ФОТО: osvita-cherkasy.gov.ua
О. В. Хоменко для Української асоціації китаєзнавців “Україна – Китай”, 12/2018
Друга промислова революція дала старт домінуванню лінійної моделі виробництва та споживання, що обумовило загострення техногенних проблем тазростання дефіциту природних ресурсів. Згідно з дослідженням міжнародної консалтингової компанії KPMG «Майбутня держава 2030», серед глобальних мегатрендів у найближчій перспективі – кліматичні зміни та дефіцит природних ресурсів. А серед сімнадцяти цілей Сталого розвитку ООН, сім направлені на подолання проблем екологічного характеру. Тому в умовах Четвертної промислової революції з метою забезпечення сталого розвитку держав змінюється парадигма виробничої моделі: від лінійної до циркулярної.
Циркулярна економіка або економіка замкненого циклу – модель економічного розвитку, основою якої є раціональне використання ресурсів та їхнє відновлення. Ця концепція базується на трьох принципах «3R»: скорочення споживання, повторне використання та переробка (reduce, reuse, recycle). Економіка замкненого циклу створює можливості для сталого розвитку держав та формування конкурентоспроможності. Перевагами цієї моделі економічного розвитку є:
- інноваційні та ресурсоефективні способи виробництва та споживання;
- захист підприємств від дефіциту ресурсів та нестабільних цін;
- оптимальна утилізація відходів;
- економія енергії внаслідок замкненого виробничого циклу;
- зменшення негативного впливу на довкілля.
Саме тому ця концепція стала пріоритетом у довгостроковому стратегічному плануванні для постіндустріальних та індустріальних країн, зокрема, країн Європейського Союзу, США, Японії, Південної Кореї та КНР.
Початок політики економічних реформ та відкритості у 1978 році сприяв швидкому економічному зростанню КНР. Разом з тим, прискорена індустріалізація спричинила негативний вплив на довкілля. Згідно зі світовою базою даних Numbeo, КНР належить до топ-10 країн за індексом забрудненого повітря – 7 позиція після М’янми, Монголії, Афганістану, Бангладеш, В’єтнаму та Єгипту. Майже 47% ВВП Китаю створюється у промисловому секторі, а за обсягами виробництва та споживання енергії він посідає 1 місце в світі, відповідно 2 538 та 3 123 млн. т. н. е. у 2016 році.
Позитивною є тенденція до поступового скорочення енергетичної інтенсивності, що свідчить про зменшення впливу промисловості на довкілля (рис. 1). Це обумовлене зниженням споживання вугілля в країні (на 10,3% у 2016 р. відносно 2013 р.) та збільшенням частки газу, нафти, електроенергії (25% – з альтернативних джерел енергії).
На законодавчому рівні перші кроки щодо забезпечення захисту довкілля були зроблені у 1979 році – прийняттям Закону «Про охорону довкілля КНР». У 2002 році, на XVI Всекитайському з’їзді КПК, серед завдань формування суспільства середнього класу Цзян Цземінь у своїй доповіді проголосив: «<…> безперервно збільшувати наші можливості у забезпеченні тривалого розвитку, покращувати екологічне середовище, суттєво підвищувати ефективність використання ресурсів, стимулювати гармонію людини з природою та вести все суспільство на шлях цивілізаційного розвитку, який забезпечить розвиток виробництва, заможне життя та збереження екології в чудовому стані <…>».
Рис. 1. Динаміка інтенсивності споживання енергетики та викидів СО2 в КНР
Риc. 2. Цілі розвитку циркулярної економіки 2016-2020 рр.
У 2008 році було прийнято Закон «Про розвиток циркулярної економіки», який набув чинності 1 січня 2009 року, і метою якого є сприяння ефективному використанню ресурсів, захисту довкілля та сталий розвиток. Відповідно до законодавства нова промислова політика має відповідати критеріям циркулярної економіки. Завдяки цьому законові, уряд заохочує дослідження та розробки, міжнародне наукове співробітництво з питань економіки замкненого циклу.
Значну увагу було приділено енергетиці та зміні клімату у 12-му П’ятирічному плані економічного і соціального розвитку КНР 2011-2015 рр.: зниженню споживання енергії, сприянню видобутку альтернативної енергетики, а також поступовому створенню вуглецевого ринку. Це стимулює розвиток низьковуглецевої економіки.
У 2013 році було прийнято План дій із розвитку циркулярної економіки1, який визначив три рівні циркулярної економіки: в межах підприємства, промислового парку, міста та провінції. Наприклад, відповідно до Плану дій, вугільну промисловість має бути вдосконалено за п’ятьма аспектами: «зелений» видобуток, комплексна експлуатація та утилізація вугілля, енергозбереження і скорочення споживання, захист довкілля та будівництво промислових мереж.
Згідно з 13-м П’ятирічним планом економічного і соціального розвитку КНР 2016-2020, циркулярна економіка є одним із напрямків розбудови екосистеми та захисту довкілля. У п’ятирічний період заплановано реалізувати план управління циклічним розвитком, сприяти впровадженню процесів замкненого циклу на промислових підприємствах, створити демонстраційні зони з утилізації відходів. Окрім цього, Планом передбачено збільшення інвестицій у відновлювальні джерела енергії до 360 млрд. дол. та зниження на 15% споживання енергії на одиницю ВВП (у період 1980 – 2010 рр. показник знизився на 70%).
Джерело: 13-й п’ятирічний План економічного та соціального розвитку КНР 2016-2020 рр.
2016 року уряд Китаю представив Національний план з впровадження цілей сталого розвитку до 2030 року2, який є дорожньою картою у розв’язанні глобальних проблем. У Плані передбачено дотримання основної національної політики збереження ресурсів та охорони довкілля, слідування цивілізованому шляху розвитку, що забезпечує вищий рівень виробництва та якість життя. Метою є «зелений» розвиток на основі низьковуглецевої економіки, а також розв’язання проблеми зміни клімату та захисту екологічної системи.
На XIX Всекитайському з’їзді КПК Сі Цзіньпін у своїй доповіді підкреслив необхідність стимулювання «зеленого» розвитку: «<…> необхідно створити і удосконалювати економічну систему зеленого, низьковуглецевого та циркулярного розвитку. Необхідно формувати систему «зелених» технологічних інновацій з орієнтацією на ринок, розвивати «зелені» фінанси, зміцнювати енергозберігаючі та природоохоронні галузі, екологічно чисті виробництва із видобутку екологічно чистих енергоресурсів<…>». Уряд Китаю надає суттєве значення економіці замкненого циклу у забезпеченні якості життя населення та формуванні процвітаючої нації.
Завдяки політиці китайського уряду щодо розвитку циркулярної та низьковуглецевої економіки, держава поступово рухається до досягнення довгострокової мети – побудови «прекрасного Китаю». За оцінками Cleantech Group, за індексом Екологічно чистих інновацій 2017, Китай посідає 18 сходинку серед 40 країн та ключовими його перевагами є висока інвестиційна активність у галузі альтернативної енергетики (друге місце після США). А до Топ100 «зелених» компаній світу увійшли 2 китайські: Bay Environmental Technology Corp (Bayeco) та Didi Chuxing (рис.3). Компанія Bayeco є постачальником промислових рішень для боротьби з забрудненнями для нафтогазової та хімічної галузей. Компанія Didi Chuxing – найбільший у Китаї сервіс з надання послуг таксі за схемою спільного користування.
Рис. 3. Географічний розподіл Топ-100 «зелених» компаній
Джерело: 2018 Global Cleantech 100
На національному рівні в КНР здійснюється щорічний моніторинг сталого розвитку. Так, 2017 року Національне статистичне бюро КНР опублікувало «Річний звіт розбудови екологічної цивілізації у 2016 році», в якому представлено регіональний індекс «зеленого» розвитку (рис.4). Індекс базується на оцінці 56 індикаторів, у т.ч. споживання енергії, викиди вуглекислого газу, якість повітря, а також дохід на душу населення, витрати на дослідження та розробки. Ці індикатори формують 7 субіндексів: використання ресурсів, екологічний менеджмент, якість довкілля, екологічний захист, зростання якості, «зелене» життя та задоволення населення. За результатами оцінювання, до першої п’ятірки лідерів увійшли провінції Пекін, Фуцзянь, Чжецзян, Шанхай та Чунцін. Останні позиції посіли провінції Сіньцзян, Тибет, Нінся, Тяньцзінь, Ляонін.
Рис. 4. Рейтинг провінцій КНР за індексом «зеленого» розвитку, 2016
Джерело: Національне статистичне бюро КНР
Отже, впроваджуючи активну екологічну політику, уряд Китаю має намір зменшити вплив промисловості на довкілля та підвищити стійкість економіки країни. А довгострокова мета китайського уряду – побудова інноваційної економіки з екологічною складовою. Особливо важливою така політика є в умовах глобальної тенденції розвитку «зелених» секторів економіки країн світу. Це дозволить Китаю сформувати конкурентні переваги у циркулярній економіці та побудувати «прекрасний Китай».