27 років ми успішно будували антидержаву

Якщо розрив між злом і добром гігантський, то зло стає монополістом

Антидержава – це коли мутити, обналювати, відкатувати, рішати в десятки разів легше, ніж спробувати жити чесно. Коли навколо існує вся інфраструктура, щоб вкрасти і ухилятись від сплати податків, і взагалі не існує інфраструктури нормально вести бізнес чи управляти. Україна в цьому плані просто еталон антидержавності. Всі 27 років ми будували антидержаву. Треба сказати, що дуже навіть в цьому досягли успіху.

Ми намагаємося розвивати “Український інститут майбутнього” не просто як організацію, а як інституцію. Це означає, що закладаємо відразу практики, які мають зберігатись тривалий час. І одна з них – фінансова прозорість. Наскільки це не дешеве задоволення ви можете зрозуміти з того, що, будучи неприбутковою організацією, ми сплатили минулого року 809 тис. грн тільки податків на зарплату. Однак, це реально квіточки на фоні всього іншого.

До нас приєднався британський експерт Глен Грант. Вирішили будувати прозору історію і оплачувати його послуги у валюті на іноземний рахунок. І це просто довбане пекло.

Щомісяця я маю доводити банку, що не верблюд, що ми не відмиваємо з ним кошти, що він дійсно фізично існує і ми з ним співпрацюємо. Для цього надсилаємо купу дурних документів, нам їх вертають, ми їх правимо. Це все триває тижнями!

Останньою краплею стало ось що. Іноді ми отримуємо допомогу у валюті на рахунок, і раніше сплачували зарплату з неї. Але цього місяця вирішили покласти кошти на рахунок у валюті. Яке ж було моє здивування, коли виявилось, що це неможливо. Спочатку я маю поміняти валюти, покласти на рахунок, а тоді купити її знову!

Я злився на банк і гучно обурювався. На що мені поклали інструкцію НБУ на 200 сторінок.

Ні, звісно, я чудово знаю, як роблять справи в Україні. Я легко можу знайти ФОП, на який під 8-10% кидати кошти. Потім їхати в спеціальні обмінники по вигідному курсу купляти долари, і віддавати їх з рук в руки. Але я так не хочу!

Мораль. Добро і зло, як і все інше, конкурують в звичайних ринкових умовах. Якщо вам в десять разів легше займатись контрабандою, копати бурштин, вирощувати марихуану, то ви не будете освоювати інженерні чи ІТ-технології, щоб потім створювати свої стартапи.

Зрештою, якщо розрив між злом і добром гігантський, то зло стає монополістом. Так-от, антидержава – це монополія зла.

Віктор Андрусів, кандидат політичних наук, виконавчий директор Українського інституту майбутнього