РОСІЯ НЕ ДАСТЬ МОЖЛИВОСТІ ДОВЕСТИ НАЯВНІСТЬ ЕКОЛОГІЧНОЇ КАТАСТРОФИ В ОКУПОВАНОМУ КРИМУ – ТИШКЕВІЧ

ФОТО: 24tv.ua

Росія буде всіляко перешкоджати українській владі та мешканцям окупованого Криму і не дасть змоги довести факт масштабної екологічної катастрофи на півночі півострова, зокрема у Армянську та Яни Капу (колишній Красноперекопськ).

Таку думку в інтерв’ю сайту  prm.ua висловив аналітик Українського інституту майбутнього Ігар Тишкевіч.

– В останні кілька днів повідомляють про екологічну катастрофу в Криму. В селищі Перекоп було виявлено викид небезпечних токсичних речовин з заводу “Титанові інвестиції”. Зараз масово в мережі гуляють відео про те, що внаслідок викиду цих хімічних речовин утворюється маслянистий наліт на деревах та будівлях. Жителі жаліються на те, що неможливо дихати. І така ситуація вже багато днів. Постраждали урожаї, рослинність.

На кому лежить відповідальність за фактично екологічну катастрофу зараз в Криму? Чи можна когось притягнути до відповідальності за цей інцидент?

– Питання в тому, що якщо доведено, з якого підприємства, з якого заводу є викид, то відповідно до законів будь-якої держави відповідальність лежить на керівництві того підприємства. І все.

– А чи можна привернути увагу до цього інциденту міжнародні організації? І яких варто привернути, якщо варто дійсно?

– Є ціла мережа екологічних організацій. Так, вони працюють. Я думаю, що вони в курсі, вони спробують привернути увагу. Проте тут питання в тому, що ми хочемо мати в результаті: ми хочемо, щоб не було цієї проблеми – раз; ми хочемо якихось політичних дивідендів – два; чи ми хочемо розкрутки екологічних організацій. Від того, які наші плани, залежать методи, якими ми будемо діяти.

Якщо просто розкрутка екологічних організацій – так, є зелена мережа, їх достатньо багато. Їм просто подається новина, і вони починають на ній піаритись.

Якщо ми хочемо привернути відповідальних саме за це забруднення, то тут просто питання, в чиїй юрисдикції знаходяться власники цього заводу. Україна, яка вважає Крим своїм, звісно, вона може спробувати таке зробити через, в тому числі, і свою судову систему, і через суди міжнародного рівня. А для того, щоб довести через будь-який суд, потрібні докази. Інформація журналістів показами не являється. Відео в мережі доказами не являється. Доказом являється лише одне – це проби повітря, землі, проби води і проби очисних споруд самого підприємства. Якщо такого немає, а я дуже сумніваються, що українські фахівці можуть мати доступ до цього підприємства, яке знаходиться в Росії, то в такому разі казати про суди – це, м’яко кажучи, смішно.

Якщо ми хочемо притягнути до відповідальності або якісь політичні дивіденди, то, звісно, ми маємо піднімати ці питання і потребувати розслідування від Російської Федерації. І все.

– Ви говорили про проби. Українські прикордонники брали проби повітря і повідомляли про те, що на адмінмежі з Кримом було в повітрі виявлено перевищення норми цих хімічних елементів. 

– Це факт. Чудово. Проте довести, з якої території це забруднення прийшло – це майже неможливо, якщо ти не маєш доступу до криниці забруднення.

Я перепрошую. Я мешкаю за містом. Чи то якийсь асфальтовий заводик, чи якесь підприємство, проте раз по раз у Ворзелі та Ірпені є запах горілої пластмаси. Якщо я зроблю, умовно кажу, пробу повітря у себе у дворі, так, я зафіксую, що проблема є. Проте, якщо я не знаю, звідки вітер, якщо не знайшов, не взяв декілька проб, що вони ближче до епіцентру показують збільшення концентрації, – я нічого нікому довести не зможу. В тому числі, я не зможу піти з цим в суд. І, тим більше, я не зможу піти з цим в міжнародний суд.

– Тобто для того, щоб говорити про якесь притягнення до відповідальності, необхідні експерти, які будуть брати проби безпосередньо…

– Необхідні результати досліджень, необхідні проби, необхідні докази. Просто інформація журналістів доказом не являється.

– На вашу думку, чи є хоч мала ймовірність того, що Росія пустить на свою територію міжнародних експертів?

– Я не думаю. Я вважаю, що таке неможливо. Інша справа, що інший шлях – це якщо є потерпілі в самій Російській Федерації. Громадяни, маю на увазі, чи то України, чи то Російської Федерації. Якщо вони мають певні докази, а доказом в такому разі може являтися погіршення стану, яке зафіксоване лікарями. А фіксувати погіршення стану здоров’я, в тому числі, можуть українські лікарі. Якщо таке є, то звісно, що до місцевих влад, які допустили це, з певними судовими позовами можуть звертатися громадяни.

Інша справа, що технічно давайте уявимо. Навіть якщо в Армянську живе патріот України, він піде в місцеву лікарню. Місцева лікарня, звісно, йому не поставить діагноз “отруєння”. Правда?

– Мабуть.

– Він поїде в Україну. Українська лікарня йому поставить діагноз “отруєння”. Він повернеться в Росію. Йому скажуть: “вибачай, дорогий, ти громадянин Російської Федерації, і висновки українських лікарів не являються для нас доказами”.

– А так може бути?

– Так і буде, якщо хтось спробує. І в результаті людина не зможе подати в суд на території Російської Федерації. Я думаю, ви це розумієте. Інша справа, що за допомогою висновків українських лікарів, якщо піде далі, він може спробувати подати в той же самий Європейський суд з прав людини. Проте є одна проблема – Росія не визнає результатів розгляду справ в Європейському суді з прав людини. Оскільки Росія не визнає, то це означає, що легальних механізмів впливу на місцеву владу або механізмів, які можуть примусити хоча б компенсувати шкоду здоров’ю конкретного громадянина, сьогодні немає. Бо ця територія окупована.

– Ситуацію вже прокоментував голова Меджлісу Рефат Чубаров. Він висловив таку думку, що взагалі весь цей інцидент з викидом хімічних елементів, з цими отруєннями і всім іншим – це є такою, так би мовити, російською акцією, показухою, можливо, для української влади, аби розжалобити українську владу на те, щоб ми відновили подачу дніпровської води в Крим.

– Теоретично це може бути. Такий варіант може бути, що, мовляв, Україна і українська влада призвели до екологічної катастрофи та інше-інше. Проте тут питання знову-таки полягає в тому, що таке доказова база. Якщо немає договору на постачання води, а його немає, якщо цю територію ми вважаємо окупованою, а вона окупована, то чому ми маємо піклуватися про роботу промислової інфраструктури в окупованому Криму. Тут питання не в гуманітарних поняттях – щоб попити води людям. Мешканцям Криму питної води має вистачати, якщо відключити промислову інфраструктуру Криму.

Якщо не буде працювати “Кримський титан”, я перепрошую, на полив полів, городів і певних земельних ділянок навколо Армянська, води вистачає. Інша справа, що всю воду забирає це підприємство. Відповідно до цього, чому Україна без коштовно має піклуватися про безпеку і про функціонування російських підприємств?

Нагадаємо, на півночі окупованого Криму, селище Перекоп, що підпорядковане Армянській міській раді, постраждало від викидів небезпечних токсичних речовин на заводі “Титанові інвестиції”.

4 вересня на Херсонщині прикордонники зафіксували факт хімічного забруднення з території окупованого Криму.

Команда UIF

Адміністрація