Чи можливо в Україні зменшити використання пластикових пакетів?

Проєкт закону №2051-1 «Про обмеження обігу пластикових пакетів на території України»

Сьогодні в парламенті розглядається проєкт закону про обмеження обігу пластикових пакетів. Мета цього проєкту закону, згідно роз’яснювальної записки до нього, наступна:

«Визначення правових та організаційних засад обігу пластикових пакетів, упорядкування відносин, що виникають під час розповсюдження пластикових пакетів на території України, а також стимулювання розвитку виробництва біорозкладних пластикових пакетів, що надасть можливість українським виробникам стати на шлях глобальних європейських і світових тенденцій та зайняти провідне місце у світовому виробничому ланцюгу».

Тобто основною метою автори проєкту закону вважають стимулювання виробництва «біорозкладних» пластикових пакетів через обмеження поширення звичайних. Проаналізуємо наслідки заміни пластикових пакетів на «біорозкладні».

Аби стимулювати виробництво біопакетів, передовсім необхідно максимально обмежити обіг пластикових пакетів.

Олена Колтик у своєму виступі говорить: «Світовий досвіт нам показує, що обмеження використання чи повна заборона, залежно від країни, ніяк не корелюється з побудовою самої системи управління відходами. Відтак тези, які ми чуємо проти ухвалення законопроєкту, що потрібно спочатку запровадити комплексне перероблення відходів в Україні, а вже тоді обмежити використання пластиків, – є помилковим баченням. Тому що обмеження пластикового пакету – це перша стадія встановлення ієрархії з відходами.

Про що законопроєкт: є розуміння, що не можна без альтернативи на ринку, має бути перехідний період, має з’явитись ринок біопластику, ринок альтернатив…»

Отже, виділимо два основних напрямки, які визначилися під час обговорення:

1. Обмеження використання пластикових пакетів;

2. Альтернатива – «біорозкладні» пластикові пакети.

Обмеження обігу пластикових пакетів

Не можна не погодитися з тезою, що необхідно обмежувати використання пластикових пакетів. І для цього не потрібно чекати реалізації реформи системи управління відходами в Україні, яка має визначити новий підхід до перероблення відходів. Відразу зазначу, що проєкт закону №2207-1Д «Про управління відходами», який сьогодні перебуває на розгляді в парламенті, не є актом, який зможе реформувати нинішню систему поводження з відходами, тому розраховувати на зміни в найближчому майбутньому не доводиться.

Проєкт закону «Про обмеження обігу пластикових пакетів на території України» передбачає обмеження безкоштовного розповсюдження пластикових пакетів. Це означає, що у разі введення цього обмеження, ви не зможете покласти в магазині продукти в пакетики, які безкоштовно надаються продавцем. Маються на увазі всі види торгових точок, включно з бабусями на вулиці. Це означає, що великі рітейли будуть пропонувати ці продукти вже упакованими в пластикові пакети.

Павло Замотаєв своєю чергою зазначив: «У Франції через запровадження обмежень на пакети харчові відходи в рітейлі зросли на 30% , і в деяких інших країнах також».

Тобто люди, які звикли вибирати самостійно продукти, будуть відмовлятися купувати вже фасований товар, що збільшить його псування. А це збільшує харчові відходи.

Проєкт закону передбачає штрафи за поширення пластикових пакетів (мінімальний 8 500 грн), але якщо їх розповсюджують безкоштовно – 1 700 грн. Дивно, так?

Виходить, що законопроєкт дозволяє використання пластикових пакетів, якщо за них платять. А для того, щоб продавці не шахраювали, автори вирішили підкинути роботу КМ України і зобов’язали його встановити мінімальні ціни на продаж пластикових пакетів. Тепер ціни на пластикові пакети можна буде прирівняти до комунальних платежів.

Так, обмеження пластикових пакетів – правильний підхід, але не в українському виконанні. У ЄС та інших країнах світу держава встановлює додатковий збір на пакети. Це може бути податок, акциз і т.п. Це означає, що виробник (або той, хто купує) платить встановлену державою суму на одиницю в бюджет. Відтак пакет вже має «мінімально-встановлену ціну», звичайно, якщо цю ціну не захоче взяти на себе продавець товарів. Зібрані ж кошти йдуть на екологічні проєкти. Все начебто просто, але не для України.

«Фактично зміни до Податкового кодексу у нас вносяться окремим законопроєктом. Якщо суспільство і бізнес скажуть – ми готові до цього законопроєкту запровадити ще зверху податок на одиницю пластику, цей окремий законопрєкт може бути у будь-який момент. Податкові ініціативи відразу блокуються представниками бізнесу, і ухвалення будь-яких заборон, обмежень, реформ, які мають в елементі зміни до Податкового кодексу, є дуже складним. Розуміючи, що цей законопроєкт ні для якого бізнесу, ні для чиїхось інтересів, а передовсім для людей, для довкілля, тому наразі пішли шляхом, який був можливим», – зазначила Олена Колтик.

Напрошуються відразу два висновки:

1. Політичної волі немає – тому, що змогли, те й зробили. Чи буде це працювати – не ясно і не відомо, але краще щось, ніж нічого.

2. Відповідно до цілей законопроєкту – це підтримка бізнесу з виробництва «біорозкладних» пластикових пакетів. А нам кажуть, що жодних інтересів він не відстоює.

А чи є «біорозкладні» пластикові пакети «біорозкладними»

Чи готова Україна замінити пластик на «біопластик» за умови, що в країні відсутня система управління відходами, роздільний збір і перероблення відходів?

Перше, що необхідно зрозуміти, наскільки велика проблема – пластикові пакети в Україні. У пояснювальній записці до законопроєкту зазначається, що в ЄС у рік використовуються 800 000 тонн одноразових пакетів, але нічого немає про кількість в Україні. І зараз зрозумієте, чому. Згідно з даними, які надав Павло Замотаєв, в Україні виробляється 40 000 тонн пластикових пакетів, що становить 0,3% від усієї утвореної кількості ТПВ в країні. У перерахуванні на душу населення – це близько 1 кг пакетів на українця в рік. І ось для вирішення цієї проблеми написали закон, який повинен замінити пластикові пакети на «біорозкладні» пластикові пакети. Я не збираюсь зневажати проблему, але на речі все ж треба дивитися реально.

Як ви помітили і в одному, і в іншому випадку, пакети – пластикові, різниця в доповненні «біорозкладний». Давайте розберемося, що це таке «біорозкладний».

Біорозкладні пластмаси – це пластмаси, які під дією живих організмів, зазвичай мікробів, можуть розкладатися на воду, вуглекислий газ і біомасу. Відповідно, основна мета біорозкладного пакета – це можливість його компостування.

Але так як біопластик переважно – це змішана біомаса з полімерами, при розкладанні (за ідеальних умов) залишається від 40% до 60% т. з. мікропластику.

Крім того, багато споживачів не знають, що «компостований» пластик тестується на біорозпад на промислових підприємствах з компостування, а не у відкритому середовищі. У листопаді 2019 року датський суд ухвалив у справі Ellepot v Sungrow, що горщики для рослин з PLA не повинні називатися біоразкладними, оскільки вони не розкладаються мікроорганізмами, за винятком особливих умов, характерних для промислових підприємств з компостування.

Компостування

Для утилізації біорозкладних пластикових пакетів необхідно забезпечити такі умови:

1. Промислові установки з компостування;

2. Домашнє компостування.

У разі відсутності таких умов «біорозкладні» пластикові пакети нічим не відрізняються від пластикових.

Промислових установок з компостування в Україні наразі не існує. У найближчому майбутньому перша така установка можливо буде збудована на новому сміттєпереробному заводі в місті Львів.

Домашнє компостування – це компостні контейнери, які найчастіше можна зустріти на приватних ділянках, в яких населення компостує зелені відходи і органіку. Але, у дослідженні для французького уряду йдеться, що «управління компостуванням має відповідати передовій практиці, рекомендованій ADEME (французька агенція з навколишнього середовища): це щотижневе перемішування протягом одного місяця; кожні 1-2 місяці контроль вологості; середня температура навколишнього середовища протягом перших трьох місяців компостування повинна бути близькою до стандартної – зовнішня температура 25 ° C ± 5 ° C.» Малоймовірно, що всі ці умови виконуються у приватних будинках, зокрема, при дотриманні належних методів компостування.

Дослідження також показує, що «пластикові пакети погано руйнуються і розкладаються мікроорганізмами, якщо не застосовуються хороші домашні методи компостування. Це також показує, що навіть у разі дотримання передових методів в компості залишається кілька пластикових пакетів мікрометричного або навіть міліметрового розміру, що перевищують стандартний рік домашнього компостування».

Крім того, в дослідженні наголошується, «що біорозпад пластикових пакетів, які підходять для домашнього компостування, практично не впливає на утворення гумусу, тому що, відповідно до тестів на біорозпад цих матеріалів, відповідно до стандарту, не менше 90% органічного діоксиду вуглецю перетворюється в діоксид вуглецю».

Що ще гірше, існує небезпека того, що пластик міг бути заражений патогенами, наприклад, в результаті очищення їжі, і що температура в домашньому компості може бути недостатньо високою для знищення цих патогенів.

Також необхідно враховувати той факт, що в процесі розкладання виділяється велика кількість СО2.

 

Біогранули

Висновки

Відсутність промислових установок з компостування, а також не розвинене у населення домашнє компостування, ставить під сумнів доцільність заміни пластикових пакетів на «біорозкладні».

В Україні наразі існує безліч підприємств із перероблення пластику, які можуть переробляти близько 300 000 тонн на рік, включаючи пластикові пакети. За відсутності роздільного збору і подальшої сепарації пакетів, потрапляння «біороскладних» пакетів у переробку, буде негативно відображатися на якості готового переробленого матеріалу, а точніше, його псування. Що може змусити профільні підприємства повністю відмовитися від перероблення пластикових пакетів.

Відсутність сертифікації в Україні та відповідних лабораторій, які б могли підтвердити приналежність матеріалу до «біорозкладного». Це може призвести до того, що зібрати доказову базу щодо того, який саме це матеріал, буде настільки коштовно, що це буде фінансово непосильно для органів, котрі займаються перевіркою.

Виходячи із вищевикладеного, можна констатувати, що найімовірніше реалізація проєкту про обмеження пластикових пакетів залишиться на папері. А до пластикових пакетів, які літають на звалищах, додадуться ще й «біорозкладні» пластикові пакети.

Олександр Лимар, експерт з управління відходами UIF