За всі роки повномасштабної війни ми вже звикли до попереджень про те, що наступна зима буде найскладнішою. У деякі роки зима виявлялася значно легшою, а в деяких — як-от минулого року, з рекордними за 20 років морозами — значно складнішою, ніж очікувала більшість громадян. Цьогорічне літо не стало винятком: градус заяв та попереджень офіційних осіб лише підвищився на фоні складнощів минулого опалювального сезону та очікувань посилення обстрілів протягом наступного.
Середина вересня фіксує перехід до фінального етапу підготовки до зими, адже до початку осінньо-зимового періоду залишається близько місяця. І от на фоні чергових розмов про енергетичне перемир’я варто поміркувати, чого чекати нам наступної зими у разі, якщо російський енергетичний терор не припиниться.
Нагадаємо, що статистична інформація про ситуацію в енергетиці вважається чутливою і практично не оприлюднюється. Тож будемо утримуватися від озвучення числової інформації, крім тієї, яка була озвучена офіційними особами.
Перспективи в електроенергетиці
Перспективи проходження майбутньої зими визначаються базовим рівнянням: балансом між доступними потужностями енергосистеми та фактичним попитом споживачів. Забезпечення цієї рівноваги є головним завданням, однак на практиці воно суттєво залежить від обставин, що перебувають поза межами прямого контролю енергетиків.
Фактично, стабільність цього енергетичного балансу спирається на дві критичні змінні, точно прогнозувати які неможливо. Першим чинником є погодні умови, адже саме температурний режим безпосередньо формуватиме графіки навантажень і визначатиме загальний обсяг попиту в енергосистемі. Другим визначальним фактором виступає результативність російських повітряних атак. У цьому випадку ключову роль відіграватиме протистояння між інтенсивністю ворожих обстрілів та ефективністю української протиповітряної оборони.
Саме спроможність ППО перехоплювати ворожі ракети і дрони безпосередньо визначатиме, який обсяг генеруючих потужностей та мереж вдасться зберегти в робочому стані. З цим можуть виникнути проблеми, передусім із засобами для збиття балістичних ракет. Тож уражень інфраструктури взимку не уникнути.
За повідомленнями першого міністра –— міністра енергетики Дениса Шмигаля, план підготовки енергосистеми до опалювального сезону передбачає поетапне нарощування доступної потужності генерації. Цільові орієнтири встановлено на рівні 19,6 ГВт станом на 1 листопада, з подальшим збільшенням до 21,4 ГВт до кінця поточного року. Станом на серпень успішно відновлено та введено в експлуатацію 4,8 ГВт потужностей, тоді як роботи з відновлення ще 4 ГВт наразі тривають.
На перший погляд, цього більше ніж достатньо для покриття очікуваного попиту взимку. Наприклад, минулої зими в найхолодніші періоди піковий попит оцінювався у понад 19 ГВт. У попередні роки така оцінка становила 18–18,5 ГВт.
Проте оцінки балансу потужностей та виконання планів відновлення мають значний ступінь умовності з огляду на безпекові ризики. Показовим у цьому контексті є досвід попереднього опалювального сезону. Станом на кінець вересня 2025 року обсяги відновленої генерації дозволяли прогнозувати стабільне проходження зими 2025–2026 років без графіків обмежень споживачів. Більше того, розраховувався потенціал для здійснення ситуативного комерційного експорту електроенергії навіть у зимовий період. Однак масовані російські обстріли енергетичної інфраструктури, що поновилися з жовтня 2025 року, кардинально змінили ситуацію. У поєднанні із сезонним падінням температур це призвело до виникнення рекордних дефіцитів потужності та необхідності тривалих відключень. Тож поточний резерв відновленої генерації є важливим, але його збереження безпосередньо залежить від інтенсивності майбутніх атак.
Але не все настільки погано. Є й причини для стриманого оптимізму.
Підстави для оптимістичних очікувань
Очікуване скорочення навантаження на енергосистему. Однією з ключових підстав для оптимістичних оцінок щодо балансу енергосистеми є очікуване зниження загального попиту на електроенергію. Ця тенденція значною мірою зумовлена високими масштабами розвитку самовиробництва. Масове встановлення об’єктів розподіленої генерації кінцевими споживачами до лічильника знижує постачання з об’єднаної мережі. Хоча суттєву частку в цих нових автономних потужностях займають сонячні електростанції, які об’єктивно будуть малопродуктивними в зимовий період, їхня робота все одно створюватиме позитивний компенсаторний ефект для загального балансу. Як наслідок розширення такої низової автономії, у 2026 році прогнозується скорочення обсягів передачі електроенергії магістральними мережами на 8%.
Окремим макроекономічним чинником, що додатково розвантажуватиме мережу, є падіння споживання електроенергії через часткову зупинку промислових потужностей. Насамперед ідеться про металургійні підприємства, які змушені обмежувати або повністю призупиняти свої виробничі процеси. Таке скорочення індустріального попиту безпосередньо спричинене прямими наслідками обстрілів підприємств та ускладненням експортної логістики через блокування чорноморських транспортних коридорів. Вимушене згортання операційної діяльності великої промисловості відразу зумовлює додаткове скорочення обсягів споживання електроенергії, що об’єктивно зменшує пікові навантаження на систему напередодні зими.
Навіть у разі дефіциту електроенергії після обстрілів, скорочення попиту означатиме і скорочення масштабу дефіциту електроенергії, а отже, і тривалості відключень за інших рівних умов.
Очікування теплішої зими. Але не лише бум самовиробництва та скорочення споживання електроенергії промисловістю скоротять пікове навантаження в енергосистемі. Вагомим чинником, який визначає величину попиту на електроенергію взимку, є температурні режими, тобто погода.
Макрокліматичні прогнози передбачають переважно теплу зиму. За даними провідних кліматичних центрів, через вплив явища «Супер Ель-Ніньйо» загальний температурний фон в Європі очікується вищим за багаторічну норму. Це об’єктивно зменшить сумарне споживання енергоносіїв, знизить базове навантаження на генерацію та пом’якшить технологічні ризики для систем теплопостачання. Водночас для України прогнозується висока синоптична волатильність: на тлі загального потепління залишається загроза короткочасних проривів арктичних мас.
Осінь та грудень очікуються доволі теплими. А у січні та лютому можливі не надто тривалі, але різкі похолодання зі зниженням температур до -−15 градусів. Проте загалом м’якший температурний режим стане чинником, що може значно спростити проходження зими порівняно з минулим роком. Окрім цього, порівняно тепліша зима важлива не лише для електроенергетики, а й для теплопостачання, про що нижче.
Посилення стійкості енергосистеми в цілому. Наступним чинником, що спростить проходження зими, є поступове зростання загальної стійкості української енергосистеми до системних атак завдяки появі нових об’єктів розподіленої генерації. За офіційними повідомленнями, потужність нової розподіленої газової генерації наразі становить близько 1,8 ГВт. Сектор вітрової енергетики за лише за перше півріччя 2026 року поповнився на 415 МВт. Загальна потужність сонячних електростанцій досягла 7,3 ГВт, а обсяг встановлених комерційних систем акумуляції електроенергії (BESS) перевищив 650 МВт. Поява цих розосереджених потужностей не здатна повністю виключити проблеми у разі масованих ударів. Проте нова генерація полегшуватиме ситуацію з енергозабезпеченням під час обстрілів та дефіцитів.
Паралельно з децентралізацією генерації вагомим фактором підвищення фізичної стійкості мереж стало масштабне впровадження інженерного захисту. Наразі значну частину ключових вузлів на магістральних та розподільчих підстанціях облаштовано стаціонарними бетонними укриттями різного рівня. Практика експлуатації об’єктів підтвердила високу ефективність подібних фортифікацій для збереження критичного обладнання під час атак ударними безпілотниками та крилатими ракетами. Захистити всі обʼєкти енергосистеми нереально. Але навіть існуючий захист суттєво зміцнює українську енергосистему і робить її стійкішою до обстрілів.
Ситуація і перспективи газопостачання
Ситуація із забезпеченням природним газом виглядає як найсильніша ланка української енергетики у підготовці до наступної зими. Закачування ресурсу до підземних сховищ газу відбувалося з випередженням графіка: ще на кінець серпня фактичні запаси досягли цільового показника у 14,6 млрд кубометрів, що надійно перекриває розрахунковий критичний мінімум. На відміну від підготовки до минулої зими, коли ми були суттєво залежними від імпорту російського газу, формування цього запасу практично повністю забезпечувалося за рахунок вітчизняного видобутку, який утримується на стабільно високому рівні, попри систематичні російські атаки на газовидобувну та компресорну інфраструктуру.
До формування профіцитного балансу доклалося й загальне зменшення внутрішнього попиту. Скорочення споживання зумовлене як зниженням виробничих показників у промисловому секторі, так і скасуванням пільгової ціни на газ для об’єктів електрогенерації, що пропорційно зменшило попит з боку виробників електроенергії.
Залучення додаткових обсягів імпорту до кінця року виглядає малоймовірним як через достатність ресурсу, так і через суттєвий ціновий бар’єр. Внаслідок іранської кризи ціни в Європі суттєво перевищують українські, що робить зовнішні закупівлі економічно недоцільними. Єдиним тригером для екстреного імпорту розглядається стрес-сценарій: поєднання тривалих сильних морозів у другій половині зими з прицільними ударами по інфраструктурі підземних сховищ, що може критично зменшити добову спроможність підняття газу зі сховищ. Вочевидь, саме для оперативного реагування на такі технологічні дефіцити уряд формує фінансовий резерв і вже отримав відповідну допомогу від Канади. Але такий сценарій малоймовірний, і за базового сценарію та збереження помірного температурного режиму акумульованих запасів вітчизняного газу цілком вистачить для стабільного проходження зими.
Впевненість у власних резервах наразі настільки висока, що на ринку навіть ведуться дискусії щодо можливості відкриття частково контрольованого експорту газу до країн ЄС. В умовах систематичних російських обстрілів вітчизняні нафтогазові компанії гостро потребують додаткового фінансування для проведення ремонтних та відновлювальних робіт на інфраструктурних об’єктах. Зважаючи на те, що ціни на природний газ на європейських хабах б’ють рекорди, доступ до зовнішніх ринків міг би суттєво покращити загальний фінансовий стан українських видобувних підприємств. Безперечно, цей процес вимагає жорсткого державного регулювання: уряд має чітко розрахувати безпечні обсяги ресурсу, які можна реалізувати за кордоном, та зберегти за собою інструмент оперативного перегляду цих показників, аж до повної зупинки експорту у випадку виникнення загроз внутрішнього дефіциту.
Теплопостачання –— найслабша ланка енергетики взимку
У контексті підготовки до осінньо-зимового періоду саме централізована система теплопостачання залишається найбільш вразливим елементом критичної інфраструктури. Технологічна специфіка цієї галузі, на відміну від електроенергетики, практично унеможливлює масштабну та оперативну заміну існуючих потужностей на альтернативні або резервні джерела тепла. З огляду на логіку попередніх російських кампаній, цього сезону прогнозується суттєве розширення номенклатури цілей противника. Очікується, що масовані удари будуть спрямовані не лише на великі базові теплоелектроцентралі, й на малі районні котельні. Ця тактика має на меті створення множинних точок відмов для виснаження ремонтних бригад та провокування локальних криз у муніципальній інфраструктурі.
Критичність ураження об’єктів теплогенерації прямо корелює з температурним режимом, оскільки головний технологічний виклик полягає у загрозі швидкого замерзання мереж за умов сильних морозів. Ситуацію суттєво ускладнює фінансово-економічний стан підприємств теплокомуненерго, який став додатковим фактором ризику під час літньої підготовчої кампанії. Першопричиною кризи є понад 75 млрд грн невідшкодованої з боку держави різниці в тарифах на теплову енергію, що сформувала гострий дефіцит ліквідності та призвела до масового блокування банківських рахунків компаній. Ці фінансові обмеження змусили муніципальні підприємства обмежувати фінансування поточних ремонтів котельного обладнання та модернізації зношених мереж. Відставання від планових графіків ремонтів об’єктивно зменшує експлуатаційний запас міцності теплових мереж, підвищуючи їхню технологічну вразливість напередодні пікових зимових навантажень.
Саме температурні режими є критичним чинником, що визначатиме фактичну стійкість систем централізованого теплопостачання.
Але в умовах очікуваної відносно теплішої зими ризики для теплопостачання українських міст можуть бути значно нижчими. М’якші погодні умови виступають природним демпфером, який дозволяє пом’якшити наслідки ймовірних обстрілів. За відсутності екстремальних холодів муніципальні служби матимуть необхідний запас часу для оперативного реагування та відновлення базової працездатності пошкоджених об’єктів до того, як виникне загроза незворотного руйнування трубопроводів. Тому відносно тепла погода здатна нівелювати найкатастрофічніші сценарії у секторі теплокомуненерго.
Яку тактику обстрілів можна очікувати від ворога?
Щодо ймовірної тактики російських обстрілів у майбутньому опалювальному сезоні, варто очікувати застосування максимально жорстких сценаріїв ескалації. За попередні періоди енергетичного терору російське командування зібрало вичерпну аналітику щодо системної реакції української мережі на різні типи пошкоджень, що дозволяє йому планувати майбутні атаки для нанесення максимальної шкоди найбільш уразливим вузлам. В електроенергетиці бачимо два найбільш загрозливі вектори можливих ударів. Перший полягає у цілеспрямованих спробах фізично ізолювати об’єкти атомної генерації від магістральної мережі шляхом руйнування відкритих розподільчих пристроїв навколо станцій. Метою таких дій є системна дестабілізація та каскадний розпад енергосистеми, хоча досягнення тотального відключення всіх АЕС на тривалий час оцінюється як технологічно недосяжне завдання. Паралельно з цим очікується продовження атак на об’єкти теплової та гідрогенерації, які вже зазнавали багаторазових уражень у минулому.
Другий ключовий вектор передбачає застосування тактики локального колапсу, тобто спроб відрізати окремі великі міські агломерації, насамперед Київ, від магістрального енергопостачання. Цей сценарій базується на концентрації ударів по обʼєктах системи електропередачі, що живлять мегаполіси, з метою створення масштабної гуманітарної кризи без необхідності повного знищення генеруючих потужностей на загальнонаціональному рівні. Додатковим фактором ризику виступає ймовірна ескалація прицільних атак на опори високовольтних ліній, що під час попередніх етапів фіксувалося радше як виняток.
У секторі теплопостачання тактика противника з високою вірогідністю зведеться до розширення номенклатури цілей. Це робитиметься для мультиплікації точок відмов, критичного виснаження ремонтних бригад та провокування незворотних локальних криз у муніципальній інфраструктурі.
Тож як ми пройдемо цю зиму?
Найбільш вірогідним сценарієм розвитку подій у зимовий період залишається продовження цілеспрямованих російських атак. В умовах об’єктивного дефіциту засобів протиповітряної оборони це робить виникнення дефіциту електроенергії технологічно неминучим. Проте завдяки масштабному введенню в експлуатацію нових розподілених потужностей генерації та систем накопичення енергії, загальна ситуація прогнозується на рівні, не гіршому за показники попередніх опалювальних сезонів. Запровадження графіків обмежень для споживачів просто не уникнути.
Але це «середня температура по лікарні», адже ситуація з енергопостачанням не буде однаковою по всій країні. Наслідки нестачі потужності матимуть виражену регіональну асиметрію: правобережна частина країни та західні області перебуватимуть у більш стабільних умовах завдяки близькості до АЕС та імпортного інтерфейсу, тоді як лівобережжя та київський енерговузол стикатимуться з тривалішими періодами відключень через мережеві обмеження та вищу інтенсивність ударів. Не виключено, що в окремих містах чи районах світло та тепло зникнуть на тиждень, але вони обов’язково повернуться.
Загалом, цієї зими не трапиться нічого нового, окрім того, що ми пережили за останні роки енергетичного терору. До того ж і громадяни, і бізнес, і енергетичні та комунальні компанії значно краще готові до перебоїв з енергопостачанням. Очікуваний м’якший температурний режим та набутий інституційний досвід відіграють свою роль – енергосистема збереже керованість, ми уникнемо тривалого загальнонаціонального блекауту та будемо в змозі забезпечити базові потреби населення й економіки навіть в умовах системного енергетичного терору.
Думки, оцінки та висновки, викладені в цій авторській статті, є особистою позицією автора і не обов’язково відображають офіційну позицію Українського інституту майбутнього, його партнерів або донорів.
