Що означає розрив Договору про ліквідацію ракет середньої та малої дальності між США та РФ?

ФОТО: www.ukrinform.ua

         Сполучені Штати повідомили, що мають намір найближчим часом в односторонньому порядку припинити дію Договору про ліквідацію ракет середньої і малої дальності (РСМД) 1987 року. Офіційна причина – систематичне порушення Росією своїх зобов`язань у межах угоди та розвиток Москвою нових видів ракет, які мають бути ліквідовані згідно з договором. Сьогодні у Росію прибуває радник президента США з питань національної безпеки Джон Болтон. Від того, як пройдуть його переговори з росіянами, залежить, чи дійсно Штати вийдуть з договору, чи поки що відкладуть це рішення.

         Заява Сполучених Штатів стала несподіванкою для багатьох, особливо для європейських держав. Те, що президент Дональд Трамп давно виступає за нарощування, а не обмеження, зброї, відомо усім. Але мало хто вірив у те, що він насмілиться розвалити цей Договір, який став результатом багаторічних, напружених і складних переговорів між США і тоді ще СРСР. З іншого боку, у Сполучених Штатах ця дискусія тривала давно. Угоду послідовно критикували прихильники правого республіканського крила американської політики, «яструби», які вважають, що лише новий договір або гонка озброєнь захистять США від ворогів. Відповідно, більш помірковані політики, переважно з табору Демократичної партії, вважали, що цей договір є важливим елементом архітектури, яка підтримує баланс сил у світі та зберігає який не який, але мир, позаяк утримує Росію і США у певних рамках щодо виробництва ракет.

         У самій Росії так само точилися дискусії з приводу доцільності подальшого виконання угоди. Ще у 2007 році російські військові прямо говорили про намір переглянути договірну базу системи ядерного стримування, особливо після того, як США анонсували розгортання системи ПРО у Східній Європі. Близький соратник Володимира Путін Сергій Іванов, ще коли був міністром оборони, називав договір про ліквідацію РСМД «реліктом холодної війни». Однак тоді далі погроз ситуація не дійшла.

         Коли Дональд Трамп прийшов до влади та почав руйнувати основи старого світового порядку, який він зневажає, це питання знову піднялося у публічній площині. Його прихильники, особливо ті, які опинилися на вищому щаблі політичної влади, обережно просували ідею розірвання угоди або її оновлення на умовах Вашингтона. Власне, вони свого добилися, а Дональд Трамп намагається реалізувати цю ідею.

         Варто зазначити, що цей договір дійсно в якийсь момент перестав бути актуальним. Давно стало відомо про те, що і Сполучені Штати, і Росія його систематично порушували, граючи м`язами у різних регіонах світу. Ще за часів адміністрації Барака Обами піднімалося питання порушення положень Договору, однак далі словесних перепалок і спокійних переговорів справа не дійшла.

         Крім того, поява нових глобальних і регіональних гравців, здатних кидати виклик американській гегемонії, змушує США переглядати угоду та поширювати її на інші сторони. Звісно, насамперед мова йде про Китай, який не є стороною угоди, але активно розвиває оперативно-ракетні тактичні комплекси та нові види крилатих ракет наземного базування. Це непокоїть США, які планують загнати Пекін у ті самі рамки, в які свого часу загнали Михайла Горбачова та пізній Радянський Союз. Відповідно, рішення США про вихід з Договору про ліквідацію РСМД варто розглядати не як винятково антиросійську акцію, а як елемент глобальної політики, спроби укласти нову, цього разу тристоронню, угоду між Вашингтоном, Москвою і Пекіном. Крім того, ракети середньої і малої дії вже наявні на озброєнні в Ізраїлю, Індії, Пакистану, КНДР, Ірану.

         Однак на цьому шляху в адміністрації Трампа можуть виникнути певні проблеми. Зрозуміло, що порушення Договору відбувалися дуже часто обома сторонами, а його положення вже застаріли для нинішнього світового порядку. Тим не менше, існує варіант, за якого Росія і Китай можуть просто відмовитися підписувати новий договір. Скоріше за все, так спершу і буде. Зрештою, у США розраховують на 1-2 роки конфронтації і гонки озброєнь перед тим, як знову сісти за стіл переговорів. Утім, якщо Китай та РФ вирішать піти на стратегічну конфронтацію і не захочуть підписувати новий договір на умовах США, постає питання: а що далі?

         Гонка озброєнь, яка однозначно спалахне після виходу США з договору, не особливо лякає росіян і китайців. Вона призведе до зростання загальносвітової напруги, розширення військової інфраструктури глобальних гравців і збільшення ризику війни. Наприклад, якщо американські ракети розгорнуть у Чехії, Польщі та Румунії, Росія може зробити те саме, і світ відкотиться назад у часи старої-доброї «холодної війни», коли ракети двох глобальних противників були націлені на європейські столиці та один на одного. Але різниця в тому, що у нинішні часи гравців, здатних розгорнути ракети, набагато більше. Незрозуміло, як поведе себе Китай, який перебуває на фінальних етапах становлення себе як глобальної держави, рівної Сполученим Штатам. Так само неясно, чи буде відповідь з боку Ірану, Туреччини, Саудівської Аравії, та як на це реагуватимуть самі американці.

         Інша велика проблема, яка вже зараз прослідковується – опір з боку Європи. На відміну від «холодної війни», під час якої європейцям було вигідно утримувати американський зонтик безпеки у вигляді ракет, націлених на СРСР, через страх «червоної загрози», тепер ця загроза для них неочевидна. Частина європейських еліт зав`язана на російських і китайських грошах. Загроза вторгнення РФ та захоплення росіянами Європи давно вважається абсурдом. Глобалізована Європа, якій більш важлива торгівля і енергетика, не бачить для себе потреби в участі у глобальній гонці озброєнь. А відтак, Європа не підтримає рішення США та може навіть опиратися вірогідному розгортанню американцями ракет на своїй території. Іншими словами, рішення США може штовхнути Європу ще більше до Росії і Китаю, так само як це зробили рішення адміністрації Трампа по Ірану та імпортним митам на сталь і алюміній.

         Частина європейських і азійських держав взагалі занепокоєна тим, що загальне зниження стабільності у світі не просто ще більше погіршить стабільність ринків та міжнародних комунікацій, а ще й зробить з цих держав поля для імовірної війни. Особливо це стосується тих держав, які розташовані між головними противниками: США та РФ, Китаєм і США. Серед них і Україна, яка цілком може стати полем для нового конфлікту в результаті нової розкрутки гонки озброєнь і зростання напруги в регіоні. Це ж стосується і країн Балтії, і Кавказу, і В`єтнаму, і М`янми. Ніхто з них не хоче бути полем бою або буфером. Навіть якщо на їхній території жодного конфлікту не буде, сам факт зростання напруги та імовірності війни зробить ці держави непривабливими для інвесторів.

         Попри ці проблеми, США не зупиняться і, скоріше за все, вийдуть з договору. Відповідно до його положень, сторона може розірвати договір через шість місяців після того, як повідомить про таке рішення іншу договірну сторону. Відповідно, якщо це станеться сьогодні, вже за півроку Росія і США не будуть більше зв`язані зобов`язаннями по ліквідації своїх ракет. А це означає, що гонка озброєнь може розпочатися вже наступного року. А через 1-2 роки сторони зможуть предметно говорити про підписання нової угоди, залежно від того, на яких вихідних позиціях опиняться глобальні гравці у результаті гонки озброєнь. А залежно від того, чи погодиться Китай брати участь у цих «перегонах», залежатиме, чи буде він включений у клуб світових лідерів, адже фактично Дональд Трамп, втягуючи Китай у цю угоду, автоматично витягує його до складу глобальних держав, урівнюючи Пекін з Вашингтоном.

         Найбільший виклик таким маневрам США становитиме опір країн, яким гонка озброєнь не вигідна (Німеччина, Франція, Швеція, Норвегія, Фінляндія, В`єтнам, Філіппіни, Індонезія тощо), реальне бажання КНР втягуватися у ці процеси, відповідь на це Росії, а також внутрішні політичні процеси у Сполучених Штатах, де частина громадськості так само не налаштована підтримувати новий виток глобального переозброєння.

Експерт з питань міжнародної політики та Близького Сходу Українського інституту майбутнього Ілія Куса

Матеріал вперше опублікований на сайті: УКРІНФОРМ