ФОТО: Фрегат ВМС США FFG 56 Simpson типа Oliver H. Perry www.jacksonville.com
Днями на просторах інтернету з’явилася новина, що США готові передати українській стороні фрегати “Oliver Hazard Perry”. Передати їх планують за тією ж програмою, що й катера “Айленд”.
Дана новина викликала бурхливу реакцію української громадськості. Звичайно не обійшлося без дискусій, чи потрібні нам взагалі ці фрегати. Озвучені аргументи були б вельми розумні в будь-якій країні, де у процесі прийняття рішень превалює логіка. І в умовах війни пріоритетом стає саме посилення обороноздатності країни без всіляких красивих показових жестів і піарів. Що разюче відрізняється від української дійсності.
Тому проведу сеанс розвінчання міфів, з якими мені довелося зіткнутися:
Аргумент перший: “Набагато швидше, дешевше і вигідніше купити турецький корвет проекту MILGEM (тип Ada), ніж чекати 2-3 роки поки нам пришлють ці американські фрегати, в ремонт яких ми вбухали туеву хучу грошей (не менше $ 20 млн)”.
Здорова думка. От тільки проблема у тому, що Туреччина поки що побудувала із запланованих у 2005 році 12 корветів лише 4 (а на воду спустила 2). І всі вони вже продані Пакистану. У 2013 році проект взагалі заморозили.
Але сама ідея хороша. Очевидно, що є більше подібних варіантів, де можна придбати кораблі кращої якості за меншу ціну і явно швидше. Серед тих, що я знаю, торпедні катери Італії та Греції, ракетні катери Ізраїлю, виставлений на продаж есмінець в Естонії (які вона, у свою чергу, викупила раніше у РФ) і т.д. і т.п. У відкритому доступі – приходь і купуй. І коштувати вони будуть набагато дешевше – за деякими розцінками ціна одного торпедного катера без РЛС і озброєння приблизно $ 1 млн. І це вигідніше, ніж ремонт американських фрегатів.
Однак для цього потрібна політична воля, наказ зверху, якого НІКОЛИ не буде. Тому що це не вигідно. На цьому не вийде попіаритись і ґешефту не отримаєш.
З фрегатами “Oliver Hazard Perry” інша історія. Це, у першу чергу, ініціатива США, і на це звернула увагу українська громадськість (ваші зауваження яскравий тому приклад).
Ось вам гола правда: напередодні виборів для президента і його опонентів це до біса хороша можливість попіаритися. Так що вони обов’язково схопляться за цю ініціативу і не дадуть їй згаснути. І так, я в курсі, що там, де є великі гроші, є і великі корупційні ризики. І мене самого нудить від цих нудотних посмішок і промов під час чергової фотосесії з рукостисканнями і безглуздими підписання папірців, що розтягують процес “перейняття” кораблів (і не тільки) до нескінченності. Так це було з Айленд і Джевелінамі.
Однак, між гарантованим НІЧИМ і чимось в період війни, думаю, краще обрати останнє. Бо з тими, хто у нас біля керма, на більше сподіватися не доводиться.
Бажаєте, щоб Україна мала кораблі з Туреччини / Греції / Італії і т.д. і вважаєте, що вони в рази кращі варіанту з “Олівер”? Зробіть так, щоб про це дізнались політики і зацікавились з точки зору піару. А вони ними зацікавляться лише коли про це буде говорити вся країна, як зараз про фрегати. Ніхто нічого не стане робити без належної мотивації. Необхідно дати їм цю мотивацію.
Аргумент другий: “Схованими і рухливими ракетними береговими системами займатися треба“.
Угу, під час конвоювання торговельних суден у порти Маріуполя і Бердянська та попередження їх затримання флотом ФСБ вони нам “сильно” допоможуть. Тим більше що вони (я так розумію, йшлося про установки “Нептун”) все ще проходять тестування, чергова стадія якого призначена на квітень-травень 2019 року. Так що до моменту їх масового виробництва ще далеко.
Ні, те, що ви пропонуєте, є життєво необхідним … у фазі прямого зіткнення з РФ. І я згоден, ми маємо до цього готуватися. Але без гідного флоту в Азові (а саме в цьому регіоні найвища ймовірність кризи і можливість нападу для Росії) ми просто втратимо берегову лінію і можливість розміщення там даних систем.
Поясню: РФ достатньо зробити береговий регіон в Азовському морі економічно депресивних, що створить напругу і обернеться високими ризиками в країні (аж до утворення нових “республік”). І це досягається вже зараз простим затриманням торгових суден в Азовському морі з нашого мовчазного потурання. І, зауважу, без єдиного пострілу.
Аргумент третій: “Чорноморський флот їх (фрегати Oliver) потопить і виставить нас дурнями”.
Хороша аргументація для того, щоб нічого не робити. Здається Муженко нещодавно подібними словами аргументував небажання конвоювати торгові судна в Азовському морі, бо це пов’язане з ризиком і може викликати загострення ситуації. Ризик такий дійсно є. Але набагато небезпечніше нічого не робити, чим ми успішно і займалися протягом останніх 4 років.
Аргумент четвертий: “Фрегат нічим зараз комплектувати. І ті ракетні установки, які є в наявності в України, поки що просто в розробці”.
І це теж правда. Ракети “Нептун” на даний момент лише проходять випробування і не поставлені на потік, але й фрегатів варто очікувати не раніше 2021 року, з урахуванням того, як довго вовтузилися з “Айленд”.
P.S .: Я чекав почути аргументацію про те, що фрегати “Oliver” можуть виявитися занадто великими для мілководного Азовського моря. Сам помітив це вже після написання статті, коли дізнався що їх осадка ( “висота” корабля під ватерлінією) становить 6,7-7,7 м, в той час як середня глибина Азовського моря 8 метрів. Заспокоює той факт, що порт в Маріуполі може прийняти кораблі з осадкою до 8 метрів. Максимальна глибина 13-14 метрів, але проблема у тому, що за межами Керч-Єнікальського каналу (який замулюється і тому осадка суден поступово зменшується) море дрібне. Тому маневрувати фрегату там складно за замовчуванням. Тобто пунктами їх базування є порти Чорного моря.
Іншим мінусом є довжина фрегата, яка становить 120 метрів, в той час як всі військові причали Одеси і Миколаєва розраховані на кораблі довжиною до 100 метрів. Так що або доведеться переробляти дану інфраструктуру, або “паркувати” їх в цивільних портах поруч з лайнерами і танкерами.
Матеріал вперше опублікований на сайті ЦензорНЕТ