Деякі українські міста, зокрема й Київ, є енергодефіцитними — їхнє споживання суттєво перевищує потужність генерації, встановленої в межах міста. У Києві минулої зими було знищено значну частину потужностей виробництва електроенергії, а новозбудованих потужностей було менше (причини виносимо за дужки цього пояснення). Відтак дефіцит Київської агломерації став суттєво більшим порівняно з минулими роками.
Дефіцит покривається за рахунок «поставок» електроенергії з Об’єднаної енергосистеми України (ОЕСУ). У межах ОЕСУ електроенергія може передаватися з будь-якої точки країни до будь-яких інших через лінії електропередачі, з’єднані підстанціями.
Що робить ворог? Він намагається відрізати зв’язки Києва з ОЕСУ, руйнуючи відповідні підстанції та лінії електропередачі. Виникає вузьке місце: потрібний Києву обсяг електроенергії просто неможливо передати, і в місті виникає дефіцит. Як боротися з дефіцитом електроенергії? Лише обмеженням споживання, тобто запровадженням різноманітних графіків обмеження споживання та відключень.
А що ж відбувається паралельно? Якщо потрібний Києву обсяг електроенергії неможливо передати, то в ОЕСУ виникає надлишок. Треба пам’ятати, що кожної секунди енергосистема має бути збалансованою: виробництво та імпорт електроенергії мають бути рівними споживанню та експорту.
Як боротися із надлишком? Або інші міста та регіони мають збільшити споживання, або ж частину електростанцій треба зупинити, скоротивши виробництво, або ж експортувати надлишки.
Деякі електростанції неможливо зупиняти в ручному режимі, передусім АЕС. Але навіть якщо зупиняти, то недовироблена електроенергія — це недоотримані доходи та податки. Відтак, резонно, що в умовах дефіциту в певних регіонах загалом у країні може зростати експорт.
У своєму прогнозі щодо проходження зими (https://uifuture.org/komentari-ekspertiv/zyma-2026-2027/), як і багато колег, я говорив, що ворог намагатиметься вирізати з енергосистеми окремі міста. Вони пробували робити це і в минулі роки.
Треба пам’ятати, що «загасити» Київ для них — символічна ціль. Вочевидь, розуміючи, що скоро в нас з’являться ефективні рішення для протидії реактивним шахедам, росіяни намагаються скористатися моментом і просто засипають окремі енергетичні об’єкти своїми дронами.
Масовані дронові атаки означають не лише пошкодження. А тут треба розуміти, що деяке важливе енергетичне обладнання неможливо захистити зі 100-відсотковою гарантією, особливо те, яке технологічно повинно перебувати на відкритому повітрі.
Постійні атаки також означають, що ремонтні бригади мають значно менше часу, щоб виконувати ремонти. А в періодах між цими ремонтами можуть виникати нові ушкодження.
Пам’ятаймо: навіть після найтемнішої ночі приходить світанок. Згадайте, скільки разів могло здаватися, що це вже кінець світу чи повна катастрофа, але через якийсь час ми були зі світлом без обмежень. Труднощі триватимуть — буде і складніше. Але це не кінець світла.
Думки, оцінки та висновки, викладені в цій авторській статті, є особистою позицією автора і не обов’язково відображають офіційну позицію Українського інституту майбутнього, його партнерів або донорів.
