Аналітичний огляд основних військово-політичних подій навколо України (у вересні 2024 року)

Президент Зеленський презентував у США “план перемоги”, проте не привіз відповіді на два важливі питання

У середині вересня поточного року президент України Володимир Зеленський на зустрічі з журналістами розповів, що Київ активно працює над планом, який “матиме і психологічний, і політичний вплив на рішення рф закінчити цю війну”, а також покликаний забезпечити мир в Україні та уникнути заморожування війни з росією . 17 вересня постійний представник США при ООН Лінда Томас-Грінфілд заявила, що США вже ознайомилися з планом Зеленського та визнали його “планом, який може працювати”.

22-27 вересня президент України здійснив візит до США, в рамках якого, окрім участі у Генеральній Асамблеї ООН, планувалося прояснити позицію Вашингтона щодо “плану перемоги” та отримати дозвіл на застосування далекобійної зброї щодо об’єктів на території росії. Перша презентація плану відбулася 23 вересня під час зустрічі В. Зеленського із двопартійною делегацією Конгресу США. 26 вересня відбулися зустрічі В. Зеленського з президентом США Байденом та віцепрезидент Харріс.

Байден, термін повноважень якого спливає в січні, запевнив В. Зеленського в тому, що США продовжать підтримувати Україну й оголосив про виділення Києву нового пакета військової допомоги $2,4 млрд. Проте американський президент не висловив публічно явної підтримки “плану перемоги” і не дав дозволи застосування далекобійного озброєння. Зустріч із віцепрезидентом США, кандидатом від Демократичної партії на президентських виборах Камалою Харріс також не прояснила позицію Білого дому щодо цих двох ключових для України питань. Причому публічно сторони свідомо оминали тему зняття обмежень застосування далекобійного озброєння.

Зате, згідно з публікаціями американської преси, представники адміністрації Байдена, що йде, висловили серйозний скептицизм щодо “плану перемоги” і заявили, що хочуть більше подробиць. Водночас прессекретар В. Зеленського Никифоров спростував повідомлення західних ЗМІ про “прохолодну” реакцію США на “план перемоги”. “Це все неправда, його прийняли із величезною зацікавленістю, його прийняли конструктивно, його прийняли до роботи”, – заявив він в ефірі телемарафону. За словами Никифорова, Байден повідомив про те, що прийде з “якимись рішеннями та відповідями” на зустріч лідерів 12 жовтня у форматі “Рамштайн”.

Деталі плану, який поступово з “мирного” трансформувався в “переможний”, не були оприлюднені, але його основний посил В. Зеленський досить ясно виклав у першому по приїзді до США інтерв’ю телекомпанії ABC: Україні потрібна масштабна допомога, щоб вона могла говорити з росією з позиції сили, інакше дипломатія не має шансів.

Аналіз інформації, що просочилася в пресу, дозволяє припустити, що даний план включає п’ять пунктів (чотири основні і п’ятий – післявоєнний):

1. Збереження фінансової та матеріальної допомоги від Заходу, у тому числі і після завершення військових дій

2. Надання Україні “специфічної” сучасної зброї

3. Дозвіл Україні використовувати фінансову та військову допомогу на свій розсуд

4. Утримання під контролем Курської області як важіль впливу на росію

5. Вступ України до НАТО або надання Україні гарантій безпеки з боку Заходу, “аналогічні пакту про взаємну оборону під час вступу до НАТО”

Ні Київ, ні Вашингтон не розкривають подробиць “плану перемоги”. І, швидше за все, не зроблять цього до Другого саміту світу, проведення якого заплановано на листопад поточного року. Можна припустити, що протягом жовтня відбудеться інтенсивний раунд закритих переговорів між Україною та союзниками щодо основних положень цього плану. І найімовірніше, у бік їхнього пом’якшення. Адже якщо план В. Зеленського дійсно містить перелічені вище пункти, то жоден з них не спрямований на те, щоб власне зупинити росію і сісти за стіл переговорів. Більше того, цей план додає Москві мотивацію для подальшої руйнації та контролю якомога більшої частини території України, щоб унеможливити її вступ до одного із західних блоків.

Позиція більшості західних країн поки що залишається незмінною: щоб хоча б спробувати увійти до ЄС чи НАТО, Україні треба спочатку закінчити війну, зберігши суверенітет, а не навпаки. Фактично це вже підтвердив Ердоган, який у кулуарах Генеральної Асамблеї ООН заявив, що зараз США та інші члени Західного альянсу “не хочуть, щоб Україна була державою-членом”.

Тому можна очікувати, що поступово “план із примусу росії до світу” буде все-таки трансформований у “план із припинення збройного конфлікту”.

Зміна російської ядерної доктрини: кому і чому загрожує Москва ?

25 вересня президент рф В. путін провів Засідання Постійної наради Ради Безпеки російської Федерації з ядерного стримування, під час якої зробив кілька заяв:

• достовірна інформація про старт у бік рф засобів повітряно-космічного нападу спричинить ядерну відповідь;
• рф повинна враховувати виникнення нових джерел військових загроз та ризиків для себе та союзників;
• агресія проти росії з боку будь-якої неядерної держави, але за участю або за підтримки ядерної держави розглядатиметься як їхній спільний напад на рф;
• критична загроза суверенітету рф та звичайною зброєю буде підставою для ядерної відповіді;
• рф залишає за собою право застосувати ядерну зброю у разі агресії щодо Білорусі.

Основними причинами такої різкої та раптової зміни доктринальних підходів до застосування ядерної зброї можна вважати такі.

По-перше, продемонстрована в останні місяці нездатність російського військового керівництва забезпечити захист власної території стає внутрішньополітичною проблемою особисто для путіна. Раптове настання ЗСУ в Курській області та успішне утримання протягом майже двох місяців зайнятої території вже послужили інформаційним приводом ,який змусив деякі підконтрольні російські ресурси публічно засумніватися в результативності “спеціальної військової операції”, що проводиться в Україні. Крім того, останнім часом ЗСУ суттєво наростили інтенсивність та результативність ударів дронами у глибині росії. Поразка великих і важливих об’єктів неможливо приховати від громадськості, тому вкрай чутливі матеріальні втрати (запаси нафтопродуктів, озброєння, боєприпаси та інше) посилилися хвилею невдоволення російського суспільства у питаннях безпеки тилових районів росії. На цьому тлі відсутність серйозних успіхів російських військ на Донецькому напрямку не дозволила кремлю нівелювати негатив від подій у Курській області переможними реляціями з інших напрямків.

По-друге, Україна отримала першу партію літаків F-16, паралельно активізувалася дискусія щодо надання Києву як дозволу на використання далекобійного західного озброєння по об’єктах у глибині росії, так і сучасних зразків цього озброєння. Що, відповідно, породжує черговий напад страху як у пересічних громадян рф, і у російського військово-політичного керівництва.

По-третє, президент Зеленський презентував у США свій “план перемоги”, покликаний, за його словами, “примусити росії до мирних переговорів”. На тлі дискусії, що активізувалася на Заході, про можливості завершення війни в Україні та підготовки 2-го Саміту миру, КНР та Бразилії активно просувають свої пропозиції щодо врегулювання конфлікту. І все це відбувається практично без участі Москви, що змушує кремль нервувати ще більше.

Опублікований повний текст стенограми виступу В. путіна на засіданні Ради безпеки містить політичні тези, але позбавлений будь-якої конкретики щодо механізмів ухвалення рішення та застосування ядерної зброї. Не викликає сумніву, що це зроблено спеціально, залишаючи тим, кому адресоване це послання, місце для польоту фантазії.

Заява про зниження порога допустимості ядерного удару у разі застосування звичайної зброї та згадка, серед інших, атак безпілотниками, направлена насамперед на внутрішню аудиторію з метою дещо заспокоїти громадян рф. Однак доктринальні документи використовуються в основному як елемент стратегічного стримування потенційних противників і, як правило, не піддаються змінам під час війни або через різку зміну обстановки. У путіна згідно з Конституцією та чинними доктринами достатньо повноважень для ухвалення відповідного рішення. Та й “червоні лінії” вже майже всі закінчилися. Тому для експертів заяви про необхідність зміни підходів у застосуванні ядерної зброї, сподіваючись забезпечити безпеку російської території, виглядають малопереконливими. Проте прості росіяни звикли вірити, що Захід боїться російської ядерної зброї.

Другим адресатом цього послання є так званий колективний Захід, який навряд чи серйозно вірить у повну військову поразку Москви. Проте продовжує надавати Україні військову та фінансову допомогу. При цьому все частіше лунають голоси зняти всі обмеження на застосування західної зброї, що постачається, по території росії. І це питання більше є політичним та стратегічним. На тактичному та оперативному рівнях ніхто не забороняє Україні використовувати практично весь спектр західного озброєння в Курській області, яка до 6 серпня була дуже російською територією. Відповідно, заява путіна про те, що “агресія проти росії з боку будь-якої неядерної держави, але за участю або за підтримки ядерної держави” буде тепер розглядатися як їхній спільний напад на рф, спрямовані саме на політиків США, Франції, Німеччини, Великобританії. Шантаж використання “ядерної палиці” навряд чи суттєво позначиться на обсягах допомоги, що надається, але цілком може стати додатковим аргументом для політиків, які виступають проти ескалації конфлікту шляхом перенесення військових дій на російську територію.

Третя група адресатів є найчисленнішою, оскільки заява про можливе застосування ядерної зброї спрямована як країнам Заходу, так і Сходу як противникам росії, так і союзникам. Сьогоднішня токсичність і відверта слабкість рф у військових питаннях на тлі остаточної дискредитації ОДКБ як військового блоку змушують союзників Москви, перш за все на теренах колишнього СРСР, шукати нових партнерів, серед яких, крім США та європейських держав, дедалі активніше проявляють себе Китай та Туреччина. У зв’язку з цим зниження порога допустимості застосування ядерної зброї є політичним нагадуванням про збереження росією статусу “ядерної супердержави”. У своєму виступі путін неодноразово згадував деяких союзників і натякав, що росія готова захищати зону свого впливу, в тому числі використовуючи загрози застосування ядерної зброї. Окрему згадку Білорусі у цьому контексті слід розглядати як “демонстрацію конкретних намірів”. При цьому, враховуючи китайсько-білоруські відносини, що активізувалися останнім часом, дане послання (як мінімум, його білоруська частина) адресоване не тільки Вашингтону і Брюсселю, а й Пекіну. Примітно, що наступного дня після засідання Ради безпеки Дмитро Пєсков намагався дещо змістити акценти у цьому питанні, заявивши, що озвучені Путіним зміни ядерної доктрини росії слід вважати “певним сигналом недружнім країнам“.

Враховуючи вищесказане, напрошується висновок, що публічне мусування путіним теми можливого використання ядерної зброї є, швидше, “ядерним” шантажем низки держав, які належать до ключових геополітичних гравців. Москва загрожує ядерною зброєю не на користь виправлення становища на російсько-українському фронті. Для путіна важливими є саме переговори про глобальні питання. Йдеться вже про переформатування світової системи зі збереженням за росією якогось “виняткового” статусу. При цьому ядерна зброя є чи не останнім аргументом путіна. Адже в економічному, політичному та військовому відношенні рф давно вже не є супердержавою. Тому залишається лише проведення глобальних переговорів, де ядерна зброя, як і поступки щодо кейсу України, будуть елементами торгу.

Примітно, що реакція Заходу на анонсовані В. путіним зміни в ядерній доктрині росії демонструє розуміння факту шантажу з боку Москви й навряд чи вплине на політику, що проводиться західними країнами.

Вибори у США: Київ зробив ставку на демократів?

У вересні Каміла Харріс, яка раптово увірвалася в передвиборчі перегони, впевнено підіймати шанси демократів на перемогу у виборах. Практично зрівнявшись із Трампом за рівнем підтримки виборців на початку місяця, після телевізійних дебатів підтримка Харріс на майбутніх президентських виборах зросла, що дозволило їй збільшити відрив від Трампа. Згідно з результатами опитування Reuters та Ipsos на 10 вересня за Харріс були готові проголосувати 47% респондентів, за Трампа – 42%. Серед респондентів, які хоч щось чули про дебати, 53% віддали перемогу на них Харріс та 24% Трампу.

Під час згаданих теледебатів Трамп та Харріс поговорили про Україну. На запитання, чи вважає Трамп, що перемога України на користь США, так чи ні, кандидат-республіканець відповів дуже ухильно: “Я думаю, що на користь США закінчити цю війну” . У відповідь Харріс звинуватила Тампа в тому, що він “здасть Україну протягом 24 годин після того, як виграє вибори” і заявила, що Вашингтон допоможе “Зеленському та його військам, бо інакше війська Путіна будуть у Польщі”.

Тому не дивно, що Володимир Зеленський розпочав свій візит до США 22 вересня з відвідування збройового заводу у штаті Пенсільванія, де зробив політичну заяву про те, що Трамп не знає, як закінчити війну в Україні, а кандидат республіканців на посаду віцепрезидент Вансу. надто радикальний”. І також не дивно, що ця поведінка президента України викликала серйозне обурення в американського політичного істеблішменту, який побачив у цьому “іноземне втручання у вибори США”.

Для американців це одна з найважливіших внутрішньополітичних тем, починаючи з 2016 року, а саме після перемоги на президентських виборах Трампа, якому, як підозрювали його опоненти, допомагали “фабрики тролів” Кремля. На сьогодні Конгрес і Сенат вже ухвалили значну кількість законопроєктів, покликаних обмежити цей самий вплив і передбачають використання санкцій як проти приватних осіб, так і проти самих держав, які втручаються у вибори до США.

Фактично, глава іноземної держави В. Зеленський прибув на територію США в розпал передвиборчої кампанії й зробив кілька висловлювань, які однозначно трактуються як підтримка демократів і критика кандидатів-республіканців. зробив це не де-небудь, а в Пенсільванії, яка є одним з семи так званих штатів США, що коливаються, на поточних виборах. При чому зі штатів Пенсільванія, що вагаються, є найважливішим, оскільки дає найбільше число виборців – 19. При цьому, саме на рахунок Пенсільванії у штабу Камали Харріс є амбітні плани. Річ у тім, що в цьому штаті проживає 800 тис. громадян польського походження, які, звісно, дуже цікавляться російсько-українською війною. Демократи енергійно та цілеспрямовано впливають на цю групу населення, щоб “забрати” штат.

І ось у цьому коливанні штату президент України, повторюючи класичні тези демократів, піддав публічній критиці республіканця Трампа, який в той самий час проводив серію передвиборчих мітингів у Пенсільванії й де він згідно з опитуваннями поки що програє Харріс. Тому не дивно, що на участь українського президента у передвиборчому марафоні на боці демократів була досить жорстка реакція. Спочатку спікер Конгресу республіканець Джонсон офіційно вимагає звільнити посла України в США Оксану Макарову, яка брала участь в організації заходу в Пенсільванії. Потім група з дев’яти республіканців Палати представників, очолювана Ленсом Гуденом, зажадала провести розслідування недавнього візиту Зеленського до Пенсільванії, запитуючи, чи він був політично мотивованим і чи фінансувався він за рахунок коштів американських платників податків (Зеленський прилетів літаком ВПС США). Крім того, посилаючись на критичні висловлювання Зеленського на адресу потенційної адміністрації Трампа та Венса, республіканці стверджують, що цей візит може порушувати федеральні закони (наприклад, Закон Хетча).

Адміністрація Білого дому, що діє, поспішила заявити, що ініціатива відвідування Зеленським заводу в Пенсільванії йшла від Києва, а не від Вашингтона. Проте прессекретар Білого дому Карін Жан-П’єр на брифінгу спробувала пом’якшити ситуацію, нагадавши, що два місяці тому президент України відвідав Юту, де брав участь у схожому заході з представниками республіканців, та закликала відмовитися від розслідування поїздки В. Зеленського до Пенсільванії.

Слід зазначити, що президент В. Зеленський не демонстрував явних переваг якомусь кандидату. 23 вересня відбулася його зустріч із двопартійною делегацією Конгресу США. 26 вересня В. Зеленський зустрівся з Камалою Харріс, яка заявила про необхідність подальшої підтримки України, оскільки це “стратегічний інтерес США”, і пообіцяла “докласти зусиль, щоб Україна перемогла у цій війні”.

Дональд Трамп до останнього моменту зберігав інтригу, не підтверджуючи зустріч із В. Зеленським. При цьому на передвиборчому мітингу в Північній Кароліні 25 вересня він заявив, що Зеленський хоче перемоги демократів на майбутніх виборах, і назвав президента України “найбільшим продавцем на Землі”. Зустріч Трампа з президентом України все ж таки відбулася 27 вересня, для чого українському президентові довелося навіть продовжити свій візит на один день. Під час зустрічі сторони обговорили “план перемоги”, висловили “загальну думку про те, що війну в Україні необхідно припинити, і Путін не може перемогти” і що війна має “закінчитися справедливо”. Трамп після зустрічі заявив, що війна в Україні переросте у Третю світову, якщо він програє вибори, і висловив упевненість у тому, що зможе швидко зупинити війну, якщо стане президентом. Також він додав, що у разі обрання прагнутиме завершити конфлікт в Україні ще до інавгурації. В. Зеленський своєю чергою за підсумками зустрічі сказав, що “отримав від Дональда Трампа дуже пряму інформацію, що він буде на нашому боці, що він підтримуватиме Україну“

Чи зможе “Пенсільванський трюк” політтехнологів допомогти демократам – не відомо. Однак, що точно можна спрогнозувати — так це стійку ворожість частини американського політичного істеблішменту щодо В. Зеленського, адже правила щодо іноземного втручання у вибори для всіх єдині, а республіканці, навіть якщо Трамп програє вибори, контролюватимуть американський Конгрес. Спікер Палати представників, один із лідерів Республіканської партії Майк Джонсон у коментарі українській службі “Голосу Америки” вже висловив жаль з приводу того, що сталося, і назвав візит Зеленського “жахливим розвитком подій”, який “погіршив відносини між двома країнами у дуже складний для України час”.

Основні події вересня

Військова та фінансова допомога: Європа продовжує підтримувати Україну, Вашингтон обіцяв до кінця року виділити всі заплановані на допомогу Києву кошти

24-та зустріч Контактної групи з питань оборонної підтримки України у форматі “Рамштайн” (06.09, Німеччина), у якій вперше взяв участь президент України В. Зеленський, підтвердила загалом готовність західних країн продовжувати надавати Києву військову допомогу. На підсумковому брифінгу заходу голова контактної групи, міністр оборони США Ллойд Остін заявив, що партнери почули прохання щодо надання якнайшвидшої допомоги у сфері безпеки. При цьому він похвалив ЗСУ за сміливість і наполегливість, зокрема, на Курському напрямку. Голова контактної групи пообіцяв, що понад 50 країн продовжать передавати Україні все необхідне, включаючи системи ППО, артилерійські снаряди та винищувачі F-16. Крім того, згідно з заявою міністра оборони України Умерова, цього року Київ робить особливий акцент на морській обороні, тому Україна разом із союзниками створює Коаліцію морських можливостей.

Допомога західних партнерів умовно можна поділити на кілька складових:

– безпосередня передача озброєння та військової техніки, боєприпасів та спорядження;

– організація у самій Україні необхідного оборонного виробництва та оплата української продукції військового призначення;

– фінансова допомога, включаючи гуманітарну та соціальну, а також відновлення енергосистеми.

1. Безпосередня передача озброєння та військової техніки, боєприпасів та спорядження

У рамках першого напряму у вересні:

Сполучені штати Америки:

– оголосили про пакети військової допомоги на загальну суму $3,025 млрд;

– виділили понад $200 млн на закупівлю компонентів для виробництва безпілотників та систем радіоелектронної боротьби;

– ухвалили рішення передати Україні крилаті авіабомби JSOW та обговорюють можливість передачі крилатих ракет JASSM;

– пообіцяли до кінця року виділити $5,5 млрд військової допомоги із запланованих коштів.

Німеччина:

– передала Україні 22 танки Leopard, 22 броньовані автомобілі MRAP, 12 самохідних гаубиць PzH 2000, три зенітні самохідні артилерійські установки Gepard, дрони та боєприпаси;

– оголосила про надання нового пакету допомоги вартістю €150 млн;

– планує передати 17 систем ППО IRIS-T;

– ухвалила рішення збільшити у поточному році фінансування військової підтримки України на €400 млн.

Великобританія анонсувала військову допомогу понад $210 млн і передала Україні партію 10 САУ AS-90. Ще шість буде поставлено найближчими тижнями.

Канада виділила $300 млн на програму підготовки українських пілотів на винищувачах F-16 та обіцяла в рамках Коаліції морських можливостей надати різне озброєння та обладнання українським авіабазам та флоту.

Фінляндія анонсувала новий пакет допомоги на суму 118 млн. євро.

Нідерланди виділили €80 млн на придбання озброєння та боєприпасів.

Іспанія передала батарею протиповітряної оборони HAWK із шістьма пусковими установками.

Литва надасть €10 млн на закупівлю озброєння та обладнання.

Швеція виділила €400 млн на військову допомогу.

Латвія надасть бронетранспортери, а також автомобільну техніку.

Ірландія виділить €128 млн на нелетальну військову підтримку.

Франція отримає від Єврокомісії €300 млн із надходжень від заморожених активів рф на закупівлю зброї для України.

Португалія передала Україні шість гелікоптерів Ка-32 російського виробництва.

Італія відправила до України батарею ППО Samp-T.

Данія пообіцяла надіслати нову партію F-16 до кінця цього року.

Польща планує фінансувати чеську ініціативу щодо закупівлі боєприпасів для України за межами ЄС.

Австралія спільно зі США розробляє план передачі Україні танків Abrams.

Норвегія виділить $9,5 млн на евакуацію тяжко поранених з України до Європи.

1. Організація у самій Україні необхідного оборонного виробництва та оплата української продукції військового призначення.

У вересні Україна розпочала виробництво власних 155-мм артилерійських снарядів.

Данія поки що лідирує серед інших країн щодо фінансування виробництва озброєння та боєприпасів на українських підприємствах. Як заявив міністр оборони цієї країни Трольс Лунд Поульсен, виробляти зброю в Україні набагато дешевше, ніж виготовляти чи купувати її на Заході. Тому він закликав союзників підключатися до такої ініціативи. У вересні ЗСУ отримали 18 артилерійських установок “Богдана”, які Данія профінансувала та замовила в Україні у липні. Крім того, ця країна заявила про додаткове виділення майже $629 млн (включно з $434 млн заморожених російських активів) для закупівлі озброєння через українську оборонну промисловість.

19 вересня в інтерв’ю українським ЗМІ, посол Євросоюзу в Україні Катаріна Матернова повідомила, що € 400 млн із першого траншу € 1,4 млрд із доходів від заморожених російських активів будуть направлені на фінансування українських оборонних підприємств.

• Фінансова допомога, включаючи гуманітарну та соціальну, а також відновлення енергосистеми.

США виділили Україні фінансування у розмірі понад $700 млн на відновлення енергосистеми та гуманітарну допомогу. $325 млн із цих коштів підуть на відновлення української енергетики, $290 млн – на гуманітарну підтримку, ще $102 млн – на гуманітарне розмінування.

Великобританія анонсувала новий пакет фінансової допомоги Україні на суму близько $315 млн. Гроші будуть направлені на гуманітарні потреби, забезпечення енергетичної стабільності та підтримку реформ. Крім того, значна частина коштів піде на підтримку освіти, охорони здоров’я, виплату зарплат держслужбовцям та пенсій.

Нідерланди надішле Україні новий пакет допомоги обсягом €209,5 млн на відновлення критичної інфраструктури та надання гуманітарної допомоги. Крім того, Нідерланди внесуть €45 млн до Фонду підтримки енергетики України та фінансуватимуть постачання необхідного обладнання.

Німеччина ухвалила рішення надати €70 млн на відновлення української енергетики. Кошти направлять українським містам та селам на закупівлю невеликих теплоелектростанцій, котелень, генераторів та сонячних систем, що дозволить забезпечити населені пункти безпечнішим та незалежнішим енергопостачанням.

Швеція виділила €5 млн на розмінування території України, а також пообіцяла виділити майже €44 млн на підтримку енергетики в Україні. За ці кошти будуть встановлені дві газові турбіни для виробництва електроенергії, здатні покрити потреби 185 тисяч осіб.

Ірландія виділить €40 млн на гуманітарну допомогу Києву.

Єврокомісія виділить Україні €40 млн на ремонт енергетичної інфраструктури. Також Україні буде надано безповоротний кредит у розмірі €35 млрд в рамках зобов’язань G7. Кошти спрямують на енергетику, бомбосховища, виробництво озброєнь вітчизняного виробництва та протиповітряну оборону. Частину грошей спрямують на озброєння вітчизняного виробництва, зокрема, далекобійні дрони та протиповітряну оборону. При цьому, як пояснили в Мінфіні України, погашення позики на €35 млрд відбуватиметься виключно коштом майбутніх доходів від заморожених суверенних активів рф до ЄС без залучення внутрішніх фінансових ресурсів України.

Європейський Союз підтримає Україну імпортом електроенергії, що забезпечить 12% потреб, а також допоможе Україні відновити об’єкти електрогенерації, які забезпечують 15% потреб.

Міжнародний валютний фонд планує цього року виділити Україні $1,1 млрд. фінансової допомоги.

19 вересня у Страсбурзі депутати Європарламенту ухвалили резолюцію про підтримку України, де закликали країни Євросоюзу прискорити постачання зброї Україні, зокрема сучасних систем ППО, а також інших озброєнь та боєприпасів, про які просить Київ, включаючи ракети Taurus. Крім того, резолюція містить прохання до країн Європейського союзу збільшити фінансування України та утриматися від скорочення внесків, а до Єврокомісії — оперативно запропонувати довгострокову фінансову допомогу для відновлення України.

До питання зняття обмежень застосування західного озброєння: думки розділилися

Питання дозволу на застосування переданого Україні західного озброєння, у тому числі щодо об’єктів у глибині Росії, значно активізувалося після початку Курської наступальної операції. При цьому західні союзники розділилися на два табори. Більшість європейських країн виступають за зняття всіх обмежень. Відповідні заяви у вересні поточного року зробили лідери та офіційні представники Данії, Нідерландів, Польщі, Фінляндії, а також НАТО, Єврокомісії та Канади.

Основними противниками даного рішення є лише чотири держави, але в сукупності вони мають незаперечний авторитет на Заході. 4 вересня президент В. Зеленський заявив, що чотири країни надають або здатні надати Україні саме ту далекобійну зброю, яка може допомогти вигнати росію з української території та зберегти життя цивільного населення. Він наголосив, що це рішення залежить не від коаліції західних союзників, а від конкретних держав: США, Великобританії, Франції та Німеччини.

Реальними причинами небажання Німеччини, Великобританії та Франції зняти обмеження та надати відповідне озброєння є, звичайно ж, позиція США у цьому питанні.

Основною публічною причиною, через яку Вашингтон не дає дозволу на удари далекобійною зброєю, називається їх низька, на думку американського військово-політичного керівництва, ефективність. Так, 7 вересня міністр оборони США Ллойд Остін заявив, що удари по цілях глибоко всередині росії американською та іншою західною зброєю не мають великого значення для захисту України від агресії росії. 19 вересня в ході брифінгу заступник прессекретар Пентагону Сабріна Сінгх заявила, що США не вважають, що зняття заборони на удари ЗСУ далекобійними ракетами вглиб рф матиме вирішальний ефект у війні. Напередодні та під час візиту В. Зеленського до США американські ЗМІ розгорнули цілу інформаційну кампанію, спрямовану на виправдання небажання Білого дому не давати дозволу на удари далекобійною зброєю вглиб росії. На думку The Washington Post з посиланням на американських чиновників, дозвіл Україні завдавати ударів далекобійною зброєю вглиб рф вплине лише на вплив на ситуацію на полі бою. Представники Білого дому та Пентагону нібито заявили, що не почули переконливих аргументів від українських політиків про те, що можливі цілі в межах досяжності ракет у росії матимуть суттєве значення на шляху України до перемоги. На їхню думку, використання ракет за цілями в Криму є більш стратегією, що стоїть.

The New York Times опублікувало думку американської розвідки про те, що дозвіл Україні на удари вглиб рф може нести певні ризики. Видання з посиланням на джерела в спецслужбах зазначає, що внаслідок такого дозволу рф може застосувати проти США та їхніх союзників рішучі дії, а перебіг війни при цьому кардинально не зміниться. У матеріалі йдеться, що як дії у відповідь на перші далекобійні удари рф може провести диверсії на об’єктах у західних країнах, продовжуючи діяти потай, щоб не розширювати масштаби конфлікту.

Реальними основними причинами відсутності у Вашингтона бажання приймати це рішення є:

– загроза розростання конфлікту на Європейському континенті;

– можливий неконтрольований розпад росії, що володіє найбільшими запасами ядерної зброї, внаслідок поразки у війні з Україною;

– небажання адміністрації Байдена ставити під загрозу майбутнє “перезавантаження” відносин із Москвою.

кремль досить нервово відреагував на дискусію щодо можливого дозволу західних країн на застосування далекобійної зброї, що постачається, для ударів по об’єктах на російській території. 12 вересня Путін під час інтерв’ю російському телеканалу зробив спеціальну заяву про те, що застосування західної високоточної зброї великої дальності проти росії означатиме пряму участь країн НАТО у бойових діях в Україні. Цей наратив повторив 13 вересня і постійний представник росії в ООН Василь Небензя, який на засіданні Ради Безпеки ООН заявив, що члени НАТО розпочнуть пряму війну з Москвою, якщо дозволять Києву застосовувати далекобійну зброю. 19 вересня спікер Держдуми рф В’ячеслав Володін заявив, що дозвіл Києву завдавати ударів західною зброєю по росії може призвести до світової війни з використанням ядерної зброї, наголосивши, що російська ракета “Сармат” долітає до Страсбурга, де засідає Європарламент, за 3 хвилини 20 секунд. Як своєрідне попередження слід розглядати й анонсовану 25 вересня В. Путіним зміну російської ядерної доктрини.

Відповідно, Києву не варто найближчим часом сподіватися на зміну позиції Вашингтона та його основних сателітів – Німеччини, Великобританії та Франції – з цього питання. Навряд чи ситуація зміниться і після виборів у листопаді президента США: ці страхи мають глибинний стратегічний характер і мало залежать від особистостей.

Водночас не можна виключати, що США та інші країни можуть “негласно” дозволити Україні завдавати ударів далекобійним озброєнням по об’єктах у глибині росії. Непублічне дозвіл дозволить уникнути прямого звинувачення Заходу у створенні умов ескалації конфлікту. Проте, найімовірніше, що це рішення буде “заморожено” до проведення президентських виборів у США.

Проєкт бюджету-2025: у пріоритеті безпека та оборона

У вересні Верховна рада розпочала розгляд затвердженого урядом проєкту бюджету України на 2025 рік. Доходи загального фонду держбюджету на наступний рік без урахування офіційних трансфертів та грантів передбачені на рівні 2007,4 млрд. гривень, витрати загального фонду державного бюджету складуть 3643,6 млрд. гривень.

У пріоритеті видатків залишаться сектор безпеки та оборони (2223 млрд гривень, що становить 26,3% від прогнозованого ВВП країни та понад 60% від запланованих бюджетних видатків), а також соціальна сфера – 419,2 млрд гривень або 11,5% від видаткової частини бюджету (див. діаграму 1).

Передбачені витрати на сектор безпеки та оборони у 2025 році включають грошове, речове та продовольче забезпечення військових, придбання озброєння та військової техніки, а також підтримку оборонно-промислового комплексу. На оплату праці захисникам планують витратити 1 158,4 млрд. гривень (1 149 млрд. гривень – у поточному році). На озброєння та військову техніку закладено 737,2 млрд. гривень (704,9 млрд. гривень). Так звані “інші” витрати на безпеку та оборону передбачені у розмірі 327,4 млрд гривень (322,8 млрд гривень) – див. діаграму 2.

Основним джерелом фінансування сектору безпеки та оборони будуть внутрішні ресурси – 2041,8 млрд. гривень, що становить 91,8% від запланованих на ці цілі коштів та 77,9% від загальної суми внутрішніх доходів держави у 2025 році.

Також у вересні депутати Верховної Ради у першому читанні підтримали законопроєкт про підвищення податків на 58 млрд грн цього року та 137 млрд наступного. 20 вересня президент України В. Зеленський підписав закон про виділення додаткових 500 млрд грн (понад $12 млрд) на потреби оборони цього року. Таким чином, витрати у 2024 році становитимуть рекордні 3,73 трлн гривень (близько $90 млрд) при доході в 1,9 трлн гривень (близько $45,8 млрд) .

Мирне врегулювання конфлікту : чий план стане основним?

Чим довше триває наступальна операція ЗСУ у Курській області, тим більше активізується діалог про можливі мирні переговори. У вересні міжнародна дискусія на тему завершення конфлікту між Україною та росією розвивалася за декількома напрямками.

З одного боку підготовлений та презентований наприкінці вересня у США “план перемоги” демонструє рішучість Києва до останньої можливості боротися за захоплені та анексовані Москвою території. Водночас Україна заявила про готовність запросити росію на 2-й Саміт світу, запланований на листопад поточного року.

Альтернативою даному плану є просувається з травня Бразилією і КНР “План політичного врегулювання української кризи”, що передбачає зупинку війни по лінії фронту, що прямо суперечить Формулі миру Зеленського, згідно з якою передбачено виведення військ рф на кордони 1991 року.

В інтерв’ю бразильському виданню Metrоpoles 12 вересня президент В. Зеленський назвав “мирні ініціативи” Бразилії та Китаю “деструктивними” та зазначив, що запропонований цими країнами мирний план більше відповідає інтересам росії й не був узгоджений з Україною, що для Києва є неприйнятним.

Пекін практично миттєво відреагував на критику президентом Зеленським китайсько-бразильського “мирного плану”, що може свідчити про його серйозну зацікавленість у реалізації своєї ініціативи. Представник Міністерства закордонних справ Китаю Мао Нін на пресконференції 13 вересня заявила, що КНР продовжить сприяти мирному врегулюванню війни між рф та Україною, незважаючи на критику. “План закликає до зниження напруженості, запобігання ескалації, збільшення гуманітарної допомоги, протистояння використанню ядерної зброї та захисту глобальних ланцюгів постачання”, – наголосила Мао .

28 вересня МЗС Швейцарії заявило, що дана країна підтримує “мирну ініціативу” Китаю та Бразилії щодо завершення війни в Україні і додала, що ця ініціатива важлива, оскільки пропонує альтернативу “войовничим промовам”, які звучали в ООН у вересні як з українською, так і та з російського боку. Українське МЗС відреагувало на заяву швейцарських колег, заявивши, що ініціатива КНР та Бразилії не відповідає українським інтересам і лише ускладнить процес досягнення миру. У відомстві додали, що будь-які ініціативи, які не містять чіткого посилання на Статут ООН і не гарантують повного відновлення територіальної цілісності України, є неприйнятними, оскільки вони “лише створюють ілюзію діалогу, тоді як агресор продовжує свої злочинні дії”.

Україна також використала майданчик ООН, щоб переконати міжнародну спільноту відмовитись від підтримки мирного плану Китаю. Про це йдеться у документі, який українські представники поширили серед дипломатів та офіційних осіб на Генеральній Асамблеї ООН. За повідомленнями ЗМІ, Україна висловлює стурбованість тим, що Китай веде приховану роботу в ООН, прагнучи залучити прихильників свого плану щодо припинення конфлікту. Зокрема, Пекін має на меті заручитися підтримкою країн Латинської Америки, Азії та Африки, що буде використано як доказ того, що китайський план схвалює “світова більшість”. Українські дипломати наголошують, що Пекін намагається запобігти поразці росії у війні, тому китайський план націлений на заморожування конфлікту та пропонує умови, вигідні для росії.

У вересні, на тлі презентації у США українського “плану перемоги”, думки політиків та дипломатів щодо можливих варіантів припинення конфлікту між Україною та росією почали набувати полярності як за термінами продовження конфлікту, так і за умовами його припинення.

Турецький президент Ердоган заявив, що повернення Криму Україні – вимога міжнародного права. Він також додав, що підтримка територіальної цілісності, суверенітету та незалежності Туреччиною України залишається незмінною.

Джей Ді Венс, кандидат у віцепрезиденти від Республіканської партії, запропонував свій план припинення війни в Україні, який включає збереження окупованих територій за рф та створення демілітаризованої зони вздовж нинішніх ліній фронту .

Під час зустрічі з президентом Зеленським кандидат від демократів Харріс розкритикувала тих, хто намагається “змусити Україну відмовитися від значної частини її суверенної території та вимагає від України прийняти нейтралітет”. “Ці пропозиції аналогічні тим, що висловлює Путін. І скажімо чітко: це не пропозиції світу. Це пропозиції капітуляції”, – наголосила Харріс.

Президент Чехії Павло заявив, що Україні необхідно визнати, що деякі захоплені території країни можуть залишитись під контролем рф на роки.

Міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський висловив думку, що війна в Україні закінчиться, коли Путін зрозуміє, що вторгнення було помилкою і цілі недосяжні за прийнятну ціну. На думку дипломата, вирішення конфлікту – це відведення військ обох країн за межі їхніх міжнародно визнаних кордонів.

На думку президента Сербії Вучича, війна в Україні триватиме ще 10 років і закінчиться мирними переговорами, після яких сторони довго не зможуть домовитися, як це було у випадку з Кореєю. До цього, на думку Вучича, Україна і росія “битимуться за кожне село та місто” .

Слід зазначити, що у вересні відбулася помітна трансформація позиції Москви. Ще у серпні кремль категорично заперечував можливість переговорів із Києвом. Однак тепер, хай і з деякими застереженнями, Путін кілька разів заявив про таку можливість. 2 вересня політик заявив про готовність росії до переговорів з Україною, “якщо київський режим матиме бажання не на словах, а насправді розв’язувати питання мирними засобами”. За його словами, росія “ніколи не відмовлялася від мирних переговорів”, але говорити про це Москва буде тільки після звільнення Курської області рф . 5 вересня Путін знову порушив тему переговорів з Україною, заявивши, що в їх основі мають лежати Стамбульські угоди.

Навіть після заяви Москви про зміну російської ядерної доктрини не було прямої відмови росії від можливого проведення переговорів.

Офіційна риторика росії дозволяє припустити, що кремль уже фактично виставив умови для своєї участі в Саміті – звільнення Україною захоплених територій у Курській області та збереження заборони на застосування західних далекобійних систем по об’єктах на території рф . Таким чином можна констатувати, що проведення Курської наступальної операції безпосередньо сприяло початку процесу підготовки мирних переговорів між Україною та росією.

На цьому тлі також активізувалася дискусія про можливих посередників у переговорах із рф. Про своє бажання взяти активну участь в організації мирних переговорів заявили Австрія, Азербайджан та Словаччина. Однак колишній посол України в Німеччині, а нині посол у Бразилії Андрій Мельник заявив, що Україна готова розглянути в цій якості Німеччину і закликав канцлера Олафа Шольца налагодити контакт із Путіним дипломатичними каналами. Мельник також зазначив, що Путін нібито подає “нові сигнали” про готовність до посередництва з боку Китаю, Бразилії та Індії. Проте Україна, за його словами, поки що не готова до таких посередників, оскільки “базова довіра, особливо до Бразилії, ще потребує зміцнення”.

На думку окремих ЗМІ, Індія є ідеальним посередником для України у переговорах із рф . Попри те, що Індія послідовно утримується від засудження російського вторгнення на Україну, Делі при цьому виступає за повагу до суверенітету та територіальної цілісності, а також за припинення війни. При цьому наголошується, що Індія, можливо, єдиний світовий гравець, який може зіграти роль посередника або принаймні єдина країна, здатна переконливо представити себе як нейтральну сторону щодо Москви та Києва.

Враховуючи бажання багатьох держав взяти активну участь в організації переговорного процесу, очікується, що Другий саміт світу у разі присутності на ньому російської сторони може принести відчутні зрушення у питаннях мирного врегулювання конфлікту. При цьому можна припустити, що порядок денний цього Саміту безпосередньо залежатиме від участі в цьому заході росії. Якщо Москва буде присутня на Саміті, то можлива конструктивна дискусія щодо обговорення конкретних умов перемир’я та завершення конфлікту. Якщо кремль відмовиться від запрошення, то швидше за все Україна наполягатиме на посиленні міжнародного тиску на росію в рамках розробленого Києвом плану. Не викликає сумніву, що розвиток ситуації за другим сценарієм неминуче спричинить негативну реакцію кремля.

Своєю чергою, речник МЗС рф Захарова заявила, що “росія не збирається брати участь у самітах світу по Україні”, оскільки “нічого спільного з врегулюванням вони не мають”. На її думку, мета нового саміту – “протягнути абсолютно нежиттєздатну “формулу Зеленського” як безальтернативну основу вирішення конфлікту”, домогтися підтримки “світової більшості” і “від його імені пред’явити росії ультиматум про капітуляцію”.

Дискусія з врегулювання конфлікту, що активізувалася в останній місяць, підсвітила різні підходи та причини, які спонукають дипломатів і політиків все частіше говорити про це. Європа об’єктивно втомилася від бойових дій на континенті. Причому чим далі перебувають країни від кордонів із росією, тим більше поступок вони готові зробити для завершення конфлікту. Китай та Бразилія продовжують діяльність із формування раніше анонсованої платформи “Друзі світу”, маючи на меті глобальну реставрацію світового порядку та системи міжнародної безпеки. Слід визнати, що їхні кроки мають певний успіх, про що може свідчити бажання Швейцарії приєднатися до цієї ініціативи.

Курська область: Москва не може повернути контроль над захопленою ЗСУ територією, Київ планує використати ситуацію для “примусу росії до миру”

У вересні дещо прояснилася ситуація про плани Києва щодо захоплених та утримуваних ЗСУ територій у Курській області. Президент Зеленський заявив, що Київ планує безстроково утримувати захоплені російські території, оскільки вони є невід’ємною частиною переможного плану з припинення війни. Пізніше український лідер більш детально розкрив цілі цієї наступальної операції. За його словами, однією з них був примус росії перекинути в Курську область значні сили для нейтралізації дій ЗСУ. “росіяни розпочали контрнаступальні дії в Курській області, все йде за нашим українським планом”, – заявив Зеленський і додав, що Москва стягнула туди близько 40 тисяч військових, що кардинально позначилося на ситуації в Донецькій області — просування російських військ там істотно знизилося, а на окремих ділянках – зупинилося. Крім того, “снарядний дефіцит” на Донецькому напрямку знизився майже вп’ятеро на користь України (раніше це співвідношення становило 1 до 12 на користь росіян, зараз уже 1 до 2,5). Також президент України заявив, що Курський наступ завадив рф створити “буферні зони”, які росіяни планували реалізувати “від сходу до півночі нашої країни”.

За 50 днів, що минули з початку наступальної операції ЗСУ у Курській області, російські війська так і не змогли витіснити українські частини з території рф і зосередилися на “стабілізації ситуації”. За оцінками ЗМІ, українські війська захопили та утримують близько 1300 квадратних кілометрів російської території, включаючи місто Суджу – важливий вузол експортної газотранспортної системи рф. Зосередившись на розвитку настання російських військ на сході України, Москва не поспішає перекидати сили в Курську область . Створеного там угруповання військ явно недостатньо для повернення контролю над територією, що утримується ЗСУ. Тому, за інформацією учасників боїв у Курській області, російські війська, звільняючи власну територію, застосовують ту ж тактику, що й в Україні, яку можна охарактеризувати як тактику “випаленої землі”: масовані ракетно-артилерійські та бомбові удари практично стирають російські населені пункти з лиця землі.

На думку ЗМІ, однією з причин відсутності значних успіхів контрнаступу російських військ під Курськом, що розпочалося в середині вересня, є активне залучення росією військовослужбовців термінової служби. Не бажаючи знімати навчені та досвідчені частини з Донецького напрямку, Москва змушена кидати у бій малонавчених солдатів-строковиків.

За інформацією видання BILD, українські війська перекидають додаткові сили на Курщину, тому навряд чи Москва зможе найближчим часом повернути під свій контроль зайняті ЗСУ території, попри заяви, що прозвучали в кремлі, про прагнення зробити це до середини жовтня.

Нові виклики та погрози: Іран передав росії балістичні ракети, Москва може завдати ударів по ядерному об’єкту

У вересні багато ЗМІ опублікували інформацію про те, що Іран відправив до рф балістичні ракети малої дальності . Повідомлялося про передачу Пакистаном понад 200 балістичних ракет Fath-300, здатних досягати цілей на відстані до 110 км.

Іран спростував звинувачення у постачанні балістичних ракет росії. Іранська місія при ООН заявила, що позиція Ірану щодо українського конфлікту залишається незмінною: країна виступає проти військової допомоги будь-якої зі сторін і закликає до переговорів щодо припинення вогню. Однак, попри офіційні спростування, 9 вересня один з іранських депутатів підтвердив відправлення ракет росії, заявивши, що це був вимушений захід для задоволення потреб країни, включаючи імпорт сої та пшениці.

Міністерство закордонних справ України викликало тимчасового повіреного Ірану та висловило глибоке занепокоєння української сторони у зв’язку з повідомленнями про можливі поставки Іраном балістичних ракет російської федерації, а також попередили офіційний Тегеран, що у разі підтвердження факту передачі Іраном балістичних ракет до рф, це матиме руйнівні наслідки. для українсько-іранських двосторонніх відносин.

Захід офіційно підтвердив інформацію про постачання Іраном балістичних ракет росії. Згідно з опублікованим на сайті Держдепу США документом, Вашингтон ввів нові санкції проти Ірану у зв’язку з військово-технічною співпрацею з росією. При цьому під час спільної пресконференції з главою МЗС Великобританії держсекретар США Ентоні Блінкен підтвердив, що росія отримала від Ірану балістичні ракети для допомоги у війні проти України.

Франція, Великобританія та Німеччина також анонсували нові санкції проти Ірану за постачання ракет росії. Зокрема, планується розірвати двосторонні договори про повітряне сполучення з Іраном .

ЄС отримав перевірену інформацію, що Іран надав росії балістичні ракети. “однодушна позиція лідерів ЄС завжди була чіткою. Брюссель відповість швидко і в координації з міжнародними партнерами, включаючи нові та значні обмежувальні заходи проти Ірану”, – зазначив представник зовнішньополітичної служби ЄС Петер Стано .

21 вересня глава МЗС України Андрій Сибіга заявив, що за даними української розвідки, напередодні зими росія планує завдати ударів по українським ядерним об’єктам і уточнив, що йдеться про відкриті розподільні пристрої атомних станцій та підстанцій передачі, які є критичними для безпечної роботи атомної енергетики. . Водночас він закликав ООН та союзників України створити постійні моніторингові місії на атомних станціях країни.

Своєю чергою глава Офісу Президента України Андрій Єрмак закликав до швидкої глобальної реакції на передбачувану загрозу удару по ядерному об’єкту, назвавши ці плани “підготовкою до можливого сценарію ядерної катастрофи”.