Відповідь Юрія Романенко на питання від “Укрінформ“
82 відсотки коштів, зароблених по всьому світу в 2017 році, пішли в руки найбільш багатих людей. Про це свідчить дослідження міжнародного об’єднання організацій по боротьбі з бідністю Oxfam 3,7 мільярда людей, що становлять найбільш бідну частину світового населення, взагалі нічого не отримали від глобального прибутку. При цьому з 2016 по 2017 роки кількість мільярдерів безпрецедентно зросла. За даними Oxfam, новий мільярдер з’являвся в середньому кожні два дні. Всього в світі налічується 2043 людини, що вважаються мільярдерами. За словами директора Oxfam Вінні Бьяньіма: «Бум мільярдерів говорить не про розквіт економіки, а про крах економічного порядку». Звідси маємо питання: наскільки доречно і правильно вважати, що ріст мільярдерів і дисбаланс (розрив) між багатими і бідними можуть стати наслідком нової глобальної економічної кризи у світі?
Читайте також Прогноз 2018: виклики і можливості
— Ця проблема набагато складніша ніж здається на перший погляд, оскільки проста апеляція до цифр не дозволяє зрозуміти суті процесів. Для цього потрібно дивитися на цифри в комплексі з розумінням логіки т.зв. хвиль Кондратьєва і хвиль Кузнеця. Ця логіка добре описана в книзі Бранко Мілановіча «Глобальна нерівність. Новий підхід для епохи глобалізації». Спираючись на останні статистичні дослідження, Мілановіч вказує на кілька цікавих тенденцій.
По-перше, за останні 20 років різко збільшилася чисельність глобального середнього класу з одного до двох мільярдів осіб. Перш за все, за рахунок Азії, а там за рахунок Китаю, який досяг середньозаможного рівня. Середня зарплата в Китаї вже перевищила 600 доларів на місяць. А прошарок середнього класу наближається 800 млн осіб і безперервно зростає. Фактично протягом останніх 30 років Китай кожні 8 років подвоює свій ВВП, що не могло не позначитися на рівні добробуту громадян. В Індії, де населення вже перевищило 1,3 млрд, також зріс прошарок середнього класу до 250-300 млн. осіб, і він продовжує збільшуватися, тому що Індія нарощує темпи зростання економіки і на наших очах перетворюється в «новий Китай» південної Азії.
Таким чином, за останні 25 років більше мільярда людей стали жити краще. Можна сказати, що за всю історію людства воно ніколи не жило так добре, як сьогодні.
По-друге, різке зростання економічної могутності Азії відбувається на тлі розмивання середнього класу на Заході. Саме з цим пов’язаний феномен «трампізації» західної політики. Деіндустріалізація США і Європи привела до скорочення робочих місць і збільшення неповної зайнятості, падіння середніх доходів. За останні 30 років зарплата середнього класу на Заході практично не зростала, а в деяких сегментах навіть знижувалася. Це призвело до того, що з моменту старту глобальної кризи в 2008 році в США і Європі почалося бродіння, яке призвело до зростання впливу популістів на різних флангах політичного спектру. Це бродіння зачіпає не тільки такі країни Заходу як Греція чи Іспанія, де наявний цілий спектр проблем, починаючи від високого безробіття і закінчуючи високими боргами, а й таку успішну країну як Німеччина, де на останніх виборах радикальна «Альтернатива для Німеччини» взяла понад 12% голосів. Таким чином, поки в Азії ситуація почала вирівнюватися в плані соціальної нерівності, на Заході вона почала погіршуватися і відкочуватися до умов Великої депресії 1929 року, коли не існувало держави суспільного добробуту, яка розподіляє більш менш рівномірно доходи між громадянами.
По-третє, потрібно розуміти коріння цієї нерівності. Такі дослідники як Саймон Кузнець і Тома Пікетті звернули увагу на те, коли нерівність почала різко збільшуватися. Це сталося після початку першої індустріальної революції наприкінці XVIII – XIX столітті. До цього нерівність була великою і стабільною, зменшуючись під час воєн і епідемій. Однак промислова революція створила умови для різкого відриву країн Заходу від решти світу, оскільки вони зайняли монопольні позиції в ключових секторах світової економіки. Цей розрив зберігався до Другої світової війни і почав повільно скорочуватися після неї. Нові технології створюють величезні можливості для збагачення тих, хто їх запускає і має якийсь час монопольні позиції. Протягом останніх двох десятків років на наших очах розгортається третя або четверта промислова революція (хто як вважає), яка також кардинально змінює баланс. Творці біткойну казково збагатилися в 2017 році, ми бачимо, що капіталізація нової економіки (Amazon, Facebook, Microsoft, Google, Alibaba і т.д.) досягла жахливих величин і перевищує вартість компаній в традиційному секторі. Нові підприємства діють глобально і монополізують цілі сегменти світової економіки. Наприклад Google і Facebook разом контролюють понад 50% світової цифрової реклами. Природно, що отримуючи такі надприбутки, вони вносять свою лепту в зростання світової нерівності
Тому, зростання кількості мільярдерів та розрив між ними і найбіднішими відображає одразу масу чинників, які збіглися через зростання світової економіки, зміну балансу сил між ключовими регіонами планети, зміну балансу нерівності усередині окремих країн (на Заході вона знову почала зростати, а в деяких країнах Азії зменшуватися), технологічної революції, яка породжує революцію в економіці й суспільних відносинах, породжуючи кризу держави по всьому світу на тлі зростання могутності корпорацій. Ці тенденції несуть в собі жахливі виклики для тих, хто їх ігнорує (Україна належить до таких) і величезні можливості для тих, хто намагається осідлати хвилю чергової індустріальної революції.