Швидкість зближення з НАТО дозволить Україні вступити в альянс через 120 років

Політики сперечаються про включення прагнення України в NATO до Конституції країни,  соціологічні служби одна за одною задають питання про членство в альянсі громадянам, протягом останніх кількох місяців активно обговорюється ідея референдуму. Слова “стандарти NATO” взагалі вживаються направо і наліво. На перший погляд, все прекрасно – шлях обраний,  ми по ньому йдемо. Але, якщо придивитися, не все так просто, як звучить з вуст парламентаріїв і управлінців, одних розмов про Північноатлантичний Союзі мало. Чому – давайте розбиратися.

NATO – військово-політичний блок.

У преамбулі договору про створення НАТО 1949 року міститися слова “Договірні сторони сповнені рішучості захищати свободу, спільну спадщину і цивілізацію своїх народів, засновані на принципах демократії, свободи особистості і законності. Договірні сторони мають на меті зміцнення стабільності і підвищення добробуту в Північноатлантичному регіоні”. Як бачимо, мова йде не тільки про військовий потенціал і координації військових зусиль. Політична складова – це набір базових характеристик держави в галузі забезпечення прав людини, демократичних процедур і законності.

З свободами, на перший погляд, у нас все прекрасно – запитай будь-якого громадянина України – ми всі за свободи, права і таке інше.

Але далі, на жаль, є проблеми. Зокрема, з таким поняттям як “законність” – це ж не тільки кількість і якість прийнятих нормативних актів, а й їх виконання. Тут ми стикаємося з роботою  нашої системи, якістю судів і корупцію, що вже набридла. Адже якщо можна «купити» собі, знайомим можливість не працювати за законом, точно так же можна «купити», наприклад, секретну інформацію, зразки озброєнь, технології країн NATO. Таких членів в альянсі бачити не хочуть. Таким чином перша перепона на шляху до членства в Північноатлантичному альянсі лежить у нашій бюрократії, нашій звичці приймати закони для когось (згадаємо закони для МВФ, закони для безвіза і т.д.), в нашій корупції.

Україна може зробити ривок в цій галузі. Більш того, певні кроки є, вони визнаються нашими партнерами. Питання лише в швидкості змін – адже в NATO не вступають за власним бажанням – туди запрошують, і цьому передує дуже довга «домашня робота». Якщо подивитися історію розширення Альянсу, то робота відповідно «Плану дій щодо членства» в самому оптимістичному варіанті (країни Балтії) займає від 2 років.

Держава, серед іншого, має:

продемонструвати прихильність правам людини і влади закону;
організувати демократичний і цивільний контроль над збройними силами (це частково є в Законі «про національну безпеку» – питання залишилося в реалізації);
надавати інформацію про стан економіки і бюджету країни і бути готовим вносити в тому числі «економічний внесок» в роботу Альянсу.
Це частина з «політичних» умов членства у військово-політичному альянсі. Ми здатні все це зробити, якщо захочемо, помітний прогрес по кожному з напрямків. Питання лише в швидкості, але про це трохи пізніше.

стандарти NATO

Українські політики, незалежно від партійної приналежності люблять говорити про «стандарти  NATO», які наша країна активно переймає. Дійсно, в офісі зі стандартизації Північноатлантичного Альянсу є розділ, присвячений Угоді про стандартизацію (Standardization Agreements (STANAG)) і рекомендаціям (Standardization Recommendation (STANREC)). Держава, яка претендує на вступ до Альянсу має виконувати більшу частину з них. Відразу обмовлюся, що не всі – деякі країни колишнього Варшавського договору до сих пір не виконали всіх стандартів щодо, наприклад,  калібрів зброї, типів боєприпасів. Вимагати виконання «морських» стандартів від сухопутної держави так само ніхто не буде. Але ключові стандарти, щодо системи прийняття рішень, аналізу, обробки даних і таке інше виконувати треба. У нашому випадку, якщо Україна хоче стати частиною NATO, вона повинна адаптувати приблизно 75-80% STANAG-ів і виконати 40-50% рекомендацій (STANREC).

На цьому можна поставити крапку, але чорт мене смикнув перевірити що і як. Для початку знаходжу електронну бібліотеку NATO і дивлюся викладені у відкритий доступ стандарти. Підкреслю, мова йде лише про ті, що доступні і не секретні. У базі 1659 документів, з яких 892 є «жорсткими» стандартами.

Тепер йдемо на сайт Міністерства Оборони України, щоб перевірити слова про «переходи на стандарти NATO». Я не буду втомлювати читача своїми вигадками – дам цитату

 «На сьогодні в оборонному відомстві затверджені наступні накази по використанню угод зі стандартизації в NATO:

“Методи балістичних випробувань персональних броньованих засобів захисту та бойового обмундирування”, “Захист очей військовослужбовця — балістичний захист”, “Керівні принципи проектування індивідуальних тактичних споряджень (жилетів)”, “Маркування розмірів для взаємозамінності бойового взуття” та “Критерії бойового шолому NATO”.

Здійснюється переклад та підготовка до видання наказів “Про затвердження військових стандартів” для ще п’яти угод зі стандартизації в NATO”.

Тобто, станом на 2015 рік, МО почало застосовувати 5 (п’ять) STANAG. Всі вони стосуються обмундирування і його розмірів – того, що передавали як гуманітарку в 2014 і 15 роках. Таким чином, ці 5 стандартів – логічні і були б прийняті навіть без “шляху в NATO”. А ось як той же МО буде гармонізувати, наприклад, пункти STANAG 2190 – 2192, в яких стандартизується розвідувальна і контррозвідувальна діяльність або стандарти по аналітичній роботі, роботі з інформацією, обміну даними уявити складно, якщо за відправну точку брати те, що маємо сьогодні. Що можу з упевненістю сказати – в даному напрямку перекладу стандартів і наказу на виконання мало – система побудована по-іншому.

Але будемо оптимістами – будемо вважати, що МО вже застосовує 10 “стандартів NATO”, а стандарти з розмінування (розроблені в рамках ООН) теж є STANAG-амі – тоді загальна кількість “стандартів”, що працюють в нашому оборонному відомстві, дійде до 25 штук. Тобто з 2014 року маємо адаптацію в кращому випадку 25 стандартів, в гіршому 5-ти. Тобто швидкість «впровадження стандартів NATO» – від 1 до 5 на рік.

Далі займемося арифметикою. Щоб країни NATO всерйоз розглядали можливість вступу України до Альянсу, ми повинні відповідати хоча б 75% стандартів (рекомендації залишимо в спокої). Тобто нам треба впровадити «всього лише» 892 х 0,75 = 669 STANAGов. Округлимо до 600. Але навіть в цьому випадку шлях до Північноатлантичного Альянсу буде довгим. Переймаючи 5 стандартів в рік, ми прийдемо до бажаного результату через 120-130 років. Якщо ж за базу брати 1 або 2 стандарти (що більш ймовірно), то заповітні 600 доведеться чекати від 300 до 600 років.

Зробивши такі підрахунки, я вже не впевнений, що в Конституції країни немає місця для згадки про прагнення в NATO. Конституція, основний закон – вона ж на століття, і вона незмінна. З урахуванням швидкості застосування “стандартів NATO” це як мінімум на 120, а то і на 600 років. А там можна пункт про членство в Північноатлантичному Альянсі прибрати – може і Атлантичного океану не буде, не кажучи вже про альянс.

тепер серйозно

Проста перевірка даних і проста арифметика показала, що наші політики (як влада, так і опозиція) використовуючи риторику про “зближення з NATO” вішають локшину на вуха – теперішніми темпами нам до зближення “купу років на оленях”. Але поки народ “ведеться” на тему – її будуть підігрівати. На сході лякати злим альянсом, на заході країни говорити про те, що ось-ось і будемо.

Ми, кажучи про NATO, чомусь вважаємо, що цей альянс буде нашим захистом від РФ. Я навіть чув висловлювання, що “членство” дозволить нам повернути Крим і Донбас. Розумні люди говорили, але чомусь вони не задавали собі просте запитання “з якого такого Кіндрата звичайний німецький, ірландський, британський або французький солдат піде вмирати за Україну?” Ніхто не буде вирішувати за нас наші проблеми.

З іншого боку, досвід сусідніх країн показує дієвий метод зближення з NATO – менше гасел і більше діла. Тобто не сперечатися про конституцію, фіксаціа в законах “прагнення”, а просто займатися адаптацією стандартів, зміною політичної системи, виконанням власних законів. А там, дивишся, і до Альянс запросять.