6-7 вересня під Верховною Радою відбувся мітинг власників автомобілів з іноземною реєстрацією. Протестувальники вимагали зменшення мит на ввезення автівок з-за кордону, яких в Україні чимало. За даними Державної фіскальної служби понад 50 тисяч автомобілів перетинають кордон нелегально.
Крім того, нещодавно вийшло Послання Президента України до уряду, у якому прогнозувалось прискорення зростання економіки до 4% у 2020 році. Чи це реально?
Відповідь на це та інші питання дав Анатолій Амелін, директор програми “Економіка” Українського інституту майбутнього, у програмі “Інфодень” на 5 каналі.
— Анатолію, якщо проаналізувати новини, які лунають зі стін Верховної Ради, можна дійти висновку, що все це — лише розпал передвиборчої підготовки. На Вашу думку, чи реально, щоб до 2020 року (тобто за 3 роки) економіка України зросла на 4%?
— Так, я можу сказати, що це більш ніж реально, однак цього недостатньо. Якщо брати до уваги той факт, що з 2008 року ми втратили більш як половину економіки, то темпами зростання економіки на 2-4 % на рік ми ніколи не зможемо відновити колишній рівень.
— Що можуть означати ці 4 % для звичайних громадян?
— Це означає, що упродовж цього часу їхня зарплатня зросте на 8-10%, не більше.
— А якщо говорити про ріст цін, його якось можна спрогнозувати?
— Це взаємопов’язані показники, однак вони не є абсолютно компліментарними, бо на ріст цін також впливають інші показники. Коли ми говоримо про інфляцію, то це — не лише споживчі ціни, а й зміна вартості енергоресурсів, комунальних послуг тощо. У такому випадку ріст економіки — похідна від обсягів інвестицій, держінвестицій, виробництва, експорту та споживання. Що вищий рівень доходів населення, то більший попит на продукти споживання, тому теоретично ціни можуть зростати. Втім ще раз наголошую, що чинників, які впливають на ріст цін, значно більше, і ці чинники ринкові.
— Ви кажете, що плюс 4 % — це замало. Скільки б мало бути?
— Для того, щоб Україна розвивалась інтенсивно та прагнула хоча б до відновлення тих позицій, які ми втратили, економіка має зростати принаймні на 8-10 % на рік. Загалом такі темпи можливі, у 2003-2004-му роках темпи економічного зростання були понад 12 % на рік. Це був період, коли ми були помічені глобальними інвестиційними компаніями, великими корпораціями, які продовжували інвестувати в Україну, і це могло забезпечити Україні дуже хороші позиції. Сьогодні ми раді 2 %, це непогано, бо “+“, навіть маленький, кращий за “–“. Однак цього недостатньо для того, щоб економіка відновилась, створювались робочі місця, а отже, зростав попит на працю і заробітні плати. Що вищий ріст економіки, то вища зарплатня у громадян України.
— Чи побачили Ви у зверненні чітку економічну стратегію, за якою розвиватиметься країна?
— Чіткої стратегії не було. Президент озвучив декілька важливих економічних індикаторів, зробивши стислий аналіз економічного становища. Дійсно, виходячи з рецесії, ми поступово починаємо відновлюватись. Економіка України зростає. Зокрема, покращуються ситуація в банківському секторі, статистика показує, що доходи населення зростають більше за інфляцію.
Вже 2 роки ми не купуємо газ безпосередньо у Росії, ми купуємо його у Європи. Варто зазначити, що на європейський ринок російський газ потрапляє, тому не можна говорити про незалежність. На жаль, у стратегії Президента не було згадано про стратегію здобуття економічної незалежності. Кабмін ухвалив енергостратегію до 2035 гору, але виникає логічне питання: а чи є у нас плани розвитку економіки до 2035 року? Яким чином планується попит та пропозиція відповідно до енергоресурсів? Крім того, у прийнятій енергостратегії задача здобуття енергетичної незалежності взагалі не стоїть. Немає оцінки ресурсів і немає відповідальних за невиконання стратегії. Президент лише пройшовся досягненнями минулого року, які більшою мірою були досягненнями Кабміну, адже це — виконавча гілка влади.
Під президентською вертикаллю перебуває судова система, від якої залежить приплив інвестицій. Наприклад, від судової реформи залежить система правосуддя в країні. Жоден інвестор не інвестує в країну, де є проблеми із захистом права приватної власності, де є рейдерство, тому в цьому разі про судову реформу, зокрема про її завершення, чітких меседжів я не почув. А це критичний важливо. Президент розповів, що зроблені значні кроки у створенні антикорупційних органів. Відкривши будь-яке ЗМІ, ми бачимо, багато корупціонерів затримується, отже, НАБУ працює. А скільки з них сидять за ґратами? У скількох конфіскували майно, по суті, вкрадене? На жаль, це питання до судової системи, реформа якої не завершена. Найбільша проблема в тому, що самі судді інших суддів-корупціонерів не зацікавлені судити. Як кажуть, ворон воронові ока не виклює. Тому ця проблема була, є і залишається, а судова реформа все ж таки перебуває під президентською вертикаллю.
Є низка меседжів з енергетики, але ані слова не сказано про досягнення енергетичної незалежності. Є розуміння того, як нам протягом 3-4 років стати незалежними. Україна за останні 5 років імпортувала ресурсів на 100 мільярдів доларів, це більше нашого ВВП. Ми купуємо газ, хоча Україна посідає 3 місце в Європі за запасами газу. Ми купуємо нафтопродукти, хоча маємо 200 мільйонів тонн запасів нафти, а потужність перероблення досить висока. Проблема лише в тому, що не всі вони були адаптовані під норми Євро-5. Україна посідає 3 місце в Європі за запасами уранових руд. Звичайно, збагачувати уран ми не можемо, є обмеження МГП. Але у нас є достатньо ресурсних компонентів, аби не купувати те, що маємо самі. Про це, на жаль, не було сказано.
Повторюся, це не є завданням Президента, це завдання Кабміну. Але якщо це було Послання до парламенту, який у нас формує Кабмін, то, на мій погляд, це мало б прозвучати.
— Ви знаєте, чимало сказано останнім часом щодо цього. Зокрема, з уст Прем’єра ми чули, коли ми зможемо видобувати багато газу в Україні, ціни на нього можуть знизитися. Щоправда, це доволі туманні плани. Про газ говорив і Президент у парламенті, а саме:
«До того, як Росія розпочала бойові дії проти України, головною її зброєю була зброя енергетична. До 2014 року Москва утримувала нас на своїй орбіті газовою залежністю. Здавалося, тієї непереборної сили тяжіння не здолати ніколи. В листопаді ж, друзі, хочу привітати, виповнюється два роки, як ми не купуємо газ в Росії!».
Вочевидь, до слів Президента варто додати не купуємо газ у Росії напряму.
— Так, але варто згадати, що до середини 50-их років саме Україна забезпечувала всю Європейську частину Радянського Cоюзу газом. Після відкриття Тюменських родовищ інвестиції перемістили туди. Це свідчить про те, що потенціал у нас був, є і зберігається, але регуляторні умови не дозволяють досить ефективно розвивати цей сектор. Згадайте, кілька років тому в Україну приходили великі нафтогазові компанії, однак майже ніхто з них не залишився.
— Ви говорите про сланець, чи також про звичайний газ?
— Я маю на увазі звичайний газ. Це вже технологічне питання, що таке сланцевий газ. Хімічний його склад такий самий, що і газу, про який йде мова. Сланець — це порода, в якій знаходиться класичний газ. В Україну медійна атака щодо сланцевого газу йшла з Росії.Розвиток газовидобутку в Україні був не на їхню користь, бо, як сказав наш Президент, ми дійсно залежали від Росії. Деколи Україна купувала в Росії газ на 12 мільярдів доларів за рік — половини цих коштів достатньо для того, щоб ми забезпечили себе власним газом.
— Обговоримо заяву Прем’єр Міністра Володимира Гройсмана про те, що коли Україна сама буде забезпечувати себе газом, ціна на газ може знизитися. Наскільки реальний такий сценарій? І кількох років це сценарій?
— Україна, за оцінками Українського інституту майбутнього, може вийти на самозабезпечення газом протягом найближчих 4-5 років, якщо поставити таке завдання. Якщо будуть інвестиції, ефективне управління і, відповідно, правильно реалізовані програми. Загалом “Укргазвидобування” робить правильні кроки в цьому напрямі. Вони мають дуже великий фонд законсервованих свердловин, які після розконсервації або капітального ремонту можуть бути використані й за досить невеликих інвестицій дати додатковий дебіт.
Наведу приклад. Якщо буріння однієї свердловини коштує від 3 до 7 мільйонів доларів, то ремонт або відновлення свердловини — від 300 до 500 тисяч доларів, майже в 10 разів дешевше. Що вплине на вартість газу, якщо він буде добуватися в Україні в потрібному обсязі? Як мінімум логістика. Якщо ми купуємо газ у Європі, у нас є логістичне плече, що впливає на вартість.
— Тобто це все ж реалістичний сценарій?
— Так, але я не скажу, що це буде істотне зниження, бо Україна знаходиться на глобальному ринку. У будь-якому разі будемо відштовхуватися від світових цін. Однак на логістиці ми точно заощадимо.
— Ще одна важлива тема, це земельна реформа. На думку Президента, мораторій на продаж землі є неконституційним. Ви почули чітку схему того, як далі працювати? Коли йдеться про питання землі, політики починають спекулювати, і якоїсь однозначності щодо цього немає. Була ідея, що треба продавати землю. Кабмін каже, що робити це треба з обмеженнями.
— Її не потрібно продавати, як і не потрібно обмежувати розпорядження приватною власністю. Це дві різні речі. Ми не говоримо, що зняття мораторію призведе до миттєвого продажу. Громадянам України лише дадуть можливість розпоряджатися власним майном. Як автомобілями, як квартирами — це нормально.
Більшість вважає, якщо ми скасуємо мораторій, на наші території прийдуть іноземці та скуплять землі. А тепер відкриємо список найбільших агрохолдингів України і подивимося, кому вони належать. Українського капіталу там часто бракує. Існують повністю іноземні агрохолдинги. Вони орендують ту землю, на яку сьогодні поширюється мораторій. 7 мільйонів громадян України, які отримали землі внаслідок розпаювання, не мають грошей, щоб її обробляти. Вони не можуть піти в банк і взяти під неї кредит, бо вона не є товаром і її не зможуть вилучити. Українцям залишається тільки здавати її в оренду. Кому? Агрохолдингам, зокрема іноземним, приходу яких ми так боїмося. Питання, хто виграє: агрохолдинги або 7 мільйонів громадян України?
— Тобто вони вже прийшли?
— Вони тут, вони працюють. Мільярдні компанії вже заробляють. Агрохолдинги повністю без українського капіталу тут, на українській землі, що належить українцям, які не можуть цією землею розпорядитися.
— Поговоримо про нові та важливі новини для підприємців, що прозвучали в Посланні Президента. Зокрема, Голова держави пропонував би утриматися від чергових пропозицій скасувати або вихолостити єдиний податок. Що під цим розуміється?
— Я думаю, що Президент мав на увазі численні зміни системи оподаткування підприємців, які роблять бізнес непередбачуваним. У чому проблема України? За статистикою, у нас близько 10% безробітних, і вирішити проблему можна або залучивши великих інвесторів, які будуть створювати робочі місця, або стимулюючи самозайнятість, тобто, по суті, підприємництво. Що простіша система оподаткування і регулювання підприємців, то вища ймовірність того, що люди будуть займатися підприємництвом, не сидячи на шиї в інших платників податків через системи соціального забезпечення. Тож меседж досить правильний, але його недостатньо, щоб підприємництво в Україні розвивалося.
— Поговоримо про вихід економіки в тіні. За оцінками деяких експертів, вона складає половину української економіки.
— Одна з причин тіньової економіки — це відсутність відповідальності. Тому знову повернемося до судової системи. Якщо є інструменти невиконання закону, то його виконувати ніхто не буде.
— У Посланні було сказано, як із цим боротися?
—Про тіньову економіку я не чув, але уряд системно працює в цьому напрямі. Повторюся, без ефективної судової системи, тіньова економіка нікуди не піде. Будемо чесними, вона існує і в Америці, і в Німеччині, тільки замість наших 50% на рівні 10%. І це не непогано. Відзначимо, що криза 2009-2010 років Україна пройшла завдяки тіньовій економіці, яка виступила “подушкою” і не дозволила нам збанкрутувати.
— Економіка в тіні, а тим часом депутати, за словами Президента, можуть позбутися своєї недоторканості лише з 2020 року. Наступне скликання, можливо, ще матиме такий привілей:
“До кінця поточної каденції ще більше двох років. А Верховна Рада цього скликання вже встановила абсолютний рекорд із результативних голосувань з позбавлення депутатської недоторканності. Вперше подання надходять не лише на опозиціонерів чи так званих “нічиїх” позафракційних, але й на депутатів, які є членами керівних партій та владної коаліції.
Закликаю, — як ви, напевно, і очікували — внести і узгодити, нарешті, зміни до Конституції, які скасовують депутатську недоторканність. Щоб полегшити для вас прийняття цього рішення, щоб у вас не було відчуття, що воно якимось чином спрямоване проти вас, я маю дуже просту пропозицію — давайте ухвалимо це рішення із уведенням його в дію з 1 січня 2020 року, для депутатів вже нової Верховної Ради. Можливо це буде ефективніше”.
Ми розуміємо, що розвиток країни залежить від того, хто за цим державним кермом. На Вашу думку, чи варто відкладати це наболіле питання?
— Наскільки я пам’ятаю, коли ми обирали цей парламент, практично всі партії заявляли, що в порядку денному зняття депутатської недоторканності в насамперед для себе. Зараз практично всі про це замовкли. Це питання компліментарне з питанням спрощення процедури імпічменту. Річ у тому, що зараз процедура імпічменту Президента в Конституції передбачена, але практично вона не може бути реалізована. Конституційний Суд, який знаходиться під серйозним впливом Президента, не ухвалить таке рішення. Тому я прихильник того, щоб у нас упродовж року зняли депутатську недоторканність паралельно зі спрощенням процедури імпічменту. Два цих процеси зроблять більш відповідальною діяльність як депутатів, так і нашого Президента. Упевнений, громадяни України від цього тільки виграють.