На необхідності забезпечити відновлення якісного правосуддя в Україні наголошує експерт з реформування правоохоронних органів, органів юстиції та судової гілки влади UIF Андрій Помазанов.
На жаль, констатує експерт, незалежними судді лишаються тільки на папері.
«Бажання можновладців узурпувати владу в країні, що заборонено статтею 5 Конституції, завжди починалося зі встановлення контролю над судами, здатними у будь-якому спірному питанні поставити остаточну крапку на користь влади. Саме тому кожен наступний головнокомандувач завжди вважав за «справу честі» розпочинати «зміни» в країні з перезавантаження судових органів», – зауважив Андрій Помазанов.
При цьому він акцентує увагу, що шостий президент Володимир Зеленський не став винятком.
«Зеленський пішов прокладеним шляхом попередників, публічно оголосивши про бажання перезавантажити судову систему. В даному контексті не слід забувати, що рік президенства Зеленського вже позаду, а законодавчі ініціативи слуг народу в частині так званого перезавантаження судової системи зазнали нищівного удару з боку Конституційного Суду України. Служителі Феміди впевнено обіграли владну команду президента у першому раунді боротьби за судову владу.
Не важко здогадатися, що буде далі – чергові намагання президентської владної вертикалі отримати контроль над судами шляхом внесення нових змін до законодавства з урахуванням роботи над помилками. Якщо офісні працівники президента та особисто Зеленський зрозуміють, що наукового потенціалу фракції «Слуга народу» недостатньо, щоб законодавчим шляхом перетворити суди у зручний механізм управління державою, почнеться друга фаза – з суддями почнуть домовлятися і торгуватися», – зазначив Андрій Помазанов.
Одним з елементів майбутніх домовленостей, прогнозує експерт UIF, може стати фінансування, починаючи від заробітної плати самого судді й закінчуючи фінансуванням апарату суду.
«Зменшення посадового окладу судді в декілька разів, мотивуючи це тимчасовими карантинними заходами (не буває нічого більш постійного, ніж тимчасове) є доволі небезпечним кроком. Суддя буде більш схильний до хабарництва і ухвалення не завжди законного рішення. Зменшення державних видатків на ремонти приміщень судів та навіть на банальну пересилку поштових відправлень не залишить себе довго чекати. За відсутності грошей на оплату поштового відправлення процесуальні строки розгляду справ у судах затягуються на більші строки, ніж встановлені законом», – констатує Андрій Помазанов.
Підґрунтя для майбутніх торгів за суд, наголошує він, потроху готується.
«Вже сьогодні невдалі спроби влади змінити судову систему призвели до неприйнятних наслідків – фактично заблоковано роботу із призначення суддів, оскільки ВККСУ було ліквідовано неконституційним законом. А ті два-три судді, які лишилися на посадах у районних судах, розглядають по декілька тисяч справ на рік. Логічним кроком президента могло би стати вжиття подальших заходів, спрямованих на заповнення необхідних сьогодні вакантних посад суддів, а також удосконалення роботи судів першої інстанції. Між тим, президентська команда йде шляхом чергового «перезавантаження» судової системи.
Одночасно з продовженням роботи над новими механізмами добору на посаду судді, вирішенням питання про суддівську винагороду, дисциплінарні покарання для суддів та функціонування судових органів у цілому, слуги точно займуться своїми кривдниками – суддями КСУ. По суті, цей процес вже почався з моменту реєстрації у ВРУ законопроєктів депутатами монобільшості, які пропонують розмістити Конституційний Суд України не у Києві (де він знаходиться зараз), а у Харкові з метою зменшення так званого політичного тиску. Звичайно, депутатських науковців можна було б виправдовувати як завгодно, але тут є небезпека. У процесі розгляду відповідного проєкту закону у владних кабінетах та, у разі чергової «неслухняності» КСУ, Харків може бути замінено, наприклад, на Маріуполь», – зауважив Андрій Помазанов.
Експерт UIF пропонує зробити декілька конкретних першочергових кроків для забезпечення відновлення якісного правосуддя: сформувати новий склад Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; забезпечити заповнення вакантних посад суддів у судах першої інстанції у тому числі з урахуванням осіб, які пройшли необхідні конкурсні відбори та перебувають у резерві; передбачити належний рівень матеріального забезпечення судді та апарату суду; гарантувати невтручання владних структур та правоохоронних органів у роботу судової гілки влади.
Після вжиття цих заходів, переконаний він, можна говорити про необхідність повного перезавантаження судів.