Лобізм: легалізувати не можна приховувати. Історія однієї поїздки.

Американська лобістська компанія оприлюднила звіт про свою роботу, яку вона виконала для команди Володимира Зеленського у квітні – травні 2019 року, отримавши за це близько 70 тисяч доларів США. Таку інформацію оприлюднили ЗМІ.

При цьому в команді президента категорично заперечували факт залучення американських лобістів. Фахівцям добре відомо, що лобістські послуги, а особливо ті, що надаються іноземним особам, в США жорстко регламентовані. Кожен крок лобістів, відповідно до законів (як спеціальних – щодо саме лобіювання, так і загальних – щодо діяльності в США представників іноземних держав), вимагає повної прозорості і вказується в звітах для Мін’юсту, які є публічно доступними. На жаль, в Україні з лобізму як суспільного явища і з лобіювання як діяльності давно зробили пугало. Завдяки цьому в уяві нашого суспільства вони асоціюються з корупцією і злочином. Насправді ж це має бути законна підприємницька діяльність, з якої платяться податки, а бізнесмени (у тому числі і олігархи) з лобістами не приховують факт свого спілкування з можновладцями (включаючи президента), а відкрито про це звітують. І, до речі, завдяки законодавчому врегулюванню цього питання, лобістам дуже важко буде переховуватись за журналістською діяльністю або видавати себе за громадських активістів. Бо закон чітко відокремлює ці види діяльності від лобістської. В тому числі, закон унеможливить проведення замовних мітингів під виглядом реалізації громадянами свого права на мирні зібрання і демонстрації та на свободу слова. А діяльність лобістів держави–агресора буде заборонена в принципі.

Прикро, що в команді нового президента, яка декларує, що вона відрізняється від старих політичних еліт, схоже, поки що немає усвідомлення того, що лобіювання може бути не підкилимним вовтузінням корупціонерів, а цивілізованим способом зв’язку між суспільством, бізнесом і владою – як це є в розвинутих країнах.

І що треба не відкараскуватися від користування послугами лобістів, а нарешті ввести лобіювання в цивілізовані рамки, прийнявши закон про лобіювання і лобістську діяльність. Адже тоді не було б ніякого шансу дискредитувати новообраного президента через факт звернення до американських лобістів. Бо при наявності у нас відповідного закону із публічного звіту самого Зеленського було б ясно, що мета лобіювання була не пошук ним підтримки з боку американського істеблішменту між першим і другим туром українських президентських виборів, а, наприклад, налагодження зв’язку між командами — в інтересах двох держав. До речі, проект такого закону, під час розробки якого було враховано як позитивний, так і негативний європейський і американський досвід, підготовлений Інститутом майбутнього України.

Олександр Чебаненко, експерт програми реформування правоохоронної та судової систем UIF