Хто такі антивакцинатори і що з ними робити

Зараз єдина і головна стратегія влади щодо вакцинації населення полягає в перекиданні відповідальності на регіони та мерів. Про це заявив виконавчий директор UIF Вадим Денисенко, коментуючи критично низьку кількість вакцинованого населення та нерезультативну політику влади щодо популяризації вакцинації в Україні.

За його словами, цей текст написаний не для суперечок, а для того, щоб українці з одного боку – спробували знайти шляхи виходу з епідеміологічної кризи, а з іншого – припинили «обзивати один одного ідіотами». Адже правда, як зазначив Денисенко, завжди знаходиться посередині.

«Трохи цифр. 50% українців, згідно з дослідженням Українського інституту майбутнього, досі категорично проти вакцинаціі. І це трохи менше, ніж було на початку вакцинаціі. Простіше кажучи, кількість тих, хто (теоритично) погодився на вакцинацію така сама, як і на початку пандемії.

Якщо взяти Європу і колишній СРСР, то за останній тиждень лідери за кількістю смертей від ковід на 1 млн населення: Румунія​ 132;; Болгарія​ 103; Литва ​78; Вірменія​ 75; Боснія і Герцеговіна​ 67; Чорногорія​ 67; Грузія​ 60; Молдова​ 58; Північна Македонія​ 57; Латвія​ 54; Україна ​53; Росія ​48; Сербія​ 43. Джерело: Worldometers).

Ці цифри набагато коректніші, ніж ті, які тиражують більшість наших ЗМІ, де дають загальні цифри, а не у прив‘язці до кількості населення. В цьому списку хочу звернути увагу на одну особливість: 9 країн є перш за все православними або моноправославними за віросповіданням», – розповів експерт.

Зокрема Денисенко анонсував результати соціологічного дослідження Українського інституту майбутнього щодо кореляції партійних уподобань та прихильників вакцинації в Україні.

«На днях ми оприлюднимо нашу соціологію про те, як партійні уподобання впливають на вакцинацію (або скільки прихильників вакцинації в партіях). Так от, трошки привідкрию цифри: у нас, серед партій, які долають бар‘єр в 5% є лише одна партія – ЄС, де домінують вакцинатори.

І владі, і більшості політсил, просто невигідно з політичної точки зору говорити про вакцини. Саме тому, влада гралася в мовчанку і не провадила ніякої провакцинноі кампанії. Навіть вакцинація Президента – це шоу одного дня, а не кількамісячна клопітка і складна кампанія. Але паралельно, треба не знімати відповідальність і з інших політсил : абсолютна більшість з них переважно мовчали.

Окремо хочу звернути увагу на 1 мільйон доларів: саме стільки Мінкульт хоче потратити на рекламу вакцинаціі. Але ці гроші – дурна трата, бо досі в державі не проведене жодне офіційне (неофіційне, наскільки я бачу також) дослідження де було б досліджено, чому люди проти вакцинаціі. Як проводити рекламну кампанію без такого дослідження, я не уявляю собі.

Зараз єдина і головна стратегія влади полягає в перекиданні відповідальності на регіони та мерів. Заяви Ляшка про звільнення керівників областей, бо логістично не так поставлені пункти вакцинаціі – це піар, який не має нічого спільного з реальністю. Центр програв вакцинацію. І від того, що буде звільнено керівника облздоров‘я, чи ні – це ніяк не вплине на 50% тих, хто категорично проти вакцинаціі. Логістика пунктів вакцинаціі та логіка прийняття рішення про вакцинацію корелюють, але дуже слабо.

Зараз влада просто хоче хайпом про звільнення керівників відділів здоров‘я (можливо і справедливим) замінити тему, чому не йдуть вакцинуватися, на те, де і куди люди ходять. Це дозволить виграти час для чиновників, але не для людей», – пояснив Вадим Денисенко.

Експерт також виділив міфи, які треба спростувати у суспільстві щодо вакцинації:

«Коли ми говоримо про антивакцинаторів, ми переважно натикаємося на слова «ідіот, здурів, збожеволів». Насправді, це глибинна помилка. До антивакцинаторів треба ставитися, перш за все, як до апологетів новітніх релігійних сект. І таких сект в нашому житті, завдяки соцмережам і змінам комунікаційних ланцюжків, з кожним роком буде все більше. Між іншим, войовничі вакцинатори, також підвид таких самих сект. Без розуміння цього, ми не зможемо комунікувати в суспільстві, і не зможемо не сваритися з близькими. Люди не те, щоб божеволіють, вони просто ідуть в квазірелігії де існують свої кіазіобряди. Ще раз повторюся, з кожним роком, подібних історій буде все більше.

У будь-якій подібній структурі (антивакцинатори, це вже протоструктура зі своєю ієрархією авторитетів), а у нас це 50% людей, є свої буйні, помірковані, приблудлі і т.д. Комунікація з ними – це складний механізм, де агресія є останнім із можливих пунктів.

Позиція влади, яка доволі слаба, особливо в таких випадках, переважно базується або на ідіотичному мовчанні (все ж може розсмокчеться) або на не менш ідіотичному: а давайте блокувати пости в соцмережах (пропозиція міністра Ткаченка)».

Продовжуючи тему співвідношення релігій країн та кількості вакцинованих у них, Денисенко зазначив, що абсолютна більшість православних церков Європи, якщо не відкриті, то мовчазні противники вакцинації.

«Окремо хочу зупинитися на двох важливих аспектах, які лежать на поверхні. Всі країни-лідери смертності від коронавірусу в Європі – переважно православні країни. Абсолютна більшість православних церков Європи, і особливо Російська церква і її відгалуження, якщо не відкриті, то мовчазні противники вакцинації. В наших широтах вони, за вказівкою РФ, навіть пробують очолити цей процес, не розуміючи до кінця суті того, що відбувається. І які начлідки це матиме для РПЦ, між іншим.

Другий момент: переважно в усіх цих країнах дуже високо розвинене самолікування, відносно невисока довіра до лікарів і відносно висока довіра до нетрадиційних методів лікування.

Звичайно, потрібні глибші дослідження (привіт державі, яка це не зробила), але ці висновки лежать на поверхні. І, на жаль, релігія є негативним фактором в питаннях одурманювання народу.

Висновки:

1. Терміново потрібно зробити велике соціологічне дослідження мотивів антивакцинаторів і потім його регулярно повторювати і поглиблювати.
2. Треба зробити максимальні стимули для тих 35%, які теоретично готові вакцинуватися, щоб за три місяці мати 40% вакцинованих.
3. З числа противників вакцинації виділити, згідно дослідження, групу в 15-20%, які хитаються і провести кампанію направлену тільки на них. Задача до 1 квітня їх вакцинувати.
4. Знизити градус напруги по відношенню до тих 30% , які будуть категорично проти (з цих 30% можна буде потім знайти половину, яка за певних обставин готова буде йти на вакцинацію.

Чи складно це зробити? Ні. Чи дорого це? Також ні. Просто потрібно перестати грати в пінг-понг», – підсумував він.