів з камер спостереження, опитування свідків) і навіть не починала розслідування, класифікувавши даний інцидент як “дрібне хуліганство”.

Ситуація не змінювалися рівно до того моменту, поки місцеві, оскаженілі таким ставленням активісти, не прийшли під будівлю прокуратури з димовими шашками та фаєрами. Як тільки конфлікт привернув увагу всієї херсонської громадськості, з’явився генеральний прокурор України Юрій Луценко. Він пообіцяв у всьому розібратися і передав справу до СБУ, нарікаючи, що Катерина не звернулася зразу, отримавши перші погрози на свою адресу, до місцевих правоохоронних служб або навіть до нього особисто. Однак, річ у тому, що Катерина головними підозрюваними в інциденті вважає саме місцеві правоохоронні служби.

❖ 2 серпня – замах на двох одеських активістів Григорія Козьму і Михайла Кузаконя, які займалися розслідуванням справи розкрадань в Одеській міській раді (в якому, зокрема, фігурував мер міста Геннадій Труханов). Було скоєно наїзд вантажівкою на машину Григорія у момент, коли Михайло тільки підходив до неї. Завдяки везінню обидва вціліли. Водія вантажівки поруч чекав товарищ на мопеді, який оперативно забрав його з місця злочину. Поруч з місцем події Михайло помітив “топтуна-навідника”, який, за словами Григорія, в телефонному режимі, направляв водія і навіть збирався довершити розпочату “колегою” справу, але, побачивши травматичний пістолет в руці Григорія, теж поспішно ретирувався.

За словами Михайла, загрози йому почали надходити за півроку до нападу. Більш того, на той момент складалася дійсно цікава ситуація. Вдалося умовити виконавця, якому доручили “розібратися із проблемою”, піти на угоду з органами і видати замовника. Не марнуючи часу, Михайло вирушив на зустріч з СБУ (зовсім як радив Юрій Луценко) і повідомив усі деталі справи. Його запевнили, що взяли справу на замітку і дали контактний номер. Однак вже на наступну добу той перестав виходити на зв’язок. Ще через півтора місяці, вчергове навідавшись до СБУ, Михайло дізнався, що справу не відкривли. Цього разу справу відкрили на його очах і доручили її вести новому молодому співробітнику, вчорашньому студентові. Усвідомивши весь сюр ситуації, Михайло припинив свою безнадійну співпрацю з СБУ.

❖ 3 серпня – підрив автомобіля депутата місцевої Дніпровської ради, начальника штабу національної оборони міста Кам’янське, Віталія Чернявського. У момент вибуху Віталій знаходився в машині. Йому вдалося вибратися з неї. В результаті інциденту Віталій отримав тілесні ушкодження.

❖ 5 вересня було скоєно напад на одеського активіста Андрія Агапова, відомого своєю непримиренною боротьбою проти забудови узбережжя. У 10-ти метрах від під’їзду власного будинку невідомий 4 рази вистрілив в Андрія, простріливши тому обидві ноги.

Прибувши на місце інциденту, поліція кваліфікувала подію як “злісне хуліганство”.

За словами Агапова, незадовго до цього, 27 серпня невідомі особи намагалися встановити вибуховий пристрій під його автомобілем.

І це тільки ті інциденти, які були офіційно зафіксовані.

Слід визнати: єдине, що може перешкодити “поганцям” домогтися своєї мети, це не правоохоронні органи і навіть не зброя за пазухою (хоча …). А широкий розголос.

Мовчання і спроба ігнорувати дані факти призведе до короткого, але кривавого періоду повернення веселих 90-их.

За словами одного з потерпілих, виникає стійке відчуття, що “зверху спустили відмашку, давши добро на пресинг активістів. І кожен сприйняв слово “пресинг” по—своєму”.

Рішення цієї проблеми є. І не таке вже й складне. Віддавати судові тяжби активістів проти місцевої влади (або де так чи інакше зачіпаються інтереси представників місцевої влади) на розгляд судам інших районів, міст або областей (в залежності від “рівня” представників влади). Іншими словами, передати розгляд справ до рук “панів” з іншого регіону.

За фактом, взаємини між царками далеко не такі дружні і теплі, як може здаватися на перший погляд. І саме це може забезпечити відсутність лобізму у справі.

Експерт з національної безпеки та оборони Українського інституту майбутнього Іраклій Джанашия

Матеріал вперше опублікований на сайті: Цензор.НЕТ