У 2016 році означилася перспектива масштабної трансформації системи освіти України. У цій загалом консервативній сфері не так багато реформаторських історій успіху. Запровадження Зовнішнього незалежного оцінювання (ЗНО) у 2007 р. залишається практично єдиною в своєму жанрі. Більш того – ЗНО є прикладом реформи, що має стабільно високу суспільну підтримку. За даними Центру «Демократичні ініціативи» у 2016 р. щонайменше 57% опитаних підтримали вступ до ВНЗ через ЗНО. Це на п’ять відсотків більше, ніж попереднього року. В той же час з 25%до 22% знизилася кількість противників такої системи. Як і у кожного явища в історії із ЗНО є зворотня сторона медалі і її варто прискіпливо оглянути саме тепер, щоби уникнути системної помилки при перезавантаженні шкільної системи.
Ангели і демони ЗНО
Шукаючи пояснення феномену суспільної підтримки ЗНО на тлі загальної недовіри громадян до уряду та органів влади в цілому я звернув увагу на такий показник як індекс соціального цинізму. Шкала цинізму є додатковою шкалою Міннесотського багатопрофільного особистісного опитувальника (MMPI), що відтворює міру зневажливого ставлення до загальноприйнятих цінностей і норм, а також людей в цілому. В Україні дослідження цього показника з 1992 включено до моніторингу “Українське суспільство” що здійснюється Інститутом соціології НАН України. Останні результати засвідчили, що 74% громадян вважають: люди навколо готові піти на аморальний вчинок заради кар’єри, наприклад. Хоча у своїй готовності вчинити так зізналися лише 2-3% громадян. Доктор філософії Євген Головаха, який координував дослідження назвав цей феномен «аморальною більшістю». Він пояснює в одному з інтерв’ю: оцінка більшості – це більшість, а значить – це самооцінка громадян України. Суспільство себе вважає аморальними».
Отже незалежне оцінювання в такій ситуації сприймається як магічна срібна куля, здатна вразити наповал нечисть корупції і неуцтва. Але демони ЗНО ховаються в тіні його ангелів. В теперішніх умовах зовнішнє тестування – достатнього гострий інструмент, який заточений діяти «проти», а не «для». Передусім – проти тіньових схем і хабарів при вступі до ВНЗ. Із цим завданням ЗНО досить непогано впоралося. Втім, і по відношенню до абітурієнтів цей інструмент використовується з презумпції винуватості. Рамки з металошукачами на вході до аудиторій, де відбувається тестування, відеоспостереження, у деяких випадках – правоохоронці, які проходжуються між рядами. І це додатковий стресовий чинник і без того високих ставок ЗНО, за результатами якого визначається можливість вступу на бюджетні програми університетів.
Нині школи використовують високі бали ЗНО, продемонстровані випускниками, як основний доказ власної переваги, що за умовчанням сприймається як еквівалент якісної освіти. Поступово рейтинговість капіталізується через благодійні внески батьків. Розбіг до взяття високої планки ЗНО і державної підсумкової атестації подекуди починається вже п’ятому – шостому класах. Страх отримати низьку оцінку у більшості часто-густо стає єдиним стимулом для учнів робити домашнє завдання. Причому слово «стимул» тут набуває майже свого первісного семантичного значення.
Однак відчуття провини за помилки і «неправильні» відповіді родом із тоталітарного минулого, де як відомо. «инициатива наказуема». Попри ситуативні спроби розбавити шкільні будні інтерактивом, участю у конкурсах і олімпіадах, більшість учнів все одно готуються «здавати» предмет, а не використовувати знання для подальшого навчання.
***
Концепція «Нової української школи», розроблена МОН у співпраці з експертами і освітянами інноваторами передбачає перехід від школи знань до школи компетнтностей. Якщо сказати простіше то на виході зі школи ми маємо отримати молоду, людину, що спроможна давати собі раду у житті в усіх його вимірах. Уточнюючи про що саме йдеться розробники концепції окреслили «канву» розвитку учня, що охоплює ключові компетенції і наскрізні вміння. Тут і вміння навчатися впродовж життя, і ініціативність та підприємливість, і критичне мислення, і емоційний інтелект – практично усе про що ідентифіковано експертами світового економічного форуму як навички 21 століття.
Готуючись до перезавантаження шкільної освіти, МОН та Український центр оцінювання якості освіти переглядають й теперішній формат ЗНО. Вже лунають голоси на користь запровадження тесту на здатність до навчання (загальні навчальні компетентності) – ТЗНК – а також міжпредметних тестів. Проте, якщо ЗНО збереже свою функцію «карального меча», то ці нововведення можуть так само нівелюватися, як ті в цілому конструктивні елементи, які є теперішньому форматі тестування.
Скажімо, і тепер у тестах з української мови та літератури окрім завдань із вибором однієї правильної відповіді передбачає розгорнуту відповідь (твір). Але у стресовій ситуації людям зазвичай не до оригінальних ідей. Тож навіть учні із літературним талантом у більшості випадків не ризикують і обирають безпечний варіант із шаблонними фразами. Теж саме може відбутися із ТЗНК.
Зовнішнє оцінювання: від корочки до портфоліо
Що буде, якщо просто скасувати ЗНО? Зовнішні тести для випускників шкіл досить поширена практика у світі. Але, скажімо у переважній більшості країн Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР) національні підсумкові оцінювання не мають наслідків для учнів і проводяться або з метою надання проміжної та діагностичної інформації вчителям, або для моніторингу загальної успішності освітньої системи. Із 36 досліджених освітніх систем країн ОЕСР 29 використовують такі оцінювання на рівні початкових, а 27 — на рівні середніх класів. Звісно, це пов’язано із автономією університетів, і високим рівнем доброчесності в освіті розвинутих країн. І, у багатьох випадках, платною вищою освітою, готовністю людей інвестувати в освіту, а також – доступним кредитам для тих, хто хоче навчатися, але платити не може. Це дає провідним університетам привілей відбирати тих студентів, які відповідають їх власним критеріям Автономія університетів є складовою реформи вищої школи і в Україні. Однак для того, щоби вона відбулася потрібно подолати ректорський феодалізм, який у багатьох випадках є причиною як корупції, так і недоброчесності. Як за 10 років інститут ЗНО вплинув на цю ситуацію? Так він відрізав корупцію на вході, але залишив її в середині ВНЗ. І навіть якщо ЗНО збільшує шанси для талановитої, але незаможної молоді потрапити до університетів, то це аж ніяк допомагає успішно дійти до випуску. Втім, навіть власникам червоних дипломів не гарантовано місця під сонцем теперішнього ринку праці.
Для того, щоби зрозуміти що може збільшити шанси для молодих людей: на самореалізацію, працевлаштування, ведення власного бізнесу (не важливо – в Україні, чи за її межами), тощо , варто подивитися за якими критеріями відбирають молодих спеціалістів роботодавці, інвестори і колеги. Шкільні та університетські оцінки відіграють найменшу роль. Важливо щити вже вмієш і чого встиг досягнути. Отже працювати на власне портфоліо молодих людей варто привчати ще зі школи. Втім, можна піти ще далі й інстититуалізувати персональне портфоліо. Зробити його його основним і наскрізним документом від п’ятого класу на все життя для подальшого навчання, побудови кар’єри і особистісного розвитку. Це нововведення досить добре впишеться в модель електронного урядування і цифрового документообігу. Власне воно може бути інтегровано у сучасну ID картку.
На формат портфоліо досить добре лягає навчання через розв’язання практичних проблем, командна робота і взаємне оцінювання, управління проектами – які мають посісти істотне місце у навчальних програмах нової школи. Особисте портфоліо, покликане зафіксувати досвід і мотивацію. Цей персональний файл міститиме поля із результатами ідентифікованих і розв’язаних проблем, набуті навичок і якостей, саморефлексії, оцінки однолітків, педагогів та зовнішніх партнерів.
Захист власного портфоліо по закінченню школи і предметне уявлення про свої сильні слабкі сторони дозволить набагато впевненіше увійти у доросле життя, ніж з атестатом. Доречі, останній цілком можна зробити частиною портфоліо, яке в свою чергу офіційним документом, що визнаватиметься на міжнародному рівні.
Нам потрібна автономія не лише університетів, але й шкіл. Як мінімум – гімназій, ліцеїв і коледжей. За умови розвитку академічної і адміністративної автономії школа може стати своєрідним промоутерами своїх випускників.
Як один із кроків до автономії шкіл можна було би запровадити систему зовнішнього оцінювання, або принаймні peer review – коли представники інших шкіл оцінюють своїх колег. Не зайвим буде подумати і про формати, де разом освітянами у зовнішньому оцінюванні шкіл братимуть участь представники бізнесу, ВНЗ і місцевих громад.