Шість правових завдань для нової влади.
Серед пріоритетних правових завдань на найближчі три місяці 2019 року, які має реалізувати уряд, є як масштабні, так і коригуючі кроки.
Перше. У рамках роботи по діджиталізації державних послуг варто звернути увагу на наші міжнародні договори. Зокрема, на умови угод про усування подвійного оподаткування, міжурядових угод про надання правової допомоги тощо. Замість паперових (а ще часто і легалізованих) форм довідок та інших документів (наприклад, для підтвердження податкової бази та суми податку, сплаченого за кордоном тощо) пропонується запровадити електронні форми. Вони вже давно запроваджені в більшості розвинутих країн. Наприклад, відбувається подвійне оподаткування іноземного доходу платника тільки через те, що він не має можливості надати в податковий орган довідку в паперовій формі. Інакше маємо ситуацію, коли нашим підприємцям та тим, хто має роботу за кордоном, легше залишити отримані там доходи в тіні, ніж завести їх в Україну офіційно.
Третє (і при цьому, не менш важливе) — розробка програми реальної демонополізації економіки. Монополії та розвитку економіки важко співіснувати. Тим більш нелогічним виглядають випадки, коли в рамках демонополізації запроваджуються механізми, які приводять лише до посилення монополій. Наприклад, як у випадку з запровадженням ринку електроенергетики з його вкрай красивим на словах, але небезпечним для конкуренції на практиці механізмом спеціальних зобов’язань.
Четверте. Як показує досвід країн, що розвиваються, реальна підтримка державою малого та середнього бізнесу (на прозорих і рівних умовах) може мати дуже серйозні позитивні результати в найближчій перспективі. Наразі абсолютна більшість державних програм фінансування бізнесу в Україні проводиться за рахунок Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР). Пропонується розробити програму допомоги з боку держави, яка б використовувала позитивний досвід наших сусідів. Наприклад, у Республіці Польща така допомога може надаватися не тільки шляхом перерозподілу грошей, виділених ЄБРР та іншими зовнішніми установами, а й в інших формах: дотації, преференційний кредит, доплати, пільги, скасування боргів тощо.
Шосте і останнє, але, мабуть, найважливіше. Це — питання щодо ветеранів війни проти РФ та членів їх сімей. Чинне законодавство встановлює для них низку пільг та гарантій особам, але водночас законодавець прив’язав надання вказаних пільг та гарантій з попереднім отриманням особою статусу учасника бойових дій. Пропонується надати право на подання документів для отримання вказаного статусу не тільки самому військовому чи його командиру (який, як показує практика, часто цього просто не робить), а й членам сім’ї військового — адже вказаний статус учасника бойових дій напряму стосується їхніх прав. До того ж, Верховний суд нещодавно прийняв рішення, що суд не може встановлювати участь особи в бойових діях.
Крім того, чинне законодавство вважає загибель військового після звільнення зі служби як такою, що пов’язана з АТО/ООС (з наданням сім’ї загиблого відповідного статусу і прав), тільки якщо особа загинула внаслідок поранень, травм чи захворювань, отриманих в зоні АТО/ООС. Якщо особа загинула внаслідок інших обставин, пов’язаних з участю в АТО/ООС (помста, теракт тощо), відповідних прав сім’я (як сім’я загиблого) не отримує. Було б логічним розширити вказаний перелік, а до документів, що встановлюють певні обставини загибелі особи, додати, наприклад, судове рішення або вирок суду.
Олександр Чебаненко, експерт програми реформування правоохоронної та судової системи UIF
Вперше опубліковано: НВ