Фото: Dengi.ua
Прем’єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаньягу здійснить перший за останні 20 років візит в Україну для зустрічі з президентом України Володимиром Зеленським.
Ілія Куса, експерт з питань міжнародної політики UIF розповів про те, чи може Нетаньягу стати посередником у російсько-українському питанні та чи стануть українці «ізраїльтянами для захисту нашої землі», як пропонував президент Зеленський.
Чому прем’єр Ізраїлю вирішив приїхати до України вперше за 20 років?
Приїзд Нетаньягу – це бажання посилити співпрацю наших країн у торговельній сфері, особливо після підписання договору про ЗВТ (зону вільної торгівлі). Друге – це спроба зміцнити зв’язки з новим президентом України, з огляду на його етнічне коріння. І останнє – це піар перед виборами у жовтні.
Я думаю, що третя причина – навіть більш пріоритетний фактор, яким викликане рішення Нетаньягу. Крім того, у конфлікті з Росією він хоче пограти на нашому боці. Тобто він робить приблизно те ж, що робив Ердоган, коли запросив Зеленського у Стамбул і Анкару та намагався цим продемонструвати Росії «залицяння» до України.
Нетаньягу заявив, що розглядає можливість свого посередництва у врегулюванні відносин між Україною та Росією. Чи можливо це в реальності або така заява – це теж своєрідний піар?
Теоретично, хто завгодно може бути посередником. Але сам факт, що Нетаньягу стане посередником, нічого принципово не змінить. Питання не в тому, що у нас погані посередники. Вони у нас є – це Франція і Німеччина. І я вважаю, що вони добре роблять свою справу. Переговори призупинені, бо жодна зі сторін не виходить зі своїми пропозиціями, особливо Україна. Ми за 5 років нічого путнього не запропонували для врегулювання ситуації на Донбасі. Єдина ініціатива, яка була запропонована Росією, а потім підхоплена Україною – це питання розміщення миротворчого контингенту, але це питання швидко припинили обговорювати.
Тому, від кількості посередників і того, хто саме буде посередником, нічого не залежить.
У яких сферах можлива співпраця між Ізраїлем та Україною? Чим ми можемо бути цікаві одне одному?
Наприклад, військово-технічне співробітництво. Але його перспективу я вважаю малоймовірною з тієї причини, що в Ізраїлі зберігається потужне російське лобі. Плюс – вони будуть враховувати інтереси Росії при такій співпраці. Але теоретично – це цілком гарний напрямок, який цікавий Україні, адже в Ізраїлі є високі технології, які нам потрібні. Інше питання – це відсутність довіри до українських компаній, які могли б співпрацювати з Ізраїлем.
Друга сфера – це торгівля. Але тут потрібно зауважити, що у двосторонньому торгівельному співробітництві Україна програє, адже позиції наших виробників слабші, ніж у ізраїльських. Тому, ЗВТ принесе більше користі Ізраїлю, ніж Україні.
Та останнє – це ізраїльські інвестиції. Вони могли б бути нам цікаві і це те, про що Зеленський може домовитися з Нетаньягу.
“Ми повинні стати ізраїльтянами для захисту нашої землі”, – сказав Володимир Зеленський. Чи погоджуєтесь Ви з цією думкою?
Я не згоден з подібними тезами, в яких говориться, що ми повинні бути як Ізраїль. Ми повинні бути кращі, ніж Ізраїль. І не лише у військовій сфері, а взагалі.
Так, Ізраїль побудував потужну армію, але маючи підтримку глобального гравця у вигляді США і багатьох країн Західної Європи, у тому числі – Британії. Таким чином, були створені умови за яких в Ізраїль вкладалися великі суми грошей. У нас немає таких умов. Бути як Ізраїль – це погана ідея.
Давайте тоді говорити до кінця – якщо бути як Ізраїль, то ми повинні порушувати міжнародне право, бути максимально цинічними і переслідувати тільки власні інтереси. Навіть якщо десь я з цим і згоден, з огляду на сьогоднішній стан України, ми сьогодні є головними бенефіціарами системи міжнародного права.
Уся зовнішня політика України будується на міжнародному праві. Ми відстоюємо свою позицію в судах у питанні анексії Криму, апелюючи до міжнародного права. Ми відстоюємо свою позицію у питанні окупованих територій Донбасу, апелюючи до міжнародного права. Ми відстоюємо збереження антиросійських санкцій, апелюючи до міжнародного права.
Якщо ми будемо як Ізраїль, то ми будемо жити у вічно токсичному середовищі, в стані перманентного конфлікту, в постійній напрузі суспільства. Я не впевнений, що це нам потрібно. Я не вважаю, що таким чином країна може розвиватися економічно, приділяти достатньо ресурсів гуманітарний і соціальній сфері.
Ізраїль потрапив в цю пастку. Вони не знають, як вибратися з ситуації перманентної війни. Тому сьогодні Ізраїль – це замкнуте коло, з якого неможливо вибратися, оскільки внутрішня легітимність ізраїльських політиків прямо залежить від конфліктів з сусідами: якщо конфліктів не буде – політиків не оберуть. Україна не повинна іти цим шляхом.