Джерело: Хвиля
У США опублікували список осіб, яких вже встигли назвати «друзями Путіна». Це відбувається на фоні розмов про нові санкції проти компаній, які є спонсорами або партнерами російської «воєнки». Кремлівські ЗМІ встигли відреагувати на новини, даючи, з-поміж іншого, бравурні коментарі учасників списку.
Ось де вони мають рацію – навіть від уведення санкцій в десятках компаній і цій групі у 200 з гаком осіб «у смугастих купальниках» Російська Федерація не розвалиться. Ба більше, в Кремлі чудово розуміють, що розвалитися РФ не дадуть ті самі США і ЄС – надто вже багато різних інтересів зав’язано на Росії. Та й сама вона виступає в ролі певного балансера на регіональному рівні. Співпраця з Росією дозволяє вирішувати США з Європою свої питання. Наприклад, щодо Центральної Азії, де Росія стримує Китай та ісламістів.
Зрештою, з огляду на собівартість видобутку нафти і її котирування на зовнішніх ринках, РФ може собі дозволити існувати у теперішньому режимі як мінімум 5-6 років. Докладні розрахунки були в доповіді Українського інституту майбутнього «Межі стійкості Росії». Падіння рівня життя «звичайних росіян» у цьому випадку не береться до уваги – на відміну від інших країн, населення Росії бачить основною функцією держави не добробут громадян, а «генерацію гордості». Поки «нас бояться, значить, поважають», поки «ми страшні» і «Росія найсильніша, нехай і в колі ворогів» – владу будуть поважати, навіть живучи в помиях.
Але на цьому позитив закінчується. Суть санкцій європейців і американців якнайкраще показує різні підходи і різні горизонти планування. ЄС, США думають про перспективу 15-20 років як про «тактичні плани». Стратегія – це вже те, що на період 20+. У колишньому СРСР, здебільшого, реальний план на 5 років – уже досягнення.
Тепер подумаймо, що станеться відносно скоро. У Давосі та й на інших майданчиках не перший рік говорять про новий устрій світової економіки, який неминуче спричинить зміну балансу сил на земній кулі. Навіть Саудівська Аравія ще 3 роки тому «побачила тренд» і в її плані розвитку до 2030 року упор робиться на перетворення країни в місце скупчення технологій, знань. А нафта … Американський мислитель Вільям Макдона у 1951 році сказав, що «кам’яний вік закінчився не тому, що закінчилися камені». Те саме говорив у 90-х Ахмед Закі Ямані. А вже слідом за ним, як папуга, – і В. Путін у 2017-му. Принц Мохаммед бін Салман сказав: «мене не буде хвилювати, якщо у 2030-му ціна нафти дорівнюватиме нулю», – презентуючи програму «Saudi Arabia’s Vision 2030». Тепер запускає амбітний проект міста Neum вартістю в 0,5 трлн. доларів.
У зв’язку з цим розглянемо такий параметр, як складність російської економіки. Найпростіше скористатися Гарвадським проектом «атлас складності» або напрацюваннями МітЛебс (до речі, ці групи співпрацюють ) Підхід у тому, щоб зобразити на графі всі продукти, які експортують країни світу. Вершини графіка (точки) – продукція. Лінії – технологічні зв’язки.
Аналізується експорт країн, оскільки факт покупки продукту свідчить про те, що вона краща від інших за ціною або (і) якістю. Побалуватися з графіками може будь-хто, перейшовши за посиланнями, я ж вкажу прості цифри – на основі методу вираховується коефіцієнт складності економіки. У РФ ще 15 років тому він дорівнював 1,09 – 22 місце в світі за складністю. З 2016-го – 0,41 за даними Гарварда і 0,14 за даними МітЛебс – це рівень сировинних економік.
Оскільки технологій в наявності мало, то й мало шансів на технологічний ривок, на те, що країна зможе перейти до наступного економічного укладу без втрати «свого місця» в системі. Технології – це не тільки знання, а й уміння зробити, наукові школи і, врешті-решт, «робітничий клас», як говорив дідусь Ленін.
І ось на цьому ми підходимо до теми санкцій. Згадана тут Саудівська Аравія займається скуповуванням мізків, технологій, щоб надолужити відставання. Дорого, але подітися нікуди. Росія? Вона не проти купити, та ось в режимі санкцій ніхто технології не передасть і не продасть. Говорячи простими словами, списку санкційний тиск вже не такий страшний для РФ сьогодні (моментальна дія закінчилася у 2015-му), але він позбавляє Росію шансів на розвиток. Це означає, що вже за 20 років потенціал країни (економічний, військовий і, як наслідок, політичний) буде на значно нижчим. Ось наочний приклад горизонту планування.
Тепер поговорімо про список «друзів». Потрапляння в такий «шорт-лист» від американських фінансистів не означає проблем сьогодні і зараз – персональні санкції за всіма фігурантами можуть і не внести. Але це означає, що обмеження мають шанс з’явитися без нових попереджень. Прокинувся ти за три роки у своїй віллі, а вона арештована. Зателефонував у керівну компанію, а партнери розривають договори і т.д. . Причому йдеться, у випадку з персональними санкціями, не про бізнес, зареєстрованй в інших юрисдикціях.
Сьогодні проблем немає, але ти сам стаєш потенційною проблемою. А це означає, що страховки угод враховуватимуть нові ризики – будуть дорожчими. Кредитні гроші аналогічно. Та й потенційні партнери зайвий раз подумають чи вести справи з такими ризиками. Це вже проблеми тут і зараз. Крім того, неприємно жити, знаючи, що під тебе постійно копають, кожну твою транзакцію вивчають «про всяк випадок» фінансові контролери відразу декількох країн. Для політиків, які в російських реаліях вельми не бідні люди, таке зайве дуже неприємне, навіть стархітливе.
Ось це називається другий удар під Путіна. Російський президент стає токсичним для свого найближчого оточення. Це вже удар по основах існування російської моделі влади. Путін чудово знає, що таке нелояльність олігархів і політичних еліт (шлях і неявний). А загроза персональних санкцій може призвести до того, що частина олігархів і політичних діячів будуть намагатися «віддалитися» від господаря Кремля. Нехай не різко, непомітно створюючи «запасний аеродром», але суть в тому, що вони будуть бачити в Путіні не гарантію свого успіху, а загрозу цьому самому успіху. Так. через кілька років або стійкість режиму знизиться, або (малоймовірно, але все-таки) оточення може вирішити поміняти царя. І той, і той варіант влаштовує авторів ідеї санкцій тиску. Влаштовують і терміни – не миттєвий (за рік-два) результат, а поступові зміни з виходом на нову конфігурацію за 3-5-10 років. Знову горизонт планування, панове.