Міжнародна система оцінювання: домашнє для української школи

З наступного року Україна має приєднатися до Міжнародної програми з оцінювання освітніх досягнень учнів (Programme for International Student Assessment – скорочено PISA) , яка здійснюється Організацією економічного розвитку та кооперації. OECD кожні три роки, починаючи з 2000 року. Тестування здійснюється раз на три роки й охоплює учнів віком 15 років. Вони оцінюються за трьома категоріями:

– reading – уміння читання: читати й інтерпретувати тексти та критично висловлюватися з приводу прочитаного.

– mathematiс – уміння застосовувати знання й уміння з математики для подолання різноманітних життєвих викликів і проблем.

– science – використання знань і умінь з природничих наук для розв’язання різноманітних життєвих проблем, пов’язаних із певними науковими ситуаціями.

Фото pexels.com

Мета проекту полягає у підвищення якості викладання та організації систем освіти. Тепер в Україні обговорюється концепція «Нова українська школа», підготована Міністерством освіти і науки України за участі незалежних фахівців та затверджена Кабінетом Міністрів України. Документом передбачено перехід від традиційної школи знань до розвитку компетентностей, отже уроки PISA можуть бути корисними.

Представницька дискусія навколо оприлюднених на початку року результатів тестів PISA за 2015 р. відбулася 14-15 лютого у Талліні. Міжнародна конференція, яку відкрив Прем’єр-міністр Естонії, об’єднала міністерства освіти Естонії, Латвії та Фінляндії, а також експертів ODEC та освітян.

За результатами дослідження 2015 року найбільше балів за всіма трьома категоріями набрали учні із Сингапура (читання – 535; наука – 556; математика – 564 із 1000 можливих балів). Далі з невеликим відривом розташувалися Японія, Естонія, Китайський Тайбей та Фінляндія.

Andreas Schleicher (директор освіти і навичок в ODEC) у доповіді What is behind worldwide PISA trends? (Що криється за світовими трендами PISA?) зачепив такі аспекти як зацікавлення сьогоднішніх школярів роботою в науковомістких галузях економіки, управління шкільним господарством, кореляція між матеріально-технічним і фінасовим забезпеченням з успішністю учнів тощо.

Зверну увагу лише на такий факт, як співвідношення кількості часу, який учні витрачають на навчання в школі та самостійну роботу над матеріалом або домашні завдання. Найощадливіші в цьому плані Фінляндія, Німеччина та Швейцарія, де на роботу з навчальним матеріалом учні витрачають у середньому 36 – 39 годин на тиждень. В Естонії цей показник трохи більше за 40 годин на тиждень. А от в Сингапурі навчання забирає близько 50 годин на тиждень. При чому майже ¾ забирають домашні завдання. Але за успіх доводиться платити здоров’ям, оскільки високі результати тут пов’язані зі стресом. Однак 50 годин на тиждень – далеко не межа. Стільки ж навчаються в Туреччині, Перу і лише трохи менше у США.

Щодо України, то на прикладі свого сина, який навчається в 9-му класі гімназії, можу зазначити, що на суто шкільне навчання витрачається 50 – 53 години. Ну а рекордсменами є Катар та Об’єднані Арабські Емірати – близько 55 годин на тиждень. І така кількість навантаження не підкріплюється високими результатами.

До речі, Сингапур поєднує високі вимоги до учнів з високим рівнем витрат на навчання кожної дитини – близько 130 тисяч USD за весь період навчання. Показник, при якому найщільніше корелюють витрати на навчання з продуктивністю науки, становить близько 80 тисяч USD. В Україні ж видатки на одного школяра за 11 років його навчання не перевищують 80 тисяч гривень, що на сьогодні є еквівалентом 2,8 тисяч USD.Таким чином слабка матеріально-технічна база, невмотивованість учителів, бюрократія та схоластика примножують неефективність навчального навантаження на наших дітей у школах. І з цим викликом варто попрацювати, перш ніж ми приєднаємося до PISA.