В очікуванні зростання: що стане променем надії для української економіки

Профіцит зведеного платіжного балансу України у вересні 2019 року склав $60 млн порівняно з дефіцитом $582 млн за аналогічний період минулого року. Про це йдеться в інфляційному звіті Національного банку за жовтень.

Згідно з прогнозом, інфляція знизиться до 6,3% до кінця цього року, на початку 2020-го увійде в цільовий діапазон (5% ± 1 в. п.) та досягне середньострокової цілі 5% наприкінці 2020 року.

Від чого залежатиме зростання економіки та про які чинник варто не забувати владі найближчим часом для того, щоб такі прогнози справдилися, розповів експерт економічних програм UIF Данило Монін.

Незважаючи на розчарування, викликане зовсім неадекватними поточним економічним умовам податковими ініціативами від правлячої партії «Слуга народу», жовтень ознаменувався двома подіями, які однозначно можуть дати шанс українській економіці в її прагненні до зростання.

Як змінилися вектори

Усі останні п’ять років у економічній політиці влада дотримувалася єдиної теми – «макроекономічна стабілізація», яка по суті навіть не припускала будь-яких прагнень до зростання, навпаки, швидше акцентувалася на максимально консервативній політиці.

НБУ ще в січні 2019 року, публікуючи свій інфляційний звіт, визнавав, що його жорстка політика щодо мінімізації інфляції сприяє уповільненню економічного зростання. Нагадаю, що все відбувалося на тлі підписаного в грудні меморандуму з МВФ, де повністю опинилися під забороною як податкові, так і кредитні стимули розвитку української економіки.

У свою чергу Міністерство економічного розвитку і торгівлі (МЕРТ) за вказаний період так і не видало жодного сценарію прискорення розвитку економіки.

Довгоочікувані зміни стратегії

Однак жовтень 2019 року показав, що ситуація може зміниться на краще.

Так, у середині жовтня Мінекономрозвитку нарешті сформувало крім базового ще й оптимістичний сценарій розвитку української економіки з прискоренням зростання до 4,8% у 2020 році, 5,5% у 2021-му і 6,5% у 2022 році.

Але це не все. НБУ 31 жовтня видав свій квартальний Інфляційний звіт і теж сформував альтернативне бачення прискорення економічного зростання.

Якщо ж до цього додати, що в жовтні Український інститут майбутнього презентував свою Візію-2030, що системно описує можливості розвитку української економіки, то можна зробити висновок, що нарешті ми отримали тектонічний зсув у цій сфері. Дві державні організації і як мінімум одна неурядова системно почали роботу над прискоренням зростання економіки України.

Усі перераховані вище фактори дають Україні шанс почати рухатися у вірному напрямку.

Якщо ж перейти до деталей представлених документів, то і МЕРТ, і НБУ поліпшили свої базові прогнози за підсумками 2019 року і на наступні роки. НБУ запланував зростання у 2019–2020 роках на рівні 3,5% ВВП, до 2021 року – до 4%, а МЕРТ планує збільшення зростання в базовому сценарії на рівні 3,5% у 2019 році, 3,7% у 2020-му, 3,8% у 2021-му і 4,1% у 2022 році.

Чим же передбачається прискорювати економічне зростання

Мінекономрозвитку ставить перш за все на два фактори:

1. Збільшення припливу іноземних інвестицій, які за оптимістичним сценарієм складуть $5,5 млрд у 2020 році, $7,5 млрд  у 2021-му і $9,5 млрд у 2022 році.
2. Мінімізація ставок з кредитування, які повинні істотно впасти.

І тут НБУ нарешті формує синхронну позицію з Кабміном. Так, регулятор передбачає істотне зниження облікової ставки у 2020 році, з виходом на 8% у 2021 році, що дозволить істотно знизити вартість кредитних ресурсів для українських підприємств.

Крім того, обидва відомства бачать істотну роль сільського господарства як драйвера зростання економіки. До негативних факторів, що уповільнюють зростання економіки, НБУ відносить втрату транзитних можливостей України по газу через запуск додаткових гілок «Північного потоку» і «Південного потоку». Так, регулятор оцінив падіння прокачування з 70–80 млрд куб/м до 50 млрд куб/м у 2020 році та до 33 млрд куб/м у 2021 році. І це сповільнюватиме економіку на 0,8% ВВП.

У той же час аналіз НБУ показує, що головним фактором прискорення зростання економіки повинні стати інвестиції, і для ривка необхідний вихід інвестицій на рівень 25–30% ВВП.

Що ж буде з інвестиціями

Вітаючи рухи обох відомств, мушу зазначити, що проведене дослідження капітальних та іноземних інвестицій в економіку показало, що Україна має системні обмеження щодо можливостей підняття рівня інвестування в економіку.

Так, кредитування підприємств у 2000-х роках при ставках на рівні 8–12% дозволяло формувати додатковий інвестиційний ресурс на рівні 4–5% ВВП, який зараз, за жорсткої політики НБУ, впав до 1% ВВП.

Беручи до уваги 6–8% ВВП іноземних інвестицій у 2000-х роках, тільки 1% ВВП перенаправлявся в реальний сектор економіки. Також країна має досить високий відтік прибутку – на рівні 5–7% ВВП. При високому податковому навантаженні, яке значно вище, ніж у середньому по країнах, що розвиваються, а також необхідності підтримувати на плаву частину збиткових підприємств, Україна за рахунок свого прибутку не в змозі досягти більше ніж 10–15% ВВП інвестицій.

Тому очевидно, що для виходу на більш високі темпи зростання економіки країні необхідно проводити податкове стимулювання інвестицій, залишаючи у підприємств більший ресурс для розвитку. Крім того, необхідно і податкове стимулювання утримання прибутку в країні.

І як тут не згадати, що вже три роки старою владою і фактично вже рік новою владою блокується запуск податку на виведений капітал, що працює за обома обмеженнями.

Тому я дуже сподіваюся, що державні відомства у своєму обопільному бажанні привести до зростання українську економіку почнуть також лобіювати проведення реальної податкової реформи, що піде в плюс бізнес-клімату в країні і дасть шанс прискорити економічне зростання.

 

Данило Монін, експерт економічних програм UIF

Вперше опубліковано: mind