​Реформа науки в Україні: дворовий футбол чи гра за “гамбурзьким рахунком”

Наука в Україні більшою мірою залишається спадщиною радянської доби, ніж надбанням незалежної держави. Іноді вона нагадує краватку чи метелик: декоративний елемент гардеробу, що не додає власнику ні тепла, ні комфорту, і який одягається суто з пристойності. Опинитися в міжнародних індексах без науки – це все одно, що дипломату на протокольному заході з’явитися без краватки. Отже, наука в Україні утримується суто на статистичному рівні 0,16 % – «щоб було». Хвиля реформ, яка піднялася в постреволюційний період із 2014 по 2017 роки, зачепила наукову сферу лише побіжно. Незмінним президентом Національної академії наук України залишається 100 річний Борис Патон; левову частку коштів, що виділяються на науку, поглинає Президія НАНУ; молоді науковці продовжують виїздити за кордон; а приміщення наукових інститутів активно здається в оренду для непрофільної діяльності.

У січні 2016 року вступила в дію нова редакція Закону «Про науку та науково-технічну діяльність», яка відкриває нормативні шлюзи до кардинальних змін у царині науки. У грудні 2016 року оприлюдено результати Зовнішнього незалежного аудиту науково-інноваційної системи України, здійсненого європейськими експертами в рамках програми ЄС «Горизонт-2020». По-своєму, це безпрецедентний крок. І річ навіть не в практичних рекомендаціях, які містяться в докуменах, а в самому факті, що вперше за історію незалежності в іпостасі протокольної служби для української науки виступає не НАНУ, а європейська організація. Монополія на істину подолана бодай на символічному рівні, і оцінка стану справ здійснюється за «гамбурським рахунком». Питання лише в одному: чи не запізно і чи піде справа далі протокольних рукостискань.

На сьогодні рух у напрямку модернізації наукової сфери і, власне, підготовка Операційного плану, просувається вкрай повільно. Майже два місяці відбувалося формування персонального складу відповідної робочої групи. Як повідомила її учасниця Юлія Безвершенко, перше засідання групи відбулося лише 30 травня. Втім, уже 12 червня МОН очікує на проект документу, який потім, відповідно, має бути завізований чиновниками відомства, підписаний Міністром і переданий до Кабінету міністрів.

Основна інтрига полягає в тому, чи знову переможе академічна номенклатура, яка звісно зацікавлена зберегти статус-кво, чи візьме гору організована спільнота науковців, не обтяжених посадами, але які зацікавлені в інтеграції України до Європейського дослідницького простору. Перші намагаються зберегти свій вплив через такий орган як Міжвідомча рада з питань координації фундаментальних і прикладних досліджень при НАН України та МОН. Другі готуються до перших засідань Національної ради з питань науки і технологій, яка має визначати стратегію розвитку науки.

Справжня перемога буде за тією стороною, яка першою поза риторикою зрозуміє, як знайти адвокатів наукового прогресу серед різних суспільних груп і як зробити науку драйвером розвитку. Зокрема – посприяти економічному зростанню та інтегрувати дослідницьку діяльність до екосистеми інновацій.