Аналітичний огляд основних політичних подій в Республіці Білорусь за період с 02.12.2024 по 08.12.2024

1. Ситуація в сфері національноі і міжнародної безпеки

2 грудня було опубліковано документ “Спільне бачення Євразійської хартії різноманіття та багатополярності у ХХІ столітті”, підписаний міністрами закордонних справ Білорусі та Росії 22 листопада під час спільного засідання відомств[1].

6 листопада у Мінську відбулося засідання Вищої держради (ВДР) Союзної держави Білорусі та Росії (СД) за участю президентів двох країн. Перед засіданням ВДР держсекретар Ради безпеки РБ А. Вольфович зробив сенсаційну заяву про те, що Мінськ повністю контролює російське тактичне ядерне озброєння (ТЯО), нібито розміщене на території РБ з літа минулого року. “У кожного президента своя “червона кнопка”, свій портфель, своя ядерна валіза”, — заявив Вольфович і додав, що зброю, яка знаходиться на білоруській території, має право застосувати тільки президент Білорусі[2]. Деякі експерти поспішили заявити про передачу Мінську ядерної зброї і порушення цим Договору про нерозповсюдження ядерної зброї, підписаного і Росією, і Білоруссю. Однак заяву Вольфовича слід розцінювати в контексті відсутності в Росії можливості застосування ТЯО з території РБ без згоди білоруської сторони.

Одним з основних питань заходу стало підписання документів у сфері безпеки СД: Концепції безпеки СД та Договіру між Російською Федерацією та Республікою Білорусь про гарантії безпеки в рамках СД. Тексти Концепції та Договору не подано на публічний розгляд, проте висловлювання посадових осіб дають змогу виявити основні положення підписаних документів.

Концепція безпеки СД містить загальні напрями забезпечення безпеки з урахуванням змін у міжнародній ситуації, а також у сфері регіональної та глобальної безпеки. Порядок реалізації положень цього документа визначатиметься іншими документами.

Договір між РФ та РБ про гарантії безпеки в рамках СД містить “широкий спектр гарантій — від економічних до військових”. Причому сторони посилено наголошують, що ці гарантії є взаємними. Ще перед засіданням ВДР глава МЗС РБ М. Риженков заявив, що “спочатку була ідея про гарантії безпеки з боку Росії щодо Білорусі”, проте “партнерські, союзницькі та братерські” відносини визначили взаємний характер гарантій. При цьому ще в листопаді 2023 року держсекретар Ради безпеки Білорусі О. Вольфович, коментуючи хід підготовки цього Договору, заявляв, що гарантії згідно з документом будуть взаємними[3]. Тоді ж Вольфович заявив, що Договір практично готовий, залишилося лише узгодити його на рівні зовнішньополітичних відомств.

Але пройшов цілий рік, перш ніж цей Договір був винесений на підписання президентами двох країн. При цьому привертає на себе увагу той факт, що глави держав схвалили проєкт цього документа буквально напередодні засідання ВДР: Лукашенко – 4 грудня.2024 року, а Путін — 5 грудня.

При цьому обидва президенти уповноважили свої зовнішньополітичні відомства на проведення переговорів щодо проєкту цього документа.

Таким чином, або переговори по лінії МЗС відбулися вночі напередодні засідання ВДР, або узгодження документа буде продовжено, незважаючи на офіційне підписання його президентами РБ та РФ.

Крім того, той факт, що цей Договір практично був готовий до підписання ще в кінці минулого року, може свідчити, що Кремль уже тоді мав плани на зміну своїх підходів до застосування ядерної зброї. Однак Москва приберегла цей козир до результатів президентських виборів у США: Путін затвердив оновлену ядерну доктрину РФ 19 листопада 2024 року, коли стало відомо про перемогу Трампа, націленого на проведення переговорів на користь завершення російсько-українського конфлікту. У новій версії російської ядерної доктрини офіційно заявляється про надання Білорусі “ядерної парасольки”. І коментуючи підписання Договору між РФ та РБ про гарантії безпеки у рамках СД В. Путін уточнив, що союзницькі зобов’язання щодо оборони та захисту суверенітету та незалежності двох держав, а також цілісності та недоторканності території та зовнішнього кордону Союзної держави здійснюватимуться “із залученням усіх наявних сил та коштів”, включаючи російське ТЯО, розташоване “за пропозицією президента Білорусі” біля РБ[6].

Про те, що і Концепція та Договір повністю “синхронізовані” з оновленою ядерною доктриною РФ, заявляв і міністр закордонних справ Росії С.С. Лавров на пресконференції 22 листопада за підсумками спільного засідання колегій МЗС РФ і РБ[7], і посол РФ у Білорусі Б. Гризлов, який говорив у жовтні, що «до договору включені й положення, пов’язані з розміщенням російського ТЯО на території Білорусі». За словами Гризлова, «в текст договору інтегровані деякі нововведення, озвучені президентом Росії на нараді з питань ядерного стримування 25 вересня цього року»[8].

Звертає на себе також увагу той факт, що у своєму виступі В. Путін особливо виділив союзницькі зобов’язання щодо захисту, крім суверенітету та незалежності, конституційного ладу Росії та Білорусі, значно розширюючи сферу застосування положень підписаного Договору: це означає, що він може застосовуватися не лише для захисту від зовнішньої агресії, а й проти “внутрішніх ворогів”, що посягають на конституційний лад РБ та РФ.

Слід зазначити, що захист суверенітету та територіальної цілісності СД є одним із завдань Регіонального угруповання військ (сил) Союзної держави, куди входять ЗС РБ у повному складі, та плани на застосування якого регулярно оновлюються та затверджуються на найвищому рівні. Відповідно, юридичне право залучення ВР РБ для захисту Союзної держави існує вже 20 років. Наприклад, 10 жовтня 2022 року О. Лукашенко заявляв, що домовився із В.В. Путіним про залучення Регіонального угруповання військ у зв’язку із загостренням ситуації на західних кордонах Союзної держави. У міноборони Білорусі тоді уточнили, що загальна чисельність російських військовослужбовців у складі спільного Регіонального угруповання військ біля РБ становитиме трохи менше 9 тисяч осіб[9].

Враховуючи наявну інформацію про зміст підписаних документів, можна припустити, що текст Договору про гарантії безпеки є компіляцією з положень оновленої російської ядерної доктрини та чинної Угоди про спільне забезпечення регіональної безпеки у військовій сфері.

Після завершення засідання ВДР Лукашенко публічно звернувся до Путіна з проханням розмістити на території Білорусі нові російські системи озброєння, насамперед «Орєшнік», і при цьому білоруський президент поставив неодмінну умову: цілі для цієї зброї будуть визначатися військово-політичним керівництвом РБ. Водночас Лукашенко наголосив, що звертається з таким проханням не лише від себе особисто, а й від усього білоруського народу.

У відповідь президент РФ заявив про можливість розміщення ракет “Орєшнік” у РБ у другій половині наступного року, по мірі нарощування випуску системи та підтвердив, що об’єкти для ураження ними з території Білорусі зможе визначати сам Лукашенко. Привертає увагу той факт, що можливими термінами розміщення “Орєшніка” в РБ Путіним було названо другу половину 2025 року. Це може свідчити про два важливі аспекти. По-перше, підтверджує відсутність у РФ таких ракет у необхідній кількості та вказує на обмежені можливості російського оборонно-промислового комплексу щодо їх виготовлення у короткі терміни. По-друге, цю заяву Путіна можна розцінювати як прихований ультиматум Трампу про необхідність завершити війну в Україні до наступного року на вигідних для Росії умовах.

Про те, що “вистава під назвою “Орєшнік” була зрежисована у Кремлі, може свідчити той факт, що ще перед початком засідання ВДР прессекретарю російського президента Пєскову одним із представників ЗМІ було поставлено явно підготовлене та узгоджене питання про розміщення “Орєшніка” у РБ [10].

Найімовірніше, що підписання 6 грудня Концепції та Договору, як і озвучені плани щодо розміщення біля РБ російських балістичних ракет середньої дальності є елементами гібридної інформаційної війни Москви і Мінська проти Заходу. Що характерно, російські та білоруські ЗМІ моментально відреагували на ці новини. При цьому в РБ акцент робиться на нібито узгодженому прийнятті ракет “Орєшнік” на озброєння ЗС РБ[11], [12]. Російські ЗМІ, зі свого боку, почали активно мусувати тему можливого застосування “Орєшніка” по об’єктах у Європі, включаючи військові бази протиракетної оборони США (див. фото).

Крім того, російські ЗМІ акцентують увагу на таких аспектах:

рішення про розгортання у Білорусі ракетних систем “Орєшнік” прийнято відповідно до запиту білоруської сторони;
основою для ухвалення цього рішення є підписаний договір про гарантії безпеки;
“Орєшнік” у будь-якому випадку залишається у складі російських РВСП;
наслідки групового удару високоточною неядерною зброєю можна порівняти із застосуванням ядерної зброї.

Можна припустити, що саме запит Мінська на розміщення в РБ “Орєшніка” є розмінною монетою щодо згоди Москви на черговий президентський термін Лукашенка. Крім того, було чітко продемонстровано бажання сторін якнайшвидше реалізувати на практиці теоретичні положення підписаних документів.

Однак практична реалізація рішення про розгортання в РБ ракетних систем “Орєшнік” може постати перед деякими труднощами. По-перше, необхідно оцінити стан інфраструктури, що залишилася з часів СРСР, для можливості розміщення “Орєшніка”. І навряд чи її підготовка обійдеться мінімальними витратами, як заявив білоруський президент. По-друге, абсолютно неясним залишається механізм визначення білоруським керівництвом цілей для поразки та постановки відповідних завдань окремим ракетним полкам російських РВСП. У будь-якому випадку, відповідне рішення ухвалюватиметься в Москві.

Прикметно, що білоруські чиновники від недалекого розуму розкрили справжні цілі “вистави під назвою “Орєшнік””. Ю. Селіверстов припустив, що наявність на озброєнні ЗС РБ комплексу для запуску балістичної ракети середньої дальності навіть допоможе зняти санкції з Мінська[13].

У листопаді поточного року незалежними джерелами було зафіксовано 151 випадок порушення повітряного простору РБ російськими БПЛА типу “шахед” протягом 20 днів місяця, що є рекордом за весь період моніторингу. З цих дронів 82 повернулися в Україну та Росію, 66 були втрачені і три — збиті силами ППО ЗС РБ[14].

Аналіз

Агресивна риторика не вигідна Лукашенку в умовах проведення в Білорусі активної фази електоральної кампанії: основним лейтмотивом виборчого штабу чинного президента є миротворчість, миролюбність та збереження мирного неба над головами білорусів. А розміщення біля РБ іноземних стратегічних наступальних озброєнь несе істотні ризики удару у разі їх гіпотетичного застосування. Що може бути негативно сприйнято виборцями. Не можна також виключити збільшення російського військового контингенту Регіонального угруповання військ (сил) у РБ. У сукупності це буде розцінено Заходом як загострення військово-політичної ситуації в регіоні та спричинить відповідні негативні для Білорусі наслідки.

Розуміють це і білоруські чиновники, яким Лукашенко пояснив необхідність цього кроку як набуття інструменту тиску та шантажу Заходу з чутливих для Білорусі питань.

Лукашенко для отримання згоди Кремля балотуватися на новий термін був змушений взяти участь у даній виставі, зробивши слабкі та непереконливі спроби продемонструвати збереження незалежності хоча б у питанні контролю за російськими засобами ураження, розміщеними на білоруській території. На це, зокрема, було направлено заяву Вольфовича. У цьому Лукашенку підіграв і Путін, публічно погодившись на “визначення Мінськом цілей для поразки”. Проте сам Лукашенко зазначив, що експлуатацією ракетних систем “Орєшнік”, як і ТЯО, у Білорусі займатимуться російські військовослужбовці, нівелювавши тим самим усі спроби продемонструвати наявність реального контролю у цьому питанні.

Загалом, дана ситуація не є чимось надзвичайним. Контроль та управління американською ядерною зброєю, розміщеною в Європі, є винятковою прерогативою Вашингтона. І нікому через це не спадає на думку звинувачувати Бельгію, Німеччину, Італію, Нідерланди та Туреччину у втраті національного чи військового суверенітету.

Однак для Лукашенка це питання є ключовим через постійне використання його опонентами факту розміщення в РБ російських військових баз та російського озброєння як свідчення нібито втрати військового суверенітету Білорусі у процесі інтеграції в рамках Союзної держави.

Водночас розгортання Росією ракет «Орєшнік» у Білорусі не несе істотних нових загроз для України чи НАТО. По-перше, відповідно до заявлених характеристик, “Орєшнік” може вражати цілі на території всієї західної частини Європи безпосередньо з російської території, а час підльоту при цьому вимірюється хвилинами. Тому його розміщення в РБ не несе жодних стратегічних вигод. По-друге, застосування “Орєшніка” в ядерному варіанті в даний час малоймовірне. А ЗС РФ регулярно завдають масованих ударів по об’єктах в Україні із застосуванням балістичних ракет «Іскандер», гіперзвукових ракет «Кинджал» та крилатих ракет Х-101 у звичайному спорядженні (усі можуть використовуватися як носії ядерної зброї).

Тому й підписання документів, що містять постулати про можливість застосування всіх засобів, включаючи ядерну зброю, та озвучені плани щодо розміщення на території РБ ракетних систем “Орєшнік” слід розцінювати як елементи психологічного тиску на Захід напередодні початку переговорного процесу по Україні. Не можна виключати, що відмова Росії від розміщення ТЯО та ракет “Орєшнік” на території РБ буде використана Москвою під час переговорів для отримання преференцій або вигоди в інших питаннях. Це також дозволить обґрунтувати потребу присутності Мінська за столом переговорів.

2. Політична, соціальна и економічна ситуація в Білорусі

2 грудня А. Лукашенко провів кадровий день і призначив (узгодив):

актора театру та кіно, депутата Палати представників Р. Чернецького — міністром культури;

З. Чепурного — послом у Туркменістані;

колишнього міністра з податків та зборів (2014-2024) С. Наливайка — помічником Президента у Могилівській області;

Ст. Ковальова — генеральним директором “Белтопгаз”;

М. Малецького — генеральним директором ЗАТ “Білоруська нафтова компанія”;

А. Демидівця — генеральним директором ВАТ «МІНСЬК КРИСТАЛ».

Д. Радіоніка — заступником голови Державного митного комітету;

Д. Шляхтина — першим заступником міністра культури;

Г. Глазко — першим заступником міністра транспорту та комунікацій;

Є. Блігатову — заступником міністра економіки;

С. Адаменко — заступником міністра енергетики;

З. Козакевича — начальником Секретаріату Ради Республіки.

3 грудня Лукашенко підписав Указ № 452[15], яким актуалізується чинний з 1997 року Указ “Про реагування посадових осіб на критичні виступи у державних засобах масової інформації”. Аналіз внесених змін свідчить, що реальною метою є посилення контролю за діяльністю ЗМІ та інтернет-ресурсів, розширення потенціалу державних ЗМІ у комунікаціях з населенням, у тому числі за рахунок залучення експертної спільноти, підконтрольної структурам влади.

4 листопада пройшло спеціальне засідання Президії Ради міністрів РБ, присвячене вдосконаленню підходів забезпечення громадян житлом[16].

6 грудня завершився черговий етап кампанії з виборів президента Республіки Білорусь — збір підписів на підтримку висування кандидатів у президенти. Згідно із заявою голови ЦВК І.Карпенка цей етап пройшов спокійно — скарги чи звернення із цього приводу не надходили. Як заявив глава Адміністрації президента Д. Крутий під час “марафону єдності” в Орші, за висування О. Лукашенка кандидатом у президенти нібито зібрано 2,5 млн підписів[17]. Це абсолютний рекорд для всіх електоральних кампаній Білорусі.

Незважаючи на законодавчу заборону агітаційної діяльності на підтримку можливих кандидатів на пост президента, чинна влада проводить заходи, які можна оцінити як приховану агітацію. 7 грудня у “Мінськ-Арені” О. Лукашенко відвідав спортивно-розважальне шоу “Час наших перемог”, яке зібрало 7 тисяч глядачів. Напередодні заходу держЗМІ з подання прессекретаря білоруського президента М.Ейсмонта масово поширювали наратив про те, що проведення даного шоу — це цілком і повністю задум і заслуга О. Лукашенка[18]. При цьому свідомо замовчувався той факт, що фінансування заходу здійснювалося за рахунок державних підприємств (читай, з кишені платників податків) та “добровільних” пожертв приватних комерційних структур. Наприклад, фірмі, що займається вендинговим бізнесом, місцевою владою було настійно рекомендовано встановити у “Мінськ-Арені” кавові апарати та організувати безкоштовну видачу кави глядачам.

Білорусь посіла друге місце після Росії на території колишнього СРСР щодо зростання офіційного курсу долара в листопаді та за 11 місяців 2024 року: у січні-листопаді поточного року офіційний курс долара США зріс на 8,34%.[19] У Росії цей період офіційний курс долара до рубля зріс на 20,13%.

Білоруські підприємства за 10 місяців 2024 року звільнили на 38,7 тисячі людей більше, ніж прийняли на роботу. Про це свідчать дані, опубліковані Белстатом (без урахування мікро- та малих організацій без відомчої підпорядкованості). У січні-жовтні на роботу було прийнято 558,54 тис. осіб, а звільнено 597,26 тис. людей[20]. При цьому завершення жнив визначило “лідера” — сільське господарство. Як і раніше, високими залишаються показники звільнення в торгівлі та освіті (див. діагр. 1).

Діагр. 1. Різниця між прийнятыми на роботу та звільненими працівниками в 2024 році, осіб

Про наявність серйозних проблем у сфері трудової зайнятості населення свідчать і заходи, що вживаються владою з мінімізації негативних наслідків у цій галузі. У листопаді Мінпраці розширило список робітничих професій, на які можуть залучатися іноземці, навіть якщо вони не мають дозволу на постійне проживання в Білорусі. Тепер у списку 53 спеціальності. Крім того, для наймачів скасували процедуру видачі спецдозволів для іноземних громадян, якщо підприємство бере на роботу понад десять таких працівників. А громадяни держав-учасниць ЄАЕС можуть не лише працювати без спецдозволів, а й отримувати документ на тимчасове проживання в Білорусі на термін понад рік[21].

Розуміючи, що економічні проблеми Білорусі мають глибинний характер і не можуть бути усунені найближчим часом, білоруська влада робить наголос на розважальних шоу, які використовуються, в тому числі для проведення прихованої агітації за чинного Лукашенка. Після завершення у жовтні обласних та районних “Дажинок”, естафету прийняв “Марафон єдності”, де значна увага приділяється саме ідеологічному аспекту заходу. Контролювати цей процес доручено главі адміністрації президента Д. Крутому, який присутній у всіх містах на заходах у рамках “Марафону єдності”.

Аналіз

Електоральна кампанія-2025 після проходження її екватора, як і раніше, характеризується такими особливостями:

відсутність у влади конструктивної програми дій на майбутнє за одночасного активного інформаційного впливу на свідомість громадян з метою формування позитивної думки про минулі роки діяльності Лукашенка (наративи: “За 30 років президентства Лукашенка Білорусь перетворилася на квітучий край”; “Виберіть Лукашенка і в наступній п’ятирічці ми зробимо країну ще гарнішою”, “У Лукашенка немає альтернативи, без нього буде тільки гірше”, “Лише завдяки Лукашенку білоруси живуть під мирним небом і не втягнуті у війну”);

переважне використання наративів “стабільності” та “зовнішніх загроз” на тлі дискредитації демократичних цінностей. При цьому можна говорити про домінування емоційних оцінок над раціональною аргументацією на тлі активного перекручування державною ідеологічною машиною картин реальності;

активна діяльність влади щодо відновлення/завоювання довіри у населення, імітація розв’язання нагальних проблем при одночасному замовчуванні про те, що ці проблеми здебільшого мають глибинний характер і є наслідком управлінських рішень Лукашенка;

усвідомлення офіційним Мінськом факту неприйняття Заходом результатів виборів президента та відсутність передумов для відновлення діалогу на тлі посилення залежності від Росії, насамперед в економічній та військово-політичній сферах.

3. Зовнішньополітична та зовнішньоекономічна діяльність Республіки Білорусь

Зовнішньоторговельний оборот товарами у Білорусі за підсумками десяти місяців 2024 року становив $71,601 млрд. За січень-жовтень 2024 року експорт білоруських товарів становив $34,015 млрд, а імпорт — трохи більше ніж $37,59 млрд. Таким чином, негативне сальдо перевищило $3,57 млрд і порівняно з попередніми дев’ятьма місяцями збільшилося на більш ніж $200 млн.

3.1. Білорусь — Росія
З 5 по 10 грудня у всіх закладах освіти РБ проводиться єдиний урок, присвячений 25-річчю підписання Договору між Росією та Білоруссю «Про створення Союзної держави». Згідно з офіційними повідомленнями, урок покликаний допомогти учням сформувати уявлення про історію Союзної держави, усвідомити цінності дружби між народами Республіки Білорусь та Російської Федерації, виховувати повагу до традицій [22].

5 грудня, напередодні засідання Вищої Держради Союзної держави Лукашенко під час зустрічі із секретарем Союзної держави Д. Мезенцевим[23] заявив, що союзну державу “намагаються створити 25 років”, фактично позначивши свою незадоволеність інтеграційними процесами, попри можливість досягнення історичного максимуму у торгівлі між двома країнами за підсумками року – $60 млрд.

Відразу після цієї зустрічі білоруський президент провів нараду з учасниками делегації РБ на заходах у рамках СД, у ході якого визнав наявність певних проблем, запланованих для обговорення під час ВДР[24].

Про відсутність рівних конкурентних умов, що зумовлено жорстким державним контролем за всіма галузями економіки, заявляв напередодні заходи у Мінську також російський віцепрем’єр-міністр. Оверчук, який також пояснив, що йдеться не лише про ціни на енергоносії, а й про вартість праці, тарифні бар’єри. За його словами, у цій сфері є “дуже багато питань” і російська сторона пропонує “все це комплексно розглядати” [25].

На засіданні ВДР СД, крім питань безпеки, обговорювали широке коло питань в економічній сфері. Як заявив А. Лукашенко, країнам “поки не вдалося вийти на той рівень самодостатності та незалежності об’єднання”, при якому Мінськ та Москва були б захищені від зовнішньої кон’юнктури та різних викликів. Білоруський президент окреслив інструменти вирішення цього завдання: “скоординована промислова політика, загальні підходи до забезпечення продовольчої безпеки, єдиний енергетичний ринок, планомірне досягнення технологічного суверенітету і раціональне імпортозаміщення, усунення решти перешкод двосторонньої торгівлі” [26]. Крім того, О. Лукашенко заявив про необхідність спільного управління трудовими ресурсами РБ та РФ. За його словами, “щорічно російський ринок праці приваблює значну кількість білорусів, що означає брак робочих рук” і дана проблема характерна також для Білорусі [27].

За результатами засідання ВДР СГД крім документів у сфері безпеки, були також підписані:

міждержавний договір про формування об’єднаного ринку електричної енергії Союзної держави;
декрет про єдині правила у сфері захисту прав споживачів;
декрет про спільні заходи щодо боротьби з контрабандою;
постанова про комфортні умови роумінгу мобільних пристроїв;
постанова про відзначення 80-х роковин перемоги у Другій світовій війні.

Аналіз заяв різних посадових осіб РБ і РФ дозволяє припустити, що підписання договору про формування об’єднаного ринку електричної енергії СД було пролобійовано Москвою, оскільки його основним постулатом є фіксація єдиної ціни на електроенергію, вироблену Білоруською АЕС. Мінську довелося піти на це в надії в майбутньому підписати довгоочікуваний договір про формування єдиного ринку енергоносіїв, де буде зафіксовано єдині ціни на російську нафту і газ[28].

Аналіз підписаного документа у питаннях роумінгового зв’язку також демонструє небажання Москви надавати білорусам значні преференції у цій галузі. Навряд чи збільшення з 40 до 150 хвилин безкоштовного трафіку можна вважати комфортними умовами. Інша тарифікація залишилася на колишньому рівні: 22-27 білоруських копійок за хвилину вихідних викликів та 11 копійок – за хвилину вхідних. Невелике зниження відбудеться у вартості мобільного інтернет-трафіку: замість 35 білоруських карбованців п’ять гігабайтів коштуватимуть 20 карбованців[29], [30].

Загалом той факт, що Союзна держава вже давно перетворилася на “валізу без ручки” підтверджується відсутністю білоруського президента на урочистому заході з нагоди 25-ї річниці підписання Договору про створення Союзної держави, що відбувся 8 грудня у Національному академічному Великому театрі опери та балету. Звернення О Лукашенка до народів Білорусі та Росії зачитав прем’єр-міністр Р. Головченко[31].

3.2. Білорусь — країни Заходу

5 грудня прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск під час зустрічі з головою Європарламенту та лідерами політичних груп Європарламенту з нагоди головування Варшави у Раді ЄС заявив, що нинішні президентські вибори у Білорусі — це виклик для Європейського Союзу.[33] У листопаді 2024 року сусідні країни ЄС запобігли 1.403 спробам проникнення нелегалів з Білорусі. Це найменша кількість після лютого, коли було зафіксовано 458 спроб. Порівняно з жовтнем поточного року кількість спроб порушення кордону зменшилась у 1,6 раза (було 2.211), з листопадом 2023 року – у 1,9 раза (2.654). Проте проти 11 місяців минулого року кількість спроб незаконної міграції (35.535) знизилося незначно — лише на 14,1%[37].

3 грудня в ефірі білоруського телебачення КДБ РБ вкотре висунула звинувачення Польщі в організації та провадженні шпигунської та агентурної діяльності в Білорусі. Як аргументацію було використано факти засудження у 2023 році двох польських громадян, ув’язнених на тривалі терміни[32].

3.3. Білорусь – Китай

4 грудня посол Республіки Білорусь у Китайській Народній Республіці О. Червяков зустрівся із заступником голови Державного агентства з міжнародного розвитку та співробітництва Китаю Лю Цзюньфеном. Сторони обговорили перспективні напрямки співробітництва, а також поточні проєкти, що реалізуються у Білорусі із залученням безоплатної техніко-економічної допомоги та кредитних ресурсів китайського уряду. Відзначено взаємну зацікавленість у поглибленні білорусько-китайської кооперації в рамках реалізації Ініціативи глобального сталого розвитку та спільного будівництва «Поясу та шляху»[38].

5 грудня відбулася робоча зустріч голови Держкомвоєнпрому РБ Д. Пантуса із послом КНР у Республіці Білорусь Чжан Веньчуанем. У ході зустрічі сторони високо оцінили поточний стан двостороннього військово-технічного співробітництва, визначили пріоритетні напрями його подальшого зміцнення та підтвердили взаємну зацікавленість у його всебічному развитку[39].

Аналіз

Незважаючи на гучні заяви влади про успішну боротьбу з санкціями, діяльність Мінська в галузі імпортозаміщення є неефективною, про що свідчить зростання негативного сальдо зовнішньої торгівлі.

Москва використовує ситуацію для ще більшого економічного поглинання Білорусі і не демонструє готовності поступатися у чутливих для Мінська питаннях.

Білоруська влада продовжує проведення агресивної риторики щодо Заходу в цілому та сусідніх країн зокрема. Одночасно продовжується активна діяльність з формування їх негативного іміджу у свідомості білоруських громадян.

Пекін продовжує демонструвати готовність до розвитку багатосторонньої співпраці з Мінськом, виступаючи певним чином суперником Москви з таких сфер як економічна та військово-технічна співпраця. Лукашенку подобається увага до нього з боку одного зі світових лідерів. З іншого боку, за відсутності діалогу із Заходом білоруський президент планує використати розвиток білорусько-китайських взаємин для демонстрації Росії наявності альтернативи у питанні стратегічного союзництва.

4. Діяльність білоруської опозиції

2 грудня у Берліні відбувся 22-й Мінський форум, участь у якому взяли лише близько 50 осіб. Цього року форум пройшов без фінансової підтримки МЗС Німеччини і вже вчетверте — без участі представників білоруської влади. Голова департаменту ОБСЄ МЗС Німеччини Ян Канторчик (Jan Kantorczyk) розповів, що зараз ОБСЄ займається моніторингом ситуації з правами людини у Білорусі із залученням Московського механізму. У його рамках було створено експертні комісії, підготовлено та подано звіти, що, однак, реального впливу на ситуацію з правами людини в Білорусі не мало. Депутат бундестагу Кнут Абрахам (Knut Abraham) заявив, що не вважає звільнення політв’язнів передумовою для можливого контакту з Лукашенком. Наприкінці берлінського Мінського форуму виступив Міхаель Новак (Michael Nowak), який до літа 2024 року був тимчасовим повіреним у справах Німеччини у Білорусі, а зараз очолює відділ Росії та Білорусі у МЗС ФРН. За його словами, Німеччина й надалі має намір підтримувати білоруське громадянське суспільство: зокрема, видавати візи, підтримувати медіа та громадянський сектор[40].

2 грудня у Гаазі заступник голови Об’єднаного перехідного кабінету, керівник Народного антикризового управління П. Латушко взяв участь у дискусії “Білоруська ситуація в МКС: юрисдикція МКС та необхідність підтримки держав-учасниць”, організованої на полях 23-ї сесії Асамблеї Міжнародного кримінального суду. Політик закликав усі держави-учасниці МКС, “особливо Польщу та Латвію, які надали безпечний притулок великому числу білоруських біженців”, приєднатися “до сміливого звернення Литви” до МКС, “зміцнивши цим зусилля щодо забезпечення відповідальності” білоруського режиму[41].

4 грудня у Вільнюсі відбулася сесія стратегічного діалогу “Білорусь – США” у межах якої З. Тихановська, яка виступила ключовим спікером заходу, запропонувала стратегію щодо Білорусі, що включає чотири компоненти [42]:

тиск на Лукашенка та його режим через санкції, у тому числі й проти Росії, що на думку Тихановської є ключем для звільнення політв’язнів та ослаблення режиму;
допомога людям та громадянському суспільству, ЗМІ, правозахисникам, репресованим та білоруським демократичним інститутам;
відповідальність – притягнення винних до відповідальності за скоєні злочини, що також дозволить розколоти еліту та номенклатуру;
обов’язковість, яка на думку Тихановської, дозволить показати білорусам альтернативу, дати їм надію на майбутнє та продемонструє готовність до підтримки під час перехідного періоду.

Учасникам заходу було продемонстровано відеозвернення заступника Держсекретаря США Курта Кемпбелла, який заявив про подальшу підтримку Вашингтоном білоруських демократичних устремлінь. На сесії виступив заступник координатора Офісу допомоги США Європі та Євразії Кріс Бергаст, за словами якого Сполучені Штати мають намір і надалі чинити тиск на режим Лукашенка та підтримувати білоруський народ[43].

Показово, що у зв’язку із проведенням у Вільнюсі сесії стратегічного діалогу “Білорусь – США” офіційний Мінськ звинуватив “режим Байдена” у втручанні у внутрішні справи Білорусі. При цьому посольство Білорусі в США заявило, що уряд Сполучених Штатів проводив так званий діалог з ніким. Заходи Держдепу з підтримки білоруського демократичного руху названі “нещирими потугами щодо “підтримки демократичних устремлінь” білоруського народу”[44].

Помічники З. Тихановської з дипломатії та парламентської співпраці Д. Кучинський та А. Лебедько здійснили робочу поїздку до Вашингтона, де зустрілися з представниками американської влади – співробітниками Держдепартаменту та конгресменами, з якими обговорили нові інструменти звільнення політв’язнів, підтримку демократичних ЗМІ та громадянського суспільства, а також необхідність збереження ”білоруського питання” Білорусі в американському Сенаті[45].

В інтерв’ю одному з опозиційних видань дослідник американського інституту Квінсі Марк Єпископос заявив про те, що американській владі варто припинити підтримувати опозицію за межами РБ, оскільки це не дасть бажаних результатів. “Якщо це спроба привести цих людей до влади в Білорусі в рамках операції зі зміни режиму, тоді, як я пишу у своєму огляді, ми повинні змиритися з реальністю, що такого не станеться”, – заявив експерт. При цьому, за його словами, будь-яку спробу повторного втручання в політичні процеси Республіки Білорусь буде припинено: «Немає жодного способу зробити це за будь-яку прийнятну для Заходу ціну. За будь-якого сценарію зміни режиму, коли влада Лукашенка насправді наблизиться до повалення як у випадку з Лівією, практично гарантовано, що Росія втрутиться, втрутиться навіть військовим шляхом, і покладе цьому кінець»[46].

Аналіз Білоруські опозиційні сили продовжують здійснювати свою діяльність у руслі усталених тенденцій. Обговорення на різних заходах питань притягнення Мінська до відповідальності, звільнення політв’язнів, підтримки ЗМІ та громадянського суспільства, з одного боку, допомагає утримувати «білоруське питання» у міжнародному порядку денному. З іншого — свідчить про відсутність іншої ефективної стратегії боротьби з Лукашенком. Тому не дивують як зниження уваги офіційного Заходу до кроків, що здійснюються білоруською опозицією, так і думки, що все частіше звучать, про відсутність доцільності підтримки опозиції за межами РБ через неефективність її діяльності.

[1] https://mfa.gov.by/press/news_mfa/e17826d893b0fef2.html

[2] https://belta.by/amp/society/view/v680846-2024/

[3] https://belta.by/society/view/-598299-2023/

[4] https://president.gov.by/ru/events/odobren-proekt-dogovora-belarusi-i-rossii-

[5] http://kremlin.ru/acts/news/75760

[6] https://belta.by/president/view/-680944-2024/

[7] https://tass.ru/politika/22473291

[8] https://www.kommersant.ru/doc/7248207

[9] https://belrus.ru/info/regionalnaya-gruppirovka-pristupila-k-zadacham-po-zashhite-sg-ministr-oborony-belorussii/

[10] https://t.me/belta_telegramm/282228

[11] https://belta.by/president/view/680955-2024/

[12] https://belta.by/president/view/-680963-2024/