Більшість нашої старої еліти – латентні Януковичі. Трагедія вибору

31 березня невмолимо наближається. Звісно, що останні тижні будуть дуже інтенсивними, оскільки результат першого туру багато в чому буде визначати другий. Навколо відбувається битва аргументів і емоцій за різних кандидатів. І кожна тверезомисляча людина намагається скласти для себе ситуацію, при якій вибір робити легше.

Важливо, що вибір – це не тільки про свободу приймати рішення, це більшою мірою про відповідальність. Ця банальна фраза набула для мене нового змісту після одного ефіру, на якому Євгеній Кисельов запитав: чи міг інший вибір у 2010 році уникнути трагедії Небесної сотні? Я ніколи не задавав собі це питання, хоча в 2010 я ні за кого не проголосував. Тоді я належав до тієї частини виборців, для якої всі кандидати були погані. Однак, це питання змусило мене по-іншому глянути на ситуацію політичного вибору.

Зрозуміло, що суть цього питання не в умовному “а що якби”, якого історія не знає. Суть цього питання в тому “а як зараз”. Як діяти зараз, щоб уникнути трагедій майбутнього? Де межа між власними принципами, оцінкою ситуації і відсутністю ідеального вибору? Наскільки я готовий відповідати за те, що може трапитись з країною в майбутньому, усвідомлюючи, що трапилось в 2014-му?

Я багато думав над цими питаннями і вирішив поділитись своїми висновками.

1. Трагедія залежить не стільки від вибору президента, а від пасивності суспільства. Повертаючись в 2010-й, я не можу ствердити, що інший вибір дозволив би уникнути трагедії. У мене абсолютно не має впевненості, що інший кандидат міг би краще відстояти нашу незалежність і бути менш корумпованим.

Але я абсолютно впевнений, що потужне громадянське суспільство і опозиція, могли б завадити Януковичу стати тим, ким він став. Ми виявились дуже слабко організованими, щоб протидіяти Конституційному перевороту і посадці лідерів опозиції. Ми могли поставити його на місце ще коли він був слабким. На жаль, ми виявились ще слабшими. Я не шкодую, що не голосував у 2010 році на виборах. Але я шкодую, що моя нетерпимість до лідерів опозиції, не дозволила мені зрозуміти їхню важливість для балансу влади. Збереження балансу влади є ключовим завданням для уникнення трагедії.

2. Відповідно, мій вибір повинен схилятись на користь тих, хто більше чутливий до громадської думки і демократичних цінностей. Це не означає підтримку популістів. Це означає підтримку тих, хто вже сьогодні формує коаліції з громадськістю. Тих, хто може чути і сприймати незалежну позицію, критику. Тих, хто може змінити свою думку під впливом аргументів та незалежних авторитетів.

Як же відрізнити тих, хто формує громадську підтримку насправді, від тих, хто це робить для бутафорії? Дуже просто. Для цього слід розуміти, чи має такий політик інше середовище? Якщо навколо нього давно згуртована команда старих кадрів, з якими він неодноразово бував при владі – тоді, скоріше за все, формування громадської підтримки бутафорія. Натомість, якщо політик формує нову команду, включаючи громадське середовище – скоріше за все, він буде під впливом нового оточення. Це підводить мене до третього висновку.

3. Більшість старої еліти – латентні Януковичі. Насправді, еліта часів Януковича, незалежно в опозиції чи у владі, сповідує схожу культуру управління і поведінки. Вони виросли в епоху Кучми, епоху дикого капіталізму і вседозволеності. Вони розуміють владу як всесильність, як статус, як зверхність. Вони б хотіли їздити з кортежами, наповнювати все навколо пафосом, вони б хотіли поклоніння від губернаторів, мерів, бюджетників… Але ключове це те, що середовище цих політиків сформоване з таких же як вони “рішал”, “схематозів” і “мутіків”. Гладковські, Грановські, Кононенки оточують кожного старого політика, просто не у всіх вони себе проявили.

Отже, я думаю, що здійснюючи вибір, кожен має поставити собі два питання, щоб уникнути трагедії вибору:

1. Яким чином я зможу протидіяти узурпації влади, якщо мій кандидат переможе і зрадить?

2. Який вплив на мого кандидата має громадськість вже сьогодні?

Віктор Андрусів, виконавчий директор UIF

Оригінал