Співзасновник, директор економічних програм Українського інституту майбутнього Анатолій Амелін презентуючи аналітичний прогноз “2018: виклики та можливості” розповів про ймовірність дефолту, курс гривні, рівні середньої заробітної плати та пенсій в Україні у 2018 році.
uifuture.org публікує тези доповіді Анатолія Амеліна, що були озвучені під час презентації 26 грудня 2017 року.
Читайте також Прогноз 2018: інфляція вийде з-під контролю Нацбанку
– Майбутнього не знає ніхто. Ми його теж не знаємо. Ми займаємося аналізом трендів. Ми вибудовуємо ці тренди в систему і з достатньою часткою ймовірності, як доводить 2017 рік, показуємо ті основні події, що вплинуть на українську економіку. Зокрема, в економічному прогнозі ми розглядали кілька сценаріїв. У ці сценарії ми не брали найскладніші: війну, руйнування, катаклізми. Наступний рік буде не найгіршим, але й не найлегшим. У нас закінчується 2017 рік. Можна по-різному його оцінювати. Ми досить точно визначили деякі параметри завершення цього року. Українська економіка показує зростання, це непогано, однак це дуже слабке зростання. Ми рухаємося вперед, поступово провадяться реформи, але деякі реформи гальмуються. Подивимося, як ми рухаємося.
Читайте також Прогноз 2018: виклики і можливості
Отже, підсумки 2017 року.
Українська економіка показує слабке зростання. Якщо ви подивитеся на динаміку зростання ВВП, то побачите, що протягом 2016 року темпи зростання були вищими. У 2017 році темпи зростання знижуються і ми зростаємо в середньому на 2,2%. Для порівняння глобальна економіка розвивається з динамікою 3,6-3,7%. Україна росте практично вдвічі слабше за глобальну економіку. Є низка причин.
У нас досі немає плану розвитку країни. Країни, які не мають свого плану розвитку, є ресурсом для тих країн, у яких така стратегія є. На жаль, на сьогодні ми не суб’єкт глобальної політики і глобальної економіки. Ми є об’єктом. Чому? Зараз розповім і поясню.
Читайте також Аналітичний центр Український інститут майбутнього презентував прогноз “виклики і можливості” на 2018 рік
Ми очікували зростання економіки за підсумками року 2,3%. Темпи зростання на початку року були 2,5% і знижувалися до 2,1%. Тобто ми рухаємося близько до прогнозу, але, на жаль, не так швидко, як хотілося б.
Інфляція. Ми отримали нижчу інфляцію, ніж в кінці року. Однак наступний рік — це рік, що передує виборам, і необхідно боротися за електорат. У нас було зроблено декілька спроб догодити електорату. Зокрема, так звана Конституційна реформа призвела до перегляду пенсій. Вона не стосується підвищення пенсій для тих, хто буде отримувати їх у майбутньому. Вона стосується тих, хто зараз на пенсії. Декому підняли в 1,5 разу, декому — на 200 гривень. Проте пенсії підняли темпами вищими за темпи розвитку економіки.
Крім того, ми піднімаємо мінімальну заробітну плату. Здебільшого це стосується держслужбовців. Однак ми знаємо, що в глобальній економіці бізнес намагається рахувати кожну копійку. Коли темпи зростання доходів населення перевищують темпи зростання економіки, ми стимулюємо інфляцію. Адже продуктів не більшає, а стає більше грошей.
Курс. Щодо курсу досить цікава ситуація. Ми закінчуємо рік із середньорічним курсом нижчим за той, що закладено в бюджет і закладено в нашому прогнозі. Досить непогані показники були у наших експортерів. Глобальні сировинні ринки показали приріст, що перевищив очікування аналітиків. Внаслідок цього валютна виручка підтримала наш курс. Плюс традиційні надходження від трудових мігрантів, плюс ми розмістили єврооблігації на три мільярди, плюс ми отримали транш від МВФ в $1 мільярд. Проте результати в кінці року підводять мене до не найоптимістичніших прогнозів.
Прямі іноземні інвестиції. У прогноз ми закладали прямі іноземні інвестиції за цей рік приблизно $3 мільярди. Очікуємо, що на кінець року буде $2,2 мільярда. Минулого року було $3,5 мільярда, з яких $1,5 мільярда — гроші, що пішли на докапіталізацію банку, тобто не пішли в економіку. Цього року ми перебуваємо на рівні попереднього року. У світі вільної інвестиційної ліквідності понад $2 трильйони.
На початку цього року я був в Узбекистані. За місяць після мого візиту туди прибула китайська делегація. Тільки з цією країною було підписано контрактів на $28 мільярдів — Україна за цей рік отримала зовнішніх інвестицій $2 мільярди. Таке відчуття, що ми або не цікаві інвесторам, або не хочемо, щоб вони сюди приходили. Некомфортно інвестувати юрисдикцію, де права інвестора не захищені.
Середня зарплата. За статистикою, це як середня температура по лікарні: є Київ, і решта України — є значна частка тіньової економіки. Ми очікували 6 850 гривень, отримали 6900 гривень — рівень, досить близький до нашого прогнозу.
Читайте також Юрій Романенко презентував політичний прогноз на 2018 рік
Що сталося цього року?
З негативного. Блокада окупованих територій з погляду політики є хорошим, позитивним кроком. ле, за нашими оцінками, це призвело до того, що українська економіка втратила 0,9-1,2%. Тобто приблизно 1% зростання української економіки ми недоотримали через припинення роботи виробничих ланцюжків, насамперед гірничо-металургійного комплексу.
Що таке + 1% до економіки? У нас річна економіка закінчуються не 2%, а дещо більше 3% — загалом, як і закладено у наших прогнозах. Понад те, зростання ВВП прямо впливає на добробут громадян. На сайті UIF опубліковано дослідження кореляції між зростанням економіки і добробутом наших громадян — тобто зростання їхньої прибутковості. Темпи зростання реальних доходів могли б бути вищими. Але маємо те, що маємо.
Унікальна подія. Україна посіла перше місце в світі. Але це перше місце в рейтингу країн-корупціонерів. Я говорив про інвесторів, які не хочуть сюди йти — це одна з причин. Крім того, високий рівень корупції в нашій країні, за оцінками МВФ, щорічно з’їдає 2% ВВП, або не дає можливість їх заробити. Якщо додати це до поточного 2% зростання, ми б мали зростання 4% — корупція з’їдає все. Ми про неї багато говоримо, і, на мій погляд, проблема в тому, що ми про неї кажемо, але не боремося. Наші інститути, за рідкісним винятком, не є ворогами корупції. Вони є учасниками системи. Єдині, хто сьогодні бореться, на мою думку — це НАБУ, але з НАБУ сьогодні борються корупціонери, що загалом логічно. І резерв міцності у боротьбі з корупцією у нас залишається досить маленький.
З хороших подій. Ми отримали транш МВФ — $1 мільярд, хоча спочатку могли отримати $5,5 мільярда. Насправді доволі довго я був противником траншів від МВФ, оскільки ці гроші не йдуть в економіку. Однак вони критично важливі для України, оскільки поповнюють наші золотовалютні резерви, стабілізують валютний курс. На жаль, Україна має негативне сальдо торгового балансу. Так, імпортуємо ми на більшу суму, ніж надходить від експорту. У нас бракує грошей. На Україну чекають чималі виплати за зовнішніми зобов’язаннями. В цьому випадку МВФ — одна з небагатьох інституцій, завдяки яким ми маємо стабільний валютний курс. Наступного року складеться не найкраща ситуація, де роль МВФ зростатиме. Детальніше про неї розповім пізніше.
Ми підписали першу угоду, що є першим кроком з інтеграції української енергосистеми в європейську. Українська енергосистема в плані диспетчеризації, як і раніше, пов’язана з російською. Це системні ризики для енергоекономіки та енергосистеми України. Ці угоди є досить важливими для того, щоб українська енергоекономіка була більшою мірою незалежною й захищеною. Але це перший крок. Україна любить робити перші кроки, після яких не йде далі. Подивимося, за підсумками року, на подальший курс.
Ми розмістили єврооблігації. $3 мільярди за останні кілька років ми витратили на реструктуризацію боргів, але в економіку знов же гроші не пішли. Україна може зичити, але для реструктуризації вже старих боргів.
Трохи негативу. Цього року ми двічі підвищували облікову ставку Національного банку внаслідок інфляції, що зростає. З чого ми почали? Необґрунтоване зростання доходів населення в боротьбі за електорат призвело до інфляції. У Національного банку є чіткий KP, таргетування інфляції. Коли інфляція виходить за певні межі, її необхідно стримувати. Підвищення облікової ставки — один із механізмів, що безпосередньо впливають на вартість грошей, а значить — на вартість кредитних ресурсів в економіці. Відповідно, наступного року це буде фактором, що гальмує розвиток української економіки. Уряд ухвалює рішення, не узгоджуючи їх з регулятором монетарної системи, і рік за роком ми наступаємо на одні й ті самі граблі. Крім нас звинувачувати в цьому немає кого.
Світова економіка. Цей рік ми закінчуємо з 3,6%, наступний буде 3,7% — темпи зростання світової економіки прискорюються, але, найімовірніше, це буде тимчасовим процесом. Ринки, що розвиваються, ростуть на 5% в рік.
Румунія цей рік закінчує з темпами зростання приблизно 8%, Україна — з темпом зростання 2%. Це рівень розвинених країн, але, на жаль, ми не в тому статусі. У нас інші причини такого повільного зростання.
Що нас чекає наступного року? Один із найголовніших викликів — політика Федеральної резервної системи. Аналітики міжнародних інвестиційних банків очікують, що ставка Федерального резервного банку наступного року підвищиться в кілька разів до значення 2,2-2,5%. В межах цього прогнозу вибудовують аналітику, прогнози сировинних, валютних ринків тощо.
А як діяти, якщо ставка зросте більше? Америка зараз провадить досить цікаву прагматичну політику, залучає або повертає інвестиції в американську економіку. Буквально тиждень тому в Америці було проведено потужну податкову реформу, завдяки чому податки було знижено. Американці націлені на посилення економіки в межах території Америки. Підвищення облікової ставки безпосередньо впливає на зростання вартості долара. Зростання вартості долара безпосередньо впливає на зниження вартості сировинних ресурсів. 80% українського експорту — сировинні ресурси. Таким чином, посилюючи долар, американська економіка зростатиме, але ринки, що розвиваються, зокрема й український, дуже сильно страждатимуть.
Динаміка індексу сировинних цін. За прогнозами аналітиків, в межах підвищення ставки ФРС ринки будуть рухатися в бічному тренді. Це означає, що потенційні доходи українського бюджету від експорту сировини перебуватимуть на тому ж рівні.
Зростання ставки — це системні ризики для української економіки та українського експорту.
Як зміняться ціни на головні експортні позиції? За прогнозами аналітиків, очікується, що пшениця і кукурудза розвиватимуться фактично в бічному тренді; ціни на залізорудну сировину поступово знижуватимуться; нафту (попри те, що за запасами газу ми посідаємо 3 місце в Європі, а запасів нафти у нас 200 мільйонів тонн) ми імпортуємо. Різний імпорт газу становить приблизно $2,5-2 мільярда, нафти на — $3,5 мільярда. Таким чином, падіння цін на нафту було б плюсом для нас, але поступово вони зростатимуть. Про те, як з цим впоратися, поговоримо дещо далі.
Наступний рік, за умови відсутності різких змін облікової політики та Федеральної резервної системи, ми проведемо в такому ж напрямі, як і цей. Якщо ж такі зміни будуть, рік буде дуже непростим.
На слайді зображено кореляцію між ВВП України та сommodity price index (індекс цін на сировинні товари). Українська економіка не є самодостатньою і здебільшого залежить від зміни цін на сировинні активи. Ми не впливаємо на ефективність будування економіки, точки зростання і пливемо за течією глобальних сировинних ринків, що визначають політику, економіку, бюджет і розподіл бюджету України. До сьогодні у нас немає точок зростання та стратегії розвитку. Країни, які досягли найвищих темпів розвитку, мають свої стратегії і розуміють, в які сектори необхідно стимулювати залучення інвесторів.
Так, Туреччина збудувала десятки економічних зон, де немає податку на прибуток ПДВ і податків на доходи фізичних осіб. Туреччина розвивала свій авіаційний хаб, будуючи аеропорти в формі держав приватного партнерства, створюючи певні пільги для інвесторів. Понад 12 аеропортів побудували приватники, і вони не боялися з ними працювати. Грузія разом з Китаєм почала створювати вільні економічні зони з нульовими ставками доходу на прибуток і нульовими податками на доходи фізичних осіб. Вони розуміють наступні вигоди. Америка теж їх розуміє, і тому змінює податкову політику для концентрації американського бізнесу в Америці. Україна ж перед собою таких завдань не ставить. Тут хоча б сконцентрувати американський бізнес у себе.
Виклики наступного року.
Як я вже зазначав, це підвищення облікової ставки ФРС вище за очікування аналітиків, що призведе до падіння валютної виручки від експорту, падіння надходжень до бюджету і, відповідно, до падіння економіки.
Наступний виклик — проблеми в роботі з МВФ. Є низка вимог, дотримання яких є умовою продовження співпраці. Цього року замість $5,5 мільярда ми отримали $1 мільярд, оскільки не виконали низку умов або зобов’язань, покладених на себе. Так, земельна реформа знову проголосована та перенесена на 2018 рік. Питання підвищення тарифів для наших політиків — конфлікт з електоратом, з одного боку, та інструмент здобування інвестресурсів для забезпечення енергетичної незалежності України, з іншого. За рік це призводить до зниження витрат для України і підвищення якості життя в країні. Таким чином, постає питання: ми боремося з МВФ або з самими собою, бігаючи по граблях?
Наступного року є загроза, що співпраця буде не буде, але не в тих масштабах, що ми очікуємо, імовірність чого оцінимо в 20%.
Останній виклик — геополітичний. Питання скасування санкцій проти Росії обговорюється в Європі понад рік, і є ризик, що санкції будуть скасовані. Це можливо з огляду на те, що Україна й досі не показує волю у реформуванні, боротьбі з корупцією, а ринок країни досить маленький — ми не розвиваємо власну економіку. Європейські компанії говорять своїм політикам: чому через те, що ви не можете домовитися, ми маємо втрачати свій прибуток і звільняти людей. Європейські політики реагують на свій бізнес — українські політики на свій бізнес не реагують. Ми б могли значно просунутися у співпраці з європейцями, але що було зроблено за цей рік? Інвестиції $2 мільярди, що і є відповіддю на це питання.
Графік виплат за зовнішніми зобов’язаннями.
Говорячи про МВФ, слід пояснити їхню важливість. Наступного року виплати за зовнішніми зобов’язаннями — перед МВФ, по облігаціях — становлять понад $6,5 мільярда. Якщо ми програємо суд за так званими “боргом Януковича”, то сума виплат зросте до $9,5 мільярда. Золотовалютні резерви України становлять $19 мільярдів. Відповідно, без зовнішньої допомоги наступного року резерви знизяться до критично низького рівня. Звичайно, бюджет, з якого оплачуються борги, формується в гривні. Де ж ми можемо взяти долари? Або міжбанк, або золотовалютні резерви. Таким чином, ми маємо серйозний економічний ризик, і без співпраці з МВФ цей рік буде пройти непросто.
Якщо подивитися на пікові виплати, в 2019 у нас виплати понад $8 мільярдів — наближаються до $9 мільярдів, а також пікові виплати на 2021 рік. Без реструктуризації в кінці 2018 року, формально без технічного дефолту, ми не зможемо змістити пікові виплати. Внаслідок цього 2019 року, в рік президентських, а потім парламентських виборів, отримання додаткових валютних надходжень в країну буде достатньо обмеженим. Таким чином, ми ввійдемо в систему неконтрольованого дефолту. Якщо країна зазнала дефолт, для бізнесу, який торгує з іноземними інвестиціями, різко зростають ліміти, і кредитні рейтинги приватних компаній не можуть перевищувати загальнодержавні рейтинги. В такому разі від цього постраждає український бізнес, а значить — і громадяни.
Виклики в економіці України в 2018 році.
Як я вже говорив, це інфляція — ми очікуємо, що темпи зростання інфляції будуть вищі закладених в бюджеті, імовірність чого понад 80%. Останнім часом лунають заяви про підвищення в новому році мінімальної заробітної плати. Упевнений, що в кінці наступного року знову буде обговорюватися питання зміни розмірів пенсії, а платити за це все будемо ми з вами. Відзначимо, що зміна доходів населення без прив’язки до економічного зростання призводить до прискорення інфляції і зменшення платоспроможність гривні. Тому з часом, прийшовши в магазин, українці розуміють, що на, здавалося б, більшу кількість грошей купити більше вони не можуть. На жаль, усвідомлення цього приходить значно пізніше.
Девальвація. За різних сценаріїв ми можемо зіткнутися з ситуацією, коли гривня буде коштувати дорожче, ніж закладено в бюджет. Ми очікуємо середньорічний курс приблизно 29 гривень 60 копійок, але іноді курс може зростати до 31-32 гривень і знижуватися, імовірність чого, за оцінками UIF, становить 70%.
Дефіцит бюджету. Щорічно в бюджет закладається дохідна приватизація — є доходи від спецконфіскаціі. Говорячи про приватизацію, згадаємо успішну приватизацію за останні 10 років — таких не було. Які підстави очікувати, що наступного року ми успішно приватизуємо Одеський припортовий завод? Іноземний інвестор, діє дуже обережно.
Проблеми України, що перешкоджають інвестуванню:
1. Система правосуддя України не працює на інвестора, оскільки перед законом не всі рівні. Для зростання економіки України критично важливим питанням є справедливого правосуддя. Без єдиних для всіх правил інвестор не прийде, приватизація провалюватиметься, відповідно — провалюватиметься бюджет, імовірність чого ми оцінюємо в 80%. Крім того, днями МВФ опублікувало критичні оцінки щодо перспектив зростання дефіциту бюджету.
2. Облікова ставка. З огляду на те, що ми очікуємо підвищення темпів зростання інфляції наступного року, Національний банк буде її стримувати шляхом підвищення облікової ставки. Як я вже зазначав, зростання облікової ставки безпосередньо впливає на зростання вартості грошей. Якщо ви займаєтеся бізнесом і користувалися банківськими кредитами, ви розумієте, як це позначиться на вашій бізнес-моделі. Ви або відмовтеся брати кредити, або вони коштуватимуть занадто дорого для розвитку бізнесу. Це також негативний фактор для розвитку економіки України наступного року.
3. Співпраця з МВФ. Імовірність труднощів у співпраці з МВФ ми оцінюємо в 50%. Як я вже говорив, грошей нам дадуть, і якийсь транш на $1-2 мільярди буде здійснено. Однак в Україні заявляють, що земельна реформа раніше 2019 роки не стартує, скасування мораторію на землю — не земельна реформа. Без розроблення та ухвалення закону про обіг сільськогосподарських земель ринок землі не з’явиться. Відзначимо, що мораторій стосується тільки 7 мільйонів українців, які отримали розпайовані землі.
4. Неефективна тарифна політика. На думку МФВ, без ефективної тарифної політики українська економіка не розвиватиметься, тому це одна з вимог. Ми боїмося неправильної реакції електорату, відповідно, тарифи не підвищаться, а тарифна політика, як і раніше, буде неефективною.
А зараз пропоную пофантазувати. Крім ризиків, які несе 2018 рік, є низка можливостей. Питання в тому, чи використає їх Україна.
Співпраця з МВФ — при русі у напрямі наявних пропозицій, що корисні для економічного розвитку України, ми можемо отримати $3-3,5 мільярда допомоги наступного року, що стабілізує валютний курс і дозволить успішно пройти виплати за зовнішніми боргами.
Реструктуризація — формально це технічний дефолт, але це не стільки ризик, скільки можливості. За успішного провадження реструктуризації ми зможемо зрушити пік на пізніший період — з 2021 на 2025. Відповідно, з’являються гроші не тільки для виплати боргів, а й для розвитку економіки. Питання тому, наскільки ефективно буде діяти Кабінет Міністрів і Мінфін в плані реструктуризації зовнішніх боргів наступного року.
Стимулювання прямих іноземних інвестицій. Є чотири фактори, які стимулюють розвиток економіки: інвестиції, чистий експорт, споживання, держвитрати. З них найголовніший фактор — це інвестиції, оскільки саме вони стимулюють створення робочих місць, створення підприємств, які або заміщають імпорт, або виробляють продукцію на експорт. Створені підприємства роблять виплати в бюджет, що покривають держвидатки. В такому разі іноземні інвестиції критично важливі для України. За підрахунками UIF, Україні щорічно необхідно залучати $20 мільярдів інвестицій. Хтось із уряду про це говорить? Такі завдання ставляться? Чув заяви Гройсмана про те, що економіка має зростати на 5%, тоді як в бюджеті закладено 3%. Інвестор боїться, як вогню, юрисдикцій, де не захищені його права, де не працюють процедури.
Україна може залучати досить великі інвестиції і в інфраструктуру, і в енергетику, про що зараз розповім детальніше.
Енергетичний план “США-Україна”. Влітку цього року американці ухвалили новий закон щодо санкцій проти Росії, де є ціла низка питань, які стосуються української енергетичної незалежності. Зокрема, йдеться про підтримку української енергосистеми. Чи зробила Україна хоч один крок для реалізації цього плану? Зустрічі йдуть, але, якщо ми не підготуємо свій план, партію знову зіграють за нас. У січні американці знову презентуватимуть свій план. Яким він буде? Ми не знаємо, оскільки у нас немає своїх “хотілок”, а сам план має бути в форматі win-win — коли виграють і українці, і американці, які готові інвестувати. За узгодженого і компромісного плану вже наступного року ми можемо отримати потенційні додаткові інвестиції, упродовж наступних 2 років — $2-2,5 мільярда.
Якщо ж цей план розгорнеться в широку програму, то потенційна потреба в інвестиціях у ринок енергетики і газовий сектор уподовж наступних 5-7 років становитиме понад $40 мільярдів — Україна на це грошей не має.
Стимулювання внутрішніх інвестицій. Крім зовнішніх інвесторів, нам необхідно стимулювати внутрішніх, малий бізнес, що обумовлює зміну тарифів, ставок ренти. Наприклад, зменшуються ставки ренти на видобування вуглеводнів, імпортером яких є Україна.
Крім того, йдеться про заміну податку на прибуток податком на виведений капітал. На зустрічі з бізнесом Президент України озвучив, що він піднімає питання на прапор і в Україні не буде скасування податку на прибуток, який замінять податком на виведений капітал. Я поставив питання про те, наскільки ймовірним є те, що до кінця року цей закон буде обговорено та ухвалено Верховною Радою. Президент дав зрозуміти, що закон буде у Верховній Раді, але, з огляду на ситуацію сьогодні, я розумію, що між словами і діями велика прірва. Це як питання про інвесторів. Інвестор входить у ту юрисдикцію, що для нього передбачувана, чого не можна сказати про Україну. В такій ситуації податок на виведений капітал — досить ефективна система зниження податкового тиску і тиску адміністрування на бізнес. За оцінками UIF, відмова від податку на прибуток і перехід на податок на виведений капітал принесе українській економіці упродовж найближчих 5 років $15-20 мільярдів тільки внутрішніх інвестицій. Уявімо інвестора, який стоїть над глобальною картою світу та обирає країну для інвестування. Він зіставляє показники ризику й прибутковості. Ризики у нас значні: війна, неефективна судова система. Натомість податкова реформа здатна переважити цю чашу терезів. Таким чином, крім внутрішніх інвесторів, також будуть зовнішні, готові працювати в українському правовому полі за умови мінімізації контактів з податковою.
Відповідно, розвиток інфраструктури. Україна — країна з величезним логістичним потенціалом, однак цей потенціал практично ніяк не реалізували. Через Україну проходять дві гілки Шовкового шляху — за весь час президентства Порошенко тільки один раз зустрічався з китайським лідером. В межах цього проекту китайці виділяють сотні мільярдів доларів на інфраструктурні проекти. Лише на Україну Щонайменше $15 мільярдів можуть піти в інфраструктуру України. Але за останні 2 роки ми ніяк не просунулися.
Крім того, через територію України проходить скандинавсько-індійський коридор. Населення Індії зростає більш стрімко, ніж населення Китаю, тому упродовж найближчих 10 років вони стануть більш численною країною. Індійська економіка розвивається. Навіть за великої частки тіньової економіки індуси багатіють. Відповідно, вони хочуть якісну продукцію, якісну техніку та їжу. В такому випадку Україна перебуває на досить цікавому коридорі, який може розвивати. Перед нами відкриті скандинавські країни, країни Балтії, Туреччина, Іран, Пакистан, Індія.
Тепер уявіть, що через територію України проходять 2 глобальних логістичних коридори, а на перетині цих коридорів — логістичні і виробничі бази для доступу в будь-яку точку світу. При цьому на виробництві будуть мінімальні витрати і заробітна плата. У Південних провінціях Китаю сьогодні ви не знайдете робочого, готового працювати за $600-800.
Таким чином, Україна має значний інфраструктурний потенціал, можливостями якого можна відмінно скористатися. Сподіваюся, що державні органи почують і реалізують цю ідею.
Зараз запропоную вам пофантазувати. На наступний рік є 3 сценарії розвитку економіки: песимістичний сценарій, базовий, в межах якого ми рухатимемося, та оптимістичний. Песимістичний і оптимістичний ми оцінюванням з імовірністю приблизно 20%, базовий— 60%. Події можуть розвиватися в різному зіставленні факторів цих сценаріїв. Зараз прочитаю казку і попрошу Вас пофантазувати разом зі мною.
Уявіть, що зараз не кінець 2017 року, а кінець 2018 року. Ми озираємося назад, дивимося на те, як прожили цей рік, і що сталося.
Песимістичний сценарій. ВВП України 1%, що становить $99 мільярдів. ФРС почала агресивну політику, підняла відсоткову ставку вище, ніж очікували інвестори. На це фінансові ринки відреагували зміцненням долара та зниженням вартості сировинних ресурсів. Так, руда, зерно, нафта, газ та інші ресурси пішли вниз. Експорт з України падає в грошовому зіставленні. Знижуються показники населення і споживання. Імпорт падає сильніше за експорт через девальвацію. При цьому дефіцит торгового балансу зменшується. Україна не провадить ринкове розміщення облігацій, а сальдо платіжного балансу негативне. МВФ надає Україні кредитні транші, але на більш жорстких умовах, через що резерви до кінця року опускаються нижче $15 мільярдів і аж до $10 мільярдів. До речі, резерви принаймні повинні дорівнювати значенню тримісячного імпорту, інакше на Україну різко зростають негативні рейтинги. Долар до середини року піднімається вище 35-40 гривень, середньорічний курс — 32 гривні за 1 долар.
Оптимістичний сценарій. Економіка зростає на 5%. У бюджеті закладено 3%, але Гройсман з трибуни казав, що наша мета — 5%. Що ж потрібно для того, щоб економіка росла на 5%?
ВВП виріс на 5,3%. Номінальний ВВП становить $121 мільярд. У 2018 році ФРС зберігає курс, заданий Джанет Йеллен, керівником ФРС, і провадить стриману монетарну політику на тлі низьких інфляційних ризиків. При цьому зростання світової економіки перевищує очікування: зростають ціни на залізну руду та зерно, ціни на газ і нафту зберігаються на колишньому рівні. Зростання українського експорту прискорюється. Україна проводить кілька розміщень пробандів на зовнішніх ринках і отримує $3,5-4 мільярда. Приватні інвестиції становлять вже не $2, а $5 мільярдів. Сальдо платіжного балансу позитивне. Курс гривні повільно знижується. НБУ активно скуповує долари на міжбанку для поповнення резервів, середньорічний курс — 28 гривень 50 копійок. Резерви Нацбанку до кінця року вище $21 мільярда. Триває податкова лібералізація, економіка поступово виходить з тіні, динамічно зростає малий і середній бізнес, а також доходи населення.
Базовий сценарій. ВВП України зростає на 2,9%. Номінальний ВВП до кінця року – $113 мільярдів. Сировинні ринки рухаються в бічному тренді, або показують мляве зростання. Темпи зростання експорту з України сповільнюються. Імпорт зростає слабше за експорт через девальвацію гривні. Дефіцит торгового балансу зберігається на рівні минулого року, що становить мінус $6 мільярдів. Україна отримує транші від МВФ в розмірі $1-2 мільярда замість запланованих $3,5 мільярда та макродопомогу з Європейського союзу для покриття бюджетного дефіциту. Також розміщує євробонди. Інвестори реагують на те, що Україна продовжує співпрацювати з МВФ. Мінфін проводить успішну реструктуризацію зовнішнього боргу в кінці 2018 року. Зовнішні інвестиції перебувають на слабкому рівні і до кінця року досягають $3 мільярдів, що, як я говорив, небагато. Сальдо платіжного балансу позитивне, поточного рахунку — негативне, резерви нацбанку до кінця року — $15-20 мільярдів. Долар протягом року піднімається вище 30 гривень, але середньорічний курс — 29,6 гривні. Показники інфляції до кінця 2018 року на рівні 11% до грудня 2017 року. Зростання соціальний стандартів, пенсій, мінімальної заробітної плати стимулює внутрішнє споживання, а також інфляцію. Драйвером зростання економіки залишаються інвестиції, внутрішні і зовнішні.
Приблизно так ми, найімовірніше, закінчимо 2018 рік. Імовірність такого сценарію понад 50%.
Так зміниться ВВП України за цими сценаріями. З динамікою зростання 2% в рік до рівня зростання 2018 роки ми підійдемо в 2026-2027 роках.
Тут ви можете побачити, як змінюватиметься сальдо торгового балансу. За оптимістичного сценарію водночас зростатимуть експорт і імпорт. Це пояснюється тим, що технічне обладнання ми здебільшого імпортуємо.
За негативного сценарію сальдо звужуватиметься через зменшення коштів на імпорт.
На слайді проілюстрована динаміка середньої заробітної плати в Україні. За оцінками UIF, до кінця 2018 року його складе 8 600 гривень.
На цьому я закінчую презентацію. Повторюся, майбутнього не знає ніхто. Його можна створювати і програмувати. Поки Україна не з’явиться стратегія розвитку, ми будемо плисти за течією сировинних річок, які будуть впливати на економіку України більше, ніж наші правителі.
Повний текст аналітичного прогнозу “2018: виклики і можливості” із економічним розділом зокрема доступний на сайті uifuture.org.