Фото Reuters
Як і чому Олександр Лукашенко змінив склад уряду Білорусі
У Республіці Білорусь змінилося керівництво уряду. Спочатку була анонсована відставка двох міністрів, а буквально через кілька днів без роботи залишилися прем’єр, всі його заступники та ще кілька чиновників вищого рівня. Обгрунтування, яке прозвучало з вуст Лукашенка було вельми оригінально – “за пофігізм”. Кадрові рішення супроводжувалися гучними заявами про незалежність країни і про відносини з Російською Федерацією. Серед іншого було заявлено про “варварському поводженні Росії” і про те, що Республіка Білорусь не буде чиїмось васалом. Але якщо врахувати, що відправлене у відставку керівництво уряду проводило політику зменшення економічної залежності від РФ, ситуація стає ще більш заплутаною.
Спробуємо розібратися.
Прості дані
Уряд відправляють у відставку у випадку настання економічної кризи, при провалі реалізації планів діяльності або з політичних мотивів, коли змінюється баланс сил у владі. Але Білорусь – авторитарна держава, парламент там підконтрольний президенту, тому говорити про політичний чинник не доводиться. Може економіка?
Подивимося дані статистики. Для того, щоб було наочніше, братиму показники у порівнянні з Україною.
| Білорусь | Україна | |
|
Ріст ВВП за І-ІІ квартал 2018 % до аналогичного періоду 2017 року |
104,5% | 103,6% |
| ВВП 2017 р. у порівнянні до 2016 року | 102,4% | 102,5% |
| Ріст промислового виробництва за перше півряччя 2018 у порівнянні з аналогичним періодом 2017 року | 107,8% | 102,5% |
| Ставка рефінансування (облікова ставка) | 10% (на початок року була 10,5%) | 17,5% (на початок року була 16%) |
| Нарахована середня зарплатня (у доларах відповідно до курсу на 30.06) | 479,29 (953,7 біл.руб) | 349,03 (9141 грн) |
| Средня зарплатня за червень у % до середньої зарплатні за січень (ріст за 6 місяців) | 111% | 118,5% |
| Динамика змін позиції у рейтингу Doing Business Report з 2015 по 2018 | +19 позицій (піднялися з 57 до 38 місце) | +20 позицій (піднялися з 96 до 76 місце) |
| Средній річний приріст у Doing Business за час роботи уряду (зауваження: рейтинг “поточного року” оцінює період з червня позаминулого до червня минулого року; наприклад, DB 2018 оперує даними з червня 2016 по червень 2017) |
+6,3 (уряд працював з 2014 – розрахунок відповідно до рейтингів рейтинги 2015-18 – різниця/3 річних проміжка) |
+4 (уряд працював з 2016 – розрахунок відповідно рейтингів 2017-18 – різниця/1 річний проміжок) |
Як бачимо, цифри одного порядку. При цьому показники Білорусі (за винятком темпів зростання заробітної плати) вищі за українські. Але якщо кабмін Гройсмана говорить про успішність своєї діяльності, а президент Порошенко про початок економічного зростання, то у сусідній країні такі показники виявляються підставою для розносу уряду і відставки прем’єра.
Ймовірно, справа не тільки і не стільки в питаннях економіки.
Хто пішов і хто прийшов?
Звільнені керівники уряду Білорусі уникали різких заяв про “глобальні реформи” у країні, але, тим не менш, просували назрілі закони про зміну структури економіки і зменшення у ній ролі держави. Таким чином, назвати уряд Кобякова бездіяльним не виходить. Питання полягає в іншому. Темпи зростання ВВП у 3-4% в Білорусі вважають недостатніми: щоб наздогнати високорозвинені країни, необхідно рости швидше. Про це багато говорили. Білоруські чиновники відкрито зізнавалися, що етап м’яких перетворень фактично завершений і без різких кроків досягти прискорення зростання неможливо. Але вони ж визнавали й інший факт – будь-які реформи супроводжуються падінням рівня життя населення. Один з авторів концепції економічних перетворень у сусідній країні Кирило Рудий (колишній радник Лукашенка з економічних питань, а сьогодні посол у КНР) у книзі “Фінансова дієта” оцінював такий період у 3-5 років (при сприятливому ході реформ).
Тобто, в Білорусі усвідомлюють, що різкі зміни необхідні. Але риторика Лукашенка спрямована в зовсім іншому напрямку – президент перед камерами вимагає зростання середніх зарплат, забезпечення захисту малозабезпечених і таке інше. У наступному році, швидше за все, будуть проведені дострокові або президентські, або парламентські вибори – щоб не проводити обидві кампанії в одному і тому ж 2020 році. З урахуванням цього зміна уряду – прекрасний спосіб “обнулити точку відліку”. Тобто, зв’язати всі можливі проблеми з “пофігістами”, яких добрий цар вигнав геть з державної служби.
Другий аспект – стосунки з РФ. Кремль досить наполегливо намагається знайти способи впливу на ситуацію в Білорусі – як виявилося насправді, “останній диктатор Європи” боровся не тільки з прозахідною опозицією, а й з прихильниками “східного вектора”. Якщо перше спецслужби “давили” персонально, переслідуючи активістів, то з другими поводилися інакше – знищували організаційну інфраструктуру. Тільки за останні 5 років через “кримінальні справи” пройшли колишній спікер парламенту Володимир Конопльов, найбільші підприємці Япрінцеви, Чиж, Арбузов. Всі вони мали зв’язки у РФ, які могли бути трансформовані в політичні проекти.
Для розуміння рівня реакції екстраполюю масштаб зазначених осіб на українські реалії. Уявіть собі, що протягом 4 років за грати одна за одною рушають Литвин, Ахметов, Фірташ, Коломойський. Як жартують у Мінську, “у Білорусі Росію може любити тільки одна людина; вся інша країна любить Росію тим способом, який описаний в циркулярах”.
Кремль, природно, тисне політично і економічно. В такому форматі перезавантаження уряду може дещо послабити напруження – минулий склад урядовців вже відверто нервував російських колег “постійною особливою позицією”. Нові “напрацюють” такий рівень роздратування, який пройде не за один місяць, а це значить, що на першому етапі буде деяке поліпшення ситуації (в тому числі ослаблення торгових воєн) – Москва спробує послати позитивні сигнали.
Тепер давайте розбиратися, хто прийшов. Прем’єром став Сергій Румас – один з найбільш послідовних прихильників ліберальної економіки. Це один з небагатьох чиновників ТОП-рівня, який критикував політику Нацбанку і спроби повернення адміністративного контролю над економічними процесами під час кризи 2011-12 років. Позбувся посади віце-прем’єр, але теж з нетиповим “антуражем” – Лукашенко подякував йому за роботу і заявив, що Румас – втрата для уряду.
Віце-прем’єри також мають свій “багаж”. Серед них автор ліберального декрету “Про розвиток підприємництва” О. Турчин, колишній заступник голови комітету держконтролю В. Кухарев, колишній керівник концерну “Белнефтехим” Ігор Ляшенко і відпрацював послом в РФ І.Петрішенко. Останні два, швидше за все, будуть відповідати як раз за проблемні переговори з Росією.
Не менш цікаві інші ключові призначення. Міністерство економіки очолив 37-річний Дмитро Крутий, якого характеризують як грамотного фахівця з нестандартним мисленням. Госвоєнпром Білорусі очолив Роман Головченко, який до недавнього часу був послом в ОАЕ – державі, яку називають однією з найбільших майданчиків з торгівлі озброєннями.
Чого очікувати?
Очевидно, що торохкань і радикальних змін політичного або економічного курсу очікувати не варто. Різких реформ, швидше за все, теж не буде – це небезпечно у передвиборний рік, – але процес зміни структури економіки продовжиться. Для Білорусі критично важливо у найближчі роки призвести до країни великі не російські інвестиції. З одного боку це вже забезпечується спільними проектами з КНР, з іншого – і європейський вектор є вкрай бажаним.
Друга проблема – боргові зобов’язання, значна частина яких короткострокові. Розпочате економічне зростання вимагає грошей, а суттєві виплати по боргах зменшують можливості держави щодо стимулювання економіки. Необхідні довгі дешеві гроші, які можна отримати від міжнародних фінансових інститутів. Умова – продовження економічних перетворень. Аналогічна умова, до речі, де-факто діє і з китайськими програмами співробітництва.
Відносини з Росією залишаться в числі пріоритетів. З одного боку, необхідно знизити “загострення пристрастей” у діалозі між країнами, забезпечити припинення (або призупинку) торгових воєн, не йдучи при цьому на політичні поступки. Посилення присутності РФ у Білорусі або активізація роботи у політичній сфері на тлі нових “суперечок союзників” – останнє що потрібно Мінську в роки електоральних кампаній.
При цьому Білорусь буде активно працювати над виведенням країни на нові ринки і зменшенням залежності від російського ринку. Перший ж виступ міністра економіки Д.Крутого розставляє крапки над “і”: “Оскільки країна існує сьогодні у дуже складних зовнішніх умовах, важливо підвищити її адаптивність до зовнішніх шоків. Зокрема, до волатильності російського рубля, яка серйозно впливає на нашу економіку. Цю залежність ми повинні зменшити”.
Не менш яскравим можна вважати приклад Госвоєнпрому: білоруський ВПК спеціалізувався на розробках вузлів і агрегатів для російської оборонки. Власних “кінцевих виробів” було мало. До таких можна віднести продукцію МЗКТ (шасі і тягачі), оптику, засоби РЕБ, безпілотні апарати. Новий керівник галузі не належить до “російської обоймі” – він займався просуванням і продажем готових виробів на ринках Азії і Африки. Ось як він позначив свою найближчу задачу: “Перейти на новий етап оборонної галузі – від фази стабілізації, планування і розвитку до створення високотехнологічних зразків озброєнь і військової техніки”. Білоруський ВПК планує найближчим часом істотно розширити перелік закінчених зразків озброєнь, в тому числі додавши до них “стрілецька зброя і вогневі засоби ураження”. А, наприклад, білоруська броньована машина “Кайман”, яку представили на параді на честь дня незалежності, вже надійшла на озброєння силових відомств в Кот-д-Івуар.
Таким чином, новий уряд у Білорусі коштує перед складним завданням: продовжити трансформацію економіки, плавний відхід від російської залежності, уникаючи при цьому гострих внутрішніх і зовнішніх конфліктів. Наскільки це вийде – покаже час. Зрозумілим є одне: найближчі 2-3 роки у сусідній країні будуть надзвичайно насиченими на події та гучні заяви. І відокремити порожні слова від реальних планів буде головним завданням аналітиків, що займаються білоруським напрямком.
Експерт програми “Міжнародна і внутрішня політика” Українського інституту майбутнього Ігар Тишкевич
Матеріал вперше опублікований: Liga.net